Ухвала суду № 72481121, 21.02.2018, Лисянський районний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 700/850/17

Провадження № 2/700/74/18

21 лютого 2018 року Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Яценко Г.М.,

при секретарі судового засідання Сіденко Н.П.,

прокурора Лещенка О.Б.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу матеріали цивільної справи №700/850/17 провадження №2/700/74/18 за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Лисянської районної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої злочином,

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лисянської районної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої злочином.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України закрите у зв’язку з відмовою від обвинувачення.

Судом встановлено, що 07.07.2017 в близько 02.30 годині біля кафе бару «Аіст», що знаходиться в с.Орли, Лисянського району, Черкаської області на грунті тривалих неприязних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт. Під час якого ОСОБА_1 усвідомлюючи свою протиправність дій, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, предметом яких згідно висновку експерта №1/1662 від 27.07.2017 є гладкоствольна короткоствольна вогнепальна зброя –пістолет марки «Zokar mod.914-S» промисловий №10123365, промислового виробництва фірми «Atak Arms» Туреччина. Здійснив прицільний постріл по тулубу потерпілого внаслідок чого ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження у вигляді рани лівої поперекової ділянки, які утворилися від одноразової дії травмуючого предмету та які згідно висновку експерта №05-11-01/198 від 10.08.2017 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.

Ухвала суду набрало законної сили 03.10.2017 року.

ОСОБА_2 є потерпілим у даній справі.

Внаслідок отриманого легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Лисянській центральної районної лікарні протягом 10 ліжко-днів в період з 07.07.2017 року по 18.07.2017 року. Згідно довідки Лисянської ЦРЛ №1439 від 15.11.2017 на лікування ОСОБА_2 було витрачено 6809,28 грн., чим завдано матеріальних збитків державі на вказану суму.

Вказаними діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було спричинено умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, внаслідок якого ОСОБА_2 лікувався у Лисянській центральній районній лікарні, відповідачем в добровільному порядку шкода не відшкодована, тому є всі підстави для стягнення з відповідача витрат на лікування потерпілого, тобто матеріальних збитків завданих державі внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення.

Прокурор позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав:

07.07.2017 в близько 02.30 годині біля кафе бару «Аіст», що знаходиться в с.Орли, Лисянського району, Черкаської області на грунті тривалих неприязних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт. Під час якого ОСОБА_1 усвідомлюючи свою протиправність дій, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, предметом яких згідно висновку експерта №1/1662 від 27.07.2017 є гладкоствольна короткоствольна вогнепальна зброя –пістолет марки «Zokar mod.914-S» промисловий №10123365, промислового виробництва фірми «Atak Arms» Туреччина. Здійснив прицільний постріл по тулубу потерпілого внаслідок чого ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження у вигляді рани лівої поперекової ділянки, які утворилися від одноразової дії травмую чого предмету та які згідно висновку експерта №05-11-01/198 від 10.08.2017 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я.

Ухвала суду набрало законної сили 03.10.2017 року.

ОСОБА_2 є потерпілим у даній справі.

Внаслідок отриманого легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Лисянській центральної районної лікарні протягом 10 ліжко-днів в період з 07.07.2017 року по 18.07.2017 року. Згідно довідки Лисянської ЦРЛ №1439 від 15.11.2017 на лікування ОСОБА_2 було витрачено 6809,28 грн., чим завдано матеріальних збитків державі на вказану суму.

Відповідно до вимог статті 1206 ЦК України, особа яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Відповідно до п.4 зазначеного вище Порядку стягнені в установленому порядку кошти, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, в якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Витрати понесені медичною установою на лікування потерпілих від злочину та їх непогашення призводять до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» обласна ради є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов"язана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, який затверджений постановою КМ України від 16.07.1993 року № 545, та ст.1206 ЦК України кошти, витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат; сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоровя, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров’я або прокурора.

У разі, коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

З довідки Лисянської ЦРЛ №1439 від 15.11.2017, встановлено, що у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_2, знаходився на стаціонарному лікуванні у Лисянській центральній районні лікарні 10 ліжко- днів . Загальна вартість перебування ОСОБА_2 на лікуванні в Лисянській центральній районній лікарні становить 6809 гривень 28 копійок .

З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Відтак, позовна заява заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лисянської районної ради підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Лисянської районної ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої злочином задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрований та мешкає: село Смільчинці, вул. Поштова, 82, Лисянського району, Черкаської області на користь держави в особі Лисянської районної ради (код ЄДРПОУ 36777814, р/р 31416544700265 ГУДКСУ Черкаській області, МФО 854018) кошти у сумі 6809 (шість тисяч вісімсот дев»ять) грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрований та мешкає: село Смільчинці, вул. Поштова, 82, Лисянського району, Черкаської області на користь держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено відповідно до п.6 ст. 259 ЦПК України (10-денний строк).

Суддя Г.М. Яценко