Постанова № 72483247, 22.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3815/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 по справі № 820/3815/17, суддя Старосєльцева О.В., м. Харків

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профхім"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Профхім", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 18.08.2017 р. №0000381407, №0000391407;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з приводу виявлення порушень у дотриманні законодавства стосовно наявності ліцензій у частині відпуску прекурсорів підприємствам та фізичним особам на суму 1395808,00 грн з податком на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 по справі № 820/3815/17 позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 18.08.2017 року №0000381407, №0000391407.

В іншій частині позов залишено без задоволення.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 по справі № 820/3815/17 та винести нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Профхім" податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р., валютного законодавства - за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р. та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи ДФС, про що було складено акт №8410/20-40-14-01-08/32134121 від 26.07.2017 р. (т.1, а.с.16-65).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 385997 грн, в тому числі за березень 2016 року на суму 137854 грн, за квітень 2016 року на суму 24599 грн, за травень 2016 року на суму 180326 грн, за червень 2016 року на суму 43218 грн;

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 536307 грн, у т.ч, за 2015 рік на суму 86400 грн, за 1 квартал 2016 року на суму 140179 грн, за 2 квартал на суму 239528 грн, за 3 квартал 2016 року на суму 27000 грн, за 4 квартал 2016 року на суму 27000 грн, за 1 квартал 2017 року на суму 16200 грн;

- ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».

На підставі акту перевірки відповідачем 18 серпня 2017 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000381407 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 648783,75 грн (основний платіж - 536307,00 грн, штраф - 112476,75 грн) та №0000391407 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 482496,25 грн (основний платіж - 385997,00 грн, штраф - 96499,25 грн).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями та протиправними діями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, позивач має право формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях, тому висновок податкового органу про донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є безпідставним, в зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

В основу оспорюваних податкових повідомлень - рішень податковим органом покладені висновки про: 1) по ФОП ОСОБА_1 - отримання бухгалтерських послуг за договором, проте підписання усієї податкової звітності за вказані в акті періоди головним бухгалтером (особа відповідальна за ведення бухгалтерського обліку) ОСОБА_2 та відсутність в наданих до перевірки актах приймання-передачі наданих послуг інформації щодо обсягу та одиниці виміру господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом; 2) по ФОП ОСОБА_3 - ненадання до перевірки звітів про виконання послуг або інших документів на підтвердження фактичного надання (виконання) послуг, відсутність в наданих до перевірки актах приймання-передачі наданих послуг інформації щодо обсягу та одиниці виміру господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом; 3) по ТОВ "Герафак" - неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, а саме відсутні печатки та підписи ТОВ "Герафак", або інших суб'єктів господарювання щодо отримання товарно-матеріальних цінностей, які зберігалося на підприємстві ТОВ "Профхім"; відображення зазначених товарно-матеріальних цінностей в первинних документах по Дт та Кт рахунку 28 "Товари" та відсутність відображення зазначених товарно-матеріальних цінностей в залишках на за балансовому рахунку станом на 31.12.2016 р.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "Профхім" (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір №0104-У від 03.01.2012 р, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику за оплату бухгалтерські послуги а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно з досягнутими у межах цього договору домовленостями, виконавець зобов'язався надавати бухгалтерські послуги, а саме: послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку, із подання фінансової та податкової звітності, із закриття податкового періоду та визначення фінансових результатів по балансових рахунках, з інформаційно-консультаційного обслуговування, із представництва інтересів платника у зносинах з третіми особами. Перелік послуг, ціна, строки виконання робіт вказуються в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору і складаються й підписуються на кожний вид послуги. Послуги вважаються зробленими після підписання акту прийому-здачі послуг замовником або його вповноваженим представником. Вартість робіт за договором визначена п. 3.1 договору та становить 300000,00 грн на рік, з розрахунку 25000,00 грн щомісячно. Замовник здійснює оплату за виконану роботу на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 днів з моменту підписання акту прийому здачі послуг. Вартість послуг може бути збільшена за погодженням сторін при підписанні акта виконаних робіт залежно від обсягу виконаних робіт і наданих послуг. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання несе сторона, що порушила умови договору. Порушенням умов Договору є невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 04.08.2014 року змінено п. 3.1: вартість робіт становить 360000,00 грн на рік із розрахунку 30000,00 грн щомісячно.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 03.01.2017 року продовжено строк дії договору № 0104-У від 03.01.2012 на колишніх умовах на строк до 31.12.2020 року.

Відповідно до актів виконаних робіт № 1 від 31.01.2015 р., №2 від 28.02.1015 р., №3 від 31.03.2015 р., №4 від 30.04.2015 р., №5 від 31.05.2015 р., №6 від 30.06.2015 р., №7 від 31.07.2015р., № 8 від 31.08.2015 р., №9 від 30.09.2015 р., № 10 від 31.10.2015 р., № 11 від 30.11.2015 р., № 12 від 31.12.2015 р., № 1 від 31.01.2016 р., №2 від 29.02.1016 р., №3 від 31.03.2016 р., №4 від 30.04.2016р., №5 від 31.05.2016 р., №6 від 30.06.2016 р., №7 від 31.07.2016 р., № 8 від 31.08.2016р., №9 від 30.09.2016 р., № 10 від 31.10.2016 р., № 11 від 30.11.2016 р., № 12 від 31.12.2016 р., № 1 від 31.01.2017 р., №2 від 28.02.2017 р., №3 від 31.03.2017 р. та звітів про виконану роботу до зазначених актів, позивач протягом періоду діяльності, що є предметом перевірки у спірних правовідносинах, прийняв від виконавця бухгалтерські послуги на загальну суму 810000,00 грн (сума платежу у межах місяця складала сталу величину у розмірі - 30000,00 грн). Обсяг господарських операцій визначений відповідними звітами та є незмінним протягом перевіряємого періоду.

Потреба в укладанні даного правочинну була обумовлена відсутністю бухгалтера у штаті підприємства, про що свідчить копія довідки № 08.15.17/1 від 15.08.2017 р. за підписом керівника підприємства, про відсутність на підприємстві посади головного бухгалтера та наказу керівника ТОВ "Профхім" №01/03/12-1 "Про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику підприємства" від 10.01.2012 року.

Наказом керівника ТОВ "Профхім" №01/03/12-1 "Про організацію бухгалтерського обліку й облікову політику підприємства" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку покладено на керівника підприємства. Крім того, визначено, що в зв'язку з відсутністю посади головного бухгалтера, право другого підпису покласти на фінансового директора у фінансовій та іншій звітності, органів статистики. Право підпису первинних та інших документів покладається на генерального та фінансового директора. З даного наказу також встановлено, що забезпечення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах доручається ФОП ОСОБА_1 за договором на бухгалтерське обслуговування підприємства №0101-У від 03.01.2012 року.

Зобов'язання з оплати послуг були виконані позивачем в повному обсязі.

Колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги, що податкову звітність, яка надавалася позивачем до Східної ОДПІ м. Харкова, підписана головним бухгалтером підприємства ОСОБА_2, що за висновком податкового органу підтверджує відсутність в підприємства необхідності звертатися за отриманням бухгалтерських послуг до інших осіб, оскільки зазначені твердження спростовуються довідкою підприємства про відсутність посади головного бухгалтера та наказом керівника підприємства, відповідно до якого, в зв'язку з відсутністю посади головного бухгалтера, право другого підпису покладається на фінансового директора у фінансовій та іншій звітності, органів статистики, право підпису первинних та інших документів покладається на генерального та фінансового директора. Крім того з матеріалів справи встановлено, що фінансовим директором ТОВ "Профхім" у період, що перевірявся, був ОСОБА_2

Колегія суддів встановила, що між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавцем) було укладено договір №0301-У від 03.01.2012 р.

Згідно з досягнутими у межах цього договору домовленостями виконавець зобов'язався надавати послуги: з аналізу фінансових результатів підприємства, консультаційні послуги, маркетингові послуги, рекламні послуги, інші інформаційні послуги. Перелік послуг, ціна, строки виконання робіт вказуються в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору і складаються й підписуються на кожний вид послуги. Послуги вважаються виконаними після підписання акту прийому-здачі послуг замовником або його уповноваженим представником. Вартість робіт за договором визначена п. 3.1 договору та становить 300000,00 грн на рік, з розрахунку 25000,00 грн. щомісячно. Замовник здійснює оплату за пророблену роботу на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 днів з моменту підписання акту прийому здачі послуг. Вартість послуг може бути збільшена за погодженням сторін при підписанні акта виконаних робіт залежно від обсягу виконаних робіт і наданих послуг.

До зазначеного договору про надання послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено наступні додаткові угоди. Відповідно до умов додаткової угоди № 9 від 02.01.2015 року продовжено строк дії договору № 0301-У від 03.01.2012 р. на колишніх умовах на строк до 31.12.2016 року. Відповідно до додаткових угод №10 від 03.08.2015 р., №, №11 від 01.09.2015 р., № 12 від 01.04.2016 р., №13 від 03.10.2016 р. виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, об'єктом яких є порівняльний аналіз фінансових показників підприємства відповідно за 1, 2, 3 та 4 квартали 2014 та 2015 років. Вартість робіт за кожною з додаткових угод становить 60000,00 грн без ПДВ. Строк виконання робіт за кожною угодою - 125 днів з моменту підписання відповідної додаткової угоди. Результати дослідження надаються в письмовому вигляді.

Відповідно до умов додаткової угоди №14 від 03.01.2017 року продовжено строк дії договору № 0301-У від 03.01.2012 на колишніх умовах на строк до 31.12.2020 року

Потреба в укладанні даного правочину зумовлена відсутністю у штаті підприємства маркетолога.

Відповідно до актів виконаних робіт № 10/30/15-1 від 30.10.15 р., № 11/30/15-1 від 30.11.15р., № 07/01/16-1 від 01.07.16 р., № 11/30/16-1 від 30.11.16 р. позивач протягом періоду діяльності, що є предметом перевірки у спірних правовідносинах, прийняв від виконавця послуги порвіняльний аналіз фінансових показників підприємства за 1, 2, 3 та 4 квартали 2014 та 2015 років відповідно на загальну суму 240000,00 грн без ПДВ.

Зобов'язання з оплати послуг були виконані позивачем в повному обсязі.

Доцільність отриманих послуг від спеціаліста маркетолога ФОП ОСОБА_3 підтверджується інформаційно-аналітичної запискою (т. 2, а.с. 66-72).

Посилання відповідача на те, що в первинних документах щодо відносин з контрагентами ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 відсутні зазначення обсягу та одиниці виміру господарської операції, також спростовуються наданими до суду актами приймання-здачі робіт та звітами про виконання робіт.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентами ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України. Колегія суддів не вбачає підстав для невизнання наданих позивачем договорів, актів приймання передачі та звітів про виконання первинними документами, у розумінні ст. 44 Податкового кодексу України. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивні інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідченні вказаними документами.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, що перелічені договори та акти приймання-здачі робіт, звіти про виконану роботу є належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами реальних господарських операцій в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Також з матеріалів справи встановлено, що між позивачем (зберігач) та ТОВ "Герафак" (поклажодавець) було укладено договір відповідального зберігання №07122015 від 07.12.2015 р.

Згідно з умовами цього договору позивач взяв на себе зобов'язання зберігати належне поклажедавцеві майно (хімічну продукцію). Докладний перелік майна, що передається на зберігання, його кількість і оцінка (вартість) мають бути визначені в складських документах, що видаються зберігачем поклажодавцеві після передачі майна на зберігання та/або у накладних на зберігання. Винагорода зберігачеві становить 200,00 грн. (з ПДВ) щомісячно та виплачується згідно виставленого рахунку протягом трьох банківських днів. Підтвердженням надання вищезазначених послуг є акт виконаних робіт, підписаний обома сторонами.

Місцем зберігання визначено адресу: місто Харків, вул. Біологічна, буд.17, строк зберігання згідно договору має визначатися додатковими домовленостями.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем від поклажедателя одержано для зберігання загалом 154 т. соди каустичної та соди каустичної чешуя балансовою вартістю 1929484,66 грн, що податковим органом не заперечується.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що цей товар позивач поклажедавцю не повернув, а, натомість, реалізував його самостійно, бо до перевірки не подано товарно-транспортних накладних про перевезення соди до міста Одеса, де знаходиться поклажедавець, з наступних підстав.

Згідно з пп. 14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Доказів набуття права власності на товар поклажодавця, а також постачання цього товару іншим особам відповідачем суду не надано.

Відповідач не надав належних та допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів реалізації одержаного від ТОВ "Герафак" на зберігання товару - соди іншим особам, наслідком чого є відсутність обов'язку позивача нарахувати та сплачувати податок на додану вартість у даному випадку.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновки відповідача про вчинення платником податків податкового правопорушення у вигляді недодержання вимог пп.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України помилковими.

Стосовно обігу прекурсорів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач в акті перевірки від 26.07.2017 р. зазначив, що у перевіряємому періоді позивачем було реалізовано прекурсори списку 2 Таблиці IV «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 р. підприємствам, які не мають ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач дійсно постачав у перевіреному періоді прекурсори списку 2 Таблиці IV Переліку на адресу підприємств: ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", ПАТ "Харківський завод штампів та пресформ", ПАТ "Харківський жировий комбінат", ТОВ "Краснолиманський комбікормовий завод", ТОВ "Блиск".

Колегія суддів встановила, і відповідачем цього не спростовано, що по закінченню дії ліцензій прекурсори на адресу цих підприємств не постачалися, окрім ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат".

Стосовно відпуску прекурсорів списку 2 таблиці IV Переліку на адресу ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" з матеріалів справи встановлено, що строк дії ліцензії ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" № 580517 від 14.04.2011 р. сплив 28.02.2016 року, а дата останнього відвантаження позивачем прекурсорів зазначеному контрагенту - 30.01.2017 року.

З листа Державної служби України з контролю за наркотиками за №2-28/04 від 19.01.2016 р. на адресу ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" встановлено, що відповідно до ст.5 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, строк дії яких закінчився у період її проведення, вважаються такими, що продовжили свою дію на період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" - м. Часів Яр, Донецької області включено до переліку населених пунктів (пп.3 п.1 Переліку), на території яких здійснюється антитерористична операція.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушень закону з боку позивача у відносинах з вищезазначеними платниками податків не допускалось.

Стосовно висновків відповідача про вчинення позивачем порушень закону при реалізації прекурсорів фізичним особам, колегія суддів зазначає, що законодавство не містить будь-яких обмежень щодо здійснення подібних операцій.

Таким чином колегія суддів вважає, що порушень при відпуску прекурсорів ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат", ПАТ "Харківський завод штампів та пресформ", ПАТ "Харківський жировий комбінат", ТОВ "Краснолиманський комбікормовий завод", ТОВ "Блиск" відсутні.

Щодо висновків податкового органу про порушення при відпуску продукції ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води», Державній установі «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», ПАТ фірма «Харківхім» та Українсько-Болгарське TOB «Пірана» на адресу яких позивач постачав водні розчини кислот, а саме: кислоту соляну «тех» (13 % основної речовини), колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до абз. 3 Постанови Кабінет Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» № 770 від 06.05.2000 року речовини, що містять не менш як 45 відсотків таких прекурсорів, як сірчана кислота, та 15 відсотків таких прекурсорів, як соляна кислота, підлягають тим же заходам контролю, що і прекурсори.

Тобто, контролю підлягає соляна кислота з вмістом основної речовини 15% і вище.

З матеріалів справи встановлено, що зазначеним підприємствам відвантажувалась соляна кислота з вмістом основної речовини 13%.

Таким чином, розчин кислоти соляної такої концентрації не є прекурсором і тому не підлягає заходам контролю, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо віднесення соляної кислоти з вмістом основної речовини 13 % до прекурсорів є протиправними.

Враховуючи встановлені колегією суддів обставини справи, висновки та наведені норми чинного законодавства України, колегія суддів доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 18.08.2017 року №0000381407, №0000391407 є протиправним та підлягають скасуванню.

В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 р. по справі № 820/3815/17 дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 по справі № 820/3815/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. МінаєваСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 27.02.2018 р.