Постанова № 72486944, 27.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року м. Київ

Справа № 22-ц/796/698/2018

Унікальний номер 757/22890/16-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Писанець В.А., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, надання дозволу на оформлення документів на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу матері, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, на обґрунтування якого зазначив, що із 04 листопада 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2012 року шлюб був розірваний. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн., починаючи з 17 серпня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на положення ст.ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 141, 157, 159 СК України, просив усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити спосіб участі у її вихованні шляхом надання батькові дитини можливості зустрічей із донькою до досягнення нею повноліття у наступні дні:

кожної першої та третьої п'ятниці, суботи та неділі щомісяця з 15 год. 00 хв. п'ятниці до 15 год. 00 хв. понеділка (а в період шкільного навчання з 15 год. 00 хв. п'ятниці, забираючи дитину зі школи, до 8 год. 30 хв. понеділка, приводячи дитину до школи), з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожен парний рік в період осінніх та весняних шкільних канікул з 18:00 дня, що є останнім навчальним днем перед початком шкільних канікул, до 18:00 останнього дня канікул з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожен непарний рік в період зимових канікул, в тому числі для спільного святкування разом з дитиною Нового року та Різдва Христова, з 18:00 дня, що є останнім навчальним днем перед початком шкільних зимових канікул в парному році до 18:00 останнього дня зимових канікул в непарному році з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожен парний рік в період літніх канікул з 10:00 кожного 01-ого червня до 18:00 кожного 30-ого червня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожен непарний рік в період літніх канікул з 10:00 кожного 01-ого липня до 18:00 кожного 31-ого липня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожен парний рік в період літніх канікул з 10:00 кожного 01-го серпня до 18:00 кожного 15-ого серпня, в тому числі для святкування разом з дитиною її власного дня народження, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожен парний рік для святкування разом з дитиною Великодня з 10:00 суботи, що передує офіційному дню святкування Великодня, до 18:00 понеділка, що слідує за днем святкування Великодня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері,

кожен непарний рік для святкування разом з дитиною Міжнародного жіночого дня з 18:00 кожного 7-ого березня до 18:00 кожного 8-ого березня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

кожен непарний рік для святкування разом з дитиною «Травневих свят» з 18:00 кожного 30-ого квітня до 18:00 кожного 9-ого травня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

щороку для святкування разом з дитиною власного дня народження з 18:00 кожного 21-ого жовтня до 21:00 кожного 28-ого жовтня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

щороку для святкування разом з дитиною дня народження її бабусі ОСОБА_4 з 10:00 до 21:00 кожного ІНФОРМАЦІЯ_5 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності матері;

щороку для святкування разом з дитиною дня народження її дідуся ОСОБА_5 з 10:00 до 21:00 кожного ІНФОРМАЦІЯ_6 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні або за кордоном, без присутності і матері.

Зобов'язати ОСОБА_1, за два дні до дня зустрічі ОСОБА_2 з донькою, в телефонному режимі або шляхом направлення смс-повідомлення надавати ОСОБА_2 точну інформацію щодо фактичного місця перебування/проживання дитини.

Дозволити ОСОБА_2, без згоди матері дитини ОСОБА_1 оформлювати/замовляти виготовлення проїзних документів для виїзду дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7.

Дозволити ОСОБА_2 тимчасові поїздки за кордон з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу матері дитини ОСОБА_1, до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7. (т.1 а.с.1-19)

Відповідачка ОСОБА_1 заперечувала проти позову ОСОБА_2, зазначила, що не перешкоджала спілкуванню з дитиною ОСОБА_2, проте останній не цікавиться життям дитини не бере участі у її вихованні, а встановлення графіку спілкування і побачень з дитиною, як просив позивач перешкоджатиме навчальному та творчому розвитку дитини. (т.3 а.с.26-31)

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась із позовом на обґрунтування якого зазначила, що із 04 листопада 2005 року до 20 листопада 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не цікавиться життям доньки, не приймає участі у її вихованні, просила позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (т.2 а.с.3-7)

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти позову. (т.2 а.с.66-73)

Представник третьої особи Служби у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надіслав заяву в якій зазначив, що дитина проживає в Подільському районі міста Києва, просив залучити до участі у справі Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію та вирішити спір в інтересах дитини. (т.2 а.с.193 т.3 а.с.4)

У травні 2017 року ОСОБА_2 заявив позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 на обґрунтування якого зазначив, що остання протягом двох років не виконувала батьківських обов'язків, не виховувала дитину, не брала участі в її житті. Вихованням дитини займались батьки ОСОБА_1, остання перешкоджає виїздам дитини з батьком за кордон на оздоровлення і відпочинок.

