Постанова № 72480486, 26.02.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року справа №805/163/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., за участі секретаря судового засідання Терзі Д.А., представника позивача Пілюгіна Є.Ю., представника відповідача Солодовник Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилком-Сервіс" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 р. у справі № 805/163/18-а (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилком-Сервіс" до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилком-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Жилком-Сервіс») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ Держпраці), у якому просило: визнати протиправним та скасувати постанову ГУ Держпраці у Донецькій області від 14 грудня 2017 року №05-37-3329/078-0165; визнати протиправним та скасувати постанову ГУ Держпраці у Донецькій області від 14 грудня 2017 року №05-37-3329/078-0166 (а.с.4-14).

Разом з позовом, позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову від 04 січня 2018 року, в якому просив вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови ГУ Держпраці у Донецькій області від 14 грудня 2017 року №05-37-3329/078-0165 та постанови ГУ Держпраці у Донецькій області від 14 грудня 2017 року №05-37-3329/078-0166 про накладення штрафу на ТОВ «Жилком-Сервіс» та забороною ГУ Держпраці у Донецькій області вчиняти дії щодо примусового стягнення штрафу з позивача до вирішення справи адміністративним судом.

В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач не погоджується з протиправним рішенням суб'єкта владних повноважень - постановами ГУ Держпраці у Донецькій області від 14 грудня 2017 року, і не має намір сплачувати у добровільному порядку накладений на нього цими постановами штраф. Але на цей час існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанов відповідача, оскарження яких не зупиняє їх виконання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.3).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 р. відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилком-Сервіс» про забезпечення позову в адміністративній справі №805/163/18-а (а.с.1-2).

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції якою відмовлено в задоволені клопотання про застосування заходів забезпечення позову, подав апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі - Порядок № 509), не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема, органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України). Оскарженими рішеннями застосовані штрафи передбачені частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. Отже, існує реальна можливість примусового виконання постанов відповідача, оскарження якої не зупиняє її виконання (а.с.17-21).

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Відповідно до ч.1, 2 та 4 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За частиною 1, 2 та 4 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.3 ст.152 КАС України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" визначає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Згідно з абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Тобто, суд при вирішенні питання про забезпечення позову у кожному випадку, повинен виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Позивач в клопотанні та скарзі, як підставу для зупинення застосування заходів забезпечення позову посилався на те, що оскарженими постановами застосовані штрафи передбачені частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, що відповідно до п. 11 Порядку № 509, є підставами для стягнення штрафу органами державної виконавчої служби у примусовому порядку, не зважаючи на їх оскарження в судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що за положенням КАС України, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З наведених позивачем у клопотанні обставин не вбачається очевидної протиправності оскаржуваного рішення, що є одним із критеріїв забезпечення позову в силу положень ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а правомірність його прийняття підлягає дослідженню під час судового розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Позивачем до суду не було надано будь - яких доказів того, що наразі триває примусове виконання вказаних постанов. Посилання лише на можливе стягнення штрафу до ухвалення рішення судом за результатами розгляду позову про скасування постанов відповідача, не може вважатися, як належною підставою для забезпечення позову.

Наведене свідчить про відсутність існування підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилком-Сервіс" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 р. у справі № 805/163/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 р. у справі № 805/163/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 26 лютого 2018 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.

Колегія суддів Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова