Постанова № 72479359, 27.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. Справа № 914/2036/17

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 26.12.2017 за № 0006-вих.-5697 (вх. № ЛАГС 01-02/168/17 від 28.12.2017, вх. № ЛАГС 01-02/260/18 від 11.01.2018)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 27.11.2017 (суддя Березяк Н.Є., м. Львів)

у справі № 914/2036/17

за позовом: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Захід Ресурс Плюс”, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівська міська рада, м. Львів

про приведення об’єкта самочинного будівництва до попереднього стану

за участю представників:

від Позивача (особа, яка подала апеляційну скаргу) - ОСОБА_2 (довіреність №4-0006-10 від 05.01.2018);

від Відповідача – не з’явився;

від Третьої особи - не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід Ресурс Плюс” про приведення об’єкта самочинного будівництва до попереднього стану.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що Відповідач розпочав будівельні роботи на вул. Шевченка, 327, у м. Львові без необхідних дозвільних документів , чим порушив ст.ст. 26, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 0466.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.11.2017 у справі № 914/2036/17 провадження у справі припинено, скільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах. Припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що Позивачем при зверненні до суду не враховано те, що в даному випадку не існує спірних правовідносин, пов'язаних із невиконанням умов цивільно-правової угоди, а Позивач звернувся до суду як орган уповноважений здійснювати контролюючі функції у сфері містобудівної діяльності, а тому позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до приписів ст.ст. 3,4,17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 27.11.2017 у справі № 914/2036/17 та направити справу до суду для продовження розгляду.

Зокрема, Скаржник в апеляційній скарзі з посиланням на постанову Верховного Суду України від 15.11.2016, зазначає про те, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, так як склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 26.12.2017 за № 0006-вих.-5697 (вх. № ЛАГС 01-02/168/17 від 28.12.2017, вх. № ЛАГС 01-02/260/18 від 11.01.2018) на ухвалу господарського суду Львівської області від 27.11.2017 у справі № 914/2036/17 призначено до розгляду в судовому засіданні 13.02.2018 в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У зв’язку із перебуванням судді Кордюк Г.Т. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 30 від 12.02.2018 призначено проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів у справі № 914/2036/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.02.2018 до складу колегії суддів для розгляду справи № 914/2036/17 внесено зміни, замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.02.2018.

Третя особа участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні 27.02.2018 не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 09600283, про причини неявки суду не повідомила.

Відповідач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні 27.02.2018 не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суд іншої адреси.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ТОВ “Захід Ресурс Плюс” є адреса: 79069, Львівська область, м. Львів, будинок 327. На зазначену адресу Львівським апеляційним господарським судом направлялася кореспонденція, проте вона поверталася на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв’язку з вищенаведеним, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Відповідача та Третьої особи.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 27.02.2018 проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позивачем під час перевірки дотримання Відповідачем вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об’єкті за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 327, складено акт від 13.03.2018, яким встановлено, що Відповідач порушив вимоги ст. 376 ЦК України та п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» внаслідок проведення будівельних робіт, облаштування фундаментів під мобільну сортувальну лінію (МСЛ-1) без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт (а.с. 15-16).

З огляду на виявлені порушення, Позивачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13.03.2017, видано припис про зупинення будівельних робіт від 13.03.2017 та винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 17-21).

Надалі, Позивачем 21.04.2017 та 10.10.2017 повторно проведено перевірку дотримання Відповідачем вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об’єкті за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 327, за результатами якої складено акти від 21.04.2017, від 10.10.2017, протокол від 21.04.2017, видано припис та винесено постанову від 05.05.2017 про накладення на Відповідача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 26-35). За результатами повторної перевірки встановлено, що Відповідачем не виконано вимоги припису від 13.03.2017 , що є порушенням абз. 3 п. 14 Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011.

Як зазначає Позивач, невиконання Відповідачем вимог, встановлених в приписах, слугувало підставою для звернення з позовом до суду про приведення об’єкта: «Влаштування фундаменту для встановлення мобільної сортувальної лінії в приміщенні будівлі (блоку допоміжних цехів) на вул. Шевченка, 327, у м. Львові» до попереднього стану у відповідність до правовстановлюючих документів на виробничий цех, літера Р-1 на вул. Шевченка, 327, у м. Львові з компенсацією витрат, пов’язаних із приведенням об’єкта до попереднього стану за рахунок Відповідача.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний господарський спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Проте, судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (далі - суб'єкт владних повноважень), шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стаття 3 КАС України в пункті 1 дає визначення терміну "справа адміністративної юрисдикції", якою визнається публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за ознаками, наведеними в частині першій статті 17 КАС України, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (пункт 5 частини другої статті 17 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

З огляду на це, неправильним є формальне застосування пункту 5 частини другої статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що до суду звертається суб'єкт владних повноважень як позивач. Зазначене підтверджується також правилами статей 3, 15, 45 ЦПК України, які передбачають право органів державної влади, органів місцевого самоврядування звертатися до суду з заявами в порядку цивільного судочинства у випадках, установлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 38 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Разом з цим у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності

Таким чином, за змістом статті 177 ЦК України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.

Аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що спір за позовом Департаменту державного архітектурно-будівельної інспекції про зобов'язання знесення об'єкту самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів (Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду України/Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, від 27.09.2017, № 520/9778/13-ц|6-718цс17).

Згідно зі ст. 1 ГПК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 12 ГПК України (в редакції,яка діяла на момент порушення провадження в даній справі) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарським договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім інших спорів, вирішення яких віднесено до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України (в редакції,яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) відповідачами є юридичні особи, яким пред’явлено позовну вимогу.

Враховуючи норми ст. 2 КАС України, ст.ст. 1,12 ГПК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) та з огляду на те, що Позивач в даній справі звернувся не за захистом прав, свобод, інтересів у сфері публічно-правових відносин, адже підставою для звернення Позивача до суду слугувало порушення Відповідачем вимог законодавства з питань будівництва (ч. 7 ст. 376 ЦК України), даний спір пов'язаний із вирішенням питання щодо речового права, а склад учасників відповідає вимогам ст. 1 ГПК України (в редакції,яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали), даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень ГПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017), справи в судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про непоширення господарської юрисдикції на даний спір, тому ухвала суду першої інстанції про припинення провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 129, 240, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 26.12.2017 за № 0006-вих.-5697 (вх. № ЛАГС 01-02/168/17 від 28.12.2017, вх. № ЛАГС 01-02/260/18 від 11.01.2018) задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 27.11.2017 у справі № 914/2036/17 скасувати.

3. Справу № 914/2036/17 передати на розгляд місцевого господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 28.02.2018.

Головуючий суддя Л.Л. Давид

Суддя В.М.Гриців

Суддя Б.Д.Плотніцький