Постанова № 724867, 29.05.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2007 р.

Справа № 6/290/07

м. Миколаїв

29.05.2007р. Справа № 6/290/06

за позовом

ВАТ "Югцемент" м.Миколаїв

до відповідача

ДПІ у Миколаївському р-ні Миколаївської обл.

про

Скасування повідомлень - рішень

Суддя Ткаченко О.В

Секретар Шевченко Л.В.

Представники:

Від позивача

Корнієнко С.В.,

Від відповідача

Козлов В.В.

Костюк О.Ю.

Ільченко В.А.

Суть спору: При перевірці товариства(акт № 125/23-00293031 від 10.04.2007р.,) податковою службою встановлено, що товариство включило до валових витрат 582671,01грн. витрат на оплату послуг по договору з ПП “Лукопторг”, які полягали в наданні допомоги при залізничному перевезенні продукції товариства(п.2.1.1,2.1.3,2.1.7 договору №02-007-06 від 01.02.2006р.)

Факт отримання послуг товариство підтвердило актами прийому - передачі наданих послуг, податковими накладними і платіжними дорученнями(а.с.8-20).

Податкова служба, вважаючи, що зазначених документів недостатньо звернулася 26.03.2007р. до позивача з вимогою надати до 27.03.2007р. додаткові документи(а.с.51) які б підтверджували фактичне виконання ПП “Лукопторг” договору про надання послуг.

29.07.2006р. позивач повідомив податкову службу, що такі документи можуть бути надані(у зв’язку з їх великою чисельністю) до 03.04.2006р.(а.с.52).

02.04.200р. документи були надані з запереченнями на акт.

У відповіді на заперечення до акту перевірки(а.с.35) податковою службою було вказано, що ці документи не розглядались, оскільки були надані копії, а не оригінали документів.

18.04.2006р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000242301/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 145667,75грн. і 40532,97грн. штрафних санкцій. Зобов’язання визначено з посиланням на абз.4 пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

18.04.2006р. прийнято також повідомлення – рішення № 0000232301/0, з посиланням на порушення пп.7.4.1, 7.4.4, 7.7.1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, яким визначено податкове зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 92 264,72 грн. та 46 132,36 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач звернувся з позовом про скасування рішень вказавши, що операції підтверджені вказаними в акті перевірки документами, які оформлені без порушень діючого законодавства. Інші документи надавались податковій службі 02.04.2006р., але не були враховані нею з невідомих причин.

Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в рішенні і акті перевірки.

Крім того, податковою службою надані документи про незнаходження за юридичною адресою ПП “Лукопторг” і непроведення ним господарської діяльності..

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В акті перевірки, у вимозі до товариства про надання додаткових документів(а.с.51), а також в судовому засіданні податковою службою не зазначено, які саме документи витребуються і відповідно до яких правил податкового обліку(з посиланням на відповідні статті, пункти тощо) передбачено їх ведення і зберігання.

Отже відповідачем не доведено правомірність, тобто відповідність нормам права, свого рішення про визначення зобов’язання по податку на прибуток.

Крім того, правилами бухгалтерського обліку(Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 p. № 996-XIV) визначено форму і зміст первинних документів - документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення,

Відповідачем також не зазначено яким приписам цього закону не відповідають надані товариством і перевірені ним акти прийому - передачі наданих послуг, податкові накладні і платіжні доручення.

Отже відповідачем не доведено правомірність свого рішення про визначення зобов’язання по податку на прибуток.

Не може вважатися правомірним і рішення про визначення зобов’язання з податку на додану вартість.

Як зазначено в акті перевірки, порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 cт. 7 Закону України від 03.04.97p. M168/97-BP “Про податок на додану вартість” полягало в тому, що товариством включено до податкового кредиту суми ПДВ з послуг по залізничним перевезенням, які документально не підтвердженні наданими підприємством документами до перевірки та не підтверджено документально фактичне використання вказаних послуг в господарській діяльності.

У зазначених податковою службою нормах закону відсутня така підстава, як відсутність документального підтвердження операцій і щодо такого підтвердження судом вже зроблено висновок в рішенні вище.

Посилання відповідача на невикористання послуг в господарській діяльності суперечить по-перше, рішенню №0000242301/0, відповідно до якого не підтверджено взагалі надання таких операцій; по –друге, в акті і в судовому засіданні не зазначено як використовувались ці послуги не в господарській діяльності і яким чином, крім наданих позивачем документів, повинен бути підтверджений факт використання отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Наданим відповідачем документам про незнаходження за юридичною адресою тощо ПП “Лукопторг” судом оцінка не надається, оскільки податковою службою при визначенні зобов’язання ці обставини не оцінювались.

Судом ці документи оцінюватися не можуть, оскільки суд не є апеляційною інстанцією по відношенню до рішень суб’єкта владних повноважень і предметом судового розгляду є визначення правомірності рішень податкової служби, а не правильність визначення податку суб’єктами підприємництва.

До того ж, якщо такі обставини мають значення для визначення зобов’язання і не розглядались податковою службою, це може бути підставою для скасування рішення суб’єкта владних повноважень як прийнятого необґрунтовано, тобто без врахування обставин, що мають значення для прийняття рішення(п.3 ч.3 ст.2 КАС України).

Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському р-ні Миколаївської обл. № 0000242301/0 і № 0000232301/0 від 18 квітня 2007 р.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя