Постанова № 72488833, 14.02.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/1442/17 Провадження № 22-ц/795/78/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Скрипка А. А.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Лакізи Г.П., Харечко Л.К.

секретар: Поклад Д.В.

за участі: представника відповідача - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою дочірнього підприємства ”Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України” на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Бездідька В.М. від 07 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства ”Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України” про відшкодування майнової шкоди, - третя особа: ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду у розмірі 11 896 грн. 17 коп., 950 грн. в рахунок відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 500 грн. в рахунок відшкодування витрат на хімчистку салону автомобіля від битого скла. Вимоги заявленого позову ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що 04.02.2017 року близько 18 год. 55 хв., на 126 км автодороги Київ-Суми в Прилуцькому районі Чернігівської області, під час посипання дорожнього полотна піщано-сольовою сумішшю, із автомобіля-розтрушувача НОМЕР_1, який належить ДП ’’Чернігівський облавтодор’’ ВАТ ’’Державна акціонерна компанія ’’Автомобільні дороги України’’, під керуванням водія ОСОБА_4, вилетів залежаний шматок солі, розмірами 20 см х 15 см, який влучив у капот та лобове скло автомобіля позивача, завдавши при цьому механічних ушкоджень автомобілю ОСОБА_5, д.н.з. НОМЕР_2. Під час вказаних подій у салоні автомобіля позивача перебував пасажир ОСОБА_6 У заявленому позові ОСОБА_3 вказував, що його автомобіль отримав вм’ятину капоту, розбилось лобове скло та внутрішнє салонне дзеркало, згідно висновку №011/17 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 09.02.2017 року, вартість матеріального збитку, завданого позивачу, як власнику автомобіля ОСОБА_5, д.н.з. НОМЕР_2, станом на 09.02.2017 року, в результаті його пошкодження в ДТП від 04.02.2017 року, становить 11 896 грн. 17 коп. ОСОБА_3 у вимогах заявленого позову просив стягнути з відповідача на його користь: 11 896 грн. 17 коп. в рахунок відшкодування спричиненої майнової шкоди, 950 грн. в рахунок відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 500 грн. в рахунок відшкодування витрат на хімчистку салону автомобіля від битого скла. Також позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати , а саме, 4 000 грн. витрат на правову допомогу, 640 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.09.2017 року задоволено позов ОСОБА_3 до дочірнього підприємства ”Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України” про відшкодування майнової шкоди. Судом стягнуто з дочірнього підприємства ”Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України” на користь ОСОБА_3: 11 896 грн. 17 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, 950 грн. в рахунок відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 500 грн. в рахунок відшкодування витрат на хімчистку салону автомобіля від битого скла, 4 000 грн. витрат на правову допомогу, 640 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього: 17 986 грн. 17 коп.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01.11.2017 року заяву дочірнього підприємства ”Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України” про перегляд заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.09.2017 року залишено без задоволення (а.с.104).

В апеляційній скарзі дочірнє підприємство ”Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України” просить скасувати оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог заявленого позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції судом ухвалено з неповним та неправильним встановленням фактичних обставин справи, висновки суду не узгоджуються з обставинами справи, також судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги зазначають, що є помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність події, яка є предметом спору та факту заподіяння шкоди автомобілю позивача працівником відповідача. При цьому доводи апеляційної скарги стверджують, що про події 04.02.2017 року позивач повідомляв Прилуцький відділ поліції, проте, адміністративне провадження порушено не було, оскільки в діях третьої особи відсутні ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення. Дочірнє підприємство ”Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України” зазначає, що у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов’язок доведення наявності шкоди та її розміру, протиправності поведінки заподіювача шкоди, та причинний зв’язок такої поведінки із заподіяною шкодою, проте, у даній справі суд неповно дослідив вказані обставини, а позивач їх не довів. Доводи апеляційної скарги вказують, що при вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції належним чином не прийняв до уваги роз’яснення п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України ’’ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди’’ від 27.03.1997 року №6, і не обґрунтував існування наявності підстав для відповідальності за деліктним зобов’язанням, а саме, неправомірності дій відповідача, їх взаємозв’язку із заподіяною шкодою, а також наявності вини особи, яка заподіяла вказану шкоду. Дочірнє підприємство ”Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України” у апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до Закону України ’’Про загальнообов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів’’, подія, яка відбулась 04.02.2017 року, має ознаки страхового випадку, проте, судом першої інстанції належним чином вказане питання не досліджувалось. Доводи апеляційної скарги також вказують, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору по суті не були прийняті до уваги роз’яснення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ’’Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки’’ від 01.03.2013 року №4, відносно правил підсудності. Доводи апеляційної скарги зазначають про відсутність адміністративного або кримінального провадження у зв’язку із подіями 04.02.2017 року, тому необхідно вважати, що у даній справі ні подія ДТП, ні факт спричинення шкоди позивачу відповідачем або його працівниками не встановлено. При цьому дочірнє підприємство ”Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України” стверджує, що судом першої інстанції не вивчені та не досліджені: технічні характеристики транспортного засобу ’’ЗІЛ-130’’ із спеціальним обладнанням для розтрушування піщано-соляної суміші, а також принцип роботи спеціального обладнання; питання технічних характеристик пошкодженого транспортного засобу позивача, а саме, висота розташування лобового скла відносно поверхні дорожнього полотна; питання механізму заподіяння механічного ушкодження транспортного засобу позивача.

У запереченнях на апеляційну скаргу, які надійшли на адресу апеляційного суду 11.12.2017 року (а.с.121-122), ОСОБА_3 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв’язку із її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване і законне заочне рішення суду першої інстанції від 07.09.2017 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача- адвокат ОСОБА_2 підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.127,128,132,133,137,140,141,142), не з’явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 375 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції від 07.09.2017 року,- залишенню без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, а саме, висновком за результатами проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_3 від 09.02.2017 року, затвердженим начальником Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області (а.с.28), що 04.02.2017 року о 18 годині 55 хвилин до Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області надійшло телефонне повідомлення від ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що 04.02.2017 року близько 18 год. 55 хв. у с.Пролетарське Прилуцького району із автомобіля, який проїздив по дорозі та розсипав пісок, вилетів камінь та розбив лобове скло автомобіля під керуванням ОСОБА_3 марки ’’Рено’’, д.н.з.НОМЕР_3. Дане повідомлення було зареєстровано до ЖЄО Прилуцького відділу поліції №1213 від 04.02.2017 року. Як зазначено у вказаному висновку, в ході перевірки даного повідомлення було встановлено, що інформація, про яку йдеться у повідомленні, дійсно має підтвердження. В ході огляду ділянки дороги Київ - Суми, 126 км на узбіччі дороги, навпроти повороту на с.Новий Лад Прилуцького району розміщено автомобіль марки ’’Рено Меган’’, д.н.з. НОМЕР_2, у якому виявлено пошкодження лобового скла та переднього капоту. В ході опитування ОСОБА_3 повідомив, що 04.02.2016 року о 18 год. 30 хв. він рухався на власному автомобілі ’’Рено Меган’’, д.н.з. НОМЕР_3 по автодорозі Н-07 Київ - Суми - Юнакіївка у напрямку м.Прилуки зі швидкістю приблизно 80 км/год. Поблизу повороту на с.Новий Лад Прилуцького району йому назустріч рухався автомобіль-розсіювач НОМЕР_4. При зустрічному роз’їзді з даного автомобіля вилетів невідомий предмет, який влучив у лобове скло автомобіля ОСОБА_3 В ході опитування ОСОБА_4 повідомив, що 04.02.2016 року о 18 год. 30 хв. він рухався на автомобілі НОМЕР_5 по автодорозі Н-07 Київ - Суми - Юнакіївка, на під’їзді до повороту на с.Новий Лад його наздогнав автомобіль ’’Рено’’, водій якого повідомив, що при зустрічному роз’їзді саме із автомобіля під керуванням ОСОБА_4, вилетів невідомий предмет, який влучив у лобове скло автомобіля ОСОБА_3 та пошкодив його. У кузові автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_4 перевозив пісок із сіллю.

