Постанова № 72488862, 27.02.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 739/1623/17 Провадження № 22-ц/795/226/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Кузюра Л. В.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Губар В.С., Шитченко Н.В.,

позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач: ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну скаргу: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

оскаржується рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; прізвище судді: Чепурко В.В.; час і місце ухвалення рішення суду: 11 год. 38 хв. м. Новгород-Сіверський; дата складання повного тексту: 3 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.08.2011 року в загальній сумі 27 145 грн. 72 коп., а також судових витрат. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, що призвело до виникнення станом на 31.08.2017 року вказаної вище заборгованості.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17.07.2011 року у сумі 5 495 грн. 96 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на ухвалення рішення в частині визначення розміру відсотків, що стягнуті з ОСОБА_2, з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить змінити рішення суду та постановити нове, яким задовольнити вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при винесенні рішення дійшов невіпного висновку про незаконність підвищення банком відсоткової ставки, не врахувавши, що укладеним між сторонами кредитним договором, умовами якого, визначено порядок та умови підвищення відсоткової ставки, передбачена така можливість і в рамках укладеного договору позивач скористався своїм правом. Оскільки відповідач не звертався до банку із письмовими заявами про розірвання кредитного договору та не погасив заборгованості, а продовжував здійснювати зняття та погашення коштів, банк стверджував про те, що відповідач прийняв нові тарифи та погодився з їх зміною.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни, посилаючись на те, що суд першої інстанції здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, поданого банком, та розрахунку відповідача, дійшов вірного висновку про те, що саме її розрахунок є прийнятним з огляду на зроблені судом висновки щодо оцінки певних положень договору.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольнивши частково позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції послався на те, що банк всупереч вимогам чинного законодавства в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку, у зв’язку з чим, судом було стягнуто суму процентів, що відповідає ставці 30% на рік, оскільки саме така ставка діяла на час укладення між сторонами кредитного договору.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 17.08.2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір шляхом подання останньою заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на відкриття рахунку і встановлення кредитного ліміту у сумі 3 700 грн., зі сплатою 30% на рік за користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості (а.с. 6-31).

ОСОБА_2 підтвердила підписом у заяві ту обставину, що подана нею заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять договір про надання банківських послуг, укладений між банком та нею(а.с. 6 зворот).

Відповідно до п. п. 1.1.2.3, 1.1.3.2.3 та 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, які є складовою частиною кредитного договору, укладеного між сторонами, банк має право змінювати Тарифи, в тому числі і процентну ставку, про що має інформувати позичальника шляхом надання виписок по картковому рахунку; позичальник зобов’язаний отримувати виписки про стан карткового рахунку, а у разі незгоди зі зміненими Тарифами зобов’язаний звернутися до банківської установи з заявою про розірвання договору та погасити заборгованість.

Наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» № СП-2014-6635230 від 02 квітня 2014 було внесено зміни до Тарифів по платіжним карткам, згідно яких, у разі виникнення прострочених зобов’язань проценти нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості.

На виконання зазначених положень Умов та Правил, 31.07.2014 року, 31.08.2014 року, 30.04. 2015 року банком було повідомлено позичальника про збільшення відсоткової ставки у виписці по рахунку, які позичальник зобов»язаний отримувати згідно з п. 1.1.2.3 Умов та Правил, однак жодних дій з приводу інформування банку щодо незгоди з підвищенням ставки та про розірвання договору відповідачем здійснено не було.

Окрім зазначеного, з матеріалів справи встановлено, що зазначена інформація про збільшення відсоткової ставки повідомлялась відповідачеві шляхом надсилання SMS-повідомлень 15 серпня 2014 року та 15 березня 2015 року на номер її мобільного телефону, втім жодних заяв з цього приводу відповідачем також зроблено не було.

Зважаючи на такі обставини та враховуючи, що відповідач до січня 2015 року сплачувала заборгованість за договором, слід зробити висновок про те, що вона погодилась з продовженням договору на зазначених умовах.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ПАТ КБ «ПриватБанк», розмір заборгованості за кредитним договором станом на 31.08.2017 року становить 27145,72 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 2518 грн. 60 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 22858 грн. 28 коп., штрафу в сумі 1 768 грн. 84 коп. (а.с.4-5)

Виходячи з того, що під час розгляду справи в суді першої інстанції поданий позивачем розрахунок не було спростовано відповідачем шляхом подання належних та допустимих доказів, висновок суду першої інстанції про його неспроможність не можна вважати вірним в силу положень ст. 60 ЦПК України (в редакції 2004 року).

Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вказаного припису закону з відповідача має бути стягнуто суму заборгованості за кредитом та проценти за користування наданим кредитом.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і сплата неустойки.

Частиною 1 статті 624 ЦК України передбачено, що якщо за порушення зобов’язання передбачена неустойка, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Оскільки сторони погодили можливість зміни розміру відсоткової ставки і наказом банку було передбачено збільшення розміру відсотків у випадку виникнення прострочених зобов’язань, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення процентів за користування відповідачем кредитом.

Зважаючи на те, що умовами укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 кредитного договору № б/н від 17 серпня 2011 року передбачено стягнення штрафу та пені за невиконання зобов’язань, в силу приписів ст. 611, 624 ЦК України, вони підлягають стягненню в повному розмірі.

У зв’язку з тим, що зазначеним вище обставинам справи судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки, при його ухваленні було порушено норми матеріального права, судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

В порядку розподілу судових витрат за положеннями ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають стягненню судові витрати, понесені банком на сплату судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій в сумі 3360 грн.

Керуючись ст. 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054 ЦК України, ст. 141, 367, 368, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Новогород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2017 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 серпня 2011 року в сумі 27 145 (двадцять сім тисяч сто сорок п’ять) грн. 72 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 2 518 грн. 60 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 22 858 грн. 28 коп., штрафу в сумі 1768 грн. 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати, понесені Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» на сплату судового збору при зверненні до судів першої та апеляційної інстанцій в сумі 3 360 (три тисячі триста шістдесят) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: