Ухвала суду № 72483590, 22.02.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2851/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2018 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко В.Б., секретар судових засідань Степаненко І.Б., за участю прокурора Грекової О.О. розглянувши клопотання старшого слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Балюка О.Л. про арешт майна, в рамках кримінального провадження №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

старший слідчий Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Балюк О.Л., за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Руснак Д.О. звернувся до суду з клопотанням про арешт нерухомого майна із забороною відчуження та користування, в тому числі проведення будь-яких будівельних робіт нежитлові приміщення група приміщення №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 та група приміщення №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1.

Клопотання мотивовано тим, що 16 лютого 2018 року до Київської місцевої прокуратури №4 надійшло колективне звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 те, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи підвальними приміщеннями, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та здійснюють самовільну перебудову нежитлових підвальних приміщень, шляхом демонтажу несучих стін. КП Київської міської ради «Житлоінвестбуд-УКБ» повідомило, що нежитлові підвальні приміщення комунальне підприємство, як первинний забудовник, нікому не продавало, так як указані приміщення є спільною сумісною власністю мешканців будинків.

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником нежитлового приміщення, група приміщення №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, а власником нежитлового приміщення, група приміщення №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер 874, виданий 07 грудня 2017 року.

Прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи та на долучені до матеріалів клопотання документи.

Слідчий суддя, вислухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали, яким обґрунтовується клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

За вказаним фактом було розпочато кримінальне провадження №42018101040000024від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України є необхідність розглянути клопотання без участі власників вказаних приміщень з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання в силу ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.

Клопотання про арешт майна щодо змісту відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

До клопотання додані копії документів та матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення даних з приводу кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Ч. 2 ст. 170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п. 3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Ст. 98 КПК України визначеною, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи, що вказане нерухоме майно може бути відчужене на користь інших осіб, а також, враховуючи, що невстановлені досудовим слідством особи здійснюють самовільну перебудову нежитлових підвальних приміщень, шляхом демонтажу несучих стін, що може призвести до пошкодження будинків, а також створити ризики для життя та здоров'я мешканців, то дані об'єкти нерухомого майна у вказаному кримінальному провадженні є предметом кримінального правопорушення. Відповідно до цього винесено постанову про визнання нежитлове приміщення група приміщення №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 та група приміщення №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 речовим доказом у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Так, на думку слідчого судді, слідчим доведено правову підставу для арешту майна група приміщення №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 та група приміщення №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1, надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та заснованим на законі. Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, ст. 175, ст. 309, 372, ст. 392, ст. 532 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання старшого слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Балюк О.Л. про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення група приміщення №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1, група приміщення №140 у підвалі, літера «А», площею 82 кв.м по АДРЕСА_1, заборонивши будь-яким фізичним чи юридичним особам використовувати та розпоряджатися даним майном.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Руснак Д.О.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.

Арешт може бути скасовано відповідно до ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя: В.Б. Левко