Постанова № 72482409, 27.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11191/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

представника позивача: Хамуляка О.Б.,

представника відповідача: Антонюка І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, головуючий суддя - Брильовський Р.М., ухвалена о 13:53 год. у м. Львові, повний текст якої складено та підписано 23.10.2017 року, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року позивач - ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» звернулось в суд з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про сплату боргу (недоїмки) №0004594811 від 01 червня 2017 року та рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №004604811 від 01 червня 2017 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалось на безпідставність та неправомірність виявлених відповідачем в ході перевірки позивача порушень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування» при застосуванні понижуючого коефіцієнту до розміру єдиного внеску. Вважає, що товариство мало право застосовувати у звітному періоді з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року понижуючий коефіцієнт до розміру єдиного внеску, оскільки позивачем повною мірою було виконано одночасно усі умови пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування», дотримання яких надає платнику право визначати розмір єдиного внеску із урахуванням понижуючого коефіцієнту. Крім того, оскільки ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» вважало незаконним саме донарахування єдиного внеску у розмірі 5 646 944,77 грн., на яке контролюючим органом була нарахована штрафна санкція у розмірі 2 823 472,39 грн., а отже вважало, що рішення про нарахування такого штрафу також є незаконним та підлягає скасуванню, як похідне від незаконної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 року №0004594811. Крім того, Позивач вважав, що оскільки ухвалою господарського суду Львівської області від 09.03.2017 року у справі №914/355/17 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, то відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, протягом дії мораторію Відповідач не мав права застосовувати до позивача штрафні санкції. Разом з тим, позивач стверджував, що згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошова вимога про сплату донарахованого єдиного внеску в розмірі 5 646 944,77 грн. за період січень 2015 - грудень 2015 року є конкурсною і мала бути заявлена у строки, встановлені ст. 14 Закону про банкрутство.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про сплату боргу (недоїмки) № 0004594811 від 01 червня 2017 року; визнано протиправним та скасовано рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №004604811 від 01 червня 2017 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби оскаржив її в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в ході проведення перевірки відповідачем правомірно встановлено заниження суми заробітної плати, на яку нараховується внесок особам, які працюють на умовах трудового договору та завищено фонд заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок, а також застосування понижуючого коефіцієнту до ставок єдиного внеску за перевіряючий період. Крім цього, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов»язання так і штрафні (фінансові) санкції за ними.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, вважає оскаржену постанову суду незаконною та протиправною та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржену постанову суду законною та обґрунтованою та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Іскра», яке перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Львівський електроламповий завод «Іскра», з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, передбаченим Податковим Кодексом України, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2015 по 27.03.2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.05.2017 року №80/28-10-48-14/00214244.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, із змінами та доповненнями, а саме, за період який перевіряється встановлена розбіжність в нарахуванні єдиного внеску між даними звіту ПАТ «Іскра», Код ЄДРПОУ 00214244 з врахуванням Збаразької філії Бізнес одиниці Виробничого підрозділу «Завод ламп загального призначення ПАТ «Іскра» Код ЄДРПОУ 37738960 та даними перевірки, а саме - занижено нарахування єдиного соціального внеску на суму 5 646 944,77 грн., в т.ч.:

- заниження нарахування єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування по класу по класу професійного ризику в розмірі 38,54% на суму 4 959 065,06 грн., при врахуванні застосованого понижуючого коефіцієнта у 2015 році;

- заниження нарахування єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування на суму 7 852,82 грн. по класу по класу професійного ризику 38,54% (22%), та завищено нарахування єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування працюючим інвалідам у розмірі 8,41% в сумі 2 145,87 грн., при перевірці довідок МСЕК про встановлення групи інвалідності;

- заниження нарахування єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у розмірі 33,2% у періоді з квітня по рудень 2015 року, на суму 1 114 188,31 грн.;

- заниження нарахування єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у розмірі 34,7% у періоді з квітня по рудень 2015 року, на суму 567 985,45 грн., зведені дані наведені у таблицях акта перевірки.

На підставі акту перевірки від 13.05.2017 року №80/28-10-48-14/00214244 з урахуванням результатів розгляду заперечення на акт перевірки Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 року №0004594811, якою відповідач вимагає сплатити єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 646 944,77 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.06.2017 року №004604811, яким застосовано штраф у розмірі 2 823 472,39 грн. за донарахування за результатами перевірки єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 646 944,77 грн.

ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» оскаржило їх у адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (скарга від 14.06.2017 року).

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 19.07.2017 року №15553/6/99-99-11-02-02-25, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 року №0004594811 та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.06.2017 року №004604811 залишено без змін, скаргу ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» від 14.06.2017 року №09/1165 в частині вище оскаржених документів - без задоволення.

ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 року №0004594811 про сплату єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 646 944,77 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.06.2017 року №004604811 про застосовано штраф у розмірі 2 823 472,39 грн. протиправними оскаржило їх у судовому порядку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з помилковості та протиправності висновків Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС щодо заниження позивачем розміру єдиного внеску при застосуванні понижуючого коефіцієнту та, як наслідок, щодо донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 646 944,77 грн., а також застосування до позивача штрафних санкцій.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування» регулюються відносини, що виникають у сфері справляння єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов»язки їх посадових осіб під час здійснення контролю, а також відповідальність за порушення законодавства (далі - Закон №2464-VI).

З акта перевірки видно, що підставою для донарахування контролюючим органом ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» спірної суми єдиного соціального внеску за звітний період січень 2015 - лютий 2017 років стало те, що платник у відповідному звітному періоді застосовував понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску з порушенням вимог Закону.

У відповідності до статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов»язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

13 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 року №219-VIII (далі - Закон №219-VIII).

Законом №219-VIII доповнено розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI пунктом 9-5, відповідно до якого з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці, передбачено можливість застосування понижуючого коефіцієнту при обчисленні розміру єдиного внеску.

Відповідно до зазначеного пункту Закону №2464-VI по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв»язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п»ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Відтак, якщо платником єдиного внеску одночасно дотримано перелічених вище трьох умов (окрім платників до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати визначений вищевказаною нормою понижуючий коефіцієнт.

Як видно з матеріалів справи, зокрема, відповідно до розрахунків про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування поданих позивачем за період січень - грудень 2014 року та за період квітень - грудень 2015 року підтверджується, що в спірних періодах позивачем дотримано умови, передбачені пунктом 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464-VІ, а саме:

1) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в указані звітні місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу:

- по ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»: за квітень 2015 року на 22,15 %.; за травень 2015 року на 24,12 %; за червень 2015 року на 31,47 %; за липень 2015 року на 30,25 %; за серпень на 32,79 %; за вересень 2015 року на 42,53 %; за жовтень 2015 року на 35,72 %.; за листопад 2015 року на 47,82 %; за грудень 2015 року на 51,31 %.

- по Збаразькій філії: за квітень 2015 року на 38,49 %; за травень 2015 року на 55,91 %; за червень 2015 року на 36,11 %; за липень 2015 року на 36,93 %; за серпень на 46,82 %; за вересень 2015 року на 40,35 %; за жовтень 2015 року на 44,50%; за листопад 2015 року на 63,41%; за грудень 2015 року на 52,65 %.

2) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітних місяцях склав не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (985,31 грн. по ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та 636,53 грн. по Збаразькій філії). У 2015 році середній платіж склав:

- по ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»: у квітні 2015 року - 991,13 грн.; у травні 2015 року - 989,69 грн.; у червені 2015 року - 991,51 грн.; у липні 2015 року - 990,26 грн.; у серпні - 989,54 грн.; у вересні 2015 року - 991,01 грн.; у жовтні 2015 року - 990,09 грн.; у листопаді 2015 року - 990,25 грн.; у грудні 2015 року - 1 013, 58 грн.

- по Збаразькій філії: у квітні 2015 року - 640,18 грн.; у травні 2015 року - 641,92 грн.; у червні 2015 року - 643,35 грн.; у липні 2015 року - 643,58 грн.; у серпні - 638,56 грн.; у вересні 2015 року - 642,10 грн.; у жовтні 2015 року - 652,73 грн.; у листопаді 2015 року - 652,91 грн.; у грудні 2015 року - 652,58 грн.

3) кількість застрахованих осіб у звітних місяцях, яким нараховані виплати, не перевищувала 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (1 907,00 чол. по ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та 56 чол. Збаразькій філії). У позивача цей показних у 2015 року становив:

- по ПАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»: у квітні 2015 року - 1 816 чол.; у травні 2015 року - 1 797 чол.; у червені 2015 року - 1 776 чол.; у липні 2015 року - 1 774 чол.; у серпні - 1 761 чол.; у вересні 2015 року - 1 737 чол.; у жовтні 2015 року - 1 729 чол.; у листопаді 2015 року - 1 726 чол.; у грудні 2015 року - 1 707 чол.

- по Збаразькій філії: у квітні 2015 року - 52 чол.; у травні 2015 року - 52 чол.; у червні 2015 року - 53 чол.; у липні 2015 року - 50 чол.; у серпні - 49 чол.; у вересні 2015 року - 46 чол.; у жовтні 2015 року - 45 чол.; у листопаді 2015 року - 46 чол.; у грудні 2015 року - 47 чол.

Відтак, позивачем виконано умови, передбачені пунктом 9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI.

Крім того, у відповіді ДПІ у Сихівському районі ГУ ДФС у Львівській області від 13.07.2015 року №11216/10/13-50-11-00/350 про надання податкової консультації позивачу надано аналогічний висновок і фактично підтверджено правильність сплати ним єдиного внеску.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС щодо заниження позивачем розміру єдиного внеску при застосуванні понижуючого коефіцієнту та, як наслідок, щодо донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 646 944,77 грн. є помилковими та протиправними.

Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що оскарженим рішенням про застосування штрафних санкцій від 01.06.2017 року №004604811 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 2 823 472, 39 грн. за порушення п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI та донараховано 5 646 944,77 грн. єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI.

У відповідності до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 646 944,77 грн., то застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI є також помилковим, відтак оскаржене рішення про застосування штрафних санкцій від 01.06.2017 року №004604811 є протиправним та також підлягає скасуванню.

Крім цього колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується факт, що по жодному із перелічених в акті працівників інвалідність не переривалась, а така лише продовжувалась, на підставі відповідних довідок, відтак позивачем правомірно застосовано до таких працівників понижуючу ставку з 01.01.2015 року.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС щодо заниження позивачем розміру єдиного внеску при застосуванні понижуючого коефіцієнту та, як наслідок, щодо донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 646 944,77 грн., а також застосування до позивача штрафних санкцій є помилковими та протиправними, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі №813/2739/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов М. А. Пліш

Повний текст постанови складено 27.02.2018 року.