Рішення № 72490495, 21.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018Справа № 910/23321/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

за позовом Державної іпотечної установи доПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В.за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осібпровизнання протиправним та скасування протоколуПредставники:

від Позивача: Тодосієнко В.М., Чалов А.О. (представники за довіреністю)

від Відповідача: Мостепанюк В.І. (представник за довіреністю)

від Третьої особи: Герасименко Т.В. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державна іпотечна установа (надалі також - «Позивач») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. (надалі також - «Відповідач») про визнання протиправним та скасування протоколу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладені у протоколі № 54 від 22.09.2015 висновки засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015, є такими, що прийняті безпідставно, поза межами повноважень та у спосіб, що не передбачений нормативними актами та суперечать нормам чинного законодавства, посилаючись на таке: протокол № 54 від 22.09.2015 складено за відсутності необхідного регулювання; необґрунтованими є висновки протоколу, що договори забезпечення не відповідають вимогам ст. 12 Закону України «Про заставу»; необґрунтованими та безпідставними є посилання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що укладенням договорів забезпечення та відступлення права вимоги Банк фактично відмовився від власних активів, майнових вимог на користь Державної іпотечної установи, не отримавши натомість нічого, оскільки грошові кошти Позивача вже перебували у володінні та користування Банку; твердження комісії про прийняття Банком на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог у порядку, іншому ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства; безпідставними є посилання комісії на нікчемність договорів застави та відселення права вимоги з підстав їх укладення з порушенням вимог Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою заборонено здійснювати кредитні операції та без згоди куратора Банку в забезпечення третім особам передавати майно та активи Банку; безпідставними є твердження комісії про те, що вчинені з Позивачем правочини ставлять інших кредиторів Банку з аналогічними вимогами у невигідне становище; відсутність письмових висновків комісії з перевірки правочинів з правовою оцінкою відповідних правочинів свідчить про відсутність підстав для висновків про виявлення договорів застави та договорів відступлення права вимоги як таких, що є нікчемними; протокол № 54 від 22.09.2015 складено та підписано неналежними особами, оскільки не відповідає вимогам Наказу № 67 від 11.03.2015 «Про перевірку правочинів (договорів) в АТ «Дельта Банк» щодо складу комісії; наказом № 67 від 11.03.2015 «Про перевірку правочинів (договорів) в АТ «Дельта Банк» не передбачено складання протоколів.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог Позивача, з огляду на таке: за наслідками розгляду судових справ №910/6052/16, №910/7083/16, 910/7084/16, предметом дослідження яких були Договори забезпечення та Договори відступлення права вимоги, укладені між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», встановлено нікчемність цих договорів в силу п.п. 1, 5, 7 ч. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відповідно факт правомірності дій Уповноваженої особи Фонду при затвердженні оскаржуваного протоколу № 54, що не потребує доведення під час розгляду даної справи; на момент укладення Договорів забезпечення Публічне акціонерне товариством «Дельта Банк» достеменно знало про наявність обмежень, визначених Постановою Правління Національного банку України № 692/БТ, яка встановлювала нормативну заборону на передачу в забезпечення майна та активів банку без погодження з його куратором та яка отримана банком у встановленому законом порядку та була обов'язковою до виконання; відмінність у складі Комісії з перевірки правочинів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», визначеної наказом № 67 від 11.03.2015, та складі Комісії з перевірки правочинів, яка здійснювала перевірку договорів з Позивачем, пояснюється внесенням змін до зазначеного наказу у зв'язку із звільненням деяких членів комісії з посад у банку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/23321/17, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, підготовче засідання призначено на 25.01.2018.

22.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

24.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі (в порядку ст. 231 ГПК України: у зв'язку з дефектом суб'єктного складу сторін) та клопотання про закриття провадження у справі (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

В судове засідання 25.01.2018 з'явилися представники сторін та третьої особи.

В судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що посилання у клопотанні про зупинення провадження на п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції від 06.11.1991 № 1799-XII до внесення змін на підставі Закону України від 03.10.2017 N2147-VIII є помилковим та просив застосувати відповідні норми діючого Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши клопотання Відповідача про закриття провадження (в порядку ст. 231 ГПК України: у зв'язку з дефектом суб'єктного складу сторін), на місці ухвалив - відмовити в задоволенні клопотання, з огляду на таке.