Враховуючи викладене ОСОБА_2 просив позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (т.2 а.с.182-184)

Відповідачка ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову про позбавлення її батьківських прав. (т.3 а.с.6-9)

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 травня 2017 року цивільні справи за позовами об'єднані в одне провадження. (т.2 а.с.198)

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, надання дозволу на оформлення документів на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу матері задоволено, усунуто перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановлено спосіб участі у її вихованні шляхом надання батькові дитини ОСОБА_2 можливості зустрічей із донькою до досягнення нею повноліття у визначені дні.

Зобов'язано ОСОБА_1 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_2 з донькою, в телефонному режимі або шляхом направлення смс-повідомлення надавати ОСОБА_2 точну інформацію щодо фактичного місця перебування/проживання дитини.

Дозволено ОСОБА_2 без згоди матері дитини ОСОБА_1 оформлювати/замовляти виготовлення проїзних документів для виїзду дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 до Туреччини, Іспанії, Австрії, Сполучених штатів Америки, Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії.

Дозволено ОСОБА_2 тимчасові поїздки за кордон з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу матері дитини ОСОБА_1, до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 до Туреччини, Іспанії, Австрії, Сполучених штатів Америки, Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії в періоди перебування дитини з батьком згідно установленого судом графіку з обов'язковим поверненням дитини на територію України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 грн. (т.3 а.с.63-64, 66-70)

31 серпня 2017 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2017 року в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, а також в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, надання дозволу на оформлення документів на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу матері. ОСОБА_1 зазначила, що не оскаржує рішення районного суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав. На обґрунтування скарги зазначила, що суд не з'ясував обставин та доказів, якими обґрунтовані заявлені ОСОБА_1 вимоги, не залучив до участі у справі Подільську районну у місті Києві державну адміністрацію, не зажадав від останньої письмового висновку щодо розв'язання спору і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог. (т.3 а.с.79-90)

Зважаючи на положення п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1, її представники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтримали скаргу і просили її задовольнити. Представники ОСОБА_2 - ОСОБА_9, ОСОБА_10 заперечували проти скарги і просили її відхилити.

ОСОБА_2 був сповіщений врученням повістки представнику ОСОБА_10 про що останній не заперечував і в суді апеляційної інстанції. Начальник Служби у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надіслав до суду заяву в якій зазначив, що не має правових підстав для надання до суду висновку, оскільки дитина проживає в Подільському районі міста Києва, тому висновок в порядку ст. 19 СК України має надати орган опіки та піклування за місцем проживання дитини. (т.3 а.с.123-124, 230-234)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони із 04 листопада 2005 року до 09 листопада 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2012 року шлюб розірвано. (т.1 а.с.20)

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою суду касаційної інстанції від 05 березня 2013 року вирішено питання про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 5000 грн. щомісячно з 17 серпня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. (т.1 а.с.21-25)

Обґрунтовуючи заявлені вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав, позивачка ОСОБА_1 зазначала, що відповідач ухиляється від виконання обов'язку по вихованню і утриманню доньки, не цікавиться її здоров'ям, розвитком та навчанням, не підтримує матеріально. (т.2 а.с.3-7)

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 посилався на те, що брав активну участь у вихованні і оздоровленні дитини до часу, коли дитина переїхала жити до матері, відносини між подружжям погіршились, а ОСОБА_1 створювала перешкоди у виїзді дитини на відпочинок, перешкоджала зустрічам і спілкуванню батька з дитиною, внаслідок чого спілкування з дитиною було обмеженим або неможливим, тому ОСОБА_2 заявляв про встановлення часу спілкування з дитиною. (т.2 а.с.182-184)

ЦПК України не передбачає повноважень апеляційного суду притягувати до участі у справі осіб, які не брали участі в суді першої інстанції.

Проте, на виконання положень частини 5 ст. 19 СК України, за клопотанням апелянта ОСОБА_1, колегія суддів витребувала висновок органу опіки та піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, тобто за місцем проживання дитини. (т.3 а.с.179-184)

За висновком від 13 лютого 2018 року № 106-1511 органу опіки та піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації зазначено про не доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.

Встановлено ОСОБА_2 час спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_3, 2006 рокународження:

- кожної першої та третьої п'ятниці, суботи та неділі щомісяця з 15 год. 00 хв. п'ятниці до 15 год. 00 хв. понеділка (а в період шкільного навчання з 15 год. 00 хв. п'ятниці, забираючи дитину зі школи, до 8 год. 30 хв. понеділка, приводячи дитину до школи), з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або інших місць, за бажанням дитини, з обов'язковим дотриманням графіку додаткових занять дитини в п'ятницю та суботу;

- кожен парний рік в період осінніх та весняних шкільних канікул з 18 год. 00 хв. дня, що є останнім навчальним днем перед початком шкільних канікул, до 18 год. 00 хв. останнього дня канікул з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або інших місць за бажанням дитини;

- кожен непарний рік в період зимових канікул, в тому числі для спільного святкування разом з дитиною Нового року та Різдва Христова, з 18 год. 00 хв. дня, що є останнім навчальним днем перед початком шкільних зимових канікул в парному році до 18 год. 00 хв. останнього дня зимових канікул в непарному році з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або інших місць, за бажанням дитини;

- кожен парний рік в період літніх канікул з 10 год. 00 хв. кожного 01-ого червня до 18 год. 00 хв. кожного 30-ого червня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або інших місць за бажанням дитини;

- кожен непарний рік в період літніх канікул з 10 год. 00 хв. кожного 01-ого липня до 18 год. 00 хв. кожного 31-ого липня з можливістю відвідування місця проживання батька або інших місць за бажанням дитини;

- кожен парний рік в період літніх канікул з 10 год. 00 хв. кожного 01-го серпня до 18 год. 00 хв. кожного 15 серпня, в тому числі для святкування разом з дитиною її власного дня народження, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або інших місць за бажанням дитини;

- кожен парний рік для святкування разом з дитиною Великодня з 10 год. 00 хв. суботи, що передує офіційному дню святкування Великодня, до 18 год. 00 хв. понеділка, що слідує за днем святкування Великодня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або інших місць за бажанням дитини;

- щороку для святкування разом з дитиною дня народження батька з 18 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. кожного 27-ого жовтня з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або інших місць за бажанням дитини;

- зобов'язати гр.. ОСОБА_2 під час зустрічей з малолітньою донькою дотримуватися медичних рекомендацій з урахуванням стану здоров'я дитини та дієтичного харчування дитини. (т.3 а.с.219-222)

Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В свою чергу батьки (один з батьків) повинні довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.

За роз'ясненнями, що містяться в п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Відповідно до положень принципу № 6, принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина заради повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та порозуміння. Вона має, коли це є можливим, зростати під опікою і відповідальністю її батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її навчання; ця відповідальність покладена перш за все на батьків.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці (справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року). Крім того, Європейський суд зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Оцінюючі встановлені обставини і докази, у т.ч. висновок органу опіки та піклування, колегія суддів враховує відсутність порозуміння обох батьків на спільне виховання дитини.

До суду не надано доказів винної поведінки або свідомого нехтування батьківськими обов'язками відповідача ОСОБА_2 відносно дитини, не надано доказів і вжиття відносно відповідача заходів реагування з приводу неналежного виконання батьківських обов'язків.

За таких фактичних обставин та з огляду на вищевказані положення законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стосовно вимог про визначення участі одного з батьків у вихованні дитини та надання дозволу тимчасового виїзду за кордон, колегія суддів зазначила наступне.

Обставини сплати ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за визначенням годин спілкування, часу відпочинку та оздоровлення із донькою ОСОБА_3 та понесення ним певних витрат на дитину та її оздоровлення підтверджується наявними у справі доказами. (т.1 а.с.26-80 т.2 а.с.74-173)

Доказів врегулювання питання участі батька у вихованні дитини за нотаріально посвідченим договором між сторонами не надано. (т.1 а.с.81-83)

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погодилась з доводами ОСОБА_2, що вказане питання між сторонами є спірним, оскільки ОСОБА_1 створювались перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною, внаслідок чого він був вимушений звернутися за офіційним встановленням годин спілкування.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до положень статті 9 вищевказаної Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім зацікавленим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Пунктом 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМ України від 27 січня 1995 року № 57 (в редакції чинній на час розгляду справи судом, надалі - Правила) передбачено виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли вісімнадцятирічного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску (підпункт 1 пункту 4 Правил).

