Постанова № 72480293, 07.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2083/17 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря с/з: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратушенко» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратушенко» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 червня 2017 року № 0020901402 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 018 565,00 грн.; № 0020951402 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 111 589,00 грн.; № 0020941402 про зменшення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 81 052,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратушенко» задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог даного позову відмовити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратушенко» (далі - ТОВ «Ратушенко») зареєстровано юридичною особою 27.01.2011 року. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля напоями (код за КВЕД: 2010-46.34).

На підставі направлень від 21.04.2017 №923, 924, вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.15 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та у відповідності до наказу від 21.04.2017 №712, службовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ратушенко» з питань дотримання податкового законодавства, що стали предметом оскарження за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт від 16.05.2017 №307/10-36-14-02-13/37474447, за висновками якого встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на загальну суму 911753 грн., а саме: 2014 рік - 110 264 грн.; 2015 рік - 484 504 грн.; за І квартал 2016 року - 97 304 грн., півріччя 2016 року- 210 555 грн. (в тому числі ІІ квартал 2016 року -113 252 грн.); 3 квартал 2016 року - 316985 грн. (в тому числі ІІІ квартал 2016 року - 106 429 грн.);

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 924 241 грн., у тому числі по періодах: за січень 2014 року - 14 397 грн., лютий 2014 року - 20 573 грн., вересень 2014 року - 59 105 грн., жовтень 2014 року - 9 354 грн., листопад 2014 року - 12 337 грн., січень 2015 року - 17 718 грн., лютий 2015 року - 12 688 грн., липень 2015 року - 233 226 грн., серпень 2015 року - 126 431 грн., жовтень 2015 року - 37 384 грн., листопад 2015 року - 56 792 грн., грудень 2015 року - 5 499 грн., липень 2016 року - 42 277 грн., серпень 2016 року - 162 391 грн. та вересень 2016 року - 114 069 грн., та завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 81052 грн., у тому числі за вересень 2016 року у розмірі 81 052 грн.

Крім того, в акті перевірки податковим органом також зазначено, що за наслідками проведеної перевірки вбачається здійснення ТОВ «СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ФОП ОСОБА_3 нереальних (безтоварних) господарських операцій на адресу ТОВ «РАТУШЕНКО», у зв'язку із відсутності у останніх необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність працюючих, відсутність основних фондів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ «СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ФОП ОСОБА_3 від постачальників за перевіряємий період товарів, які в подальшому реалізовано в адресу ТОВ «РАТУШЕНКО», згідно наданих до перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

З цих підстав відповідач вважає, що придбані позивачем у вищезазначених контрагентів ТМЦ (пляшки скляні) є безоплатно отриманими, вартість яких підлягає включенню до складу доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) визначених за правилами бухгалтерського обліку, податкової звітності з податку на прибуток.

За результатом перевірки відповідач дійшов висновку про заниження позивачем доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 5 065 300 грн., а саме: по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» на суму без ПДВ за 2014 рік - 390 105,80 грн.; по фінансово-господарських взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 на загальну суму без ПДВ - 4 574 359,47 грн., занижено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 12 400 грн. за червень 2016 року під час списання на витрати втрат від псування цінностей (ящиків п/е фірмов. № 5, ящики ПМР 0,33пл); завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 992 893 грн., а саме: по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» на загальну суму ПДВ - 78 021,16 грн. та по фінансово-господарських взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 на загальну суму ПДВ - 914 871,89 грн.

На підставі Акту перевірки від 16.05.2017 №307/10-36-14-02-13/37474447, відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 07.06.2017 №0020941402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 81052 грн.;

- від 07.06.2017 №0020951402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1111589 грн., у тому числі за основним платежем - 889271 грн., за штрафними санкціями - 222318 грн.,

- від 07.06.2017 №0020901402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1018565 грн., у тому числі за основним платежем - 911753 грн., за штрафними санкціями - 106812 грн.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомлення-рішеннями відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

За приписами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.177.1, 177.2 ст.177 ПК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу п.177.4 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 03 січня 2014 року між ТОВ «СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» (постачальник) та ТОВ «РАТУШЕНКО» (покупець) було укладено договір № 02/01, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору пусту тару (пляшку) надалі товар, в належному вигляді, цілу та пофасовану в ящики.

Разом з тим, 20 серпня 2014 року між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «РАТУШЕНКО» (покупець) було укладено договір №20/8, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору пусту тару (пляшку) надалі товар, в належному вигляді, цілу та пофасовану в ящики. Доставка виконується постачальником до покупця. Вся пляшка повинна бути передана покупцю в ящиках, що забезпечує її схоронність при транспортуванні та збереженні. Приймання товару по кількості та якості здійснюється на складі покупця.

За твердженням позивача, на виконання умов договору №20/8 від 20.08.2014 сторонами були оформлені податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на осіб які отримувати товар. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами контрагента та позивача. Оплата по даних операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку про переказ коштів та платіжними дорученнями.

Крім того, позивач зазначає про наявність у нього орендованого нежитлового приміщення, свідченням чого є наявні у справі копії договорів оренди №005 від 01.03.2014, №005 від 01.03.2015, №005 від 01.03.2016 та актів приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення. А наявність у ного кваліфікованого персоналу підтверджується відповідним штатним розкладом.

Позивач також зауважує, що придбана ним продукція використовувалася у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, реалізована протягом 2014-2016 років в адресу ПАТ «Оболонь» та отримано дохід на загальну суму 323 239,69 грн., у тому числі: 2014 рік - 90 918,48 грн.; 2015 рік - 157 452,82 грн.; 2016 рік - 74 868,39 грн., підтвердженням чого служать наявні у справі копії відповідних договорів та первинної бухгалтерської документації.

У зв'язку з цим, позивач вважає безпідставними висновки податкового органу про фіктивність та нереальність господарських операцій з ТОВ «СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ФОП ОСОБА_3, оскільки, за твердженням позивача, товариство має всі необхідні фізичні, технічні та технологічні можливості для оптової торгівлі, а саме: наявність основних засобів та власних виробничих активів; середня кількість працюючих на товаристві згідно штатного розкладу станом на 31 грудня 2014 року становила 95 осіб; станом на 31 грудня 2015 року - 93 особи; станом на 30 вересня 2016 року - 89 осіб; товариство у своєму розпорядженні має складську базу загальною площею 3 954,3 м2, у тому числі: склад 3704,3 м2, магазин-склад 200,0 м2 та офісне приміщення площею 50,0 м2. Крім того, отримання товарно-матеріальних цінностей (пляшок скляних), що поставлялися ТОВ «СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ФОП ОСОБА_3 за спірними правочинами, здійснювалося довіреними особами ТОВ «Ратушенко» на підставі довіреностей, оформлених згідно вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, про що у спеціальному електронному журналі обліку виданих довіреностей на кожну окрему посадову особу вчинені відповідні написи.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач в свою чергу зазначає, що господарські операції позивача з придбання товарів у контрагентів ТОВ «СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ФОП ОСОБА_3 не мали реального характеру, а були спрямовані виключно на отримання податкової вигоди, оскільки позивачем не надано до перевірки належних первинних документів бухгалтерського обліку стосовно транспортування та перевезення товарно-матеріальних цінностей, документів, які підтверджують здійснення розрахунків за надані послуги з транспортування; супровідних документів, які засвідчують якість та комплектність продукції, що поставлялася; картки рахунків по яких відображено рух товарів від контрагентів ТОВ «СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ФОП ОСОБА_3 до позивача; оборотно-сальдові відомості. Крім того, за твердженням відповідача, контрагенти позивача - ТОВ «СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ФОП ОСОБА_3 на час вчинення спірних господарських взаємовідносин не мали достатніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів) для проведення відповідної фінансово - господарської діяльності, а проаналізувавши в ході перевірки отримані матеріали та номенклатуру придбаних контрагентами товарів згідно бази даних не було встановлено придбання останніми товарно - матеріальних цінностей, що в подальшому були реалізовані позивачу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У зв'язку з цим, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, з аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина була визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Обговорююючи питання шодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за спірними господарськими операціями, колегія суддів зважає на наступне.

Так, в матеріалах справи не міститься доказів того, що на час проведення перевірки позивачем у визначеному законом порядку надавалися документи на підтвердження перевезення (транспортування) товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ФОП ОСОБА_3 а саме: довіреності вантажоодержувачів, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, як і не надано супровідних документів, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставлялася (паспорти якості, сертифікати відповідності, специфікації).

Не було також надано і документів, які б підтверджували понесені позивачем витрати по транспортуванню придбаних товарно - матеріальних цінностей.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у контрагентів позивача можливості здійснювати фінансово - господарську діяльність, з огляду на відсутність у них трудових та матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, зокрема, відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Між тим, не було надано доказів на підтвердження наявності у контрагентів позивачу товару, (докази про відповідність ТМЦ технічним вимогам стандартів (ДСТУ) або технічним умовам (ТУ) - паспорт якості виробника, сертифікат відповідності товару).

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що спірні господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «СУЧАСНІ МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ФОП ОСОБА_3 не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, наявності трудових та матеріальних ресурсів, які необхідні для постачання товарно-матеріальних цінностей, що в свою чергу свідчить про відсутність реальних правових наслідків за укладеними між позивачем та контрагентами договорами.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення спірних правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Однак, дана обставина не дає підстав вважати, що сторони договірних відносин мали на меті настання реальних правових наслідків.

У спірних правовідносинах колегія суддів враховує також правову позицію Верховного Суду України, висловлену у спорах з подібними правовідносинами.

Так, у своїй постанові від 27 березня 2012 року в справі № 21-737во10 Верховний Суд України зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 2а-2717/11/2670 за позовом ТОВ «Ампір СВ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також, оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Зважаючи на спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що наявність лише видаткових та податкових накладних, інших платіжних документів за спірними операціями, як підстави формування податкового кредиту, у даному випадку не є достатніми та вичерпними, оскільки предметом спору є підтвердження саме інших обставин реальності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій, які фактично не знайшли свого підтвердження під час розгляду вказаної справи.

За таких обставин, аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного адміністративного позову.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратушенко» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 26.02.2018р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Петрик І.Й.