Ухвала суду № 72490746, 27.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.02.2018Справа № 910/13057/16

За скаргою: Національного банку України

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 910/13057/16 за позовом публічного акціонерного товариства "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" Кашути Д.Є.

до Національного банку України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 668 950 187,71 грн.

за участю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники: згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року у справі № 910/13057/16 позов задоволено частково, стягнуто з Національного банку України на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" Кашути Д.Є., отриманий купонний дохід у розмірі 46373816 грн. 85 коп., отриманий дохід від погашення цінних паперів у розмірі 245361000 грн. 00 коп. та 197718 грн. 76 коп. - витрати по сплаті судового збору; визнано за публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" право власності на цінні папери - державні облігації України UA4000186159 у кількості 100695 шт., загальною номінальною вартістю 70 486 500,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року у справі № 910/13057/16 частково скасовано, стягнути з Національного банку України на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" Кашути Д.Є., отриманий купонний дохід у розмірі 46373816,85 грн., отриманий дохід від погашення цінних паперів у розмірі 245361000 грн., 3% річних в розмірі 934869,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 698488,14 грн. та судовий збір за подання позову до суду в сумі 199378,84 грн.; визнано за публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" право власності на цінні папери - державні облігації України UA4000186159 у кількості 100695 шт., загальною номінальною вартістю 70486500 грн.

На виконання вказаної постанови Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/13057/16 від 10.02.2017 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 року у справі №910/13057/16 залишено без змін.

26.01.2018 року через відділ діловодства суд від Національного банку України надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить суд визнати неправомірними рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни щодо винесення постанови від 15.01.2018 про відкриття виконавчого провадження №55531924; визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною від 15.01.2018 про відкриття виконавчого провадження №55531924; зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інну Вікторівну повернути публічному акціонерному товариству "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" Кашути Дмитра Євгеновича наказ господарського суду міста Києва від 10.02.2017 у справі №910/13057/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2018р. призначено розгляд скарги на 09.02.18 року.

Подана скарга мотивована тим, що відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Скаржник зазначає, що Національний банк України є особливим центральним органом державного управління, що здійснює державно-владні повноваження у сфері грошово-кредитної політики України, за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади, а відтак державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повинен був повернути наказ у справі №910/13057/16 від 10.02.2017 року без прийняття до виконання на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки Національний банк належить до системи центральних органів, а відтак виконання судових рішень про стягнення з Національного банку України належить до компетенції Державної казначейської служби України.

Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення на скаргу, в яких останній щодо задоволення скарги заперечував, вказуючи, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011- № 845 (надалі - Порядок). Згідно з пунктом 2 Порядку боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Фонд зазначає, що скаржником не надано належних та допустимих доказів того, що Національний банк України є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів та має рахунки відкриті в органах Казначейства.

Від ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" надійшли письмові пояснення, згідно з якими позивач зазначає, що Національний банк України не є бюджетною установою, не є отримувачем бюджетних коштів та не має рахунків, відкритих в органах казначейства; виконання рішень за якими боржником є Національний банк України покладено на органи державної виконавчої служби.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти задоволення скарги заперечив, вказуючи, що Національний банк України не є бюджетною установою, не є отримувачем бюджетних коштів та не має рахунків, відкритих в органах казначейства; виконання рішень, за якими боржником є Національний банк України покладено на органи державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 15.01.2018 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 55531924 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/13057/16 від 10.02.2017 року.

Скарга Національного банку України мотивована тим, що примусове виконання вказаного наказу має здійснюватися органами Державної казначейської служби в силу вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з п.6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Відповідно до п.47 ч. 1 ст.2 Бюджетного кодексу України, розпорядником бюджетних коштів визначається бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.

В свою чергу, статтею 10 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 10 Бюджетного кодексу України, Казначейство України на основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 2 Порядку боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Таким чином, виконання рішень покладається на органи Державної казначейської служби виключно у випадках, коли боржником за виконавчим документом є особа, яка відповідає вимогам п. 2 Порядку.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 2 ст.5 Закону встановлено, що приватні виконавці не можуть здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Згідно з п.4. розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженого Наказом МЮУ 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в МУЮ 02.04.2012 за № 489/20802 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржниками є зокрема Національний банк України.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Національним банком України не доведено, а матеріалами справи не підтверджується наявність у Національного банку України статусу бюджетної установи, одержувача чи розпорядника бюджетних коштів, не доведено факту наявності відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Таким чином, з огляду на те, що Національним банком України не доведено наявності підстав для примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/13057/16 від 10.02.2017 року органами Державної казначейської служби в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», враховуючи те, що відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржником є Національний банк України, с уд приходить до висновку, що Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України було правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як,зокрема, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на те, що скаржником не доведено неправомірності дій державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Національного банку України.

Керуючись статтями 342-343, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги Національного банку України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст.256 ГПК.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення повного тексту ухвали: 28.02.2018