Постанова № 72481218, 22.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2775/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Щавінський В.Р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКСІМ» - Ющенка Юрія Володимировича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, об 11 год. 53 хв., м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 20 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКСІМ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0019541411 від 29.05.2017,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКСІМ» до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0019541411 від 29.05.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача щодо сумнівності господарських операцій з ТОВ « Норд Верс ЛТД» є необґрунтованими. Звертав увагу суду, що дійсність господарських операцій підтверджується договором поставки та належним чином складеними первинними документами, які містять достатню для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факти здійснення реальності господарської діяльності між позивачем та контрагентом. Також, позивач зауважив, що він не може нести відповідальність за можливі порушення податкового чи іншого законодавства зі сторони його контрагента, оскільки зі своєї сторони позивач виконав всі необхідні дії для підтвердження свого права на податковий кредит, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим та суперечить положенням Податкового кодексу України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКСІМ» (код ЄДРПОУ 39774016) зареєстроване як юридична особа 29.04.2015 та як платник податків перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У період з 26.04.2017 по 04.05.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 26.04.2017 №729 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПРОТЕКСІМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ « Норд Вест ЛТД» за період з 01.01.2017 по 31.01.2017.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 13.05.2017 №302/10-36-14-11/39774016 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «ПРОТЕКСІМ» вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ « Норд Вест ЛТД», в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 123438,00 грн., що відображено в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ «ПРОТЕКСІМ» та ТОВ « Норд Вест ЛТД», оскільки контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки сої.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2017 №0019541411, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2017 року в сумі 123438,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України, в якій просив вищестоящий податковий орган скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду вищевказаної скарги ТОВ «ПРОТЕКСІМ», Державною фіскальною службою України було прийнято рішення від 28.07.2017 №16396/6/99-99-11-02-02-25, яким податкове повідомлення-рішення від 29.05.2017 №0019541411 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, повивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Так, судом встановлено, що позивач в січні 2017 року на підставі отриманих від ТОВ « Норд Вест ЛТД» (код ЄДРПОУ 40449709) податкових накладних від 27.01.2017 №4, від 27.01.2017 №5 відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 123 438, 33 грн.

Однак, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки платника податку відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаних сум до складу податкового кредиту, внаслідок чого позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за січень 2017 року в сумі 123438,00 грн.

Зазначених висновків контролюючий орган дійшов за результатами аналізу наявної податкової інформації щодо контрагента позивача, зокрема, відповідач врахував, що ТОВ « Норд Вест ЛТД» не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників додатку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2016 року, за І квартал 2017 року та звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2017 року, тому дані про чисельність працівників на підприємстві відсутні, що ставить під сумнів можливість виконання оформлених господарських операцій з придбання/продажу ідентифікованих товарів та підтверджує відсутність реального здійснення вказаних операцій.

Згідно поданого Звіту про фінансові результати субєкта малого підприємництва станом на 31.12.2016 основні фонди у ТОВ « Норд Вест ЛТД» відсутні.

Також, податковою інспекцією враховано, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у контрагента-постачальника ТОВ « Норд Вест ЛТД» протягом 2016 року та в січні 2017 року відсутнє придбання сої, яку платник реалізував в січні 2017 року на адресу ТОВ «ПРОТЕКСІМ» в кількості 67,33 тонн, що свідчить про здійснення безтоварної операції та її документальне оформлення з метою ухилення від сплати податків.

Отже, ТОВ « Норд Вест ЛТД» не підтверджено реальність придбання сої у контрагентів-постачальників та в подальшому її реалізацію контрагенту-покупцю ТОВ «ПРОТЕКСІМ», а тому ТОВ « Норд Вест ЛТД» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Крім того, відповідач вказав, що відповідно до видів діяльності за КВЕД ТОВ « Норд Вест ЛТД» не є виробником сільськогосподарської продукції.

З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій ТОВ «ПРОТЕКСІМ» з ТОВ « Норд Вест ЛТД», за результатами яких позивач сформував спірний податковий кредит.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПРОТЕКСІМ» пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 , пп.78.1.4 п.78 ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку з наданням не в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит: від 23.02.2017 №939/10/10-36-14-05-12 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)», а саме: оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 «Сировина і матеріали», дані складського обліку (картки та книга складського обліку) та звіти матеріально- відповідальної особи, штатний розпис по підприємству.

Перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства встановлено здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ПРОТЕКСІМ» з ТОВ «Норд Вест ЛТД» (код ЄДРПОУ 40449709), по придбанню в січні 2017 року партії сої в кількості 67,33 тонн на загальну суму 740630,00 грн. в т.ч. ПДВ 123438,33 гривень.

Для проведення перевірки по взаємовідносинах ТОВ «ПРОТЕКСІМ» з ТОВ «Норд Вест ЛТД» (код ЄДРПОУ 40449709) за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 року надано договір поставки від 25.01.2017 року №25/01/2017 на поставку партії сої та специфікацію від 25.01.2017 року № 1, за даними якої: найменування товару - соя; Кількість Товару, що поставляється з даної специфікації становить 300 тонн; Якість Товару, базис: волога - 14%, сміттєва домішка - 2%, зернова домішка - 10%. Граничні показники: згідно ДСТУ 4525-2006. Ціна товару: ціна за 1 тонну з ПДВ 11000,00 грн., загальна сума з ПДВ 3300000,00 грн.

Договір та специфікація містять реквізити сторін, печатки підприємств та підписи директора ТОВ «Норд Вест ЛТД» Бугери А.М. та директора ТОВ «ПРОТЕКСІМ» Вітра С.В.

Згідно п. 4.2 розділу 4 договору «приймання Товару по кількості та якості здійснюється у місці передачі Товару. Разом з Товаром Постачальник передає Покупцю оригінал товарно-транспортної накладної, свідоцтво про вмість пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонукліди, посвідчення (свідоцтво, сертифікат) про якість погодженого зразка, ветеринарний документ, передбачений чинним законодавством України.».

В ході проведення перевірки встановлено, що свідоцтва та сертифікати якості, на поставлену в січні партію сої ТОВ «Норд Вест ЛТД» не надано.

ТОВ «ПРОТЕКСІМ» перевірено якість отриманої сої у власній вимірювальній виробничо-технічній лабораторії та складено сертифікати якості на кожну партію поставленої сої, в яких вказано: партію, № зразка, ДСТУ (ГОСТ) - 4964:2008, вологість, білок, олійність, клітковина, зола, колір, запах, присутність фракції. Зараженість (назва шкідника) - не виявлено.

На виконання умов вищезазначеного договору поставки ТОВ «Норд Вест ЛТД» 27.01.2017 року поставлено на адресу ТОВ «ПРОТЕКСІМ» партію сої, на що виписано видаткові накладні: № 2, кількість сої 36,43 тонн на загальну суму 400730,00 грн. в т.ч. ПДВ 66 788, 33 грн.; № 4, кількість сої 30,90 тонн на загальну суму 339900,00 грн. в т.ч. ПДВ 56650,00грн.

А також по першій події складено та, відповідно до вимог чинного законодавства, зареєстровано в ЄРПН в адресу ТОВ «ПРОТЕКСІМ» податкові накладні: від 27.01.2017 року №4 на загальну суму 400730,00 грн. в т.ч. ПДВ 66788,33 грн.; від 27.01.2017 року №5 на загальну суму 339900,00 грн. в т.ч. ПДВ 56650,00грн.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту за січень 2017 року, а саме включено суму ПДВ 123 438, 33 грн. до податкової декларації з податку на додану вартість (вх. №9021613059 від 16.02.2017 року), що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» рядку №26.

Розрахунки між підприємствами проводилися в безготівкові формі через AT «Таскомбанк», р/р 26007337241001), згідно банківських документів наданих під час проведення перевірки, а саме платіжного доручення від 28.02.2017 року №1043 на суму 1 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 200 000,00 гривень.

Станом на 31.01.2017 року по розрахунках з ТОВ «Норд Вест ЛТД» рахується кредиторська заборгованість в сумі 740630,00 грн., що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», яка погашена в лютому 2017 року.

Доставка сої здійснювалась 27.01.2017 року власним автотранспортом ТОВ «ПРОТЕКСІМ», що підтверджено товарно-транспортними накладними наданими для проведення перевірки:

від 27.01.2017 року №4; від 27.01.2017 року №5; від 27.01.2017 року №6.

Товарно-транспортні накладні містять печатки підприємств, підпис директора (відповідальна особа вантажовідправника) ТОВ «Норд Вест ЛТД» Бугери А.М., ПІБ водія/експедитора (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8).

Згідно даних звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2017 року, водії ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 є в переліку працівників ТОВ «ПРОТЕКСІМ».

Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отриманні в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотримання яких покладений на контролюючи органи.

В ході проведення перевірки, встановлено, що ТОВ «Норд Вест ЛТД» не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого них податку за IV квартал 2016 року, І квартал 2017 року та звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2017 року, тому дані про чисельність працівників на підприємстві відсутні, що ставить під сумнів можливість виконання оформлених господарських операцій з придбання/продажу ідентифікованих товарів та підтверджує відсутність реального здійснення вказаних операцій.

Згідно з поданим Звітом про фінансові результати суб'єкта малого підприємництва на 31.12.2016 року основні фонди на ТОВ «Норд Вест ЛТД» відсутні.

В січні 2017 року ТОВ «Норд Вест ЛТД» реалізовано наступний товар: арматура, баллон, гіпс будівельний, гіпсове в'яжуче, ґрунтовка, дошка хвойна обрізна, ДСП ламінована, портландцемент, соя, струмопровід, фарба водо розбавляюча, цвяхи, цемент, шпалери та ін.

Проте, протягом 2016 року та січня 2017 року ТОВ «Норд Вест ЛТД» придбання товару на території України взагалі відсутнє, а також відсутній імпорт вищевказаного товару.

Крім того, протягом 2016 року та січня 2017 року по ТОВ «Норд Вест ЛТД» відсутнє придбання сої, яку платник реалізував в січні 2017 року на адресу ТОВ «ПРОТЕКСІМ» в кількості 67,33 тонн.

Таким чином, встановлено наявні факти, коли товар, що було придбано ТОВ «Норд Вест ЛТД», не реалізовується, а відбувається лише оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто фактично відбувається «розрив» ланцюга постачання, з чого можна зробити висновок лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів.

Отже, ТОВ «Норд Вест ЛТД» не підтверджено реальність придбання сої у контрагентів-постачальників та в подальшому її реалізацію контрагенту-покупцю ТОВ «ПРОТЕКСІМ».

Тобто, ТОВ «Норд Вест ЛТД» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Проведеним аналізом баз даних ГУ ДФС у Київській області неможливо встановити походження сої, так як її походження не підтверджується фактом (джерелом) законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Незаконне введення в обіг товару - це первинне нереальне постачання ідентифікованого товару, що у платників податків, які його оформили, характеризуються «розривом» ланцюгів у певній ймовірній схемі ухилення від оподаткування ПДВ (постачанням (продажем) товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього одержання (купівлі) або відсутністю (фізично неможливими обсягами) власного виробництва чи законного права на виробництво такої продукції.

Декларування ТОВ «Норд Вест ЛТД» значних обсягів реалізації різнопланових товарів, при відсутності придбання даної номенклатури товару (в т.ч. сої) по ланцюгу постачання згідно інформації з ЄРПН та відсутності основних фондів, відсутності інформації щодо трудових ресурсів свідчить про неможливість виконання оформлених господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, фактично ТОВ «ПРОТЕКСІМ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання сої від ТОВ «Норд Вест ЛТД» і складено первинні документи всупереч норм вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996/ХІУ (із змінами та доповненнями), п.п.2.1 та п.п.2.2 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, оскільки відсутній факт формування згідно з абз.2 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996/ХІV (із змінами та доповненнями) відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій в наслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абз.5 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996/ХІV (із змінами та доповненнями), в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операцій, що зафіксовані в документах реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Колегія суддів звертає увагу на правову позицію викладену Верховним Судом України у постанові від 18.07.2017 №21-3123а16 відповідно до якої, судом зроблено висновок про те, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. При цьому судом зроблено зауваження, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить про намір виконання дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищезазначеного господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Тобто, факт укладання договору не є належним (допустимим) доказом реальності господарський операції, а вимагає дослідження наявності фактичного руху активів платника та його капіталу.

Доведення обставин реальності господарських операцій, на думку Верховного Суду України (постанова від 22.03.2016 у справі №810/6201/14), вимагає перевірки органом ДФС наявності таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся, або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно з якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Щодо господарських відносин позивача з контрагентом у справі ТОВ «Норд Вест ЛТД», колегія суддів зазначає наступне.

У ході судового розгляду справи позивач стверджував про те, що формування податкового кредити в січні 2017 року ТОВ «ПРОТЕКСІМ» відбулось за рахунок здійснення господарських операцій з придбання сої у ТОВ «Норд Вест ЛТД».

Зокрема, позивач зазначав, що на підставі договору поставки від 25.01.2017 №25/01/2017 ТОВ «ПРОТЕКСІМ» придбало у ТОВ «Норд Вест ЛТД» сою у загальній кількості 67,33 тонни.

На підтвердження факту виконання умов даного договору позивач надав копії видаткових накладних від 27.01.2017 №2 на поставку сої у кількості 36,430 тонни та від 27.01.2017 №4 на поставку сої у кількості 30,900 тонни.

Стверджував, що доставка товару здійснювалась власним автотранспортом ТОВ «ПРОТЕКСІМ» згідно товарно-транспортних накладних від 27.01.2017 №4, від 27.01.2014 №5, від 27.01.2017 №6.

Також, позивач зазначив, що здійснив оплату за поставлену ТОВ «Норд Вест ЛТД» сою, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.02.2017 №1043 на суму 1200000,00 грн. та від 14.03.2017 №1084 на суму 450 000,00 грн.

На підтвердження правомірності віднесення спірних сум ПДВ до податкового кредиту в січні 2017 року позивачем надані копії податкових накладних від 27.01.2017 №4 на загальну суму 339 900, 00 грн., у т.ч. ПДВ 56 650, 00 грн., та від 27.01.2017 №5 на загальну суму 400 730, 00 грн., у т.ч. ПДВ 66 788,33 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Щодо посилання позивача на те, що за результатами взаємовідносин із контрагентом оформлені відповідні первинні документи, які, на його думку, надають право на формування податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Так, наявність належним чином оформлених бухгалтерських документів не є єдиною вичерпною підставою для формування податкової звітності з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ «Ампір СВ» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

При цьому, у постанові від 13.10.2015 у справі №825/4143/13-а Верховний Суд України звернув увагу на те, що відповідно до частини другої статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим відповідно до статті 11 КАС України (редакція чинна на момент винесення рішення у справі) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України України (редакція чинна на момент винесення рішення у справі) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею першою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття «господарська операція» (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець.

Так, відсутність у ТОВ «Норд Вест ЛТД» матеріально-технічних ресурсів, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися, об'єктивно ставлять під сумнів можливість поставки ним товарів, обсяг яких (виходячи з документів, якими оформлені ці поставки) вимагав залучення до їх виконання певної кількості працівників та матеріально-технічних засобів.

Дійсно, норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «ПРОТЕКСІМ» не надано обґрунтованих пояснень щодо вибору контрагента, враховуючи те, що основним видом економічної діяльності ТОВ «Норд Вест ЛТД» є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

Крім того, позивачем не встановлювалось джерело походження, виробника продукції сої.

Окрім зазначеного вище, звертає увагу на те, що відповідно до даних ІС «Податковий блок» та даних Єдиного реєстру податкових накладних за 2016 рік та січень 2017 року відсутня інформація про здійснення придбання сої ТОВ «Норд Вест ЛТД», що унеможливлює здійснення операції з поставки сої на TOB «ПРОТЕКСІМ».

З огляду на викладене, фактично, ТОВ «Норд Вест ЛТД» в «ланцюгу» постачання введено в товарообіг (легалізовано) товар сою невідомого виробництва та виробника, з метою формування відповідної ціни та, як наслідок, формування податкового кредиту кінцевому споживачу TOB «ПРОТЕКСІМ».

Щодо посилань позивача на проведення оплати вартості придбаних товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Отже, з наведеного слідує, що учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, оскільки позивач придбавав сою у контрагента, що не мав достатніх технічних можливостей, трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничого обладнання для виконання взятих на себе зобов'язань.

Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі №21-1526а15.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів риходить до висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій з придбання сої у ТОВ «Норд Вест ЛТД», на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку в загальному розмірі 123 438,00 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв в межах повноважень та в порядку, визначеному чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКСІМ» - Ющенка Юрія Володимировича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 27 лютого 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

Н.М. Троян