Рішення № 72490867, 26.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2018Справа № 910/22905/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.

За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті"

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку

"Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп",

про розірвання договору поруки

Представники учасників судового процесу:

Від позивача Горобець Д.Г. - по дов. №20 від 05.07.2017р.

Від відповідача Самборський - по дов. №359 від 30.01.2018р.

Від третьої особи не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про розірвання договору поруки від 20.10.2016 № 4И13700Д/П.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поруки від 20.10.2016 № 4И13700Д/П, а саме в частині передачі позивачу документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, що б забезпечило поручителю можливість реалізувати придбані ним права кредитора на отримання від боржника коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 відкрито провадження по справі № 910/22905/17; залучено до участі у справі третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" та призначено підготовче засідання на 31.01.2018.

30.01.2018 позивач через відділ діловодства подав суду документи для долучення до матеріалів справи та заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Представники учасників судового процесу у судове засідання 31.01.2018 не з`явилися.

Приписами п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України встановлено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою ст. 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні.

З метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства та надання можливості учасникам господарського процесу подати докази на підтвердження своїх правових позицій, на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд визнав за необхідне відкласти підготовче засідання на 26.02.2018р.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та за згодою сторін призначив справу до судового розгляду по суті на 26.02.2018р.

В судовому засіданні 26.02.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.10.2016 між ТОВ "ЛАЙК СІТІ" та ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" укладений договір поруки № 4И137Д/П, за яким позивач поручився перед відповідачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТГРУП" зобов'язань за кредитними договорами № 4И13700Д від 01.11..2013, №4И13703Д від 04.11.2013р., №4И13707И від 07.11.2013р., №4И14157И від 11.04.2014р., №4И15072И від 26.03.2015р. Позивач 20.10.2016 згідно платіжних доручень № 1368 - 1372 виконав усі зобов'язання ТОВ "Інвестгруп" за кредитними договорами та сплатив відповідачу суму боргу в загальному розмірі 1 113 857 058,10 грн. За умовами договору поруки відповідач повинен був до 27.10.2016 передати позивачу (поручителю) належним чином засвідчені документи, що підтверджують обов'язки боржника. Проте відповідач свої зобов'язання за договором поруки досі не виконав.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав, проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 26.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" (далі - позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, кредитор) укладено договір поруки № 4И13700Д/П (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1 договору поруки його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнікс" (код за ЄДРПОУ 32560431) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

кредитним договором № 4И13700Д від 01.11..2013,

кредитним договором №4И13703Д від 04.11.2013р.,

кредитним договором №4И13707И від 07.11.2013р.,

кредитним договором №4И14157И від 11.04.2014р.,

кредитним договором №4И15072И від 26.03.2015р. а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів;

Спір виник внаслідок того, що позивач як поручитель виконав обов'язок боржника за кредитними договорами, а саме погасив борг в загальному розмірі 1 113 857 057,10 грн., проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поруки засвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника позивачу не передав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно платіжних доручень № 1368 - 1372 за 20.10.2016р. позивачем перераховано відповідачу кошти в розмірі 1 113 857 058,10 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитних договорах № 4И13700Д від 01.11..2013, №4И13703Д від 04.11.2013р.,№4И13707И від 07.11.2013р., №4И14157И від 11.04.2014р., №4И15072И від 26.03.2015р. згідно договору поруки № 4И13700Д/П від 20.10.2016.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Слід зазначити, що позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору як істотне повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01.03.2018р.

Суддя Трофименко Т.Ю.