Постанова № 72482277, 27.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1929/17 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочко Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Апеляційного суду Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Апеляційного суду Чернігівської області, третя особа - Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Чернігівської області, третя особа - Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 позов задоволено.

Зобов'язано Апеляційний суд Чернігівської області провести ОСОБА_3 перерахунок заробітної плати з урахуванням стажу державної служби зарахованого на підставі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 та виплатити недоотриману заробітну плату за весь час роботи на посаді судді апеляційного суду.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст.311 КАС України, з огляду на неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 по справі № 825/2235/16, яка набрала законної сили встановлено, що з 01.09.1982 по 28.07.1986 ОСОБА_3 був слухачем Вищої слідчої школи МВС СРСР та протягом навчання позивачу було присвоєно звання сержанта міліції. З посиланням на ст. 35 Закону України від 17.11.2011 № 4050-VI "Про державну службу" та абз.22 п.3 Порядку обчислення стажу державної служби (постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283), суд дійшов висновку про необхідність включення до стажу державної служби, що дає право на отримання надбавки за вислугу років період служби, а саме навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР, внаслідок чого визнав, що Апеляційним судом Чернігівської області протиправно не зараховано до стажу державної служби ОСОБА_3 час навчання в Вищій слідчій школі МВС СРСР та не здійснено нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати за вислугу років у відповідності до стажу перебування на державній службі.

Вказане рішення, зокрема, мотивоване пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, яким визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання, та п.6 даного Порядку, де передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889 "Про державну службу", обчислюється відповідно до п.8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" (стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством).

Згідно з ч.2 ст.35 Закону України від 17.11.2011 № 4050-VI "Про державну службу", що втратив чинність в зв'язку з набранням сили Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, органах внутрішніх справ та інших органах, під час проходження служби в яких присвоюються спеціальні звання (п.8). Порядок обчислення стажу державної служби визначається Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.35 Закону України "Про державну службу" № 4050-VI).

Отже, згідно з абз.23 п.3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (зі змінами та доповненнями), до стажу державної служби включається, зокрема, час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ. Відповідно до п.7 розділу І Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 № 778, яке діяло на час навчання позивача у Вищій слідчій школі МВС СРСР, військовозобов'язані, призначені на посади рядового і начальницького складу міліції, а також зараховані курсантами шкіл міліції, знімаються з військового обліку та перебувають в кадрах Міністерства внутрішніх справ СРСР.

Суд першої інстанції вірно вказав, що згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивача прийнято на посаду судді Апеляційного суду Чернігівської області згідно постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 27.06.2007 № 1237, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що врахування до вислуги років стажу державної служби періоду навчання ОСОБА_3 у Вищій слідчій школі МВС СРСР повинно було проведено з моменту прийняття позивача на посаду судді.

Отже, позивач має право на перерахунок його заробітної плати за весь період роботи на посаді судді апеляційного суду, оскільки відповідачем не враховано період навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР до стажу державної служби позивача, що в свою чергу зумовило виплату заробітної плати у меншому розмірі.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, в силу прямої норми ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Положеннями ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч.1). Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ч.4). В свою чергу, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ч.7).

22.05.2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Таким чином, колегія суддів робить висновок, що до стажу роботи позивача, правомірно включено період навчання, що встановлено зокрема постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 по справі № 825/2235/16, та що дає право на перерахунок отриманої заробітної плати.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно положень Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998, рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (п.6.1).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності непроведення ОСОБА_3 перерахунку заробітної плати з урахуванням стажу державної служби зарахованого на підставі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 по справі № 825/2235/16 за час роботи на посаді судді апеляційного суду та не виплати недоотриманої заробітної плати.

Стосовно доводів апелянта стосовно того, що Апеляційний суд Чернігівської області є неналежним відповідачем у справі, то колегія суддів критично оцінює такі, з огляду на те, що нарахування заробітної плати позивачу проводилось саме зазначеним судом, що серед іншого підтверджується відповіддю Апеляційного суду Чернігівської області від 14.11.2017 на заяву позивача. Крім того, Державна судова адміністрація України у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що ДСА є лише розпорядником коштів для потреб місцевих та апеляційних судів, та не наділена правами роботодавця, визначених КЗпП України стосовно суддів.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Апеляційного суду Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

(Постанову у повному обсязі складено 27.02.2018)

Суддя-доповідач Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.