Постанова № 72480605, 26.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3393/17 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Чаку Є.В.,

секретаря Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області № М-28285/0-15791/6-17 щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,12 га, що розташована на території Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати суду звіт про її виконання.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Київській області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

22 лютого 2018 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року - без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явились представник апелянта, представник позивача та позивач. Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, а представник позивача та позивач заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

30 серпня 2017 року позивачем подано до Головного управління Держгеокадастру у Київській області клопотання від 30.08.2017 року № М-28285/0/5-17 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,1200 га, яка розташована на території Литвинівської сільської Ради Вишгородського району Київської області. До клопотання було додано копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, схема земельної ділянки викопіювання з публічної кадастрової карти України.

25.09.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом № М-28285/0-15791/6-17 надало відповідь позивачу про розгляд її заяви стосовно надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,1200 га, яка розташована на території Литвинівської сільської Ради Вишгородського району Київської області. За результатами розгляду заяви відповідач відмовив позивачу у наданні запитуваного дозволу мотивуючи тим, що на даний час відповідач не має можливості задовольнити її клопотання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для індивідуального садівництва, площею 0,1200 га, яка розташована на території Литвинівської сільської Ради Вишгородського району Київської області, оскільки постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" від 07.06.2017 року № 413 визначено систему організації процесу виконання заходів щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема: надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до сформованих переліків, які будуть оприлюднені на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, насамперед учасникам антитерористичної операції; врахування позиції відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність, визначається у розмірі 25 % від площі земельних ділянок, права оренди на які були продані у кварталі, що передував поточному кварталу. Законодавець встановив, що реалізація таких заходів дасть змогу забезпечити прозорість діяльності системи управління земельними ресурсами, вільний доступ до земельної інформації всіх субєктів земельних відносин, здійснити раціональне використання земель сільськогосподарського призначення державної власності з урахуванням інтересів суспільства, територіальних громад та держави, знизить рівень корупції та мінімізує соціальну напругу, сприятиме цивілізованому розвязанню проблем у сфері земельних відносин, підвищити рівень довіри ділових кіл і суспільства до системи земельних відносин.

Тобто, вказаним листом відповідач повідомив позивачу про наявність обставин, які перешкоджають позитивному вирішенню питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва не більше 0,1200 гектара.

В силу вимог частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

За приписами частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної передачі є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку громадянин має намір отримати у власність, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також містобудівної документації та схем землеустрою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі-Стратегія).

Метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Таким чином, дана Стратегія прийнята з метою вдосконалення системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, а також раціонального та ефективного їх використання та жодним чином не регулює правовідносини між громадянином та державою щодо передачі земельних ділянок у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення фермерського господарства.

Відтак, посилання відповідача на Стратегію, як на нормативний акт, що прийнятий на виконання Земельного кодексу України, чи іншого закону, що регулює земельні правовідносини, та надає відповідачу право відмовляти у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправними.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області здійснює свої повноваження відповідно до законодавчих актів України, у тому числі актів Кабінету Міністрів України, проте Стратегія не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність, на відміну від Земельного Кодексу України.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції про те, що зобов'язання його вчинити певні дії є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Беручи до уваги ту обставину, що у листі-відмові від 25.09.2017 року відповідач не навів передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд вважає, що у Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутнє право адміністративного розсуду, відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачів є зобов'язання відповідача надати вищезазначений дозвіл.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 27 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Чаку Є.В.