Рішення № 72479455, 27.02.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року Справа № 925/4/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Степаненко І.О. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватної організації "Організація колективного управління

авторськими і суміжними правами", м. Київ

в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Мун

Рекордс", м. Київ

до фізичної особи-підприємця Гасанова Ельшана Алі Огли,

м. Черкаси

про стягнення 16 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулася з позовом приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" до фізичної особи-підприємця Гасанова Ельшана Алі Огли про стягнення 16 000 грн. 00 коп. санкцій, передбачених п. "г" ч.2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" з підстав порушення відповідачем майнових авторських прав за використаний без дозволу об'єкт правового захисту - музичний твір.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01 лютого 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 27 лютого 2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 січня 2018 року встановлено строк для подання відзиву до 25 січня 2018 року.

Водночас у визначені судом строки відповідач відзиву не надав.

Оскільки про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 27 лютого 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/4/18.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" (видавник) та громадянином України ОСОБА_3 (правовласник) укладено договір про передачу авторських та суміжних прав №10/13-05-13, умовами якого передбачено, що правовласник на строк (визначений в додатку до даного договору) передає видавнику право на твори, а також право на використання запису виконання та фонограми виконання творів, перерахованих в додатку до даного договору.

Відповідно до п. 4.3. договору, правовласник передає видавнику право захищати твори від недобросовісного використання третіми особами, звертатися з відповідними позовами до будь-яких судових органів України та іноземних держав, домагатися досудового чи позасудового врегулювання і отримувати з порушників прав будь-які дозволені законом суми, забороняти реалізацію контрафактних примірників носіїв і конфіскувати такі носії, якщо це дозволено законом в кожному конкретному випадку. Видавник повинен виплачувати правовласнику частину стягнутих з порушників сум у відповідності зі статтею 5.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року (10.1 договору).

Згідно додатку №25 до договору про передачу авторських та суміжних прав №10/13-05-13 від 13 травня 2013 року, правовласник передав видавнику виключні авторські та суміжні права на використання, зокрема, музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор слів та музики - ОСОБА_3, виконавець - ОСОБА_3.

Водночас слід зазначити, що 02 лютого 2015 року ОСОБА_3 загинув у дорожньо-транспортній пригоді.

Даний факт суд визнає загальновідомим.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ч. 3 ст. 75 ГПК України).

За загальним правилом смерть фізичної особи - сторони зобов'язання - не припиняє зобов'язального правовідношення, оскільки майнові права та обов'язки померлого входять до складу спадщини та переходять до його спадкоємців (ст. 1218 ЦК).

Разом з тим згідно ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Дана норма визначає випадки коли зобов'язання нерозривно пов'язане із особою боржника або кредитора і у зв'язку з цим не може бути виконане або прийняте іншою особою.

Станом на 02 лютого 2015 року ОСОБА_3 свої зобов'язання за договором від 13 травня 2013 року про передачу авторських і суміжних прав виконав повністю.

Водночас зобов'язання видавника після смерті автора твору не припиняються, як і не припиняється право видавника на використання, зокрема, музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" після смерті автора.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24 січня 2011 року №18/2011 (а.с.18).

17 травня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" (видавник) та приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (організація) укладено договір №17052012/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник доручає організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на твори, перелік яких додається до даного договору, а саме дозволяти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання способами, передбаченими п. 2.2 даного договору.

Відповідно до п. 3.2.7. договору, у разі виявлення порушень майнових прав, видавник надає організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництв інтересів правовласника в суді.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині зобов'язань про надання звітів, розподілення та виплати зібраної винагороди - до їх повного виконання сторонами (п. 9.1. договору).

Додатковими угодами строк дії договору від 17 травня 2012 року продовжувався на наступні роки (а.с.30-33).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" надана декларація №78 від 01 липня 2014 року, відповідно до якої заявлена наявність майнових авторських прав щодо музичних творів згідно переліку, зокрема, музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор музики та тексту ОСОБА_3, виконавець ОСОБА_3. Частка правовласника за публічне виконання 100 %.

Отже, на підставі зазначеного вище договору про управління майновими авторськими правами та декларації, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Так, до майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом).

Як зазначає позивач, 25 березня 2016 року було встановлено, що у приміщенні кафе "Міраж", розташованому у м. Черкаси, бул. Шевченка, 414, в якому здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець Гасанов Ельшан Алі Огли, вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою наявної в закладі побутової аудіо техніки, серед яких твір під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_3.

Дані обставини підтверджуються актом фіксації №2/2503/2016 від 25 березня 2016 року, складеним уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного сповіщення на відеокамеру.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а" ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях (ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до ч. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_3, у приміщенні кафе "Міраж", розташованому у м. Черкаси, бульвар Шевченка, 414, в якому здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець Гасанов Ельшан Алі Огли, позивачем надано відеозапис публічного сповіщення, акт фіксації № 2/2503/2016 від 25 березня 2016 року, а також копію фіскального чеку відповідача від 25 березня 2016 року, оформлений у приміщенні кафе "Міраж" відповідача.

У процесі розгляду справи судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне сповіщення, з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні кафе "Міраж", розташованому у м. Черкаси, бульвар Шевченка, 414 і звучання музичного твору під назвою "Кольрова" у виконанні ОСОБА_3.

З вищенаведеного суд дійшов до висновку, що наданий позивачем відеозапис здійснювався у приміщенні розташованому у м. Черкаси, бул. Шевченка, 414, в якому здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець Гасанов Ельшан Алі Огли та доводить факт використання відповідачем вказаного вище музичного твору.

Також суд зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Статтею 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п. п. 51.2, 52.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Водночас відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 16 грудня 2016 року №1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 600 грн. 00 коп., що не заперечувалось організацією.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 16 000 грн. 00 коп. компенсації, що складає 10 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту правомірного використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_3 в приміщенні кафе "Міраж", по бул. Шевченка, 414, м. Черкаси 25 березня 2016 року.

Враховуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гасанова Ельшана Алі Огли, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами, ідентифікаційний код 37396151, р/р 26001010052453 в АТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313 в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс", вул. Іскрівська/Міцкевича, 9/9, м. Київ, ідентифікаційний код 36883133 - 16 000 грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 27 лютого 2018 року.

Суддя А.В.Васянович