Постанова № 72481171, 22.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6714/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Смолій І.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Троян Н.М.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюкової Ірини Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними (неправомірними) дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач), звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюкової Ірини Олександрівни (далі - відповідач-1 ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправним і неправомірним не визнання (відхилення) відповідачем-1 та відповідачем-2 в повному обсязі заявлених позивачем до ПАТ «КБ «НАДРА» кредиторських вимог другої черги на суму 271 501,83грн. та невнесення таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «КБ «НАДРА»;

- зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «НАДРА» на суму 271 501,83грн., як вимоги кредитора другої черги та внести їх до реєстру акцептованих кредиторських вимог ПАТ «КБ «НАДРА».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним не визнання (відхилення) Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» Стрюковою Іриною Олександрівною в повному обсязі заявлених ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» кредиторських вимог на суму 271 501,83грн та невнесення таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА».

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» Стрюкову Ірину Олександрівну внести зміни до акцептованого реєстру кредиторів та включити вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» на суму 271 501,83грн (двісті сімдесят одна тисяча п'ятсот одна грн. 83 копійки), як вимогу кредитора другої черги.

Встановлено для Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» Стрюковій Ірині Олександрівні строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що згідно з рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21.07.2015 по справі №761/16065/15-ц, позов про стягнення не нарахованої та не виплаченої додаткової заробітної плати (оплати за роботу в вихідні дні), компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено.

Стягнути з ПАТ «КБ «НАДРА» на користь ОСОБА_5 компенсацію (оплату праці) за роботу в неробочі дні 27 грудня 2008 року (субота), 28 грудня 2008 року (неділя) та 17 січня 2009 року (субота), 18 січня 2009 року (неділя), 24 січня 2009 року (субота), 25 січня 2009 року (неділя) в сумі 2 035 грн., 67 коп.

Стягнути з ПАТ «КБ «НАДРА» на користь ОСОБА_5 компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з несвоєчасною її виплатою за період з березня 2009 року по травень 2015 року включно від належної позивачеві оплати за роботу в неробочі дні 27 грудня 2008 року (субота), 28 грудня 2008 року (неділя) та 17 січня 2009 року (субота), 18 січня 2009 року (неділя), 24 січня 2009 року (субота), 25 січня 2009 року (неділя) - в сумі 1 620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн.

Стягнути з ПАТ «КБ «НАДРА» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 лютого 2009 року по 04 червня 2015 року, який становить 267 845грн. 77 коп.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02.12.2015, змінено резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 липня 2015 року доповнено абзацом шостим, зазначивши в резолютивній частині рішення, що сума стягнутих з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» на користь ОСОБА_3 коштів, визначена судом без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

На підставі постанови Правління Національного банку України №83 від 05.02.2015 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №26 від 05.02.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «НАДРА», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «НАДРА».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «НАДРА» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І.О. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «НАДРА» запроваджено строком на три місяці з 06.02.2015 по 05.05.2015 включно.

На підставі постанови Правління НБУ №356 від 04.06.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №113 від 05.06.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І.О. строком на 1 рік з 05.06.2015 до 04.06.2016 включно.

У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) рішення №113 від 05.06.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», Фонд з 12.06.2015 розпочав виплату коштів вкладникам даного банку (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/1971-1339-fond-harantuvannya-vkladiv-fizychnyh-osib-rozpochynae-vyplaty-koshtiv-vkladnykam-pat-kb-nadra).

Так, для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «НАДРА» з 12.06.2015 до 23.07.2015 включно могли звертатись до установ банку-агента Фонду АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ».

Між тим, Фондом також у вказаному оголошенні було зауважено, що відшкодування вкладникам ПАТ «КБ «НАДРА», які з будь-яких причин не звернуться до банку-агента Фонду в період з 12.06.2015 до 23.07.2015, здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Водночас рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №616 від 28.04.2016 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та делегування повноважень ліквідатора" продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» на два роки по 04.06.2018 включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюкової І.О. строком на два роки по 04.06.2018 включно.

Як встановлено, інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ «КБ «НАДРА» опубліковано в газеті «Голос України» № 103 (6107) від 12.06.2015, а також на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/1972-1340-do-uvahy-vkladnykiv-pat-kb-nadra).

