Ухвала суду № 72485887, 08.02.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/27822/17

6/760/11/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про тимчасову заборону у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України до виконання ним своїх зобов'язань перед ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 51039877,

В С Т А Н О В И В :

13 грудня 2017 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черкасов Є.В. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року у справі №760/5062/15-ц про стягнення з нього з нього на користь ОСОБА_2 152184 гривні 66 копійок майнової шкоди, 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди, 960 гривень витрат на магнітно-резонансну томографію, 1500 гривень витрат на проведення звіту про визначення вартості матеріального збитку автомобіля та 1790 гривень 05 копійок судового збору, номер виконавчого провадження 51039877.

Подання обґрунтовується тим, що державним виконавцем відділу вжито всі заходи, спрямовані на повне та фактичне виконання судового рішення, але рішення залишається невиконаним з вини ОСОБА_1, що призвело до звернення із даним поданням до суду.

Державний виконавець у судовому засіданні подання підтримала, надала додаткові докази та просила обмежити Боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань перед ОСОБА_2.

ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала подання державного виконавця та просила його задовольнити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти даного подання та просив відмовити у його задоволенні, зазначивши, що він буде виконувати рішення суду після того як Стягувач надасть йому для огляду залишки автомобіля, які згідно з тим же рішенням суду він має отримати від Стягувача після погашення заборгованості.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За нормою п.18 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення Боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду Боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з ч.3 ст.441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Оцінюючи обґрунтованість поданого клопотання, суд бере до уваги наступні обставини.

10 травня 2016 року державним виконавцем Черкасовим Є.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №760/5062/15-ц виданого Апеляційним судом м. Києва 05 травня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 152184 гривні 66 копійок майнової шкоди, 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди, 960 гривень витрат на магнітно-резонансну томографію, 1500 гривень витрат на проведення звіту про визначення вартості матеріального збитку автомобіля та 1790 гривень 05 копійок судового збору (а.с.29).

Копію постанови для виконання та відома направлено сторонам виконавчого провадження №51039877 (а.с.28).

З матеріалів справи вбачається, що в наданий строк на самостійне виконання Боржником рішення суду не виконано.

З наявних у справі відповідей щодо реєстрації за Боржником майна або будь-яких рахунків у банках, на які може бути звернуто стягнення, вбачається їх відсутність.

З метою перевірки майнового стану Боржника державним виконавцем здійснено виходи по місцю проживання Боржника, АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій, які виявились безрезультатними, так як доступу до квартири йому надано не було, про що складено акти державного виконавця від 24 червня 2016 року та 01 липня 2016 року (а.с.25-26).

З матеріалів справи вбачається, що з метою повного своєчасного примусового виконання рішення суду виконавцем направлено Боржнику виклик на 21 вересня 2016 року з 15.00 по 18.00 з вимогою з'явитися на прийом до державного виконавця для сплати за вищевказаними виконавчими документами заборгованості, або надати підтверджуючий документ про сплату заборгованості (а.с.24), проте Боржник до відділу не з'явився.

Також виконавцем направлено Боржнику виклик на 21 жовтня 2016 року з 09.00 по 12.00 з вимогою з'явитися на прийом до державного виконавця для сплати за вищевказаними виконавчими документами заборгованості, або надати підтверджуючий документ про сплату заборгованості (а.с.23), проте Боржник до відділу знову не з'явився.

14 листопада 2016 року державним виконавцем подано до суду подання про примусове проникнення до житла Боржника у зв'язку з ненаданням йому доступу до житла з метою вчинення виконавчих дій (а.с.11-12).

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2016 року подання задоволено.

24 жовтня 2017 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою Боржника, з метою перевірки його майнового стану, однак майна на яке можливо звернути стягнення не виявлено, про що складено акт державного виконавця (а.с.3).

Таким чином, державним виконавцем відділу вжито всі заходи, спрямовані на повне та фактичне виконання судового рішення, але воно залишається невиконаним з вини ОСОБА_1.

При цьому суд враховує, що Боржник є обізнаний з наявністю виконавчого провадження, проте протягом півтора року не спромігся погасити наявну у нього заборгованість навіть частково.

Зазначене свідчить про відсутність у Боржника свідомого волевиявлення на виконання рішення суду.

За таких обставин можна зробити висновок, що для виконання вказаного рішення суду та задля відновлення прав Стягувача, порушення яких триває, є допустимим тимчасове обмеження виїзду за межі України Боржника.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що Боржник тривалий час ухиляється від виконання рішення суду, і виконавець обґрунтовано звернувся з поданням про обмеження його у праві виїзду за межі України, оскільки інші заходи впливу виконавця, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виявилися безрезультатними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з новою редакцією ЦПК України, підставою для обмеження Боржника у праві виїзду за кордон є сама наявність невиконаного ним судового рішення.

Керуючись ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Обмежити громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_1, закордонний паспорт НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань перед ОСОБА_2 щодо відшкодування шкоди в загальному розмірі 161434,71 гривень згідно з рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 лютого 2016 року у справі №760/5062/15-ц.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: