Постанова № 72481844, 28.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/201/18 Номер провадження 22-ц/775/418/2018

Головуючий у 1 інстанції: Михальченко О.А. Єдиний унікальний номер 234/201/18

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/418/2018

Категорія: 50

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Агєєва О.В., Тимченко О.О.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу №234/201/18

за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 10 січня 2018 року (суддя Михальченко А.О.),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 02.01.2018 року.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 10 січня 2018 року відмовлено у видачі судового наказу. Суд виходив із того, що статтею 161 ЦПК України не передбачено стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, за умови не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та постановити рішення по суті вимог, видавши судовий наказ на підставі її заяви. Посилається на те, що суд неоднаково застосовує норми діючого законодавства у однакових справах до різних громадян України, що підтверджується іншим рішенням суду, у якому суд видав судовий наказ про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Стаття 161 ЦПК України передбачає умови, за яких суд ухвалює судове рішення у вигляді судового наказу. Статтею 182 ч.2 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначене свідчить про грубе порушення судом її конституційних прав та прав дитини на отримання аліментів, необхідних для достатнього та гармонійного розвитку.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 1 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала про відмову у видачі судового наказу розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалу суду слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 02.01.2018 року.

Відмовляючи у видачі судового наказу суддя виходила із того, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України. Статтею 161 ЦПК України не передбачено стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, за умови не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

З вказаним висновком погодитись неможливо, оскільки він не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 1 ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Оскільки ОСОБА_1 звернулась із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів за відсутності даних про те, що розмір аліментів буде становити більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та, враховуючи, що вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб ухвала судді про відмову у видачі судового наказу на підставі того, що стаття 161 ЦПК України не передбачає умови «не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку» не відповідає чинному законодавству.

Частиною 2 статті 182 СК України встановлено мінімальний розмір аліментів, який на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та який гарантовано має застосовуватись до усіх випадків стягнення аліментів, як у наказному, так і у позовному провадженні.

Розмір аліментів встановлений матеріальним законом - Сімейним Кодексом України, ЦПК України визначено процесуальний порядок розгляду цивільних справ та процесуальний закон не змінює розміру аліментів, визначеного СК України.

За вказаних обставин висновок суду про відмову у видачі судового наказу з підстав відсутності у процесуальному законі вказівки на мінімальний розмір аліментів є невірним.

Згідно з пунктом 4 частини 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У зв'язку з викладеним апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвалу суду слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалити рішення по суті, видавши судовий наказ, як про це просить заявник апеляційної скарги неможливо, оскільки це не входить до повноважень апеляційного суду, визначених ст. 374 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 10 січня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: О.В. Агєєв

О.О. Тимченко