При цьому у даному оголошенні серед іншого містилась інформація також про те, відповідно до частини 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Позивач звернулась з заявою про задоволення вимог кредитора 08.07.2015 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку в ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюкової І.О., яка прийнята 10.07.2015 за номером №2699/893. В якій просила включити вимогу в розмірі 271 501,83грн, які складаються з зобов'язань ПАТ «КБ «НАДРА» по виплаті сум, пов'язаних із трудовими відносинами та з оплатою праці. до реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості.

Листом №22-7-29138 від 10.11.2015 Уповноважена особа повідомила позивача про те, що на підставі пункту 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) не визнані в повному обсязі у зв'язку з не підтвердженням даних вимог фактичними балансовими даними, та документами, що містяться у розпорядженні Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи протиправним і неправомірним не визнання (відхилення) Відповідачами в повному обсязі заявлених позивачем до ПАТ «КБ «НАДРА» кредиторських вимог на суму 271 501,83 грн та вбачаючи наявність підстав для зобов'язання відповідачів акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «НАДРА» на суму 271 501,83 грн, як вимоги кредитора 2 черги та включити їх до акцептованих кредиторських вимог ПАТ «КБ «НАДРА», позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Щодо правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частиною першою статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відступлення від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у зазначеній постанові зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Проте, проаналізувавши положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» колегія суддів зазначає, що ним регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку господарського судочинства.

Та звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказаний Закон є спеціальним, яким в свою чергу врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Системний аналіз положень вищезазначеного Закону дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема, в силу положень статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не підлягає і, як наслідок, відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі чи закриття провадження у справі з підстав непідсудності.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів зазначає, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд. Отже, правовідносини між Фондом та вкладниками не породжують прав та обов'язків для банку.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим.

Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення ліквідації банку, передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон).

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону

Щодо включення грошової вимоги щодо заробітної плати у розмірі 271 501, 83 грн., що виникла із зобов'язань банку перед ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 90 днів з дня опублікування відомостей про ліквідацію банку уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1)визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2)відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Згідно з статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Зокрема, кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівникам і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.

Вказаний перелік черговості кредиторів є вичерпним, а Закон не передбачає більш широкого його тлумачення.

Надаючи правову оцінку обставинам щодо наявності/відсутності у ПАТ «КБ «НАДРА», в рамках спірних правовідносин, зобов'язань перед позивачем, які охоплюються положеннями пункту 2 частини 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд зазначає наступне.

За правилами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція чинна на момент винесення судового рішення у справі), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено Шевченківським районним судом м. Києва та Апеляційним судом міста Києва інстанції по справі № 761/1/15-ц, ОСОБА_3 працювала у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «НАДРА» на посаді радника Відділу індивідуального коучингу Центру коучингу та супроводження Управління розвитку персоналу Департаменту управління персоналом в ПАТ «КБ «НАДРА» та була звільнена наказом №79-п від 13.02.2009.

Письмовим розпорядженням віце - президента банку №549 від 25.12.2008 «Про впровадження нового продукту та проведення семінарів для співробітників банку» передбачено впровадження нового продукту «Від тисячі до мільйону один крок» і проведення у зв'язку з цим з 27.12.2008 по 30.12.2008 семінарів по даному продукту для співробітників банку Департаментом управління персоналом та Департаментом змін та інновацій роздрібної мережі ВАТ «КБ «НАДРА».

Відповідно до додатку № 33 до розпорядження №549 від 25.12.2008 ОСОБА_3, у період з 27.12.2008 по 30.12.2008 направлялася для проведення семінарі у Львівському Регіональному управлінні ВАТ «КБ «НАДРА». Встановлено, що 27.12.2008 по 30.12.2008 є неробочими днями - субота та неділя відповідно.

Віце - президентом банку 06.01.2009 видано розпорядження №3 «Про впровадження нового продукту на площадках продажу», відповідно до якого у зв'язку з впровадженням нового продукту «Від тисячі до мільйону один крок» з 12.01.2009 по 28.01.2009 встановлено обов'язок направити співробітників згідно додатку 1. Відповідно до додатку № 1 до вказаного розпорядження позивач. з 12.01.2009 по 28.01.2009 направлялася для проведення семінарі в Львівському Регіональному управлінні ВАТ «КБ «НАДРА».

