Постанова № 72481075, 26.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року справа №812/1450/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді: Ястребової Л.В, суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 812/1450/17 (головуючий І інстанції - Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 21.07.2017 року за № Ж-1730/0/1428/6-17 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області (КОАТУУ -НОМЕР_1, зона 7, квартал 004) та зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області (КОАТУУ -НОМЕР_1, зона 7, квартал 004) (а.с. 3-8).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, викладену в листі від 21.07.2017 № Ж-1730/0-1428/6-17, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області (КОАТУУ НОМЕР_1, Зона 7, Квартал 004).

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області (КОАТУУ НОМЕР_1, Зона 7, Квартал 004).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, просив повністю скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стала Постанова КМУ від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка, на думку апелянта, є саме тим нормативно-правовим актом, який підлягає до застосування у спірних правовідносинах і який є обов'язковим для виконання, оскільки він не суперечить нормам Земельного кодексу України. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що бажана позивачем земельна ділянка не відповідає переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам на території Луганської області, тобто місце розташування земельної ділянки щодо якої звернувся позивач не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. На переконання апелянта, з часу набрання чинності Постанови КМУ № 413, якою затверджено Стратегію, надання дозволів на розроблення документації з землеустрою може здійснюватися лише відповідно до переліків земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі, оприлюднених на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок (а.с. 108-115).

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності п.2 ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області 29 січня 2004 року (а.с. 14).

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, на яке покладено владні управлінські функції, у т.ч. щодо надання дозволу на розробку документації зі землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до матеріалів справи, 21 червня 2017 року , в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, що розташована за межами населених пунктів Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області (а.с. 68), додавни до неї: графічні матеріали - викопіювання з кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорту, копію ідентифікаційного номера, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 69-75).

За результатами розгляду заяви позивача, відповідач, листом від 21.07.2017 року № Ж-1730/0-1428/6-17 повідомив про відсутність підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність у звязку із тим, що у першому кварталі продаж права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Луганської області не відбувалось, посилаючись, при цьому, на вимоги Постанови КМУ від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, повідомивши, що оприлюднення переліку земельних ділянок, які будуть запропоновані для передачі у власність відбудеться на веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (а.с. 12).

Оскільки за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем задоволено не було і дозвіл на розробку проекту землеустрою не надано, позивач, вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними, звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачеві в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області (КОАТУУ НОМЕР_1, Зона 7, Квартал 004) та задовольнив позов у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Частинами 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Абзацом 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Колегія суддів зазначає, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України).

За правилами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Як зазначалось вище, позивач, користуючись своїм правом на отримання безоплатно землю від держави, подавши до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області відповідну заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абз. 1 ч. 3 ст. 123 ЗК України).

Відповідно до матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту документації із землеустрою, відповідач повідомив про відсутність відповідних підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність посилаючись на вимоги Постанови КМУ від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, зазначивши, що у першому кварталі продаж права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Луганської області не відбувалось.

Тобто, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно спірної земельної ділянки відповідач зазначив що місце розташування земельної ділянки щодо якої звернувся позивач не зазначено в переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам на території Луганської області, тобто вимоги позивача не відповідає вимогам Постанови № 413.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Постановою №413 не встановлено заборону надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати інші ніж у переліку земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.

Більше того, цією постановою лише затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Затверджена Стратегія не встановлює нових норм права, а лише вказує на певні можливі напрямки удосконалення управління землями. Пунктом 3 Постанови № 413, серед іншого, доручено Міністерству аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України у двомісячний строк проект постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до Типового договору оренди землі; у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії, затвердженої цією постановою.

На підставі зазначеного, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем, з урахуванням вищезазначених норм ЗК України, подано необхідні документи для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, то у відповідача, відповідно, не було підстав відхиляти його заяву про надання дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, що розташована за межами населених пунктів Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області посилаючись лише на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними".

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, оскільки вони є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Посилання апелянта на ту обставину, що з часу набрання чинності Постанови КМУ № 413, якою затверджено Стратегію, надання дозволів на розроблення документації з землеустрою може здійснюватися лише відповідно до переліків земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі, оприлюднених на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Постанова № 413 є нормативно-правовим актом, а за вимогами частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. До того ж, колегія суддів зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України. В даному випадку, будь-які законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - відсутні.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 26 лютого 2018 року.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 812/1450/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць