Постанова № 72482113, 27.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/5303/15 Суддя суду першої інстанції: В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, що прийнята о 15 год. 05 хв. у місті Черкаси (повний текст складений 12 грудня 2017 року), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Грицака Ігоря Юліановича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Стандарт", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 09.09.2015 №11 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу від 06.02.2015 №76865 та переказу коштів (транзакції), здійсненої ОСОБА_8 06.02.2015 в сумі 197 500 грн на підставі платіжного доручення №2167 від 06.02.2015 на рахунок ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Ю.П. (далі - Уповноважена особа) подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_6, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» за рахунок Фонду.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи № 11 від 9 вересня 2015 року «Про визнання правочинів (договорів) нікчемними», в частині визнання нікчемними транзакцій та правочинів щодо рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_6;

- зобов'язано Уповноважену особу включити дані про рахунки ОСОБА_6 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Комерційний банк «Стандарт», за рахунок Фонду. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Уповноважена особа в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок «розбивки» великого вкладу іншого клієнта банку є метою штучного створення обов'язку Фонду на відшкодування коштів вкладу. Наведене, на думку скаржника, свідчить про нікчемність спірної транзакції та, відповідно, відсутність обов'язку Уповноваженої особи включення позивача до переліку вкладників банку. В апеляційній скарзі також наголошується на тому, що питання нікчемності правочину не може бути предметом розгляду адміністративного суду, оскільки має перевірятися в порядку цивільного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 27.02.2018 жодного з учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 06 лютого 2015 року між ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" та позивачем укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 76865, відповідно до умов якого банк прийняв на відкритий депозитний рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 197 500 грн. Датою повернення вкладу за вказаним договором є 13.02.2015 (а.с.13).

На підставі вказаного договору, 06.02.2015 на вкладений рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі 197 500 грн з іншого рахунку позивача, відкритого у ПАТ "Комерційний банк "Стандарт", що підтверджується копією платіжного доручення №2163 (а.с.15).

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного Банку України від 19.02.2015 № 116 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Стандарт" до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.02.2015 № 38 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Стандарт", згідно з яким з 20.02.2015 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації - Грицака І.Ю.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 18.06.2015 № 385 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.06.2015 № 120 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Стандарт" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Стандарт" та призначено Уповноважену особу.

Наказом Уповноваженої особи "Про тимчасового обмеження здійснення банком на час ліквідації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками вкладників на час проведення досудового розслідування правоохоронними органами" № 2/2-ОД від 19.06.2015 тимчасово обмежено здійснення банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам, в тому числі позивачеві, на час проведення досудового розслідування правоохоронними органами (а.с.29).

Відповідно до копії наказу Уповноваженої особи від 09.09.2015 № 11 "Про визнання правочинів (договорів) нікчемними", зважаючи на звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку та інших осіб стосовно ПАТ "КБ "Стандарт", було визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього Наказу (а.с.30).

З наданої копії витягу з додатку "Перелік транзакцій та правочинів (договорів), визнаних нікчемними" до наказу № 11 від 09.09.2015, суд встановив, що транзакції щодо перерахування коштів на рахунок позивача визнані нікчемними (а.с.31).

Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачами не доведено, що укладення депозитного договору та внесення коштів на депозитний рахунок позивача містить ознаки нікчемного правочину чи правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність банку.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом коштів за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

За змістом частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами першою-третьою, п'ятою статті 27 Закону №4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною шостою статті 27 Закону №4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Пунктами 2, 4, 6 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Аналіз викладених положень дає підстави для висновку, що Уповноважена особа наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами банку, що ліквідується, за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником, згідно з пункту 4 частини першої статті 2 Закону №4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону №4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Таким чином, передбачені Законом №4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті другої Закону №4452-VI). Такий статус передбачає, з-поміж іншого, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунку або договору банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до частин першої та другої статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини першої статті 1062 ЦК на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

За змістом пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (далі Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 10.1 Інструкції якщо фізична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку: фізична особа має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу <…> між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок; <…>.

Відповідно до абзацу другого пункту 10.12 Інструкції на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

Судячи зі змісту наведених вище положень ЦК та Інструкції, при відкритті депозитного рахунку за договором банківського вкладу кошти на такий вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи (вкладника) можуть зараховуються від цієї особи (у будь-який спосіб: готівкою через касу банку або ж шляхом безготівкового перерахунку, але з власного банківського рахунку такої особи) або від іншої особи (якщо договором банківського вкладу прямо не встановлено на це заборону).

Як зазначалося, між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 76865 від 06 лютого 2015 року. На підставі вказаного договору, позивач на вкладений рахунок № НОМЕР_2, відкритий у відповідності до зазначеного вище договору, перераховано кошти у розмірі 197 500 грн з іншого власного рахунку, відкритого у ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" № НОМЕР_2.

Наведене свідчить, що позивач є вкладником банку, на якого розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у межах гарантованої суми у розмірі 200 000 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до переліку вкладників банку у зв'язку тим, що на думку Уповноваженої особи транзакція з надходження коштів від ОСОБА_8 на рахунок № НОМЕР_2 є нікчемною на підставі статті 215 ЦК, статей 37, 38 Закону №4452-VI. При цьому, у повідомленні про нікчемність правочину Уповноважена особа посилалась на положення пункту 7 частини третьої статті 37 Закону №4452-VI.

Пунктами 4, 6 частини другої статті 37 Закону №4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, а також звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку

Відповідно до частини другої статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи Уповноваженої особи щодо нікчемності спірної транзакції щодо перерахування коштів, як такої, що мала на меті штучне створення умов для отримання коштів від Фонду, оскільки на час її здійснення, сторони не знали та не могли знати про прийняття у майбутньому рішення про ліквідацію банку та введення у ньому тимчасової адміністрації.

Доводи про наявність у працівників банку, позивача та третіх осіб спільного умислу на неправомірні, на думку Уповноваженої особи, дії є виключно припущенням, яке не підтверджуються жодними доказами. Слід наголосити, що звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, норми Закону №4452-VI не визначають як підставу для позбавлення особи права на отримання гарантованої суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що спірна транзакція не свідчить про надання не встановлених законом переваг будь-яким кредиторам банку. На думку колегії суддів, надходження коштів на рахунок позивача з рахунку іншої особи не свідчить про нікчемність транзакції щодо перерахування коштів, оскільки ці правочини вчинені у межах чинного законодавства, що регулює договірні відносини та відносини у сфері банківської діяльності.

Підстава, за якою Уповноважена особа вважає спірний договір банківського вкладу нікчемним (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI), не визначає невідповідність договору (правочину) вимогам рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних, яке, окрім того, є банківською таємницею та не доводиться до відома клієнтів банку. Варто також зауважити, що вказане рішення Національного банку України не містить приписів, які мають виконувати фізичні особи-клієнти банку, тобто воно не підлягає застосуванню цими особами.

Норми чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням чи належністю саме йому розміщених на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Підставою для розповсюдження на особу гарантій, передбачених Закону №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я.

Слід наголосити на тому, що Уповноваженою особою не заперечується надходження коштів позивача на вкладний рахунок № НОМЕР_2 залишок коштів на якому і є підставою для включення позивача до переліку вкладників банку. Уповноважена особа фактично заперечує лише надходження коштів на інший рахунок позивача № НОМЕР_2, залишок коштів якого у даній справі не розглядається як підстава для включення позивача до переліку вкладників банку.

Уповноваженою особою не надано доказів, які б свідчили, що спірний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Варто зауважити, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання такого правочину недійсним.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що Уповноважена особа дійшла помилкового висновку про нікчемність спірної транзакції, протиправно застосувала наслідки її нікчемності, не включивши позивача до переліку владників, які мають право на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду.

Таким чином, оскаржуваними рішенням та бездіяльністю відповідача порушено право позивача на отримання гарантованої суми вкладу за рахунок коштів Фонду. Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються оскаржуваного рішення суду в частині, якою у задоволенні позову було відмовлено, що суд апеляційної інстанції рішення суду в цій частині не переглядає у відповідності до частин першої, третьої статті 308 кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко