Ухвала суду № 72490915, 14.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.02.2018Справа № 916/2864/17

За позовомЗаступника прокурора Одеської області до Одеської обласної державної адміністрації третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаОСОБА_1провизнання незаконним та скасування розпорядження

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники учасників процесу:

від позивачаВинник О.О. - з посвідченням;від відповідачане з'явились;від третьої особи ОСОБА_3 - за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Одеської обласної державної адміністрації та просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 711/А-2015 від 29.10.2015 «Про надання земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду на 49 років для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (для реконструкції і обслуговування будівлі рятувальної станції) за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, цілісний майновий комплекс № 68».

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне розпорядження прийнято з порушенням вимог ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), або проект відведення земельної ділянки, яку було передано в оренду за спірним розпорядженням, відповідачем не затверджувалися; розпорядження, яким надано дозвіл на розроблення відповідної землевпорядної документації, а також посилання на містобудівну документацію населеного пункту та матеріали, які б підтверджували місце розташування земельної ділянки вимогам відповідної містобудівної документації, в документах, на підставі яких приймалося спірне розпорядження, відсутні.

Також прокурор зазначає, що земельна ділянка, передана в оренду спірним розпорядженням, розташована у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря та відноситься до земель водного фонду, відтак, не може передаватися у користування як землі рекреації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 12.12.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 916/2864/17 та призначено розгляд справи на 17.01.2018.

15.01.2018 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, а також пояснення по справі, в яких третя особа проти задоволення позову заперечує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 вирішено справу № 916/2864/17 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.02.2018.

18.01.2018 від прокуратури через відділ діловодства суду надійшло повідомлення по справі.

23.01.2018 від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі та відзив на позовну заяву.

12.02.2018 від прокуратури через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

Обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі, відповідач та третя особа зазначають, що предметом позову є акт індивідуальної дії - розпорядження голови обласної державної адміністрації від 29.10.2015 № 711/А-2015, прийняте в результаті реалізації суб'єктом владних повноважень визначених чинним законодавством повноважень. Тому поданий заступником прокурора позов має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а не господарського.

Розглянувши клопотання відповідача та третьої особи про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

З положень ст. ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідно, індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер,

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 4 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

За таких обставин, твердження відповідача та третьої особи про те, що справа №916/2864/17 не відноситься до юрисдикції господарського суду, суд вважає помилковими. Відтак, відсутні підстави для закриття провадження у даній справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 20, 183, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Одеській обласній державній адміністрації та ОСОБА_1 у задоволенні клопотань про закриття провадження у справі.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

3. Оголосити перерву у підготовчому засіданні до 28.02.2018 о 14 год. 10 хв.

Суддя Ю.М. Смирнова