Постанова № 72486117, 28.02.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"28" лютого 2018 р. Справа № 806/1624/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

представників відповідача Сафонова Д.О., Меженського Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" жовтня 2017 р. у справі за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Технолоджі" про стягнення 71563,54 грн , -

ВСТАНОВИВ:

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Технолоджі" суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 71563,54 грн. Вимоги мотивувало тим, що, згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, середньооблікова чисельність працюючих на ТОВ "Форест Технолоджі" за 2016 рік складала 99 чоловік. Відтак, відповідач мав працевлаштувати 4 особи з інвалідністю, тоді як фактично працевлаштував 2 особи з інвалідністю, тобто не виконав нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Сума заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році складала 70105,46 грн і повинна була бути перерахована до Державного бюджету до 15 квітня 2017 року. Претензією від 22.05.2017 № 04-68/650 позивач повідомив ТОВ "Форест Технолоджі" про наявність заборгованості в сумі 71058,82 грн і просив перерахувати зазначену суму до бюджету. У зв'язку з несплатою відповідачем основного боргу в сумі 70105,46 грн Товариству нараховано пеню в розмірі 1458,08 грн. Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вважає, що несплата адміністративно - господарських санкцій і пені відповідачем негативно відображається на формуванні Державного бюджету, тому просить стягнути з ТОВ "Форест Технолоджі" кошти в загальній сумі 71563,54 грн у судовому порядку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що у лютому 2017 року відповідачем до Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ). За даними цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2016 році підприємства становила 99 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи. При цьому у звіті визначено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинна становити 4 особи.

Відповідно до даних звіту, позивач дійшов висновку, що ТОВ "Форест Технолоджі" норматив стосовно працевлаштування інвалідів у 2016 році не виконано у кількості 2 осіб з інвалідністю та розраховано суму адміністративно - господарських санкцій в розмірі 70105,46 грн, яку необхідно було самостійно відповідачу перерахувати до Державного бюджету.

В подальшому у зв'язку із несплатою нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій в сумі 70105,46 грн, Житомирським обласним відділення Фонду соціального захисту інвалідів нараховано відповідачу пеню в розмірі 1458,08 грн. Наведене підтверджено розрахунком пені, наданим позивачем, і копією претензії від 22.05.17 № 04-68/650.

Загальна сума заборгованості ТОВ "Форест Технолоджі" перед Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів складає 71563,54 грн і належить стягненню, на думку позивача, в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито усіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу робочих місць, тому немає підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

За змістом статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 цієї статті Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою зазначеної статті Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч. 3 ст. 19 Закону).

При цьому частиною 3 статті 18-1 Закону встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

За змістом положень пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п.п. 1.3, 2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 N 316 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 р. за N 988/23520 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження. Форма звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Судом установлено, що у період з квітня по грудень 2016 року відповідачем до Малинського міського центру зайнятості та Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська подано звітність, форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", якою повідомлено уповноважені орган про наявність на підприємстві вакансій для працевлаштування, зокрема, осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Так, у квітні 2016 року Малинському міському центру зайнятості повідомлено про потребу відповідача в 21 працівнику, у тому числі інваліди. У червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопада та грудні 2016 р. до цього ж центру зайнятості подано звітність щодо вакантних посад тільки для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями в кількості 11, 3, 5, 4, 3, 3, 3 відповідно.

До Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська відповідач у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопада та грудні 2016 р. повідомив про потребу 2 працівники, у т.ч. з групою інвалідності.

Дані обставини підтверджено звітністю (форма № 3-ПН) ТОВ "Форест Технолоджі", прийнятою Малинським міським центром зайнятості та Лівобережним районним центром зайнятості м. Дніпропетровська, копії якої долучені до матеріалів справи, листом Малинського міського центру зайнятості від 10.10.17 № 908.

Водночас Малинським міським центром зайнятості впродовж 2016 року до ТОВ "Форест Технолоджі" на вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів працевлаштовано лише 1 безробітного з обмеженими фізичними можливостями, про що свідчить лист центру зайнятості від 06.07.2017 № 615.

Отже, з наведеного слідує, що на виконання статті 19 Закону № 875-XII, на підприємстві були створені робочі місця для інвалідів, що підтверджується звітами про наявність вакансій.

Вказані висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій постановах Верховного Суду України від 20 червня 2011 року (справа № 21-60а11) та від 16 квітня 2013 року (справа № 21-81а13).

Підприємства займаються працевлаштуванням інвалідів та повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідач звітував до центру зайнятості та інформував центр зайнятості про потребу в працівниках-інвалідах.

Законодавство України покладає обов'язок працевлаштування інвалідів на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, орган місцевого самоврядування та громадській організації інвалідів за умови створення робочих місць для інвалідів та інформування зазначених органів з метою їх працевлаштування.

Із аналізу зазначених норм законодавства видно, що законодавством України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладений на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

А оскільки у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" жовтня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "28" лютого 2018 р.