Неробочими днями в цей період були 17.01.2009 (субота), 18.01.2009 (неділя), 24.01.2009 (субота), 25.01.2009. (неділя).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці», компенсація за роботу у неробочі дні є додатковою заробітною платою як робота понад установлені норми.

Незважаючи на вимоги чинного законодавства ПАТ «КБ «НАДРА» не здійснило оплату роботи ОСОБА_3 у вихідні дні в подвійному розмірі; інший день відпочинку їй також не надавався; компенсацію при звільненні також не виплачено.

Враховуючи зазначені обставини, суди дійшли висновку про необхідність стягнення з ПАТ «КБ «НАДРА» на користь ОСОБА_3 компенсації за роботу у вихідні дні в розмірі 2 035,67грн.

Згідно статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку визначеному чинним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що оскільки судами встановлено порушення з боку відповідача прав позивача щодо оплати компенсації за роботу у вихідні дні, суди вирішили стягнути з Банку на користь ОСОБА_3 компенсацію (індексації) втрати частини заробітної плати в сумі 1 620,00грн.

Також, судами по справі №761/16065/15-ц, встановлено, що оскільки ПАТ «КБ «НАДРА» в день звільнення позивача не проведено виплату компенсації за роботу у вихідні дні, то стягненню з Банку також підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.02.2009 по 04.06.2015 в сумі 267 845,77грн.

На підставі вище зазначеного, встановлених обставин, встановлених судами в рамках справи №761/16065/15-ц, колегія суддів приходить до висновку, що сума коштів в розмірі 271 501,83грн, зазначена позивачем в заяві про задоволення вимог кредитора, є грошовою вимогою щодо заробітної плати, що виникла із зобов'язань банку перед працівником і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Щодо доводів Уповноваженої особи з приводу того, що кредиторські вимоги позивача виникли з рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/16065/15-ц від 21.07.2015, оскільки на час подання заяви про визнання кредиторських вимог вказане рішення не набрало законної сили, то у відповідача 1 не було підстав для визнання кредиторських вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідачем 1 залишено поза увагою те, що вимоги позивача виникли не з рішення суду, а з трудових відносин, трудового договору та обов'язків, встановлених для ПАТ «КБ «НАДРА», як сторони трудового договору законодавством про працю та про оплату праці.

При цьому, як вже зазначалось, судами по справі №761/16065/15-ц встановлено порушення Банком трудового законодавства.

Заявлені позивачем кредиторські вимоги виникали з трудового договору та із актів законодавства про працю, а саме із вимог, встановлених статтями 47, 72, 95, 107, 117 КЗпП України, статтею 30 Закону України «Про оплату праці», тобто із вимог по зобов'язання ПАТ «КБ «НАДРА», що випливали з трудових відносин.

В даному випадку, рішення Шевченківського районного суду м. Києва лише підтвердило існування грошових вимог позивача, а не було підставою їх виникнення.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 по справі №6-43цс14 за позовом ОСОБА_8 (ОСОБА_9) до ПАТ «КБ «НАДРА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексу інфляції та трьох процентів річних: «З рішення суду про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку зобов'язальні правовідносини не виникають».

В постанові від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15 Верховний Суд України також вказав на те, що: «З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність».

Згідно висновку Верховного Суду України в Постанові від 14.11.2012 у справі №6-139цс12, вимоги про стягнення середнього заробітку є вимогами, пов'язаними із виплатою заробітної плати. Затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами, є оплатою праці та відноситься до структури заробітної плати.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що Уповноважено особою протиправно не визнано (відхилено) в повному обсязі заявлені позивачем до ПАТ «КБ «НАДРА» кредиторські вимоги на суму 271 501,83 грн та не внесено таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «КБ «НАДРА», внаслідок чого позовній вимоги в цій частині підлягають задоволенню, в частині, що стосується Уповноваженої особи.

Щодо вимоги в частині протиправного не визнання (відхилення) кредиторських вимог Фондом, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначені вимоги задоволенню не підлягають, як такі, що є необґрунтованими, адже відповідно до статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не наділений повноваженнями щодо відхилення кредиторських вимог, внаслідок чого відповідач-2 не міг порушити права позивача в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «НАДРА» на суму 271 501, 83 грн., як вимоги кредитора 2 черги та внести їх до акцептованих кредиторських вимог ПАТ «КБ «НАДРА», коленія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10 частини 1 та пункту 1 частини 5 статті 12, а також на виконання пункту 13 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням №2 від 05.07.2012 затверджене Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) (далі - Положення № 2 від 05.07.2012).

Згідно з вимогами пункту 4.20 глави 4 розділу V Положення №2 від 05.07.2012, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку протягом семи днів із дня розміщення інформації про початок процедури ліквідації в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» відповідно до вимог частини другої статті 45 Закону має повернути кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку. Одночасно уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку повідомляє кредиторів про початок процедури ліквідації та про строк, протягом якого вони мають право заявити про свої вимоги до неплатоспроможного банку, а також зазначає адресу для їх надсилання.

Відповідно до пункту 4.25 Положення №2 від 05.07.2012 протягом 90 днів з дня опублікування відомостей у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» відповідно до вимог частини другої статті 45 Закону уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі, якщо вони непідтверджені фактичними даними, що є в розпорядженні уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, та в разі потреби заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, установлених цим Положенням та актами Фонду.

Згідно з пунктом 4.25 розділу 4 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012, реєстр вимог подається до Фонду на пронумерованих, прошнурованих (прошитих) аркушах та засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку і відбитком печатки банку.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (п. 4.26).

До реєстру акцептованих вимог кредиторів, що подається на затвердження виконавчій дирекції Фонду, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку додається копія оголошення про початок процедури ліквідації та про строк, протягом якого кредитори мали право заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку, із зазначенням адреси для їх надсилання (п. 4.27).

Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації (п. 4.28).

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в процедурі ліквідації не підлягають і вважаються погашеними (п. 4.29).

Пунктом 4.31 глави 4 розділу V Положення №2 від 05.07.2012 визначено, що у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили; свідоцтва про право на спадщину за вимогами кредиторів, які визнані уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів; документів, які відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво юридичної особи внаслідок реорганізації, за вимогами кредиторів, яких включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів; письмової відмови кредитора від вимог; клопотання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку про виправлення помилки, допущеної нею чи попередньою уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку під час акцептування вимог кредиторів.

Фонд за потреби має право вимагати від уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку додаткову інформацію щодо внесення змін до реєстру вимог.

Тобто, після затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб акцептованих вимог кредиторів, уповноважена особа має право лише вносити пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, кредиторські вимоги позивача не визнані та включені до акцептованого реєстру кредиторів, у зв'язку із тим, що Уповноважена особа не визнана суму в розмірі 271 501,83грн, як грошову вимогою щодо заробітної плати, що виникла із зобов'язань банку перед працівником і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

На підставі вище зазначеного, колеія суддів приходить до висновку про помилковість вказаних доводів Уповноваженої особи та, як наслідок, протиправності не визнання (відхилення) кредиторських вимог Уповноваженою особою.

Отже, враховуючи подання позивачем заяви про визнання кредиторських вимог у порядку, встановленому статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», беручи до уваги протиправність відхилення кредиторських вимог позивача, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюкової Ірини Олександрівни включити вимоги позивача до ПАТ «КБ «НАДРА» на суму 271 501,83грн, як вимоги кредитора другої черги.

При цьому, керуючись частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція чинна на момент винесення рішення у справі), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача у даній справі, доцільним є зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюкову Ірину Олександрівну внести зміни до акцептованого реєстру кредиторів.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб акцептувати (визнати) вимоги позивача як кредитора та внести їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції , щодо відмови у їх задоволенні, так як до повноважень виконавчої дирекції Фонду відповідно до частини 3 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» входить саме затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього.

Разом з тим, відповідно до пункту 4.25 Положення №2 від 05.07.2012 складення реєстру акцептованих вимог кредиторів (тобто і вирішення питання щодо включення чи не включення кожної конкретної вимоги до згаданого реєстру) відноситься до повноважень уповноваженої особи Фонду.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідачам подати звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до змісту статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд (редакція чинна на момент винесення рішення у справі), який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У рішенні №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

На підставі вище зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції за необхідне зобов'язати відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

А також, за доцільне встановити відповідачу строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Стрюкової Ірини Олександрівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 27 лютого 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

Н.М. Троян