Ухвала суду № 72486992, 21.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Масенка Д.Є., Присяжнюка О.Б.

при секретарі Зайчишиній Т.В.

за участі прокурора Фомченкова В.М.

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу з доповненнями адвоката ОСОБА_1, що діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Лукянчука А. І. про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42017000000000784 від 15.03.2017, та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, вилучене за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: грошові кошти в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США.

Слідчий суддя вважає наявними передбачені ст. 170 КПК України підстави для накладення арешту на майно підозрюваного, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покаранння, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики зникнення, перетворення та відчуження цього майна..

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. Вважають ухвалу незаконною та необґрунтованою.

Вимоги мотивовані тим, що накладений слідчим суддею арешт на грошові кошти є незаконним, оскільки, підозрюваний ОСОБА_5 не є власником квартири де було проведено обшук, та не проживає в ній, а єдиним власником і володільцем майна є ОСОБА_3. Додає, що вилучені грошові кошти є особистою власністю ОСОБА_3 та ніяким чином не пов'язані з діяльністю підозрюваного чи ПАТ «Акта-Банк», а сама власниця майна жодного відношення до розслідуваного кримінального провадження не має.

Також апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки власнику мана про рішення місцевого суду стало відомо 02 січня 2018 року.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку представників власника майна, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити, думку прокурора що заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали справи за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів пришла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, оскільки, на переконання колегії суддів, цей строк пропущений з поважних причин.

З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000784 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2017року за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України.

08 червня 2017 року слідчим за погодженням із процесуальним керівником складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5, що він своїми умисними діями, які виразились у одержанні особою, яка проводить професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того хто надає таку вигоду а третіх осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України.

У зв'язку із встановленням відсутності ОСОБА_5 за місцем реєстрації та проживання, а також на території України, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.64-18586/0/15-17 від 08.06.2017, що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України від 08.06.2017 у день складання, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 та ст. ст. 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. На цей час місце перебування підозрюваного не відоме.

07 червня 2017 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 06 червня 2017 року у житлі підозрюваного ОСОБА_5 за адресою: адресою: АДРЕСА_1, вилучено грошові кошти підозрюваного в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США.

Задовольняючи клопотання орану досудового розслідування про накладення арешту на вилучені грошові кошти, внесене в межах кримінального провадження № 42017000000000784, слідчий суддя, як вбачається з журналу, заслухав пояснення прокурора, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що існують достатні підстави вважати, що грошові кошти, які були вилучені за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5, є об'єктом кримінальних дій та отримані кримінально-протиправним шляхом, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Санкцією ч. 4 ст. 368-4 КК України передбачено додатковий вид покарання як конфіскація майна.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів, а завданням такого арешту є запобігання можливості відчуження грошових коштів, їх зникнення, втрати, використання,передачі або перетворення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на грошові кошти вилучені за місцем проживання ОСОБА_5, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що питання належності вказаних грошових коштів ОСОБА_3, як про це зазначає захисник, може бути вирішене лише при розгляді даного кримінального провадження по суті на підставі сукупності зібраних у справі доказів, яким має бути надана судом відповідна оцінка, а тому доводи апеляційнох скарги з цих підстав суд не приймає до уваги.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на грошові кошти у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, що діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХ В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Лукянчука А. І. про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42017000000000784 від 15.03.2017, та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, вилучене за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: грошові кошти в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США.- залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б. Масенко Д.Є..

Справа № 11-сс/796/759/2018

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ШапутькоС.В.І. Доповідач: Глиняний В.П.