Постанова № 72482618, 28.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 484/3245/15-а

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Фортуна Т.Ю.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, Управління державної казначейської служби України у Первомайському районі Миколаївської області про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити дії, стягнення 3% річних, інфляційних втрат, моральну шкоду, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду та з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати неправомірними дії відповідача по припиненню і невиконанню постанови Первомайського міськрайонного суду від 29.03.2012 року № 1421/1041/12 в розмірі постанови Первомайського міськрайонного суду № 2-948/10 від 13.05.2010 р.,

- зобов'язати відповідача: негайно поновити виплату його державної (основної і додаткової) пенсії та виплачувати її протягом життя як інваліду ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 2 групи в розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком, як визначено у постанові Первомайського міськрайонного суду від 12.05.2010 року № 2-948/10 з урахуванням змін прожиткового мінімуму та забезпечити своєчасне і в повному обсязі фінансування і виплату його пенсії за рахунок державного бюджету України;

- розрахувати з 01.04.2014 року заборгованість його пенсії в розмірі визначеної постановами Первомайського міськрайонного суду від 13.05.2010 р. справа № 2-948/10 та від 29.03.2012 р. справа № 1421/1041/12 з урахуванням змін прожиткового мінімуму; розрахувати з 01.04.2014 р. суми індексу інфляції та 3 % річних за користування чужими коштами за весь час заборгованості;

- подати звіт до Первомайського міськрайонного суду про виконання постанови у справі № 484/3245/15-а провадження № 2-а/484/83/17;

- стягнути з Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на його користь суми заборгованості пенсії, індексу інфляції, 3 % річних за користування чужими коштами та моральну шкоду в сумі 32 428,00 грн. за цим адміністративним позовом.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що він має право на отримання пенсії відповідно до постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.03.2012 року у справі № 1421/1041/12 в розмірі, визначеному рішенням суду від 13.05.2010 року у справі №2-948/10. До 01.04.2014 року він отримував пенсію відповідно до зазначених постанов у розмірі 8733,00 грн. З 01.04.2014 року відповідач припинив виплату пенсії у розмірі 8733,00 грн. та виплачує на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1210 у розмірі 5425,84 грн. Відповідач не здійснює перерахунок пенсії з урахування збільшення розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Крім того, оскільки постанови не виконуються, він має право вимагати стягнення з відповідача 3% річних за весь час прострочки, інфляційних втрат та моральної шкоди. Вважає, що відвідачем порушено його конституційне право на мирне володіння майном (пенсією). Щодо пропущення строку подачі звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, зазначає, що його пенсія є довічним грошовим утриманням за ядерну шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, позовна давність до яких встановлена 30 років. Крім цього, зазначив, що відповідач систематично не виконував судові рішення вчасно і тільки після численних скарг йому виплачували певну суму заборгованості одним платежем за відповідний період. Щодо виплати заборгованості за черговий період вважав, що вона буде здійснена відповідачем у такий самий спосіб, а саме однією сумою за певний період. З метою прискорити такі виплати позивач звертався до суду із заявами про встановлення судового контролю виконання рішення. Про те, що відповідач припинив нарахування пенсії у розмірі, визначеному судовим рішенням від 13.05.2010 р. у справі 2-948/10, дізнався тільки після отримання листа з Первомайського об'єднаного управління ПФУ Миколаївської області у липні 2015 року, після чого одразу у серпні того ж року звернувся до суду за захистом свого права.

Представник відповідача, Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, надав письмові заперечення на позов, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що пенсія позивачу виплачувалась на підставі постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.03.2012 р. у справі № 1421/1041/12 в розмірі, визначеному рішенням суду від 13.05.2010 р. у справі № 2-948/10, а саме виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком основної пенсії та додаткової пенсії в розмірі 0,75 мінімальних пенсій за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі - Закон України №1058) відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи». Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 14.12.2011 р. у справі №2-948/2010 роз'яснено, що перерахунок і виплату позивачу держаної пенсії по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з участю ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» УПФУ має здійснювати з 01.01.2010 р. і до внесення змін до законодавства щодо розміру та умов виплати зазначеного виду пенсії. Зміни щодо порядку обчислення розміру пенсій було внесено постановою Кабінету Міністрів «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011 р. (далі постанова КМУ № 1210). Законами України «Про Державний бюджет на 2011 рік», «Про Державний бюджет на 2012 рік», «Про Державний бюджет на 2013 рік», було установлено, що норми і положення ст. ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на поточний рік. Таким чином, розмір пенсійної виплати позивача було приведено у відповідність з чинним законодавством, а саме розмір пенсійної виплати, розрахований відповідно до вимог постанови КМУ № 1210, у сумі 5425,84 грн. нараховувався і виплачувався. Розмір пенсії розрахований за постановою суду від 29.03.2012 р. у справі № 1421/1041/12 в сумі 3406,47 грн. (нарахована сума за постановою 8733,00 грн. - 5425,84 грн. виплачена) нараховувався, але не виплачувався, оскільки фінансування даних витрат здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. У 2014 році Первомайським міськрайонним судом було розглянуто звіт щодо виконання постанови від 29.03.2012 року у справі № 1421/1041/12, за результатом якого кошти, які нараховувались, але не виплачувались за період з 01.12.2012 р. по 30.04.2014 р. в розмірі 87864,08 грн. було виплачено. Сума нарахованих коштів у розмірі 10219,41 грн. за період з 01.05.2014 р. по 01.08.2014 р. невиплачена у зв'язку з відсутністю фінансування, передбаченого на дані виплати. У зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» з 01.08.2014 р. нарахування та виплату пенсії за постановою від 29.03.2012 р. у справі № 1421/1041/12 в розмірі, визначеному рішенням суду від 13.05.2010 р. у справі № 2-948/10 УПФУ припинено, оскільки виплати в зазначеному розмірі, відповідно до ухвали від 14.12.2011 р. у справі № 2-948/2010, здійснюється до змін в законодавстві. Розрахунок пенсійної виплати проводиться згідно з чинним законодавством, а саме: Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України «Про Державний бюджет» (на відповідний рік), Постанови КМУ № 1210. Крім того, представник управління заперечував проти розгляду справи у зв'язку з пропущенням позивачем строків звернення до адміністративного суду передбачених ст. 99 КАС України.

Представник співвідповідача, Управління казначейської служби у Первомайському районі Миколаївської області, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач його дії не оскаржує, у разі стягнення відповідних сум на користь позивача, виплата грошових коштів буде відбуватись відповідно до приписів чинного законодавства.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року поновлено ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ананьївським РВУМВС України в Одеській області 21.12.1995 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 55202, АДРЕСА_1) строк звернення до суду із адміністративним позовом. Позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ананьївським РВУМВС України в Одеській області 21.12.1995 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 55202, АДРЕСА_1) до Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (код ЄДРПОУ 37822160, 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Вокзальна, 36), Управління державної казначейської служби України у Первомайському районі Миколаївської області (код ЄДРПОУ 38011820, 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Вадима Яновича, 15) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів задоволено частково. Визнано протиправними дії Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (код ЄДРПОУ 37822160, 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Вокзальна, 36) щодо зменшення з 01.08.2014 р. розміру пенсії ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ананьївським РВУМВС України в Одеській області 21.12.1995 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 55202, АДРЕСА_2). Зобов'язано Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (код ЄДРПОУ 37822160, 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Вокзальна, 36) поновити з 01.08.2014 р. виплату пенсії ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ананьївським РВУМВС України в Одеській області 21.12.1995 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 55202, АДРЕСА_2) в розмірі визначеному постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-948/10 від 13.05.2010 р. виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період. Зобов'язано Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (код ЄДРПОУ 37822160, 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Вокзальна, 36) провести з 01.08.2014 р. нарахування та виплату ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ананьївським РВУМВС України в Одеській області 21.12.1995 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 55202, АДРЕСА_1) пенсії в розмірі визначеному постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі 2-948/10 від 13.05.2010 р. виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період. Зобов'язано Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (код ЄДРПОУ 37822160, 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Вокзальна, 36) провести нарахування та виплату ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ананьївським РВУМВС України в Одеській області 21.12.1995 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 55202, АДРЕСА_2) компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати недоотриманої частини пенсії за період з 01.05.2014 р. по фактичну дату виплати недоотриманої частини пенсії. В решті задоволення позовних вимог відмовлено. Судові витрати компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду: зобов'язати Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (код ЄДРПОУ 37822160, 55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Вокзальна, 36) подати до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області звіт про виконання постанови суду протягом тридцяти днів з дня набрання постановою суду законної сили.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про прийняття постанови, якою доповнити наступним змістом зобов'язавши відповідача нарахувати та виплатити суми індексу інфляції та 3% річних за весь час заборгованості частини невиплаченої пенсії по фактичну дату виплати, зобов'язавши відповідача виплатити моральну шкоду в розмірі 32 428 грн. Свою апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що судом неповно з'ясуванні всіх обставин, що мають значення при розгляді справи, що призвело до порушення норм матеріального права

Первомайське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення при розгляді справи.

Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війні інвалідів війни, безтермінове посвідчення серії Є № НОМЕР_4 від 06.03.2013 р.; та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), безстрокове посвідчення серії А № НОМЕР_3 від 27.03.2008 р.

З 24.06.2004 року позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-948/10 від 13.05.2010 року визнано протиправною відмову УПФУ в м. Первомайську Миколаївської області в перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2007 року по 01.05.2010 року та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії у розмірі: основна пенсія в розмірі вісім мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія в розмірі 0,75 мінімальних пенсій за віком з 01.04.2007 року по 01.05.2010 року.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 09.09.2010 року вказане рішення змінено, резолютивну частину викладено в такій редакції: визнано протиправною відмову УПФУ щодо здійснення перерахунку ОСОБА_2 державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю; зобов'язано УПФУ перерахувати та виплатити ОСОБА_2 державну пенсію по інвалідності в наслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період, з 01.01.2010 року.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 14.12.2011 року вказане судове рішення було роз'яснено, а саме: згідно з рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 09.09.2010 року перерахунок та виплата ОСОБА_2 державної пенсії по інвалідності в наслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, починаючи з 01.01.2010 року і до внесення змін до законодавства щодо розміру та умов виплати зазначеного виду пенсії.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 1421/1041/12 від 29.03.2012 року зобов'язано УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області поновити з 01.12.2011 року виплату пенсії в розмірі, визначеному постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-948/10 від 13.05.2010 року, та виплатити частину пенсії, яку не було доплачено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2013 року вказану постанову залишено без змін.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 31.07.2014 року, яка діяла на момент зменшення розміру пенсії позивача) встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.50 Закону в цій же редакції(з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014р. №1622-VII, Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 6-7, яким встановлено, що норми і положення ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Водночас, колегія суддів зазначає, що Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначив, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В свою чергу, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 року внесено зміни у Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, текст статті 50 викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Статтю 54 викладено у наступній редакції: «Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством».

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Зазначений Закон набрав чинності з 01.01.2015 року.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Аналізуючи вищенаведені положення нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до висновку, що саме з моменту набрання чинності Законом України № 76-VIII у органів Пенсійного фонду України з'явились законні підстави для перерахунку розміру соціальних виплат, у тому числі, пенсій.

Так, відповідно до п.7 Прикінцевих положень закону України № 76-VIII у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, відповідно до цього Закону, її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайського району Миколаївської області неправомірно зменшило розмір пенсії позивача, визначений постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.03.2012 року, з 01.08.2014 року, отже недоотримані пенсійні виплати підлягають донарахуванню та виплаті позивачеві.

Щодо позовних вимог про стягнення недоотриманої пенсії за період з квітня по серпень 2015 року, а саме, недоплаченої пенсії у розмірі 10 219,41 грн. та утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору в сумі 2 139,34 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71- VІІІ внесено зміни до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті ПК України. В зв'язку з набранням чинності змінами до Кодексу з 01.01.2015 р. до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються зокрема суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або місячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, зокрема, нарахованих (виплачених, наданих) у вигляді пенсій, якщо база оподаткування для місячного оподаткованого доходу перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

З 01.01.2015р. відповідно до статті 8 Закону України від 28.12.2014р. №80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати для працездатних осіб встановлено у розмірі 1218 грн. на місяць. Тобто, починаючи з 01.01.2015р., управління при виплаті пенсій у розмірі, що перевищує 3 654 грн. (розмір мінімальної заробітної плати 1218 грн. х 3), зобов'язано утримати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 відсотків.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно утримано з позивача 1 944,88 грн. податку на доходи фізичних осіб за період з лютого по серпень 2015 року.

Стосовно правомірності відрахування військового збору колегія суддів зазначає, що згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, зокрема, фізичні особи-резиденти,які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до приписів п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, якій підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій.

При цьому ставка збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування, визначеного в підпункті 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу

Таким чином, відповідачем правомірно утримано з позивача 194,46 грн. військового збору за період з лютого по серпень 2015 року.

Як встановлено колегією суддів, станом на 01.09.2015 року утримання з пенсії позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору припинено на підставі Закону України «Про внесення зміни до статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідів війни та деяких інших категорій осіб» від 17.07.2015р. №653-VІІІ.

Щодо суми заборгованості з виплати пенсії позивачеві в розмірі 10 219,41 грн., яка утворилась до 01.08.2014 року, колегія суддів зазначає, що вказані суми були нараховані позивачу на підставі судового рішення, проте не виплачені через відсутність бюджетних асигнувань.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст.1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частин 1,2 ст.2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Статтею 3 цього Закону № 606-XIV передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що примусове стягнення визначених судовим рішенням сум перебуває у сфері дії закону України «Про виконавче провадження», отже питання щодо їх стягнення не може вирішуватися шляхом звернення до суду з новим позовом, позаяк судовий орган вже визначився щодо розміру та порядку виплати цих коштів.

Щодо незадоволення в іншій частині позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції а зазначаючи наступне.

Так частиною 2 ст. 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Правилами ст. 1 Закону № 2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вищезазначеного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.

Статями 3,4 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Вказані приписи Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» кореспондуються з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 р. «Про проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Зміст вищезазначених норм слід розуміти так, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії), і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Таким чином, оскільки нарахування та виплата позивачу відповідного доходу має відбуватись у зв'язку із призначенням пенсії за віком на виконання судового рішення, несвоєчасне нарахування зазначених сум сталось у зв'язку із неправомірною відмовою Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії у раніше визначеному розмірі, тобто відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, позивач має право на стягнення компенсації втрати частини доходу за відповідний період.

Щодо вимог позивача, що стосуються стягнення моральної шкоди, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відшкодування моральної шкоди передбачене ст. 23 Цивільного кодексу Україні та регулюється главою 82 цього Кодексу.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 Цивільного кодексу України, а саме: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4, спори про відшкодування заподіяної фізичній та юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено законами України.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Крім того, обов'язковому з'ясуванню підлягають: характер правовідносин сторін; встановити, якими правовими нормами вони регулюються; та чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

В даному випадку сторони пов'язані правовідносинами що стосуються пенсійного забезпечення.

Регулюються ці правовідносини законодавством з пенсійного забезпечення, а саме Законом України № 2262 від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Законом України №4901-VI від 05.06.2012 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Законами України про Державний бюджет України на 2014, 2015, 2016 роки.

Законом України № 2262 від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», згідно якого позивачу призначена і виплачується пенсія, не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України, зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В позовній заяві, в тому числі про компенсацію моральної (немайнової) шкоди, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами не підтверджується.

Проте, позивачем не доведено, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань відповідачем.

Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, а також в інших, несприятливих для людини в психологічному аспекті, переживаннях, пов'язаних із втратою близьких, роботи, розкриттям лікарської таємниці, неможливістю продовжувати активне громадське життя, з обмеженням або позбавленням яких-небудь прав громадян тощо.

Позивачем не надано доказів про те, що управління своїми діями завдало вказані вище страждання, а тому заявлено вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Стосовно посилань апеляційних скарг, то колегія суддів критично оцінює їх з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційних скаргах про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Первомайського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: К.В. Кравченко