Постанова № 72480833, 27.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року справа №805/1076/17-а

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання Борисов А.А.,

за участі представника позивача Яресько К.В.,

представника відповідача Косаревої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 27 жовтня 2017 року (повний текст складено 27 жовтня 2017 року в м. Маріуполі) у справі № 805/1076/17-а (суддя 1 інстанції Костромітіна О.О.) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу, вимог, зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій неправомірними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Юстиція) про скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 гривень та вимоги про зобов'язання виконати рішення суду, про зобов'язання закінчення виконавчого провадження.

В травні 2017 року Управління звернулося до суду із адміністративним позовом до Юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 24 квітня 2017 року відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Відділ) ВП № 53822694 про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 вересня 2017 року справи за вищевказаними адміністративними позовами були об'єднані.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на обліку в Управлінні з 20 червня 1990 року перебуває і отримує пенсію по інвалідності 1 групи ОСОБА_4 Постанову Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2014 року № 2-а/78/11/0538 про проведення перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст. 22 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) Управління отримало 12 березня 2015 року та виконало в межах своєї компетенції, повноважень та покладених судом зобов'язань. Управлінням 16 березня 2015 року проведено перерахунок пенсії за рішенням суду ОСОБА_4 як інваліду 1 групи у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком з 1.11.2010 та нарахована доплата за рішенням суду у розмірі 14679,03 гривень, яка обліковується в електронній пенсійній справі. Вказане рішення суду Управлінням виконано одразу після отримання, тобто, до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 04 серпня 2016 року Управлінням отримано 30 серпня 2016 року. Вказаною постановою зобов'язано Управління виконати вищевказане рішення суду. Невиконання судового рішення в частині виплати нарахованих грошових коштів за відсутності відповідного фінансування не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Листом від 30 серпня 2016 року Управлінням було повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Донецькій області про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом по виконавчому провадженню ВП № 51532129 з наданням доказів (розрахунку про проведений перерахунок пенсії ОСОБА_4). 10 січня 2017 року відділом до Управління було направлено вимогу, в якій вимагалося виконати рішення суду в повному обсязі в 10-денний термін з дня отримання вимоги. Листом від 13 січня 2017 року Управлінням було повідомлено Відділ про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом по виконавчому провадженню ВП № 51532129 з наданням доказів (розрахунку на доплату пенсії та витягу з електронної пенсійної справи). Проте відділом виконавче провадження завершено не було. Крім того, 18 січня 2017 року Відділом винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 гривень за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк вищезазначеного рішення суду. Одночасно 18 січня 2017 року відділом винесено вимогу про виконання зазначеного рішення суду в повному обсязі. Окрім того, 24 квітня 2017 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53822694 щодо стягнення з Управління штрафу у розмірі 5100 гривень, винесену при виконанні постанови № 51532129. На підставі викладеного, вважаючи дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду із зазначеними адміністративними позовами.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 27 жовтня 2017 року позов задоволено частково, внаслідок чого, постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревої І.В. про накладання штрафу від 18.01.2017 по ВП № 51532129 у розмірі 5100 гривень скасовано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до листа Управління від 31.03.2017 №3120/08-02 повідомлено про виконання рішення суду в повному обсязі, у тому числі, проведення виплат за рішенням суду ОСОБА_4 у розмірі 14 679,03 грн. Таким чином, апелянт вважає, що кошти на виконання рішення суду Управлінням все ж були наявні та сам факти виконання рішення підтверджує це. Тому, тривале невиконання рішення суду боржником є необґрунтованими та безпідставними. Отже, апелянт вважає, що накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця щодо невиконання рішення суду є правомірним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2014 року зобов'язано Управління провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 22 Закону № 2262-XII ОСОБА_4 (а.с.14-15).

04 серпня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 16-17).

Листом від 30 серпня 2016 року Управлінням повідомлено Відділ про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_4 з 01 листопада 2010 року по 23 липня 2011 року, та зазначено, що виплату пенсії, яка нарахована ОСОБА_4 на виконання рішення суду у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, буде проведено за умови виділення необхідних асигнувань за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (а.с. 18-19).

10 січня 2017 року державним виконавцем скеровано вимогу до Управління щодо виконання рішення суду в повному обсязі в 10-денний строк з дати отримання вимоги (а.с. 20).

Листом від 19 січня 2017 року Управління на вимогу державного виконавця повідомлено відповідача про неможливість провести виплати нарахованих за рішенням суду коштів у зв'язку з ненадходженням додаткових коштів в обсягах, що можуть забезпечити фінансування донарахованих за рішеннями судів сум (а.с. 21). В доповнення до даного листа направлено супровідна відомість на зарахування пенсій за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, опис на зарахування пенсій на поточні (карткові) рахунки одержувачів, список № 1 на зарахування пенсій на поточні (карткові) рахунки одержувачів (а.с. 22, 23).

18 січня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника Управління у розмірі 5100 гривень (а.с. 24-25) та скеровано боржнику вимогу щодо виконання рішення суду, якою його попереджене про накладення штрафу у подвійному розмірі та кримінальну відповідальність у разі повторного невиконання рішення суду і повторно надано 10-денний строк на виконання рішення суду (а.с. 26-27).

Листом від 31 березня 2017 року Управління повідомило Відділ про виконання рішення у повному обсязі, у тому числі проведення виплат за рішенням суду ОСОБА_4 у розмірі 14679,03 гривень, та додано докази на підтвердження цього (а.с. 131, 132-134).

Постановою державного виконавця Відділу від 19 квітня 2017 року закінчено виконавче провадження № 51532129 у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду (а.с. 135).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття виконавчою службою постанови про накладення штрафу від 18 січня 2017 року у виконавчому провадженні №51532129, вимог відділу про зобов'язання виконання рішення суду від 10 січня 2017 року та 18 січня 2017 року та постанови про відкриття виконавчого провадження від 24 квітня 2017 року, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606).

02 червня 2016 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, який в силу положень пункту 1 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII Закон № 606 визнаний таким, що втратив чинність з дня набрання чинності Законом № 1404-VIII (05 жовтня 2016 року), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

За приписами пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання позивача на невірне застосування Юстицією при винесенні спірної постанови про накладення штрафу від 18 січня 2017 року, Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено судом, виконавче провадження, в межах якого державним виконавцем було прийнято спірну постанову про накладення штрафу, було відкрито на виконання судового рішення, яким боржника (позивача у даній справі) було зобов'язано вчинити певні дії.

Статтею 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Фактичною підставою винесення оскаржуваної постанови від 18 січня 2017 року ВП № 51532129 про накладення на позивача штрафу стало не проведення останнім виплат стягувачу згідно з перерахунком у виконавчому провадженні ВП № 51532129.

Згідно статті 23 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 БК України нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про державний бюджет, має наслідком, крім зменшення асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, також і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

Враховуючи наведене, позивач будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету має здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення та в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Тобто, невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 30 березня 2016 року, від 22 листопада 2016 року, (справи № № 21-5118а15, 21-318а16 відповідно) та підтверджена постановою Верховного Суду від 24.01.2018 в справі № К/9901/1598/18 405/3663/13-а.

На підставі встановлених по справі обставин та зазначених норм права, колегія суддів вважає, що невиконання судового рішення Управлінням через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися підставою для накладення штрафу. Тобто в даному випадку, приймаючи оскаржувану постанову, суб'єкт владних повноважень діяв передчасно без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття постанови про накладення штрафу від 18.01.2017 року по ВП № 51532129.

В той же час, апеляційний суд не бере до уваги посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 15.02.2018 в справі № Пз/9901/8/18 820/6514/17, оскільки вона ухвалена за різних з цією справою фактичних обставин, предмету спору та сторін.

За наведених обставин, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що адміністративний позов Управління в частині скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про накладання штрафу від 18.01.2017 по ВП № 51532129 у розмірі 5100 гривень, підлягає задоволенню шляхом скасування зазначеної постанови.

В іншій частині, в якій в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судове рішення місцевого суду не оскаржене, тому апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 27 жовтня 2017 року у справі № 805/1076/17-а за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу, вимог, зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій неправомірними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді О.О. Шишов

Г.М. Міронова