Клопотання Відповідача про закриття провадження у справі (в порядку ст. 231 ГПК України: у зв'язку з дефектом суб'єктного складу сторін) обґрунтоване тим, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка затвердила результати перевірки Комісії з перевірки правочинів, оформлених оскаржуваним протоколом № 54, не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин, що свідчить про дефект суб'єктного складу господарських процесуальних правовідносин у справі № 910/23321/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Суд зазначає, що даний позов заявлено до саме Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», повноваження якого здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров В.В. саме як орган управління юридичної особи і в даних правовідносинах ця особа виступає не як суб'єкт владних повноважень, тому суб'єктний склад сторін у справі № 90/23321/17 відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, а відтак доводи Відповідача є необґрунтованими, а правові підстави для закриття провадження в порядку п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Крім того, розглянувши клопотання Відповідача про закриття провадження у зв'язку з публічно-правовим характером правовідносин між сторонами спору, Суд на місці ухвалив - відмовити в задоволенні клопотання, з огляду на таке.

Дане клопотання Відповідача обґрунтоване тим, що предметом спору є виконання функцій публічно-правового характеру, а саме, відповідно до вимог закону порядок виявлення нікчемних правочинів неплатоспроможного банку, зазначені відносини не належать до таких, які виникли в процесі виконання господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», а тому спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.06.2016 у справі № 21-286а16/826/20410/14.

Оскільки в даному випадку Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, Суд доходить висновку, що спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Отже, доводи Відповідача є необґрунтованими, а правові підстави для задоволення клопотання Відповідача та закриття провадження у справі № 910/23321/17 відсутні.

25.01.2018 суд на місці ухвалив надати Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву на подання відповіді на відзив з додержанням вимог ст. 166 ГПК України, надати Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив на подання своїх заперечень, відкласти підготовче судове засідання на 07.02.2018.

02.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

06.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

В судове засідання 07.02.2018 з'явилися представники сторін та третьої особи. В судовому засіданні Позивач зазначив, що заява про зміну підстав позову є доповненням обґрунтувань позовних вимог до позовної заяви.

Суд прийняв заяву про зміну підстав позову як доповнення обґрунтувань до позовної заяви.

Під час підготовчого засідання судом здійснено всі необхідні дії для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті, передбаченіст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що у підготовчому провадженні судом вчинено усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.02.2018.

13.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли заперечення на відповідь на відзив на позов.

16.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

В судове засідання 20.02.2018 з'явилися представники сторін та третьої особи.

Суд, розглянувши клопотання Відповідача про визнання поважними причин пропуску процесуального строку, встановленого Судом, для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, поновлення такого строку, прийняття заперечень на відповідь на відзив до розгляду, визнання поважними та об'єктивними причин неподання Відповідачем доказів у встановлений судом строк та встановлення додаткового строку для подання письмових доказів, включення до числа доказів додаткових документів, на місці ухвалив - визнати поважними причини пропуску строку для подання доказів та прийняти їх до розгляду, оскільки Відповідач обґрунтував неможливість подання вказаних документів у встановлений Судом строк.

В судовому засіданні 20.02.2018 Судом оголошено перерву до 21.02.2018 за клопотанням представників Позивача для надання часу на ознайомлення з поданими Відповідачем документами.

В судовому засіданні 21.02.2018 представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Представник Третьої особи заперечив проти задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 21.02.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

27.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Банк) та Державною іпотечною установою (Клієнт) укладено Договір банківського рахунку №26/995-070, за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26502000000995 (далі - рахунок) та отримує плату за обслуговування рахунка згідно з Тарифами Банку на банківські послуги, які доведені Клієнту в момент підписання цього Договору. (а.с. 40-44 т.1)

Відповідно до п. 1.2 Договору банківського рахунка, Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

В забезпечення виконання Банком зобов'язань за Договором банківського рахунка №26/995-070 від 27.02.22013 між Сторонами було укладено договори забезпечення, а саме:

1) Договір застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, за умовами якого заставодавець (банк) надає заставодержателю (клієнт) майнові права заставодавця за кредитними договорами: № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011; № НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012; ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013; НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, детальна інформація щодо яких та структура забезпечення наведена у додатку № 1 до цього договору (далі - майнові права). (а.с. 45-50 т.1)

2) Договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим №34, за умовами якого заставодавець (банк) надає в заставу заставодержателю (клієнт) майнові права заставодавця за договорами: від 30.11.2010 №ВКЛ-2005191, укладеному з ТОВ "АТЛ"; від 14.02.2008 №07/08, укладеному з ПАТ "Автокраз"; від 20.08.2008 №837К-Н, укладеному з ТОВ "Ніко Інвест", детальна інформація щодо яких та структура забезпечення наведена у Додатку №1 до цього договору (далі - майнові права). (а.с. 51-56 т.1).

3) Договір застави майнових прав №Д-3/2015 від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим №36, за умовами якого заставодавець (банк) надає в заставу заставодержателю (клієнт) майнові права Заставодавця за Кредитними договорами, укладеними між Заставодавцем та фізичними особами-позичальниками, детальна інформація щодо яких наведена у додатку №1 до цього Договору, та майнові права за договорами забезпечення, які наведені в Акті звірки щодо договорів забезпечення, який одночасно з цим Договором укладається між сторонами (далі - Майнові права). (а.с. 57-60 т.1);

З метою реалізації порядку звернення стягнення на майно за указаними договорами забезпечення між сторонами було укладено такі договори:

1) Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.20014. (а.с. 61-65 т.1);

2) Договір відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015 від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим №35. (а.с. 66-72 т.1);

3) Договір відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-3.1/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим №37. (а.с. 73-77 т.1);

Як свідчать обставини справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. (а.с. 139 т.1)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" по 02.10.2015 включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. по 02.10.2015 включно. (а.с. 140 т.1)

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (а.с. 149 т.1) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-51 вказаного закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017. (а.с. 150 т.1)

Відповідно до Наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT "Дельта Банк" від 11.03.2015 № 67 "Про перевірку правочинів (договорів) в AT "Дельта Банк", в Банку була створена Комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, витяг з якого наявний в матеріалах справи. (а.с. 142 т.1)

В ході здійснення перевірки Договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, Договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, Договору застави майнових прав №Д-3/2015 від 04.02.2015, Договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.20014, Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015 від 04.02.2015, Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-3.1/2015 від 04.02.2015, укладених між Позивачем та Відповідачем, уповноваженою особою виявлено численні факти порушень законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, та прийнято рішення, оформлене протоколом від 22.09.2015 №54 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015, відповідно до якого вказані правочини є нікчемними на підставі пунктів 1, 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". (а.с. 33-39 т.1)

24.09.2015 Відповідач листом № 8951 від 24.09.2015 повідомив Позивача про нікчемність Договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, Договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, Договору застави майнових прав №Д-3/2015 від 04.02.2015, Договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.20014, Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015 від 04.02.2015, Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-3.1/2015 від 04.02.2015, укладених між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою (а.с. 31-32 т.1).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державної іпотечної установи не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, на виконання Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» № 67 від 11.03.2015 комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями було здійснено перевірку правочинів, вчинених (укладених) АТ «Дельта Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За наслідками здійснення перевірки Договору застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, Договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, Договору застави майнових прав №Д-3/2015 від 04.02.2015, Договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.20014, Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015 від 04.02.2015, Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-3.1/2015 від 04.02.2015, укладених між Позивачем та Відповідачем, комісією з перевірки правочинів було виявлено ознаки нікчемності правочинів, передбачені пунктами 1, 5, 7 частини 3 статті 38 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, оформлене протоколом від 22.09.2015 №54, який було затверджено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк».

Аргументуючи позовні вимоги, Позивач вказує, що протокол № 54 від 22.09.2015 складено за відсутності необхідного регулювання, оскільки на момент його складання не існувало порядку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що є порушенням ст.19 Конституції України.

Суд зазначає, що «Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», затверджений Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 № 826, дійсно набрав чинності 13.06.2016, тобто після здійснення перевірки правочинів, оформлених протоколом № 54 від 22.09.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду. (ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,)

Проте, Суд зазначає, що відсутність нормативно-правових актів Фонду, які б регулювали порядок виявлення нікчемних правочинів та результатів їх оформлення, на момент складання оскаржуваного протоколу, не виключають необхідність здійснення обов'язків, покладених на Фонд в імперативному порядку положеннями статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відтак, протокол № 54 від 22.09.2015 складено на виконання Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» № 67 від 11.03.2015 , виданого відповідно до наданих Уповноваженій особі законом повноважень.

При цьому, з приводу тверджень Позивача про те, що Наказом № 67 від 11.03.2015 не передбачено складання протоколів, Суд зауважує, що відсутність в Наказі № 67 від 11.03.2015 прямої вказівки на необхідність складання саме протоколу за результатами здійсненої перевірки не свідчить про заборону фіксації відповідних письмових висновків у такому документі.

Отже, Суд доходить висновку, що затвердження результатів засідання комісії з перевірки правочинів оформленням саме протоколу, в даному випадку № 54 від 22.09.2015, не заборонено законодавством та не порушує норм, встановлених Конституцією України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Окрім того, оцінивши твердження Позивача про необґрунтованість таких висновків оскаржуваного протоколу: договори забезпечення не відповідають вимогам ст. 12 Закону України «Про заставу»; укладенням договорів забезпечення та відступлення права вимоги Банк фактично відмовився від власних активів, майнових вимог на користь Державної іпотечної установи, не отримавши натомість нічого (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); прийняття Банком на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог у порядку, іншому ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; нікчемність договорів застави та відселення права вимоги з підстав їх укладення з порушенням вимог Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних»; вчинені з Позивачем правочини ставлять інших кредиторів Банку з аналогічними вимогами у невигідне становище, Суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі №910/6052/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6052/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним договір застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладений між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою; визнано недійсним договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою. (а.с. 159-165 т.1)

Як встановлено Київським апеляційним господарським судом у вказаній постанові, відповідно до ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода. З матеріалів справи вбачається, що в умовах договору застави та договору відступлення права вимоги не визначено строків виконання зобов'язань ПАТ "Дельта Банк" перед Державною іпотечною Установою. AT "Дельта Банк", уклавши з Державною іпотечною установою спірні договори всупереч наявних обмежень, передбачених постановою Національного банку України № 348/БТ, прийняв на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог відповідача у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Крім того, умовами договору застави оплата за таке відступлення не передбачена. Умови договору відступлення права вимоги містять опис процедури повернення банку грошової різниці між вартістю майнових прав та заборгованістю банку перед Державною іпотечною установою лише у випадку продажу відповідачем набутих нею прав вимоги, але не містять зобов'язань щодо такого продажу, строків та опису процедури продажу. Договір банківського рахунку від 27.02.2013 р. № 26/995-070 є публічним, однак в даному випадку Державній іпотечній установі шляхом укладення договорів застави та відступлення права вимоги було надано перевагу, адже запропоновано лише безпосередньо відповідачу вчинення вказаних правочинів на підставі індивідуального рішення Кредитного комітету позивача, тобто умова про укладення договорів застави (договорів відступлення) як спосіб забезпечення виконання зобов'язань за договорами банківського рахунку, не пропонувалася публічно невизначеному колу осіб, зокрема, іншим клієнтам ПAT "Дельта Банк". Таким чином, укладені з відповідачем правочини ставлять інших кредиторів ПАТ "Дельта Банк" з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови договору застави та договору відступлення права вимоги, укладених для забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договором банківського рахунку, прямо передбачають передачу Державній іпотечній установі, як кредитору та заставодержателю, предметів застави (майнових прав за кредитними договорами), що в свою чергу свідчить про надання відповідачу переваг перед іншими кредиторами. Таким чином, умови договору застави та договору відступлення права вимоги передбачають окремі переваги (пільги) перед іншими кредиторами, що суперечить п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є ознакою нікчемності правочину. Відповідач фактично отримав право на задоволення своїх кредиторських вимог в рахунок позачергового задоволення своїх вимог відповідно до договорів забезпечення, укладених з ПАТ "Дельта Банк". В ході здійснення перевірки правочинів неплатоспроможного ПAT "Дельта Банк", Уповноваженою особою правомірно встановлено, що вказані договір застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014 р. та договір відступлення права вимоги № Д-1.2/2014 від 04.09.2014 р., укладені між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою, є нікчемними.

Окрім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/7084/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018, визнано недійсним Договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №34, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та Державною іпотечною установою (ідентифікаційний код 33304730); визнано недійсним Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №35, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020) та Державною іпотечною установою (ідентифікаційний код 33304730). (а.с. 171-179 т.1)

Як встановлено судом у вказаному рішенні, Постановою Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 ПАТ "Дельта Банк" було віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів. Постанова Національного банку України № 692/БТ (далі - Постанова) поширювалася на всі без виключення операції банку та його клієнтів, здійснені в період її дії, та була обов'язковою для виконання. Однак, спірні договори застави та відступлення права вимоги були укладені Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з Державною іпотечною установою в період, коли існували встановлені постановою НБУ №692/БТ від 30.10.2014 заборони на здійснення кредитних операцій, надання майнових порук та передачу третім особам майна та активів банку, зокрема у зв'язку із виникненням у позивача проблем з ліквідністю, без погодження з куратором НБУ, яка була обов'язковою, що суперечить ст.ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність". З огляду на те, що Постановою встановлено чітке обмеження господарської компетенції позивача, а саме неможливість укладати такі договори, як спірний договір застави та відступлення права вимоги, без погодження з куратором Банку, та враховуючи, що доказів на дання куратором Банку погодження на укладення спірних договорів матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що Договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 укладено Банком з порушенням його господарської компетенції, а тому в силу ст.207 Господарського кодексу України такий правочин підлягає визнанню недійсним. При цьому, уклавши договори застави майнових прав та відступлення права вимоги за місяць до запровадження тимчасової адміністрації в Банку, останній шляхом порушення обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014, фактично безоплатно відмовився від власних майнових вимог до позичальників та прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що підпадає під ознаки нікчемності правочину, врегульовані п.п.1, 5 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Дослідивши умови укладеного між сторонами договору банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013 (на забезпечення якого укладено спірний Договір застави), суд дійшов висновку, що вказаний договір є публічним договором. Однак, в даному випадку Державній іпотечній установі шляхом укладення договорів застави та відступлення права вимоги було надано перевагу, адже запропоновано лише безпосередньо відповідачу вчинення вказаних правочинів на підставі індивідуального рішення Кредитного комітету позивача, тобто умова про укладення договорів застави (договорів відступлення) як спосіб забезпечення виконання зобов'язань за договорами банківського рахунку не пропонувалася публічно невизначеному колу осіб, зокрема, іншим клієнтам ПAT "Дельта Банк". Таким чином, укладені з відповідачем правочини ставлять інших кредиторів ПАТ "Дельта Банк" з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови договору застави та договору відступлення права вимоги, укладених для забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договором банківського рахунка, прямо передбачають передачу Державній іпотечній установі як кредитору та заставодержателю предметів застави (майнових прав за кредитними договорами), що в свою чергу свідчить про надання відповідачу переваг перед іншими кредиторами. Спірні правочини надають Установі, як окремому кредитору, віднесеному до сьомої черги (юридичні особи), переваги перед іншими кредиторами в обхід встановленої чинним законодавством процедури черговості задоволення вимог кредиторів, що також підпадає під ознаки нікчемності правочину, встановлені п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, матеріалами справи підтверджується та відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не спростовано, що Договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 та Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015 є нікчемними в силу п.п. 1, 5, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також укладені Банком з порушенням господарської компетенції. За приписами ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства. Однак, умови спірних договору застави та договору відступлення права вимоги не містять строків виконання зобов'язань ПАТ "Дельта Банк" перед Державною іпотечною установою, що суперечить положенням ст. 12 Закону України "Про заставу". Таким чином, оскільки судом встановлено, що Договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 та Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015 є нікчемними в силу п.п. 1, 5, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то в даному випадку наявні підстави для визнання укладених між сторонами договорів недійсними як нікчемних правочинів. Крім того, судом встановлено, що спірні договори суперечать Постанові НБУ № 692/БТ, укладені Банком з порушенням господарської компетенції, а договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 до того ж суперечить положенням ст. 12 Закону України "Про заставу", що є самостійними підставами для визнання таких договорів недійсними як оспорюваних правочинів.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2017, визнано недійсним договір застави майнових прав №Д-3/2015 від 04.02.2015 укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою; визнано недійсним договір відступлення права вимоги №Д-3.1/2015 від 04.02.2015 укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою. (а.с. 166-170 т.1)

Як встановлено судом у вказаному рішенні, для стабілізації діяльності Банку та відновлення його фінансового стану, відповідно до постанови правління НБУ від 30.10.2014 року №692/БТ (надалі - постанова №692/БТ) AT "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, а також запроваджено ряд обмежень у його діяльності, зокрема: заборонено здійснювати кредитні операції, у тому числі бездокументарних операцій (гарантії, авалі, акредитиви), а також надавати поруки та інші зобов'язання; заборонено Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором Банку. Постанова НБУ №692/БТ поширювалася на всі без виключення операції Банку та його клієнтів, здійснені в період її дії. Незважаючи на існування обмежень, передбачених постановою, AT "Дельта Банк" уклав Договір застави та Договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, не отримавши на це згоди куратора, яка була обов'язковою, що суперечить ст. ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Таким чином, всупереч імперативних вимог постанови НБУ №692/БТ, яка отримана AT "Дельта Банк" у встановленому законом порядку та була обов'язковою для виконання, ДІУ та Банк уклали Договір застави та Договір відступлення в період існування у Банку відповідних заборон, зокрема щодо надання майнових порук, а також передачі в забезпечення третім особам майна та активів банку без погодження з куратором НБУ. Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України "Про заставу", у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода. В порушення цих вимог Закону, Договір застави та Договір відступлення не визначають строків виконання зобов'язань Банку перед ДІУ, забезпечені заставами. AT "Дельта Банк", уклавши із Відповідачем Договори забезпечення всупереч наявних обмежень, передбачених постановою №692/БТ, які прямо забороняли Позивачу вчиняти правочини щодо надання майнових порук та передачі в забезпечення третім особам (ДІУ) майно та активи банку без погодження з кураторі Банку, тобто прийняв на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог (Відповідача) у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (ст. ст. З, 47, 49, 66), що свідчить про нікчемність такого правочину на підставі п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Умови Договору застави та Договору відступлення права вимоги (Розділ 2), укладених між AT "Дельта Банк" та ДІУ, передбачають, що Відповідач набуває права вимоги до боржників (позичальників) за кредитними договорами та договорами забезпечення (поруки, застави, іпотеки), майнові права за якими передано Банком у заставу, зокрема у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення). Як вбачається з інших умов Договору застави, оплата за таке відступлення не передбачена. Умови Договору відступлення права вимоги містять опис процедура повернення Банку грошової різниці між вартістю майнових прав та заборгованістю Банк перед ДІУ лише у випадку продажу ДІУ набутих нею прав вимоги, але не містять зобов'язань щодо такого продажу, строків та опису процедури продажу. Починаючи із червня 2014 року, у AT "Дельта Банк" існували проблеми із ліквідністю (підтверджується постановою Правління НБУ від 12.06.2014 рс №348/БТ), а тому на момент укладення із ДІУ Договорів забезпечення (04.02.2015 року - за місяць до введення тимчасової адміністрації), Банк безоплатно взяв на себе додатково зобов'язання, у період, коли існувала абсолютна ймовірність щодо настання ризиків, пов'язаних із невиконанням перед Позивачем зобов'язань за Договором банківського рахунку внаслідок його неплатоспроможності. Вказане свідчить, що уклавши Договір застави та Договір відступлення права вимоги, AT "Дельта Банк" фактично відмовився від власних активів, майнових вимог (майнові права до позичальників Банку за кредитними договорами та договорами забезпечення) на Користь Відповідача, не отримавши взамін нічого (матеріальні блага/цінності/надходження), що з урахуванням пункту 1 частини третьої ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставою нікчемності цих правочинів. Договір банківського рахунку від 27.02.2013 року №26/995-070, укладений між Банком та Відповідачем - є публічним, однак в даному випадку ДІУ шляхом укладення Договорів забезпечення було надано перевагу, адже запропоновано лише безпосередньо Відповідачу (а не абсолютно усім кредиторам AT "Дельта Банк") вчинення вказаних правочинів на підставі індивідуального рішення Кредитного комітету Банку (протоколи від 04.09.2014 №42/1, №42/64, №42/65), тобто умова про укладення договорів застави (договорів відступлення) як спосіб забезпечення виконання зобов'язань за договорами банківського рахунку, не пропонувалася публічно невизначеному колу осіб (іншим клієнтам AT "Дельта Банк"). Вчинені із ДІУ правочини ставлять інших кредиторів Банку з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови Договору застави та Договору відступлення, укладених для забезпечення виконання Банком зобов'язань за Договором банківського рахунку, прямо передбачають передачу ДІУ, як кредитору та заставодержателю, предметів застави (майнових прав за кредитними договорами) у разі, зокрема визнання AT "Дельта Банк" неплатоспроможним, що в свою чергу свідчить про надання Позивачу переваг перед іншими кредиторами, прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що з урахуванням пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставою нікчемності правочину. З метою реалізації повноважень, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в ході здійснення перевірки правочинів неплатоспроможного AT "Дельта Банк", Уповноваженою особою правомірно встановлено зазначені вище обставини та належним чином виявлено, що Договори забезпечення, укладені між Банком та ДІУ, є нікчемними, з наступних підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону); банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону).

Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судові рішення у справах № 910/6052/16, 910/7084/16, 910/7083/16, які набрали законної сили у встановленому порядку, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Відтак, не потребують доказуванню при розгляді цієї справи встановлені у вказаних судових рішеннях факти нікчемності Договорів застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014, №Д-2/2015 від 04.02.2015, №Д-3/2015 від 04.02.2015, та Договорів відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.20014, № Д-2.1/2015 від 04.02.2015, № Д-3.1/2015 від 04.02.2015, з підстав, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки в обґрунтуваннях протиправності протоколу № 54 від 22.09.2015 Позивач посилається з-поміж іншого саме на невідповідність та необґрунтованість висновків комісії щодо виявлення нікчемності перерахованих договорів, які досліджувалися та встановлювалися в межах судових справ № 910/6052/16, 910/7084/16, 910/7083/16, Суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість аргументів Позивача.

Також суд зазначає, що твердження Позивача з приводу необґрунтованості висновку комісії з перевірки правочинів про публічність Договору рахунку не відповідають дійсності, оскільки таких висновків оскаржуваний протокол не містить.

З приводу доводів Позивача, що протокол № 54 від 22.09.2015 складено та підписано неналежними особами, оскільки не відповідає вимогам Наказу № 67 від 11.03.2015 «Про перевірку правочинів (договорів) в АТ «Дельта Банк» щодо складу комісії, Суд зазначає таке.

Дійсно, оскаржуваний протокол №54 від 22.09.2015 був підписаний такими працівниками AT «Дельта Банк»: «голова комісії - ОСОБА_11; члени комісії - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19; секретар - ОСОБА_18».

Разом з цим, підпункт 2.1 пункту 2 Наказу від 11.03.2015 № 67 передбачає, що для перевірки правочинів (інших правочинів), зазначених у п. 1 цього Наказу, створено Комісію з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями у такому складі: «голова комісії - ОСОБА_11; члени комісії - ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_16, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_28».

Відмінність у складі Комісії Відповідач пояснює тим, що за період проведення тимчасової адміністрації деякі співробітники Банку, зокрема, із числа членів Комісії, були звільнені, у зв'язку з чим Уповноваженою особою Фонду було внесено відповідні зміни до кількісного складу Комісії на підставі окремих наказів, а саме: від 23.04.2015 № 270, від 29.04.2015 № 289, від 05.05.2015 № 300, від 27.05.2015 № 395, від 23.07.2015 № 632, від 10.08.2015 № 697, від 28.09.2015 № 851, копії яких подано Відповідачем в матеріали справи. (а.с. 55-62 т.2)

Дослідивши подані на підтвердження своєї позиції докази, Суд вважає доводи Відповідача обґрунтованими та вважає їх такими, що спростовують твердження Позивача.

Підсумовуючи викладене, Суд доходить висновку, що з урахуванням останніх змін, внесених 10.08.2015 до Наказу № 67 до від 11.03.2015, склад Комісії із перевірки правочинів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», яким складено та підписано Протокол № 54 від 22.09.2015, повністю відповідає складу Комісії, визначеному Уповноваженою особою Фонду.

Щодо строків проведення перевірки правочинів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Суд наголошує на тому, що такий строк визначений періодом дії тимчасової адміністрації відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, недотримання Комісією з перевірки правочинів встановленого Наказом № 57 від 11.03.2015 строку, не свідчить про порушення вимог законодавства при складанні та затвердженні оскаржуваного протоколу.

Суд зазначає також, що доводи Позивача про відсутність письмових висновків комісії з перевірки правочинів з правовою оцінкою відповідних правочинів не відповідають дійсності, оскільки саме такі висновки викладені у тексті Протоколу № 54 від 22.09.2015, а відсутність відповідних актів, складених по кожному напрямку не свідчить про наявність порушень при укладанні між Позивачем та Відповідачем договорів забезпечення та договорів відступлення права вимоги, перевірку яких здійснювала комісія.

Решта аргументів Позивача щодо наявності підстав для задоволення позову визнаються Судом явно необґрунтованими та неприйнятими з огляду на чинне законодавство.

Окрім того, Суд звертає увагу, що протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України.

За змістом ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання протиправним та скасування протоколу задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання протиправним та скасування протоколу відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 лютого 2018 року

Суддя О.В. Чинчин