Постанова № 72481265, 22.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/464/17 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкуба» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.11.2016 № 0000242200.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності порушення позивачем податкового законодавства. Крім того, відповідач неправомірно нарахував податкове зобов'язання за операції, які не є господарською діяльністю платника податку, оскільки витрати від браку включені до собівартості основної продукції, що впливає на сплату податку. Також, відповідачем неправомірно донараховані зобов'язання за операціями з надання транспортних послуг, оскільки такі послуги надані позивачу нерезидентом, що на підставі норм податкового законодавства виключає їх оподаткування.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкуба» задоволено частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 у справі № 823/464/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що облікова політика підприємства щодо включення до собівартості продукції вартості міражних яєць та півників яєчних курей, які є забракованими з технологічних причин, не суперечить вимогам Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 № 1315, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 № 790 та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318. Такі дії, в свою чергу, мали впливати на вартість кінцевої продукції (собівартість) та на збільшення зобов'язань з податку на додану вартість. Крім того, судами залишено поза увагою основні документи, зі змісту яких потрібно встановити вид послуг, отриманих позивачем від контрагентів, а саме наявні у матеріалах справи міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), які у графі 16 містять дані про перевізника, оскільки акт про надання послуг в такому разі не є обов'язковим документом, яким підтверджуються послуги з перевезення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.11.2016 № 0000242200.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що оскаржуване рішення прийнято із-за виявленого допущення позивачем податкового порушення у формі заниження податкових зобов'язань з ПДВ. Крім того, при вирішенні справи судом першої інстанції було враховано висновки експерта від 16.06.2017 №16/06-2017, які не є належним та допустимим доказом, оскільки вказана експертиза проведена позивачем з власної ініціативи та вже після винесення судового рішення по даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що облікова політика підприємства щодо включення до собівартості продукції вартості міражних яєць та півників яєчних курей, які є забракованими з технологічних причин, не суперечить їх вимогам. Крім того, оскільки наявність між сторонами договорів міжнародної автомобільної накладної (CMR) підтверджено належними та допустити доказами, тому у апелянта відсутні підстави стверджувати про необхідність включення в зобов'язання з ПДВ послуги з перевезення вантажів.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 22.08.2016 №335 та направлень від 05.09.2016 службові особи відповідача провели документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 до 30.06.2016, за наслідками якої складено Акт від 24.10.2016 №66/23-14-22-00/34603817 (а.с. 10-119 Том I).

У вказаному Акті перевірки зафіксовано наступні порушення позивачем норм податкового законодавства:

1) підп. «б» п.185.1. ст.185, підп. «ж» п.186.3. ст.186, абз.3 п.187.8 ст.187, п.198.1., 198.5., 198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 5120864 грн, у т.ч.: за квітень 2013 року на суму 68557 грн, за травень 2013 року на суму 19925 грн, за червень 2013 року на суму 7170 грн, за липень 2013 року на суму 10068 грн, за серпень 2013 року на суму 55601 грн, за листопад 2013 року на суму 38159 грн, за січень 2014 року на суму 62675 грн, за квітень 2014 року на суму 337113 грн, за травень 2014 року на суму 93676 грн, за червень 2014 року на суму 80776 грн, за липень 2014 року на суму 55224 грн, за серпень 2014 року на суму 39884 грн, за жовтень 2014 року на суму 263061 грн, за листопад 2014 року на суму 79845 грн, за лютий 2015 року на суму 279427 грн, за березень 2015 року на суму 252805 грн, за квітень 2015 року на суму 293701 грн, за травень 2015 року на суму 55858 грн, за червень 2015 року на суму 168138 грн, за липень 2015 року на суму 285610 грн, за серпень 2015 року на суму 135645 грн, за вересень 2015 року на суму 277791 грн, за листопад 2015 року на суму 368895 грн, за грудень 2015 року на суму 321243 грн, за січень 2016 року на суму 283306 грн, за лютий 2016 року на суму 217526 грн, за березень 2016 року на суму 359281 грн, за квітень 2016 року на суму 228736 грн, за травень 2016 року на суму 284803 грн, за червень 2016 року на суму 93366 грн;

2) п.138.2, підп.138.8.1 п.138.8 ст.138, підп.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в 2014 році в сумі 13708 грн, п.44.1 ст.44 ПК України в результати чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в 2015 році в сумі 449 566 грн;

3) п.17 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в результати чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в 2015 році в сумі 170750 грн;

4) п.119.2 ст.119 ПК України, в результаті чого встановлено подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за формою 1 ДФ.;

