Постанова № 72481509, 22.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17778/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Пилипенко О.Є. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гранд-інвест» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гранд-інвест» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гранд-інвест» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2016р. № 0020461406.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гранд-інвест» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 19.09.2016р. по 23.09.2016р. Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФК «Гранд-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 19.09.2016р.

В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток за період 2013 рік на загальну суму 45 600 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 30.09.2016р. № 897/26-15-14-06-02.

Позивач, не погоджуючись з висновками Акта перевірки подав на нього заперечення, за результатом розгляду яких, відповідач листом від 18.10.2016р. № 22412/26-15-14-06-02 повідомив про залишення без змін висновків Акта від 30.09.2016р. № 897/26-15-14-06-02.

21.10.2016р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0020461406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ, розташованих на території України, за винятком страхових організацій на загальну суму 57 000,00 грн., в тому числі 45 600,00 грн. - основний платіж, 11 400,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік ТОВ «ФК «Гранд-Інвест» було задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 800 665 грн.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 953 972 грн.

В ході проведення перевірки відповідачем було виявлено завищення суми витрат на 240 000 грн. за період 2013 рік.

Натомість, як зазначено позивачем, витрати понесені у 2012 році у розмірі 373 338,50 грн. на оплату відсотків за договором участі у кредитному ризику №230511/КР від 23.05.2011р. не були задекларовані у 2012 році в повному обсязі, а лише задекларовано 37 038 грн. (рядок 6.3 декларації). Виявивши цю помилку, позивач в податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік частково задекларував вказані витрати на загальну суму 240 000 грн., а витрати на суму 96 300 грн. не були задекларовані.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «ФК «Гранд-Інвест» (Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингфінанс» (Учасник) укладено договір участі у кредитному ризику №230511/КР від 23.05.2011р., згідно якого, Компанія сплачує Учаснику частину виплат шляхом перерахування на поточний рахунок на загальну суму 5 826 587,50 грн., в тому числі 5 337 500,00 грн. - номінал та 489 087,50 грн. - відсотки. Вказана сума виплат вплачується в терміни, встановлені пунктом 2.2 договору №230511/КР від 23.05.2011р., протягом 2011 та 2012 року.

На виконання пункту 2.2 договору №230511/КР від 23.05.2011р., позивачем було сплачено на поточний рахунок ТОВ «Лізингфінанс» відсотки на загальну суму 489 087,90 грн., в тому числі 115 749,40 грн. за 2011 рік (платежі від 13.10.2011р. на суму 20 000,00 грн. та від 26.12.2011р. на суму 95 749,40 грн.), а також 373 338,50 грн. за 2012 рік (платежі від 16.03.2012р. на суму 27 270,00 грн., від 27.03.2012р. на суму 95 960,40 грн., від 12.04.2012р. на суму 150 054,05 грн. та від 17.04.2012р. на суму 100 054,05 грн.).

На підтвердження вказаних доводів, позивач посилається на платіжні доручення від 26.12.2011р. №550, від 13.10.2011р. №462, від 16.03.2012р. №59, від 27.03.2012р. №9, від 12.04.2012р. №11, від 17.04.2012р. (а.с.51-56).

Однак, з призначення платежу вказаних платіжних доручень неможливо встановити, яка частина суми є сплатою номіналу, а яка сплатою відсотків за договором №230511/КР від 23.05.2011р.

Водночас, загальна сума сплачених коштів відрізняється від тих сум, які узгоджені в пункті 2.2. договору №230511/КР від 23.05.2011р.

Доказів проведення у повному обсязі розрахунків за договором №230511/КР від 23.05.2011р. позивачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано.

Таким чином, факт понесення витрат зі сплати відсотків на суму 489 087,90 грн. позивачем документально не підтверджено.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість доводів податкового органу про завищення ТОВ «ФК «Гранд-Інвест» задекларованих витрат у 2013 році на суму 240 000,00 грн., а відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 21.10.2016р. № 0020461406 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо доводів апелянта про те, що у вказаному податковому повідомленні-рішенні допущено описку в назві перевірки (зазначено «планова» замість «позапланова») та номері Акта перевірки (помилково зазначено № 897/26-15-13-06-02 замість правильного № 897/26-15-14-06-02), колегія суддів зазначає, що такі описки не можуть бути єдиною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, зважаючи на правомірність висновків відповідача про порушення законодавства платником податків.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «ФК «Гранд-Інвест» та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гранд-інвест» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Пилипенко О.Є.Повний текст постанови виготовлено 27.02.2018 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Губська Л.В.

Пилипенко О.Є.