Рішення № 72490410, 20.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/120/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2018 Справа № 908/2531/17

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Чернетенко А.С.

Представник позивача – ОСОБА_1, довіреність № б/н від 16.01.2018 р.;

Представник відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 14 від 03.01.2018 р.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2531/17

за позовом: Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” Публічного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 17)

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича (Жовтнева), буд. 4)

про стягнення 1833,31 грн.

СУТЬ СПОРУ:

14.12.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 692 від 12.12.2017 р.) Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” Публічного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про стягнення пені та 3% річних у сумі 1780,49 грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором постачання природного газу № Б003 від 09.03.2016 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2017 р. справу № 908/2531/17 передано на розгляд судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., порушено провадження у справі № 908/2531/17, якій присвоєно номер провадження 22/120/17, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.01.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2018 р. на підставі ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 12.02.2018 р.

Ухвалою суду від 12.02.2018 р. закрите підготовче провадження, справа до розгляду по суті призначена в судовому засіданні 20.02.2018 р.

У судовому засіданні 20.02.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

07.02.2018 р. від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява (вих. № 69 від 02.02.2018 р.), яку в судовому засіданні 12.02.2018 р. представник позивача підтримав та просив розцінювати як заяву про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до заяви просив стягнути з відповідача пеню та 3% річних у сумі 1833,31 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 46 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду від 12.02.2018 р.

Таким чином, розгляду підлягають позовні вимоги, згідно з заявою позивача про уточнення позовних вимог (вих. № 69 від 02.02.2018 р.). Предметом позову по даній справі є стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя пені та 3% річних у загальній сумі 1833,31 грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором постачання природного газу № Б003 від 09.03.2016 р.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Позивачем, за умовами договору № Б003 від 09.03.2016 р. на постачання природного газу, передано відповідачу природний газ в обсязі 7425 куб.м на загальну суму 58489,67 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідач за газ розрахувався з порушенням умов договору, внаслідок чого позивач нарахував пеню та 3% річних у загальній сумі 1833,31 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 258, 525, 526, 549-511, 610, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України.

Від відповідача до суду 12.01.2018 р. надійшло письмове заперечення на позов, вважає позовні вимоги безпідставними у зв’язку з відсутністю предмету спору. Договір постачання природного газу № Б003 від 09.03.2016 р. зареєстрований у держказначействі 22.03.2016 р. під № 2274. Зазначає, що заборгованість за договором може бути погашена відповідачем після підписання договору, на підставі ст. 631 ЦК України сплатити фактичне споживання з 01.01.2016 р. на підставі фактичних господарських відносин. На час подання позовної заяви заборгованість за договором № Б003 (основне зобов’язання) відсутня, позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях позивача. Вважає, що по закінченню договірних відносин порушення з боку відповідача відсутні. Просив закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

23.01.2018 р. від відповідача надійшла письмова заява про виклик та допит у якості свідка ОСОБА_3

Суд відмовив у задоволенні клопотання, про що зазначено в ухвалі від 23.01.2018 р.

05.02.2018 р. від відповідача до суду надійшло письмове заперечення на позовну заяву, яке за своїм змістом є аналогічним запереченню, що надійшло до суду 12.01.2018 р. Крім того, у запереченні зазначено, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця) з якого вона нараховується у межах строку позовної давності за основною вимогою. Просив закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09.03.2016 р. між Дочірнім підприємством “Газ Мелітополя” Публічного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (постачальник за договором, позивач у справі) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя (споживач за договором, відповідач у справі) укладено договір постачання природного газу № Б003, за умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність (поставити) споживачу у 2016 році природний газ для використання у якості палива або сировини, а споживач зобов’язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1 договору).

У розділі 4 договору сторони узгодили порядок та строки проведення розрахунків. Згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.2.1 розрахунковий період за договором становить один календарний місяць – з 09.00 години (за Київським часом) першого дня місяця до 09.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого об’єму постачання газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об’єму постачання газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п. 11.1 даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин сторін, які виникли між ними з 01.01.2016 р. Цей договір діє у частині постачання газу до 31.12.2016 р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Сторонами до договору укладені додаткові угоди № 1 від 10.03.2016 р., № 2 від 25.04.2016 р., якими визначена ціна газу та загальна сума договору.

Як слідує з матеріалів справи, позивач згідно з умовами договору № Б003 від 09.03.2016 р. поставив (передав) відповідачу у 2016 році природний газ на загальну суму 58489,67 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (копії актів наявні у матеріалах справи).

Згідно з матеріалами справи відповідач перерахування коштів за договором здійснював позивачу несвоєчасно, з порушенням п. 4.2.1 договору № Б003.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України – договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач поставку позивачем природного газу за договором № Б003 від 09.03.2016 р. на загальну суму 58489,67 грн. у судовому засіданні підтвердив, зазначив, що на час подання позовної заяви заборгованість за договором відсутня. Також зазначив, що договір № Б003 від 09.03.2016 р. був зареєстрований у держказначействі 22.03.2016 р., відповідно оплата могла бути здійснена лише після реєстрації.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Сторони у пункті 11.1 договору № Б003 від 09.03.2016 р. встановили, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли між ними з 01 січня 2016 р.

Таким чином, укладаючи договір, відповідач мав усвідомлювати та розуміти його (договору) умови, зокрема, щодо застосування його умов з 01.01.2016 р.

За умовами п. 5.4.2 договору № Б003 споживач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати постачальнику вартість спожитого газу на умовах, визначених цим договором.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.1 у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з розрахунками позивача, сума 3% річних, нарахованих за загальний період з 11.02.2016 р. по 11.05.2016 р., становить 117,57 грн., сума пені, нарахованої за загальний період з 11.02.2016 р. по 11.05.2016 р., становить 1715,74 грн., що разом становить 1833,31 грн.

Приймаючи до уваги встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та пені заявлено позивачем обґрунтовано.

Розрахунок 3 % річних та пені, зроблений позивачем, є правильним. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується пеня та 3% річних у загальній сумі 1833,31 грн.

Відповідач у письмовому запереченні, яке надійшло 05.02.2018 р., зазначив про сплив позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 260, 261 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 ЦК України. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його настання. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 258 ЦК для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Згідно з частиною 2 даної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо пені за порушення грошових зобов’язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов’язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається з розрахунку пені, здійсненого позивачем, останнім нарахована пеня у межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Пеня позивачем нарахована за кожним актом надання послуг окремо.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно п. 10.2 договору № Б003 сторони домовились, що строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, компенсацій встановлюється тривалістю у 3 роки.

Таким чином, сторонами за домовленістю була збільшена позовна давність стосовно нарахування пені. Відповідно, позивачем не пропущений строк позовної давності.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 1600,00 грн. покладається відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” Публічного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, буд. 4, код ЄДРПОУ 07809992) на користь Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” Публічного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 39825907) пеню та 3% річних у розмірі 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) грн. 31 коп. та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 28 лютого 2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ярешко