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Виходячи з положень зазначених норм матеріального права дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення (підпункт 1 пункту 4, абзац дев'ятий підпункту 2 пункту 4 Правил).

З матеріалів справи вбачається, що судом визначені способи участі ОСОБА_2 у вихованні доньки із встановленням періодів, порядку, часу і умов таких зустрічей, у т.ч. святкування власного дня народження дитини, дня народження батька, відвідування дитиною з батьком місця проживання дідуся та бабусі, у т.ч. в дні народження останніх, за умови наявності до таких зустрічей бажання самої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За вищевказаним висновком від 13 лютого 2018 року № 106-1511 органу опіки та піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації встановлено ОСОБА_2 час спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_3, 2006 рокународження. При цьому, визначені районним судом умови, порядок і час спілкування батька з дитиною не суперечать встановленому органом опіки та піклування.

Тому, з огляду на положення частини 5 ст. 19 СК України, колегія суддів відхилила доводи апелянта ОСОБА_1, що оскаржуване рішення є протиправним втручанням в її сімейне життя.

У цьому ж висновку від 13 лютого 2018 року № 106-1511 зазначено, що з метою повного та об'єктивного розгляду справи було заслухано думку малолітньої ОСОБА_3, 2006 року народження, яка повідомила, що не має бажання спілкуватись з батьком, та не може пригадати коли останній раз його бачила, досягненнями з батьком не хоче ділитись. На запитання Комісії щодо бажання дівчинки залишатись у батька на ніч, малолітня ОСОБА_3, відмовилась. (т.3 а.с.219-222)

Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Нуутінен проти Фінляндії" Заява N 32842/96 Страсбург, 27 червня 2000 року п. 128) зазначав, що обов'язок відповідних національних органів сприяти організації зустрічей батька чи матері з дитиною не є абсолютним, особливо тоді, коли вони ще залишаються незнайомими одне одному. Може виявитися, що одразу організувати такі контакти неможливо і що для цього необхідно провести підготовчу роботу. Характер і обсяг такої підготовчої роботи залежатимуть від обставин кожної справи, але взаєморозуміння і співробітництво всіх залучених сторін завжди будуть важливими. Хоча відповідні національні органи повинні робити все від них залежне для того, щоб сприяти такій співпраці, будь-який обов'язок застосування засобів примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки потрібно брати до уваги інтереси, а також права і свободи всіх залучених сторін і, що більш важливо, - основні інтереси дитини та її права, відповідно до статті 8 Конвенції. Якщо існує можливість того, що контакти з батьком (матір'ю) можуть завдати шкоди інтересам дитини або становити втручання в її права, саме відповідні національні органи зобов'язані забезпечити справедливу рівновагу між ними. При цьому вирішальне значення має те, чи вжили відповідні національні органи всіх необхідних заходів для того, щоб сприяти налагодженню контактів тією мірою, якою вимагати цього від них було б доцільно за наявних конкретних обставин кожної справи (порівняйте, наприклад, рішення у справі Хокканена, цитоване вище, п. 58).

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Хант проти України" (Заява N 31111/04 Страсбург, 7 грудня 2006 року, п. 54), Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

На виконання положень ст. 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, апеляційним судом була заслухана думка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка в судовому засіданні пояснила, що не має бажання спілкуватись з батьком через обставини, які склались у сім'ї, зокрема, образу на батька (ОСОБА_2.) через не привітання її з днем народження та пригадала випадок, коли їй було чотири роки, батько кричав на неї та маму (ОСОБА_1.). На пропозицію колегії суддів будь-яких інших обставин, у т.ч. жорстоко поводження з дитиною, фізичного чи психологічного впливу (тиску), ОСОБА_3 не наведено, про що свідчить журнал та звукозапис судового засідання. (т.3 а.с.174-177, 228-229 т.4 а.с.10-12)

Оцінюючи думку дитини, яка була заслухана органом опіки та піклування в межах розгляду цієї справи та судом апеляційної інстанції, колегія суддів врахувала факт постійного проживання і спілкування дитини з матір'ю, вплив матері на формування думки дитини та відсутність належного спілкування дитини із батьком.

На думку колегії суддів, початкове налагодження контактів дитини з батьком може відбуватись із залученням представників органу опіки та піклування, а батько (ОСОБА_2.) та мати дитини (ОСОБА_1.) зобов'язані вживати необхідних заходів для того, щоб сприяти такому спілкуванню з метою гармонійного розвитку дитини, забезпечення реалізації права дитини, яка розлучається з одним із батьків, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками.

З цих підстав колегія суддів відхилила посилання апелянта на висновок від 07 вересня 2015 року психолога ОСОБА_12 та висновок фахівця ОСОБА_13, в яких зазначено про небажання дитини проводити час з батьком. (т.2 а.с.18-29)

Посилання апелянта ОСОБА_1 на наявне у дитини захворювання, як підставу відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, надання дозволу на оформлення документів на виїзд дитини за кордон, колегія суддів відхилила, оскільки медичних висновків (протипоказань) щодо неможливості таких зустрічей батька з дитиною або виїзду дитини за кордон за станом здоров'я до суду не надано і судом таких не встановлено, а сам факт існування вказаного захворювання не є підставою відмови в позові. (т.2 а.с.45)

За висновком органу опіки та піклування зобов'язано ОСОБА_2 під час зустрічей з малолітньою донькою дотримуватися медичних рекомендацій з урахуванням стану здоров'я дитини та дієтичного харчування дитини. Такого зобов'язання ОСОБА_2 має дотримуватись як батько дитини під час зустрічей виходячи із положень частини 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року та ч. 2 ст. 150 СК України, зокрема, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, тому додаткового покладання такого зобов'язання на ОСОБА_2 ще й за рішенням суду не потребує.

Надання батькові дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 за рішенням суду дозволу без згоди матері дитини ОСОБА_1 оформлювати/замовляти виготовлення проїзних документів та тимчасові поїздки за кордон із зазначенням як мети і держави прямування (до Туреччини, Іспанії, Австрії, Сполучених штатів Америки, Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії), так і відповідного часового проміжку (початок/закінчення) перебування у цих державах в періоди перебування дитини з батьком згідно установленого судом графіку (роки, дні, години) із зобов'язанням батька повернути дитину на територію України не суперечить чинному законодавству та відповідає інтересам та розвитку дитини.

Тому, колегія суддів відхилила посилання апелянта на неврахування районним судом правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 235/139/16-ц.

При цьому, колегія суддів врахувала, що пояснення позивача ОСОБА_2 про тимчасове відвідування і перебування дитини в Об'єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії наявністю в цій країні родичів дитини (ОСОБА_2.), якому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 доводиться племінницею підтверджується наданими до суду доказами і апелянтом не заперечувалось. (т.1 а.с.148)

Доводи ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 може викрасти доньку ОСОБА_3 та не повернути дитину в Україну є припущеннями та побоюваннями матері дитини, які не підтверджені об'єктивними доказами.

З огляду на встановлені обставини справи та вищевказані вимоги законодавства, вищенаведену практику Європейського суду, вжиття відповідними національними органами, у т.ч. судом, органом опіки та піклування за місцем проживання дитини, всіх необхідних заходів для того, щоб сприяти налагодженню (між матір'ю/батьком та дитиною) контактів, сприятиме гармонійному розвитку дитини, реалізації права дитини зростати під опікою і відповідальністю її батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості, поважатиме право дитини, яка розлучається з одним із батьків, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що визначений районним судом порядок і способи участі батька у вихованні дитини із вказівкою в кожному з цих способів на їх здійснення за бажанням дитини, відповідатиме інтересам дитини.

При цьому, колегія суддів врахувала, що тривала відсутність належного спілкування дитини з батьком, у т.ч. яка відбувалась не з вини останнього, не може бути визнана підставою для відмови батькові дитини у реалізації встановлених органом опіки та піклування та судом, способах і порядку участі батька у вихованні дитини.

Висновки районного суду відповідають фактичним обставинам справи та наявним в ній доказам, а тому оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 28 лютого 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова