Постанова № 72481861, 23.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1549/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову, суддя С.М. Гелета , Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 по справі № 818/1549/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1. ) звернувся із позовом до суду із вимогами до Головного управління ДФС у Сумській області ( далі - відповідач) в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2017 №0021301303, №0021251303, №0021361303, №0021241303, рішення від 09.10.2017 №0021321303, вимоги про сплату боргу від 09.10.2017 №0021221303.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2017 №0021301303, №0021251303, №0021361303, №0021241303, рішення від 09.10.2017 №0021321303, вимоги про сплату боргу від 09.10.2017 №0021221303 - відмовлено.

Позивачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлене судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Сумській області проведена планова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, про що складено акт від 25.09.2017 №2419/18-28-13-03/2748912435/167 .

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 09.10.2017

- №0021301303 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5478 грн. основного платежу, 1369,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій,

- №0021251303 про збільшення суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 17185,76 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 8592,88 грн.,

- №0021361303 про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 170 грн.,

- №0021241303 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в сумі 358,04 грн.,

- рішення від 09.10.2017 №0021321303 про застосування штрафної санкції в сумі 2100,48 грн.,

- вимога про сплату боргу від 09.10.2017 №0021221303 про сплату недоїмки в сумі 21004,80 грн.

Не погодившись позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2017 №0021301303, №0021251303, №0021361303, №0021241303, рішення від 09.10.2017 №0021321303, вимоги про сплату боргу від 09.10.2017 №0021221303.

Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції, зроблено висновок, що податкові повідомлення-рішення від 09.10.2017 №0021301303, №0021251303, №0021361303, №0021241303, рішення від 09.10.2017 №0021321303, вимоги про сплату боргу від 09.10.2017 №0021221303 не підлягають скасуванню , оскільки виявлені під час проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0021251303 про збільшення суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 17185,76 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 8592,88 грн., колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять детальний розрахунок оспорюваних податкових повідомлень-рішень (121-122).

Як вбачається з розрахунку, порушення, які були виявлені та стали підставою для винесення спірних рішень, стосувалися не лише питання використання автомобіля позивачем та сплачених ним відсотків за користування кредитною лінією по кредитним договорам.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку, податковим органом було встановлено як завищення оподатковуваного доходу на суму 20240,35грн., так і завищення витрат на суму 115716,65грн. Таким чином, сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, яка визначена у податковому повідомленні-рішенні від 09.10.2017 №0021251303 складає основний платіж 17185,76грн. (115716,65 грн. (завищення витрат) - 20240,35грн. (завищення доходу) = 95476,30 грн. х 18% (ставка податку), та 50% штрафна санкція у розмірі 8592,88грн. (17185,76 х 50%).

Як вбачається з матеріалів справи, штрафна (фінансова) санкція була застосована в розмірі 50% в зв'язку із повторністю виявлених порушень. Позивач дану обставину не заперечував, не оспорював, підтвердив, що дійсно податковим органом вже було винесено податкове повідомлення-рішення у відповідності до якого вже застосовувалися штрафні (фінансові) санкції.

Так, на сторінці 11 акту перевірки відображено порушення стосовно завищення оподатковуваного доходу позивача на загальну суму 20240,35грн.

Дане порушення виникло внаслідок зайвого включення ФОП ОСОБА_1 до складу доходу за 2016 рік дебіторської заборгованості у загальній сумі 20517,58грн. по ПП "ВТК "Юніверсал"; зайвого включені до складу доходу за 2016 рік 168,34грн., що надійшли на розрахунковий рахунок позивача 12.03.2016, як повернення переплачених відсотків; не включення до складу доходу за 2016 рік 445,57грн. суми взаємозаліку відповідно до угод про припинення зобов'язань. Таким чином сума завищення доходу становить 20240,35грн. (20517,58+168,34) - 445,57(заниження доходу).

З встановленого вбачається, що завищення витрат на загальну сум 115716,65грн. за 2016 рік виникло внаслідок порушення п. 177.4 ст.177 ПК України, якою передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Згідно даних податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік сума валового доходу складає 9943312,46грн., вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції становить 9469802,55грн.. Відповідно до наданих на перевірку первинних документів бухгалтерського обліку середня торгівельна націнка на реалізований товар складає 5%. Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу за 2016 рік встановлено його завищення на суму 20517,58грн. в результаті включення сум дебіторської заборгованості, яка рахується станом на 31.12.2016р.

В результаті чого позивачем також завищено витрати на суму 19540,55грн. в частині вартості придбаних ТМЦ, враховуючи середній розмір торгівельної націнки (20517,58-5%).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що дане порушення позивачем ні в адміністративному позові, додаткових поясненнях, ні під час судового засідання не оскаржено, не спростовувалося, жодних доказів чи обґрунтувань неправомірності висновків податкового органу в цій частині позивачем не надано.

Також під час перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік в частині інших витрат включив вартість запчастин та пального на загальну суму 46955,06 грн., з яких вартість пального - 39718,39 грн., вартість закуплених запчастин та вартість послуг по їх заміні - 7236,67 грн. Так, у перевіряємому періоді позивач використовував орендований транспортний засіб ТОУОТА Саmгу 2.4, д/н НОМЕР_1 на підставі договору оренди №б/н від 01.01.2016 року, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 із строком дії з 01.01.16 року по 31.12.16 року (а.с. 128-129). Як свідчить матеріали справи, саме із даними обставинами у позивача і виник спір із податковим органом, дані обставини є обґрунтуванням позовних вимог.

Згідно з п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Колегія суддів зазначає, що даний договір оренди транспортного засобу є нотаріально не посвідчений, що є порушенням ст. 799 Цивільного кодексу України. Так, даною нормою передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Частиною 3 статті 640 ЦК передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення; а відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (ч.2 ст. 215 ЦК).

Таким чином, посилання позивача на те, що відсутнє рішення суду про визнання недійсним договору оренди, судом визнається безпідставним, оскільки таких договір є нікчемним в силу вимог ЦК, а тому визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, позивачем неправомірно віднесено 46955,06грн. до складу витрат як вартість пального на загальну суму 39718,39 грн.(без ПДВ) так і вартість закуплених запчастин, і вартість послуг по їх заміні на загальну суму 7236,67 грн. (без ПДВ).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою також встановлено завищення витрат на суму 49221,04грн. внаслідок неправомірного включення до складу витрат страхового платежу, відсотків за користування кредитною лінією за кредитними договорами з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та судового збору.

Позивачем не погоджувався із висновками податкового органу щодо завищення витрат внаслідок включення до складу витрат відсотків за користування кредитною лінією за кредитними договорами з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", дані обставини зазначені в позові, додаткових поясненнях, зазначав про невідповідність суми 49221,04 грн. фактичним обставинам. Так, ним було отримано довідку банку про те, що у 2016р ним було сплачено лише 21520,08 грн. по кредитному договору, а не 49221,04 грн., як зазначає відповідач..

Колегія суддів зазначає, що дані твердження спростовуються матеріалами справи. Матеріали справи містять детальний розрахунок суми 49221,04грн., яка податковим органом визначена як порушення податкового законодавства (а.с.154-155). Дані Книги обліку доходів і витрат щодо суми витрат понесених на сплату відсотків та комісії банку за кредитними договорами №011/15676/311120 від 28.03.2016 та № 015/9846/228753 від 18.07.2014 ФОП ОСОБА_1, а також судовий збір та страхові внески включені до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. Так, дана сума включає суму відсотків за користування кредитною лінією за кредитними договорами з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 48221,20 грн., 338,40 грн. страхового платежу, сплаченого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а також 661,44 грн. судового збору.

Матеріалами справи, зокрема довідкою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" №ДЗ-848/110 від 27.11.2017р. підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 у 2016 р. сплатив по кредитному договору №011/15676/311120 від 28.03.2016 суму відсотків в розмірі 21520,08 грн. (а.с. 153). Також, згідно даних книги обліку доходів та витрат за 2016 та виписки по рахунку у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за 2016 р. ФОП ОСОБА_1 також сплачував відсотки по іншому кредитному договору № 015/9846/228753 від 18.07.2014 в сумі 25927,12 грн., а саме 05.02.2016, 05.03.2016, 05.04.2016, 05.05.2016, 05.08.2016, 05.09.2016, 05.10.201605.11.2016, 05.12.2016 (а.с. 89зворот.стор., 92, 94 зворотн.стор., 96 зворотн.стор.,100 зворотн.стор.,102, 104, 105зворотн.стор., 107)

Як встановлено судом, позивачем зазначено, що сума сплачених відсотків по кредитному договору № 015/9846/228753 від 18.07.2014 дійсно ним була перерахована банківській установі по даному договору, ця сума включена до суми витрат, але наполягав на тому, що вона не повинна враховуватися, оскільки даний договір не відображений в акті перевірки. Разом із цим, судом дана обставина не може бути беззаперечним доказом неправомірності включення такої суми до спірних рішень, враховуючи те, що інформація щодо сплачених сум по даному договору була досліджена перевіряючим, сума в загальному розмірі по двом кредитним договорам підтверджується матеріалами справи, зокрема банківською випискою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за 2016р. , а також даними Книги обліку доходів та витрат та була включена в спірне рішення, детальний розрахунок податкових повідомлень-рішень наданий представником відповідача не суперечить матеріалам справи. Представник відповідача пояснила, що дійсно інспектором не було відображено реквізитів другого кредитного договору, але сума по ньому включена до податкового повідомлення-рішення, і встановлювалася на підставі первинних документів та підтверджується матеріалами справи, в т.ч. і документами, які надав позивач.

Також, з матеріалів справи вбачається, а саме з даних книги обліку доходів та витрат за 2016 та виписки по рахунку у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за 2016 р. ФОП ОСОБА_1 також крім сплачених відсотків по кредитним договорам включив до складу витрат суму сплаченого 17.11.2016 судового збору в розмірі 661,44 грн. (а.с.106), суму сплаченого 29.03.2016 страхового платежу в розмірі 338,40 грн. (а.с.94), а також 774грн., що становить суму сплаченої комісії банку 30.05.2016 (97зворотн.стор), 28.10.2016 (а.с.105), 29.12.2016 (а.с.108зворотн.стор), та поповнення карткового рахунку 29.12.2016 (а.с.108 зворотн.стор), що підтверджується даними книги обліку доходів та витрат за 2016р., виписками банку за зазначені дати.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, регулюється ст.177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст.177 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п.п.177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу), обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (п.п. 177.4.2); суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (п.п.177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п.. 177.4.4).

Таким чином, наведений перелік витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів є вичерпним.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для фізичної особи підприємця не передбачено включення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, суми витрат на сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Посилання позивача на те, що витрати на сплату відсотків за отриманий кредит є вартістю придбаних банківських послуг, які прямо пов'язані з господарською діяльністю, виконанням робіт, наданням послуг не ґрунтуються на вірному застосуванні приписів п.177.4 ст. 177 ПКУ, оскільки кредит хоч і отримано для цілей господарської діяльності, але сплачені за це відсотки не є такими, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.

Відповідно до п.п.177.4.4 ст. 177 ПК України наведений виключний перелік інших витрат, в т.ч. витрат, пов'язаних з придбанням послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Тобто, це можуть бути послуги, наприклад, пов'язані з ремонтом та експлуатацією майна, що використовується у підприємницькій діяльності. Крім того, такі витрати мають бути безпосередньо пов'язані з отриманням доходу в розрахунковому періоді, послуги мають бути оплачені, товар отриманий (роботи, послуги виконані). Отже, до складу витрат мають включатися лише витрати, що прямо пов'язані з отриманням конкретного прибутку.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичної особи - підприємця від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування визначено пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, який не містить витрат на погашення сплачених відсотків за користування кредитом, витрат на страхування та судового збору.

Посилання на те, що п.п. 177.4.2 містить таку умову для включення суми відсотків за користування кредитом, оскільки передбачає "витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно із договорами цивільно-правового характеру", судом до уваги не приймається, враховуючи те, що даний пункт і перелік витрат стосується витрат, пов'язаних із трудовими відносинами фізичної особи-підприємця, і взагалі не містить права на віднесення сплаченої суми судового забору та страхового платежу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат суму сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитом, вартість оплачених послуг страхування та судового збору.

Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю.

Враховуючи, що перевіркою встановлено як завищення доходу так і завищення витрат, тому розмір заниженого податку на доходи фізичних осіб визначався податковим органом наступним чином 115716,65грн. (завищення витрат) - 20240,35грн. (завищення доходу)=95476,30грн. (загальна сума заниженого оподатковуваного доходу, що підлягає оподаткування 18% ПДФО), 95476,30грн. х 18% (ставка ПДФО) = 17185,73грн. сума донарахованого ПДФО.

Крім того, вищевказані порушення стали наслідком збільшення податковим органом грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 1432,14грн. (95476,30грн.(сума заниженого оподатковуваного доходу) х 1,5% ставка військового збору) про що винесено податкове повідомлення-рішення від 09.10.2017 №0021241303 та єдиного соціального внеску на суму 21004,80грн. (95476,30грн. (сума заниженого оподатковуваного доходу) х 22% ставка ЄСВ), про що податковим органом винесено вимогу про сплату боргу №0021221303 від 09.10.2017.

У зв'язку із встановленням заниження єдиного соціального внеску до позивача також були застосовані штрафні санкції згідно ст.ст.8, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" у розмірі 10% від суми заниження (21004,80грн. х 10%), що складає 2100,48грн., про що винесено рішення №0021321303 від 09.10.2016, детальний розрахунок якого надано представником відповідача, і включає в себе суми, що пов'язані із порушеннями, які стосуються суми податку на доходи фізичних осіб, зокрема завищення доходу в результаті включення сум дебіторської заборгованості, які рахуються станом на 31.12.2016, заниження доходу в результаті не включення до складу доходу суми взаємозаліку в сумі 445,57 грн., завищення витрат в частині вартості пального та запчастин в сумі 46955,06 грн., завищення витрат в частині відсотків банку, страхового платежу, судового збору в розмірі 49221,04грн., завищення витрат в частині вартості придбаних товарно-матеріальних цінносте, що реалізовані на суму 19540,55 грн. (а.с. 121).

Також, колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що перевіркою встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 5478,12грн.що стосується використання автомобіля ФОП ОСОБА_1 згідно договору оренди, що є нікчемним в силу припису статей 215,220 Цивільного кодексу України, податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5478 грн.

Також позивачем заявлено вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2017 №0021361303 за порушення позивачем п. 63.3 ст.63 ПК України, п. 8.2, 8.4 п. 8 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів" від 19.12.2011 №1588 в зв'язку із чим на підставі п.п 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 117.1 ст.117 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 170 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дане порушення відображено на сторінки 28 акту перевірки в розділі 2.9 та стосується неподання позивачем до Конотопської ОДПІ (Кролевецького відділення) повідомлення про об'єкти оподаткування/об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою №20-ОПП при здійсненні діяльності з оптової торгівлі яблуками (а.с.46).

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 по справі № 818/1549/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)В.О. БондарСудді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 27.02.2018.