Рішення № 72490670, 20.02.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2018р. Справа №910/19133/17

місто Львів

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м. Добропілля, Донецька область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів

про стягнення 16 312 грн. 83 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

На розгляд Господарського суду м. Києва подано позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м. Добропілля, Донецька область до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів, стягнення 16 312 грн. 83 коп.

Ухвалою від 06.11.2017 Господарський суд м. Києва порушив провадження у справі. 24.11.2017 ухвалою Господарського суду м. Києва справу передано за територіальною підсудністю до Господарському суду Львівської області.

Ухвалою від 06.12.2017 Господарський суд Львівської області призначив справу до розгляду на 03.01.2018.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, викладена у розділі І Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, пунктом 9 розділу XI Перехідних положень якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 03.01.2018 у зв’язку із неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 29.01.2018, в ухвалі зазначено, що розгляд даної справи слід проводити за правилами нової редакції ГПК України на стадії розгляду справи по суті, однак, надати можливість сторонам подати до наступного судового засідання всі докази, якими вони обгрунтовують свою правову позицію.

В судове засідання 29.01.2018 сторони явку представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою від 29.01.2018 розгляд справи було відкладено на 20.02.2018.

Заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці за залізничною накладною №49924392 у вагоні №60416310 та за залізничною накладною №50058957 у вагоні №61362158 вантажоодержувачу було направлено позивачем вантаж: вугілля кам’яне марки Г (Г1) О-100 масою 68 800 кг та вугілля кам’яне марки ДГ О-100 масою 69 600 кг. На станції Бурштин Львівської залізниці було складено комерційні акти №388103/89 від 17.05.2017 та №388103/118 від 24.05.2017, відповідно до яких за результатами переважування у вагоні №60416310 було виявлено недостачу вантажу масою 4 700 кг, у вагоні №61362158 було виявлено недостачу вантажу масою 4 580 кг . Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, з урахуванням норми природної втрати (1%) і граничного розходження маси вантажу, недостача вантажу у вагоні №60416310 становить 4 012 кг загальною вартістю 8 476 грн. 43 коп., недостача вантажу у вагоні №61362158 становить 3 884 кг загальною вартістю 7 836 грн. 40 коп. Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача вартість недостачі вугілля у розмірі 16 312 грн. 83 коп. та судові витрати.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказані ухвали також були розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України. Таким чином, в розумінні ст. 120, 122, 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

11.05.2017 року зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці відправником ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (позивач) за залізничною накладною №49924392 на адресу відокремленого підрозділу «Бурштинська ТЕС» ПАТ «ДТЕК «Західенерго» (одержувач вантажу) було направлено у вагоні №60416310 вантаж: вугілля кам’яне марки Г (Г1) О-100 масою 68 800 кг.

17.05.2017 на станції Бурштин Львівської залізниці було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні №60416310, за результатами якої встановлено недостачу вантажу у вищевказаному вагоні. Про даний факт складено комерційний акт №388103/89 від 17.05.2017. за формою ГУ-22. У розділі А зазначеного комерційного акту вказано про те, що вагон є технічно справним.

У розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» зазначено, що при переважуванні вагону №60416310 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто – 87 600 кг, тара – 23 500 кг, нетто – 64 100 кг, нестача 4 700 кг. При огляді вагона виявилось, що рівномірне маркування відсутнє. Над 2-7 люками справа ходу поїзда виявлено заглиблення 8 м х 2,5 м х 0,3 м. Двері, люки закриті. При видачі вантажу просипання не було. В технічному та комерційному відношенні вагон справний. Недостаючий вантаж міг би поміститись у вагоні.

Згідно з довідкою про вартість вугільної продукції, вартість 1 (однієї) тонни вугільної продукції, відвантаженої з ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС у вагоні №60416310 згідно накладної №49924392, складає 2 112 грн. 77 коп. з урахуванням ПДВ.

У відповідності до поданого позивачем розрахунку, загальна вартість недостачі становить 8 476 грн. 43 коп. (4 012 кг (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) х 2 112 грн. 77 коп. (вартість 1 т вугілля з ПДВ).

20.05.2017 року зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці відправником ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (позивач) за залізничною накладною №50058957 на адресу відокремленого підрозділу «Бурштинська ТЕС» ПАТ «ДТЕК «Західенерго» (одержувач вантажу) було направлено у вагоні №61362158 вантаж: вугілля кам’яне марки ДГ О-100 масою 69 600 кг.

24.05.2017 на станції Бурштин Львівської залізниці було здійснено перевірку маси вантажу у вагоні №61362158, за результатами якої встановлено недостачу вантажу у вищевказаному вагоні. Про даний факт складено комерційний акт №388103/118 від 24.05.2017. за формою ГУ-22. У розділі А зазначеного комерційного акту вказано про те, що вагон є технічно справним.

У розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» зазначено, що при переважуванні вагону №61362158 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах брутто – 88 400 кг, тара – 23 380 кг, нетто – 65 020 кг, нестача 4 580 кг. При огляді вагона виявлено навантаження на рівні бортів, маркування вздовж бороздою із застосуванням катка, над 6-7 люками заглиблення 350 см х 300 см х 50 см. В місцях заглиблення маркування відсутнє Двері, люки закриті. При видачі вантажу просипання не було. В технічному та комерційному відношенні вагон справний. Недостаючий вантаж міг би поміститись у вагоні.

Згідно з довідкою про вартість вугільної продукції, вартість 1 (однієї) тонни вугільної продукції, відвантаженої з ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС у вагоні №61362158 згідно накладної №50058957, складає 2 017 грн. 61 коп. з урахуванням ПДВ.

У відповідності до поданого позивачем розрахунку, загальна вартість недостачі становить 7 836 грн. 40 коп. (3 884 кг (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) х 2 017 грн. 61 коп. (вартість 1 т вугілля з ПДВ).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно до ст. 6 Статуту, накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Отже, відповідно до договору перевезення, яким згідно із статтею 6 Статуту залізниць України є залізнична накладна, залізницею надавалися послуги по перевезенню вантажів.

У разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 2 ст. 23 Законом України «Про залізничний транспорт», а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як зазначалося вище, в комерційних актах №388103/89 від 17.05.2017 та №388103/118 від 24.05.2017 зафіксовано факт незбереження прийнятого до перевезення вугілля.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого відповідачем не доведено.

Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагонів та вантажу і на проміжних станціях. Комерційні акти №388103/89 від 17.05.2017 та №388103/118 від 24.05.2017 не містять відомостей про те, що вагони №60416310 та №61362158 мають технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.

Відповідачем не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Втрата, нестача або пошкодження вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобов’язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що нестача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, з урахуванням змісту комерційного акту, суд дійшов висновку, що відповідач своїх зобов’язань за договором перевезення належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи. Таким чином, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 626, 908, 909, 924 ЦК України, ст.ст. 306, 314 ГК України, ст.ст. 12, 23, 24 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 6, 31, 110, 114, 115, 129, 130, 133 Статуту залізниць України та ст.ст. 2, 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 40081195) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м. Добропілля, вул. Київська, 1, Донецька область (ідентифікаційний код 00176472) 16 312 грн. 83 коп. вартості недостачі вантажу, 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

4. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 20.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 01.03.2018.

Суддя Мазовіта А.Б.