5) п.103.9 ст.103 ПК України в частині не подачі Розрахунку (звіту) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додатку ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013, 2014 рік та додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, І квартал, півріччя 2016 року).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з ПДВ за загальну суму 6199428 грн (4959543 грн - основний платіж та 1239885 грн 75 коп. - штрафна (фінансова санкція) (а.с. 9 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 № 1315, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 № 790 та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, облікова політика підприємства щодо включення до собівартості продукції вартості міражних яєць та півників яєчних курей, які є забракованими з технологічних причин, не суперечить вимогам вказаних Положень та Методичних рекомендацій. Зважаючи на вказане, у відповідності до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, міражні яйця та півники яєчних курей, обліковуються як брак у виробництві та утилізуються, а тому відповідні суми не повинні бути включені до податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Крім того, нульова ставка ПДВ, визначена підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Кодексу, застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом, зокрема за міжнародною автомобільною накладною (CMR). Вказане свідчить про протиправність та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 № 0000242200.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 2.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерсва фінансів України від 29.12.2006 №1315 за цільовим призначенням, господарською цінністю, економічними вигодами від використання сільськогосподарська продукція поділяється на основну, супутню та побічну.

Основною є сільськогосподарська продукція, використання якої може приносити найбільші економічні вигоди підприємству, і отримання якої є метою утримання біологічних активів, здатних давати таку сільськогосподарську продукцію (у рослинництві - зерно, овочі, фрукти, насіння соняшнику, виноград, коренеплоди тощо; у тваринництві - молоко в молочному скотарстві, приріст живої маси при вирощуванні і відгодівлі тварин, вовна основного стада овець, мед, товарна риба тощо).

Супутньою є сільськогосподарська продукція, яка одержана від біологічного активу або їх групи одночасно з основною продукцією, відповідає встановленим стандартам або технічним умовам і призначена для подальшої переробки або реалізації (у рослинництві - насіння льону і конопель; у тваринництві - приріст живої маси тварин основного стада, молоко від основного стада овець, віск у бджолярстві тощо).

Побічною є сільськогосподарська продукція, яка одержується від одного біологічного активу або їх групи одночасно з основною, але має другорядне значення, а економічні вигоди від її використання є несуттєвими (у рослинництві - солома, гичка, бадилля; у тваринництві - гній, пташиний послід тощо).

Згідно п. 9.2 наказу Міністерства аграрної політики України № 132 від 18.05.2001 інша побічна продукція, така як: вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих в добовому віці, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за цінами можливої реалізації чи іншого використання. Її вартість відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп худоби (птиці).

Разом з тим, методичні рекомендації не містять застереження про те, що отримання побічної продукції не є господарською діяльністю.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності позивача є інкубація яєць бройлерів та курей яєчної породи «Ломан Браун», які товариство закуповує в Liaharensky Podnik Nitra A.S. (Словацька Республіка). Основними видами продукції, яку отримує ТОВ «Інкуба» від інкубації є добові курчата бройлерів та курочки яєчної породи «Ломан Браун».

У результаті інкубації ТОВ «Інкуба» отримує побічну продукції - міражні яйця та півників яєчних курей, які не використовуються в господарській діяльності (не реалізуються), а відправляються на утилізацію на «Тальнівський ветсанзавод» з виробництва м'ясо-кісткового борошна, що підтверджується актами про сортування та закладку інкубаційних яєць, актами про утилізацію пошкоджених яєць та актами на вихід і сортування добового молодняку птиці (сільгоспоблік, форма ПБАСГ-5).

Згідно з даними актів про сортування та закладку інкубаційних яєць, які затверджуються директором товариства, акти складаються комісією у складі заступника директора, лікаря ветмедицини, бухгалтера та майстра інкубаційного цеху, проводиться сортування та закладка інкубаційних яєць (а.с. 111, 118, Том III).

Відповідно до актів про утилізацію пошкоджених яєць, які затверджуються директором ТОВ «Інкуба», акти складаються комісією у складі заступника директора, лікаря ветмедицини, бухгалтера та майстра інкубаційного цеху, проводиться сортування інкубаційних яєць. В результаті сортування проводиться вилучення пошкоджених яєць (бій, насічка), які відправляються для утилізації на «Тальнівський ветсанзавод» з виробництва м'ясо-кісткового борошна.

У бухгалтерському обліку дана операція відображається бухгалтерською проводкою - Дт 24 «Брак у виробництві» Кт 25 «Напівфабрикати».

Згідно актів на вихід і сортування добового молодняку птиці (форма №ПБАСГ-5, який затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 21 лютого 2008 року №73), акт складений комісією в складі лікаря ветмедицини, бухгалтера та майстра інкубаційного цеху після виводу півники, слабкі курчата та всі відходи інкубації відправляються на утилізацію на «Тальнівський ветсанзавод» з виробництва м'ясо-кісткового борошна.

У бухгалтерському обліку дана операція відображається бухгалтерською проводкою - Дт 24 «Брак у виробництві» Кт 26 «Готова продукція».

Згідно наказів про облікову політику ТОВ «Інкуба» за 2013, 2014, 2015, 2016, якими визначено зокрема змінні витрати підприємства, але не включно до яких віднесено витрати на утилізацію добових півників (відходи інкубації) та утилізацію вилучених при сортуванні яєць разом з яйцями які залишаються після виводу (незапліднені, з кров'яними кільцями, завмерлі, задохлики) (а.с. 69-96 Том IV).

Відповідно до п. 1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 № 790 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.12.2005 за № 1456/11736 (далі - Положення 30), норми Положення (стандарту) 30 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) щодо сільськогосподарської діяльності.

Пунктом 4 Положення №30 передбачено, що біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. Біологічні перетворення - процес якісних і кількісних змін біологічних активів. Додаткові біологічні активи - біологічні активи, одержані в процесі біологічних перетворень.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі - Положення 16), визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно вимог п. 11 Положення 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 14 Положення 16 передбачено, що до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Таким чином, облікова політика підприємства щодо включення до собівартості продукції вартості міражних яєць та півників яєчних курей, які є забракованими з технологічних причин, не суперечить вимогам вищевказаних Положень.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідності до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, міражні яйця та півники яєчних курей, обліковуються як «брак у виробництві» та утилізуються, а тому відповідні суми не повинні бути включені позивачем до податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Щодо зобов'язань позивача за операціями з надання транспортних послуг, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.180.2. ст.180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Пунктом 180.3. ст.180 ПК України передбачено, що особи, зазначені у пункті 180.2 цієї статті, мають права, виконують обов'язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податку.

Відповідно до підп. «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з підп. «ж» п. 186.3 ст. 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, надання транспортно-експедиторських послуг.

Відповідно до абзацу третього п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Пунктом 190.2. ст.190 ПК України встановлено, що для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Згідно п. 208.2. ст.208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу. При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку. Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в отримувача послуг - платника податку. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п. 208.3. ст.208 ПК України, якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

Проте, в силу ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону; транспортно-експедиторські послуги - послуги, пов'язані з підготовкою та відправленням вантажів, організацією та забезпеченням перевезень, контролем за проходженням і одержанням вантажів, проведенням взаєморозрахунків.

Відповідно до пп. «а» пп.195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Отже, нульова ставка ПДВ не поширюється на інші послуги, які надаються при перевезенні, зокрема на ті, які надає експедитор.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та вантажу конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Так, Законом України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - Закон №1955-IV) встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

При цьому, міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до статті 9 Закону України № 1955-IV факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Інкуба» були укладені договори на перевезення вантажу у міжнародному сполученні з GERMES s.r.o. (Словацька Республіка) №0312/12 від 03.12.2012, SLOVTRANSAVTO s.r.o. (Словацька Республіка) №0103/13 від 01.03.2013, №0512/13 від 05.12.2013, №0505/14 від 05.05.2014, №1912/14 від 19.12.2014, №0712/15 від 07.12.2015, №04/1 від 24.01.2016, №15/1 від 10.03.2016, №25/1 від 05.05.2016 та заявка №11 від 21.07.2015 та з RADUMA s.r.o. (Словацька Республіка) договір №3004/16 від 30.04.2016 (а.с. 2-3, 19-21, 78-81, 183-184 Том II, а.с. 44-45, 82-83 Том III).

У свою чергу, факт постачання транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. Нітра (Словацька республика) - с. Петрушки, Корсунь-Шевченківського р-ну, Черкаської обл. (Україна) та с. Петрушки, Корсунь-Шевченківського р-ну, Черкаської обл. (Україна) - м. Нітра (Словацька республіка) нерезидентами на адресу позивача підтверджено міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) в графі 16 яких містять дані про перевізника GERMES s.r.o., SLOVTRANSAVTO s.r.o. і RADUMA s.r.o. (а.с. 6-7, 9-10, 12-13, 15-16, 18, 24-25, 27-28, 30-31, 33, 36, 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 84, 87, 90, 93, 96, 99-100, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 144, 147, 150-153, 156-159, 162, 166-168, 177-175, 179-182, 186-191, 194, 197-202, 205, 208-209, 212-215, 219-225, 228-233, 236-239, 242-247 Том II, а.с. 3-8, 11-16, 20-23, 26-31, 34-37, 40-43, 48-53, 56-60, 63-67, 70-72, 75-78, 81, 86-88, 91-95 Том III).

Так, загальна вартість отриманих послуг становить 384 700 євро або 7 957 624 грн 12 коп. в еквіваленті на день виплати коштів.

Оплата отриманих послуг проводилась по факту на протязі 10 робочих днів з моменту завершення перевезення на підставі акта здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Зведені дані про отримані позивачем транспортно-експедиційні послуги та суми податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.01.2013 до 30.06.2016 наведено в акті перевірки (стор. 28-31).

При цьому, нульова ставка ПДВ, визначена підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Кодексу, застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом, зокрема - міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Таким чином, у відповідача відсутні підстави для включення в зобов'язання з ПДВ послуги з перевезення вантажів.

Вказане свідчить про необґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 27 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.