Як вбачається із повідомлення Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області №Д-145 від 10.04.2017 року (а.с.29) та із вказаного висновку за результатами проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_3 (а.с.28), в діях водія ОСОБА_4, який 04.02.2017 року виконував роботу по посипанню дорожнього полотна піщано-сольовою сумішшю, відсутні порушення ПДР України, тому він не може бути притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Враховуючи, що у даному випадку відсутні будь-які ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення, перевірку повідомлення ОСОБА_3 було закінчено, при цьому заявнику надано відповідь.

Судом в ході удового розгляду даної справи встановлено, що керування автомобілем марки Renault Megane, випуску 2011 року, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 здійснював на підставі довіреності від 13.07. 2016 року (дійсна до 13.07.2019 року) (а.с.24,25).

Відповідно до повідомлення територіального сервісного центру № НОМЕР_7 МВС в Чернігівській області від 05.04.2017 року (а.с.27), за даними комп’ютерного обліку ТСЦ 72442, автомобіль НОМЕР_8 зареєстровано за ДП Чернігівській облавтодор ВАТ ДАК ’’Автобільні дороги України’’.

Як вбачається із наказу філії ’’Прилуцька дорожньо-експлуатаційна дільниця’’ дочірнього підприємства ’’Чернігівський облавтодор’’ відкритого акціонерного товариства ’’Державна акціонерна компанія ’’Автомобільні дороги України’’ №3-к від 12.01.2017 року (а.с.66), ОСОБА_4 із 12.01.2017 року прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів. Згідно наказу філії ’’Прилуцька дорожньо-експлуатаційна дільниця’’ дочірнього підприємства ’’Чернігівський облавтодор’’ відкритого акціонерного товариства ’’Державна акціонерна компанія ’’Автомобільні дороги України’’ №4/2-осн від 18.01.2017 року (а.с.68), з 18.01.2017 року за водієм автотранспортних засобів ОСОБА_4 було закріплено автомобіль ЗІЛ, державний номер НОМЕР_9.

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 04.02.2017 року (а.с.69), подорожнього листа вантажного автомобіля від 04.02.2017 року (а.с.70-71), автомобіль ЗІЛ, державний номер НОМЕР_9 під керуванням водія ОСОБА_4 04.02.2017 року перебував на маршруті у м.Прилуки та районі з 08 год. 15 хв. до 19 год. 10 хв.

Таким чином, в ході судового розгляду даної справи судом було встановлено, що автомобіль позивача 04.02.2017 року було пошкоджено злежаним соляним шматком, який вилетів із належного відповідачу автомобіля НОМЕР_10, під керуванням працівника відповідача- водія ОСОБА_4 під час посипання ним дорожнього полотна піщано-сольовою сумішшю.

Як вбачається із висновку № 011/17 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Renault Megane, р/н знак НОМЕР_3, складеного 09.02.2017 року суб’єктом оціночної (експертної) діяльності (СПД), експертом-автотоварознавцем ОСОБА_7 (а.с.14-23), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Megane, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, станом на 09.02.2017 року, в результаті його пошкодження 04.02.2017 року, становить 11 896 грн.17 коп. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 011/17 від 09.02.2017 року СПД ОСОБА_7 (а.с.12), ОСОБА_3 сплачено 950 грн., підстава: експертне автотоварознавче дослідження автомобіля Renault Megane, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 (а.с.11). Як вбачається із товарного чеку №1 від 10.02.2017 року (а.с.13), вартість послуги ’’чистка від битого скла’’ становить 500 грн.

Згідно розрахунку розміру компенсації витрат на правову допомогу, проведеного представником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_8 (а.с.7,8,10,82), з врахуванням приписів Закону України ’’Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах’’, який діяв на час розгляду справи в суді першої інстанції (в подальшому - втрата чинності від 15.12.2017 року, підстава 2147а-19), розмір витрат позивача на правничу допомогу становить 4 000 грн. Понесення позивачем ОСОБА_3 вказаних витрат є документально підтвердженим (а.с.9).

В судовому засіданні суду першої інстанції судом були заслухані показання свідка ОСОБА_6, який перебував під час подій 04.02.2017 року у салоні автомобіля позивача в якості пасажира, показання свідка ОСОБА_9, слідчого Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області (а.с.73-74).

Приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи, норми права, які регламентують спірні правовідносини, а саме, приписи: статті 1166 ЦК України, статті 9 Закону України ’’Про дорожній рух’’, Єдиних правил ремонту та утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року №198 (із наступними змінами), суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог заявленого позову про відшкодування майнової шкоди. Відповідно до приписів статті 88 ЦПК України (2004р.), суд першої інстанції провів розподіл судових витрат між сторонами, та стягнув з відповідача на користь позивача документально підтверджені понесені позивачем судові витрати по справі.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновку оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 07.09.2017 року про задоволення вимог заявленого позову фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскільки водія ОСОБА_4, який 04.02.2017 року виконував роботу по посипанню дорожнього полотна піщано-сольовою сумішшю, не було притягнуто ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності, то за даних обставин відсутні підстави для покладення на відповідача обов’язку по відшкодуванню спричиненої його автомобілю майнової шкоди. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог заявленого позову, з наступних підстав. Як вбачається із висновку за результатами проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_3 від 09.02.2017 року, затвердженого начальником Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області (а.с.28), ’’в ході перевірки даного повідомлення було встановлено, що інформація, про яку йшлося у повідомленні, дійсно має підтвердження’’. Згідно повідомлення Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області №Д-145 від 10.04.2017 року (а.с.29), в ході перевірки заяви ОСОБА_3 було встановлено, що інформація, про яку йшлося у заяві, має підтвердження. Як вбачається із оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 07.09.2017 року, судом в ході розгляду даної справи було встановлено, що 04.02.2017 року водій ОСОБА_4 обробляв дорожнє полотно піщано-сольовою сумішшю на автомобілі ЗІЛ, при зустрічному роз’їзді із якого вилетів злежаний шматок солі, який пошкодив автомобіль позивача. Вказані обставини підтверджуються показаннями в судовому засіданні суду першої інстанції свідків ОСОБА_6 (пасажир позивача), ОСОБА_9 (слідчий поліції). Відповідно до приписів статті 90 ЦПК України, показання свідка є одним із видів доказів. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність у діях третьої особи ОСОБА_4 складу адміністративного чи кримінального правопорушення, не може бути підставою для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за спричинену майнову шкоду. Відповідно до приписів ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За даних обставин твердження апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції не встановлені підстави для відповідальності відповідача за спричинену позивачу майнову шкоду, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неоднозначності показань свідків не можуть бути підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 07.09.2017 року, оскільки як вбачається із оскаржуваного заочного рішення суду, судом оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. При цьому суд надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, відобразивши вказані обставини у рішенні.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що подія, яка відбулась 04.02.2017 року, має ознаки страхового випадку, і вказана обставина належним чином не перевірена судом першої інстанції. На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до приписів ч.1 статті 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Дочірнє підприємство ”Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України” у доводах апеляційної скарги стверджує, що судом першої інстанції не вивчені та не досліджені: технічні характеристики транспортного засобу ’’ЗІЛ-130’’ із спеціальним обладнанням для розтрушування піщано-соляної суміші, а також принцип роботи спеціального обладнання; питання технічних характеристик пошкодженого транспортного засобу позивача, а саме, висота розташування лобового скла відносно поверхні дорожнього полотна; питання механізму заподіяння механічного ушкодження транспортного засобу позивача. Вказані доводи апеляційної скарги, на думку апеляційного суду, не можуть бути підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 07.09.2017 року, із наступних підстав. Частина 2 статті 1166 ЦК України регламентує, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, вказана норма права встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв’язку із наявністю вини іншої особи або у зв’язку із дією об’єктивних обставин). Необхідно зазначити, що відповідачем, всупереч положенням статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов’язок доказування і подання доказів, не представлено суду належних, допустимих, достатніх у розумінні статей: 77,78,80 ЦПК України доказів на спростування висновків суду першої інстанції. Відповідно до ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі приписів норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства ”Чернігівський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія ”Автомобільні дороги України” залишити без задоволення.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 19.02.2018 року.

Головуючий:Судді: