Постанова № 72482805, 23.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 589/4284/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову, суддя Євдокімова О.П. , Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26.11.2017 по справі № 589/4284/17

за позовом ОСОБА_1

до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - управління ПФУ), в якому просила визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови в зарахуванні до її стажу на посаді судді, що дає право на відставку і обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у Харківській Державній юридичній академії та роботу на прокурорських посадах, та відмови у перерахунку та виплаті їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків від заробітної плати судді з дня призначення довічного грошового утримання з врахуванням раніш проведених виплат, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.

Постановою Шостинського міськрайонного суду Сумської області від 26.11.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо призначення ОСОБА_1 з 08.06.2017 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, а саме, у розмірі 80 % від суддівської винагороди судді, без врахування періоду роботи на прокурорських посадах в органах прокуратури Гребінківського району Полтавської області з 31.07.1997 року по 15.11.2005 року та половини часу навчання на денному відділенні у вищому навчальному юридичному закладі 2 роки 5місяців - неправомірними.

Зобов'язано Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області зарахувати до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, зарахувавши період роботи на посаді помічника прокурора та старшого помічника прокурора Гребінківського району Полтавської області з 31.07.1997 року по15.11. 2005року до спеціального стажу роботи суддею, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:

-половину строку навчання /2 роки 5 місяців/ ОСОБА_2 за денною формою навчання у вищому юридичному закладі - Харківській державній юридичній академії за період з вересня 1989 року по червень 1994року.

Зобов'язано Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити ОСОБА_1 - судді у відставці, починаючи з 08.06. 2017 року, щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84 % від суми суддівської винагороди на посаді судді Шосткинського міськрайонного суду 25333 грн. , вказаної у довідці Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08.06.2017 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та здійснити перерахунок довічного грошового утримання з моменту призначення щомісячного грошового утримання з розміру 80 відсотків до 84 відсотків з урахуванням раніше виплачених сум з 08.06.2017року.

Зобов'язаноШосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму довічного грошового утримання з дня призначення довічного грошового утримання / 08.062017 р./ виходячи із суми грошового утримання судді,що працює на відповідній посаді, за цей період.

Стягнено з Державного бюджетуУкраїни за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на користь ОСОБА_1 640 грн. судового збору сплаченого при подачі позову до суду.

Відповідачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Вищої ради правосуддя України від 23 травня 2017 року та наказу голови Шосткинського міськрайонного суду Сумсько області вид 29 травня 2017 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади у звязку з виходом у відставку згідно пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України.

Відповідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 08 червня 2017 року, стаж позивача становить 22 роки 6 місяців і 27 днів.

Також судом встановлено і ніким не заперечувалося, що відповідач повідомив позивача «призначення пенсії» в розмірі 80% з «посадового окладу» в розмірі 25333грн., станом на 08.06.2017 року, без врахування періоду навчання та роботи в органах прокуратури.

Після цього до Шосткинського об'єднаного УПФУ Сумської області, позивачем було направлено заяву щодо обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, також половини строку навчання за денною формою навчання в Державній юридичній академії ( 02 роки 5 місяців), та роботу в оргнах прокуратури Гребінківського району на посаді помічника та ст. помічника прокурора Гребінківського району.

Повідомленням Шосткинського об'єднаного УПФУ Сумської області позивачу було відмовлено в задоволені «звернення» у зв*язку з відсутністю підстав для обчислення їй щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84 відсотків суддівської винагороди зазначивши, що позивач працював на посаді судді Гребінківського районного суду Полтавської області з 16.11.2005 року по червень 2007 року та на посаді судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з червня 2007 року по 29.05.2017 року.

Для зарахування до стажу судді періодів навчання в Харківській Державній юридичній академії та періоду роботи помічником прокурора та старшим помічником прокурора Гребінківського району Полтавської області підстави відсутні.

Позивач, не погодившись з зазначеним звернувся за захистом свої прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає йому право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати половину строку навчання за денною формою у Харківській Державній юридичній академії ( 02 роки 5 місяців ) та її роботу на прокурорських посадах прокуратури Гребінківського району Полтавської області з 31.07.1997 року по15.11. 2005року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 року, 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 року, 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, 22 травня 2008 року №10- /2008. 03 червня 201З року №3-рп/2013 та 08 червня 2016 року №4-ргі/20016 неодноразово роз'яснював норми Конституції України щодо неконституційності положень, які зменшують (звужують), досягнутий рівень матеріальної незалежності суддів.

У рішенні від 24 червня 1999 року, №6-рп/99 (справа про фінансування судів) Конституційний Суд України зазначив, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, а важливим механізмом забезпечення цих гарантій є встановлений ст. 130 ч. І Конституції України обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, Конституційний Суд України розтлумачив зміст ст. 126 Конституції України та виданих на її підставі законів і зазначив, що треба розуміти таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них, скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення (абзац шостий пункту 8 мотивувальної частини Рішення).

Таким чином, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних.

Відповідно частини першої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 Закону, має право на відставку. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-УІ, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Ці положення містяться також і в ст. 34 п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в ред. від 05.01.2017 року).

До набрання чинності Законом №2453-УІ зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів».Відповідно до частини 1 статті 43- Закону №2862-XII, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.Абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судці та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Кабінету України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 були визнані неконституційними, положення частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-УІу редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УІІІ, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.При цьому Конституційний Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-УІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УІІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №245З-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УІІІ, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-УІІІ, а саме, «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судці, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що враховуючи вищезазначені рішення Конституційного Суду, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме, до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд Конституційним Судом, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вищенаведене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року, згідно яких рівень винагороди судцям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і, таким чином, вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Наведені положення підтверджуються й міжнародними стандартами у сфері судочинства.

Згідно пункту 54 Рекомендації СМ/Лес (2010)12) від 17.11.2010 року «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Так, п. 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №200/14891, встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акту ВРП про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі, у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Крім того, у постанові від 01.07.2014 року в справі №21-244а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмовляючи позивачу в зарахуванні стажу роботи в прокуратурі на посадах помічника прокурора, старшого помічника прокурора відповідач зазначив,що підстав не має відповідно до положень ст. 137 Закону при цьому відповідач не врахував перехідних положень закону, при цьому Вищою радою юстиції у своєму рішенні було зазначено, що на час розгляду заяви про відставку, загальний стаж роботи судді становить 22роки 2 місяці, 27 днів, що дає право позивачу на звільнення з посади судді у відставку.

За правовою позицією Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 року в справі № 21-244а14, правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Закону України Про судоустрій і статус суддів" (в редакції на момент подання заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно з ч. 3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIII, порядок застосування якої визначений Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим, ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання" . Аналогічні приписи містить абз. 2 п. 25 Розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, (який є чинним на цей час і діяв на час звільнення мене у відставку) , коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 року , № № 41 - 45, ст. 529; 2015 року , № № 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами) За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. З наведених норм Закону слідує, що право на відставку, а, отже, і право на отримання щомісячного довічного грошового утримання має суддя, який пропрацював на посаді судді 20 років і більше; при цьому, якщо стаж роботи на посаді судді 20 років, щомісячне довічне грошове утримання призначається у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , а якщо стаж роботи на посаді судді є більшим - розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується, виходячи із такого розрахунку - два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, але не більше 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до вказаного Закону. Отже, у даному випадку мова йде про стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку судді та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання у відповідному розмірі. Однак, Шосткинське об'єднане УПФУ Сумської області при визначенні стажу роботи на посаді судді необґрунтовано звужує поняття стаж роботи на посаді судді при здійсненні розрахунку відсотка грошового утримання, а саме: неправомірно розділяє визначення стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, від визначення стажу роботи на посаді судді, який дає право на розмір (відсоток) грошового утримання. Визначальною підставою при цьому є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення певного періоду (строку) до спеціального стажу роботи суддям для реалізації ними права на відставку та призначення їм щомісячного довічного грошового утримання. Визначення стажу роботи на посаді судді в контексті положень законодавчих актів України, якими закріплений порядок виходу судді у відставку та отримання ним щомісячного довічного грошового утримання, є гарантією їх незалежності та недоторканності. Згідно із вимогами ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена ВРЮ, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Водночас відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (Закон № 2862-ХІІ) . Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ (зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 року № 4015-ХІІ) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Абз. 2 ч. 4 ст. 43 № 2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Тобто, поняття "робота на посаді судді" , в контексті приписів наведених вище Законів України (саме на підставі яких Вища рада правосуддя прийняла рішення про його відставку) , включає в себе як роботу безпосередньо суддею, так і роботу на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора. Крім того, згідно з п. 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Цей період також врахований та зазначений у рішеннях Вищої Ради Правосуддя при звільненні позивача у відставку, а тому не може визначатися самостійно органами УПФУ всупереч висновкам Конституційного органу, якому надано виключне право, згідно Конституції України, приймати рішення про звільнення суддів у відставку, визначаючи при цьому загальний стаж, який має суддя для виходу у відставку. Конституційний Суд України неодноразово характеризував правову природу щомісячного довічного грошового утримання і, по суті, відмежовував її від пенсійних виплат і не ототожнював з ними. Щомісячне довічне грошове утримання не є видом пенсійних виплат і, відповідно, не належить до сфери пенсійного забезпечення, а є формою соціального забезпечення суддів, яке характеризується особливостями правового регулювання й фінансування і, що найважливіше, є самостійною гарантією незалежності суддів. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначено: "Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів" . Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України, також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, в яких Суд зазначав, що однією із гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема, надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантії незалежності суддів. Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку, як складова їхнього правового статусу, є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя. Україна проголосила себе правовою державою, у якій Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Ст. 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З огляду на викладене, незважаючи на те, що редакція Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") , а також Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, при визначенні права судді на відставку не передбачають зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, стажу роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора, я згідно рішенню Конституційного органу, була звільнена у відставку, у зв'язку з чим маю право, відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій та статус суддів" отримувати довічне грошове утримання у розмірі, визначеному Законом, оскільки набув таке право на відставку ще до моменту набрання чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" та Законом № 1402-VIII, які не передбачали позбавлення мене права на відставку та отримання довічного грошового утримання, оскільки я позивач набула таке право ще до набрання цими Законами чинності. Крім того, згідно із Законом України "Про Вищу Раду Правосуддя" № 1798-VIII від 21 грудня 2016 року, п. 34 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, був доповнений абз. 4, яким визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) . Отже, на даний час, на законодавчому рівні, закріплено збереження та включення певного періоду (строку) до визначення спеціального стажу роботи йому як судді для реалізації права на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання. Відмова позивачу в зарахуванні періоду роботи в органах прокуратури(з 1997 року по 2005рік до спеціального стажу роботи суддею суперечить як Закону україни " Про судоустрій та статус суддів" , так і висновкам, зазначеним у рішенні Вищої ради юстиції від 19 вересня 2016 року № 2572/0/5-16 та від 8 грудня 2016 року № 3124/0/15-16, якими позивача звільнено у відставку як суддю, який має стаж роботи на посаді судді більш ніж 22 роки. Крім того, за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішеннях в справі "Pine Valley Developments Ltd та інші проти Ірландії" від 29.11.1991 року та в справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.09.2014 року, Європейський суд з прав людини наголошував на дотриманні принципу законних очікувань під час прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, згідно з яким рішення органів державної влади не повинні йти всупереч очікуванням, на які покладаються громадяни у зв'язку з їх прийняттям. За певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. При цьому Європейський Суд зазначив, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, то особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання" , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування. В українському національному законодавстві існує така усталена практика. Так, Верховний суд України у своїй постанові від 06 липня 2016 року у справі № 21-6664а15, виклав свою правову позицію, згідно якої суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст. 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, водночас відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. При цьому Верховний Суд України зазначив, що до набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (Закон № 2862-ХІІ) , який визначає, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. А також згідно з п. 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та календарний період проходження строкової військової служби. Незалежність суддів закріплена в Конституції України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним. Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Отже, враховуючи вищезазначені рішення Конституційного Суду, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме: до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд Конституційним Судом, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, враховуючи, що стаж позивача на посаді судді з врахуванням наведеного вище становить 22 роки 2місяці 27 днів позивач повинен отримувати 84% грошового утримання працюючого судді.

За загальним правилом, установленим частиною 1 статті 58 Конституції України,- закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,- незалежність судді забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, правом судді на відставку. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді. Тобто, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що також неодноразово було зазначено і Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 08 червня 2016 року № 4- рп/2016, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005.

Так, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування парктики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвецію про захист прав людини і основоположних свобод ( далі Конвенція ) і протколів до неї та практику Суду е джерело права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що внесенням змін у Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-6, шляхом викладення його у новій редакції Законом України від 12.02.2015 року № 192-7 «Про забезпечення права на справедливий суд» (набрав чинності 29.03.2015 року) було виключено пункт 11 розділу 13 «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-6, який передбачав визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим законом. На момент набрання чинності Закону України № 192-7 (29.03.2005 року) у позивача вже був в наявності стаж, який давав право на призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Втрата чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» стосується неможливості зарахування до стажу роботи судді тих періодів, які виникли в трудовій діяльності осіб після втрати чинності пінкту 11 розділу 13 «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-6.

Крім того, Вища Рада Правосуддя України звільнила позивача з посади судді саме у зв*язку з поданням заяви про відставку, а не з інших підстав, тим самим не заперечуючи наявність у нього стажу роботи на посаді судді більше 20 років, необхідних для виходу у відставку.

Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає йому право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати половину строку навчання за денною формою у Харківській Державній юридичній академії ( 02 роки 5 місяців ) та її роботу на прокурорських посадах прокуратури Гребінківського району Полтавської області з 31.07.1997 року по15.11. 2005року.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки загальний стаж роботи позивача на посаді судді в сукупності, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 08.06.2017 року складає - 22 роки 2місяці і 27 днів, то вона має право на призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 84 % заробітної плати судді.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26.11.2017 по справі № 589/4284/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)В.О. БондарСудді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 27.02.2018.