Постанова № 72480672, 27.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16365/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочко Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправними дій, зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в якому просить визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення:

постанови №55150181 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника;

постанови №55150147 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника;

постанови №55150123 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника;

постанови №55150196 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника;

постанови №55150164 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника;

Зняти арешт з рахунків Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»:

- код фінансової установи 300001, Національний банк Украйни, номер рахунку НОМЕР_16;

- код фінансової установи 312248, Публічне акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», номер рахунку НОМЕР_4;

- код фінансової установи 344443, Публічне акціонерне товариство «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках», номер НОМЕР_5;

- код фінансової установи 307770, Публічне акціонерне товариство «Акцент - Банк», номери рахунків НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_6;

- код фінансової установи 300584, Публічне акціонерне товариство «СітіБанк», номер рахунку НОМЕР_1;

- код фінансової установи 300023, Публічне акціонерне товариство «УкрСоцБанк», номери рахунків НОМЕР_7, НОМЕР_8;

- код фінансової установи 328209, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», номер рахунку НОМЕР_9;

- код фінансової установи 328168, Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», номери рахунків НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12;

- код фінансової установи 322313, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк», номер рахунку НОМЕР_13;

- код фінансової установи 300335, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», номер рахунку 16004228;

- код фінансової установи 353489, Публічне акціонерне товариство «Асвіо Банк», номери рахунків НОМЕР_14, НОМЕР_15, накладеного постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченко М.В. від 29 листопада 2017 року про арешт майна боржника в межах виконавчих проваджень №55150181, №55150147, №55150123, №55150164, №55150196.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що накладення державним виконавцем арештів на кореспондентські рахунки ПАТ КБ «ПриватБанк» не тільки суперечить імперативним приписам частини 4 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», але і порушує права позивача та клієнтів банку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, пояснення сторін, доводи апеляційної скарги та поданого письмового відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року у справі №826/20221/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_11, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_12, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_13, ПАТ КБ «Приватбанк», Міністерства фінансів України, ПАТ «Укргазбанк» задоволено повністю.

07 листопада 2017 року Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчі листи по справі №826/20221/16 щодо стягнення з позивача на користь третіх осіб грошових коштів.

13 листопада 2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_14 винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №55150181, №55150147, №55150123, №55150164, №55150196.

В подальшому, 29 листопада 2017 року державним виконавцем винесено постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках: код фінансової установи 300001, Національний банк Украйни, номер рахунку НОМЕР_16;

- код фінансової установи 312248, Публічне акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», номер рахунку НОМЕР_4;

- код фінансової установи 344443, Публічне акціонерне товариство «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках», номер НОМЕР_5;

- код фінансової установи 307770, Публічне акціонерне товариство «Акцент - Банк», номери рахунків НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_6;

- код фінансової установи 300584, Публічне акціонерне товариство «СітіБанк», номер рахунку НОМЕР_1;

- код фінансової установи 300023, Публічне акціонерне товариство «УкрСоцБанк», номери рахунків НОМЕР_7, НОМЕР_8;

- код фінансової установи 328209, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», номер рахунку НОМЕР_9;

- код фінансової установи 328168, Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», номери рахунків НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12;

- код фінансової установи 322313, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк», номер рахунку НОМЕР_13;

- код фінансової установи 300335, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», номер рахунку 16004228;

- код фінансової установи 353489, Публічне акціонерне товариство «Асвіо Банк», номери рахунків НОМЕР_14, НОМЕР_15, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору.

Незгода позивача з діями державного виконавця щодо накладення арешту, а також постановами, якими такий арешт накладено, зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 26 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно вимог статті 10 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина 2 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII).

При цьому, згідно з пунктом 8 частини 3 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках.

Як встановлено, виконавчі провадження, стягувачами у яких є треті особи, об'єднано у зведене виконавче провадження №55390818, а загальна сума заборгованості по зведеному виконавчому провадженню становить 1047529640,00 грн., 266233,59 доларів США та 7864,62 Євро.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на момент розгляду справи судом першої інстанції, боржником рішення суду не виконано, заходів, спрямованих на його виконання не здійснено, як і не повідомлено державного виконавця про неможливість виконання рішення суду, що і зумовило прийняття державним виконавцем постанов про накладення арешту.

Відповідно до статті 48 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина 2 статті 48 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII).

Відповідно до статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку. Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому, згідно з абзацом 7.1.3 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Положеннями статті 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кореспондентські рахунки відкривають та ведуть банки для здійснення банківської діяльності.

Частиною 3 статті 73 Закону України «Про Національний банк України», передбачено, що Національний банк України також застосовує право безспірного списання коштів з кореспондентського рахунку банку на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі звернення Фонду в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що правова природа «накладення арешту на рахунок» відмінна від «накладення арешту на кошти» на ньому, оскільки у випадку арешту рахунку ним неможливо користуватись взагалі, адже блокується надходження на рахунок та списання з нього коштів. У випадку ж арешту коштів на певну суму на такому рахунку, останнім можна користуватись, однак з умовою, що залишок коштів на ньому не може бути меншим арештованої суми.

Вказана позиція зазначена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі № 810/1455/15, яка набрала законної сили.

Крім того, апеляційний суд зазначає, у чинному листі Національного банку України від 25 жовтня 2001 року №18-211/3950, адресованому територіальним управлінням Національного банку України, комерційним банкам, Асоціації українських банків висловлено позицію про те, що заборонено накладення арешту на кореспондентські рахунки комерційних банків без зазначення конкретної суми, оскільки, враховуючи специфіку комерційних банків, кошти, які знаходяться на їх кореспондентських рахунках, належать не тільки банку і припинення усіх операцій на них зачіпає інтереси як банку, так і його клієнтів.

Таким чином, постановами слідчого, санкціонованими прокурором, постановами державного виконавця або рішеннями суду можливе накладення арешту лише на кошти, які знаходяться на кореспондентському рахунку банку, в конкретно визначеній сумі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірними постановами державним виконавцем накладено арешт на кошти у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, а не на рахунки, що свідчить про дотримання вищевказаних норм, оскільки норма статті 59 Закону України «Про банк і банківську діяльність» не містить заборони щодо накладення арешту на кошти на кореспондентських рахунках.

Можливість накладення арешту на кошти банка-боржника, які містяться на його кореспондентських рахунках, та подальші дії державного виконавця (примусове списання коштів) прямо передбачені нормативно-правовими актами Національного банку України.

Зокрема, Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 року №320 (далі - Інструкція №320), визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні системи електронних платежів Національного банку України та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів філій іноземних банків у національній валюті України.

Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу III вказаної Інструкції, банк приймає і виконує документи про арешт коштів банку-кореспондента за його кореспондентським рахунком у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, з урахуванням певних особливостей.

Згідно із пунктом 1 глави 2 розділу VI Інструкції №320, структурний підрозділ Національного банку приймає і виконує документи про арешт коштів банку за його кореспондентським рахунком відповідно до порядку, що визначений нормативно-правовим актом Національного банку про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, з урахуванням обумовлених у цій главі особливостей.

Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №22 (далі - Інструкція №22), пунктом 10.1 якої визначено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

Згідно пункту 10.3 Інструкції №22, арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», на підставі постанови виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 10.6 цієї глави.

Отже, нормативно-правовими актами Національного банку України підтверджується можливість застосування арешту коштів на кореспондентських рахунках у національній валюті, в іноземній валюті чи в банківських металах та подальшого примусового списання коштів та, в свою чергу, спростовує доводи позивача щодо неможливості накладення такого арешту.

Одночасно посилання суду першої інстанції на пункту 10.2 Інструкції №22, є помилковим, оскільки зазначений пункт станом на дату винесення рішення судом першої інстанції втратив чинність.

Також, апеляційний суд, критично відноситься до посилань апелянта, щодо порушення державним виконавцем вимог статей 48 та 52 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, оскільки наведеними нормами врегульований порядок накладення арешту на кошти на рахунках зі спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки».

Що стосується посилань апелянта на те, що оскаржуваними постановами накладено арешт на 30 рахунків у банку апелянта, що призводить до подвійного збільшення сум блокування ( арешту) кореспондентських рахунків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, а саме постанов №55150181, №55150147, №55150123, №55150196, №55150164 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника то у вказаних постановах, зазначена конкретна сума в межах якої необхідно накласти арешт, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому твердження апелянта, що державним виконавцем було порушено принцип співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Під час розгляду зазначеної справи в суді апеляційної інстанції апелянтом не доведено, що при постановленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції здійснив порушення норм матеріального чи процесуального права, або неповною мірою з'ясував обставини, що мають значення для її вирішення.

У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 272, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Федотов І.В.

Сорочко Є.О.