Рішення № 72475863, 26.02.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1466/15-ц

2/559/12/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

в особі секретаря Протас Ю.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до управління ОСОБА_5 у Дубенському районі, Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, Верської сільської ради, ОСОБА_6 про захист прав землекористувача шляхом визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та скасування рішення про державну реєстрацію , -

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що вона є власником житлового будинку №11 на вул. Гончариха ( раніше Енгельса, Кременецька ) в с. Верба Дубенського району Рівненської області, що стверджується доданим витягом про реєстрацію права власності.

Вказаний житловий будинок був побудований ним у шлюбі із ОСОБА_7, якому рішенням виконавчого комітету ОСОБА_8 сільської ради від 05.04.1972 р. дозволено будівництво житлового будинку в межах забудови с. Верба на колгоспній землі.

Статтею 20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року, який втратив чинність з 15.03.1991 року, передбачалось, що право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчувалось записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад.

Відповідно до запису в погосподарській книзі с. Верба по особовому рахунку №152 зазначено, що в її особистому користуванні в період 1986-1990 p.p. знаходиться земельна ділянка площею 0,23 га, по особовому рахунку №913 у період 1991- 1995 p.p. земельна ділянка площею 0,32~га."

Відповідно до ст. 22 ЗК України від 18.12.1990 p., право користування (власності) на землю виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Згідно із ст. 23 цього ж ЗК України право користування (власності) на землю посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів.

Дію ст. 23 ЗК України від 18.12.1990 р. було зупинено щодо земельних ділянок, передбачених статтею 1 Декрету №15-92.

Відповідно до п. З Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 р. № 15-92 право власності на земельні ділянки, передані для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме : ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених земельним кодексом, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах з наступною видачею акта на право приватної власності на землю.

Згідно із п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність (користування) земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають право на ці ділянки.

В постанові Верховного Суду України від 30.05.2012 р. у справі № 6-31цс12 з покликанням на п.3 Декрету КМУ від 26.12.1992 р. № 15-92 зазначається, що документом, що посвідчує право на земельні ділянки може бути запис у земельно- кадастрових документах.

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України рішення ВСУ, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Таким чином, позивачка є законним землекористувачем земельної ділянки (присадибної) площею 0, 32 га в с. Верба, вулиця Гончариха, 11.

Власником сусіднього житлового будинку на вулиці Гончариха, 9 в с. Верба є ОСОБА_9.

Оскільки, суміжні землекористувачі зайняли частину земельної ділянки із її користування, тому, з метою захисту свого права, вона звернулася до землевпорядної організації, за обміром якої розмір мого землекористування фактично становить біля 0,11 га, та до ОСОБА_8 сільської ради і в державні контролюючі органи.

ОСОБА_8 сільська рада листом від 26.03.2012 р. за №0225/97 зазначила, що ОСОБА_10 державний акт на землю не видавався, а рішенням ОСОБА_8 сільської ради від 12.07.2011 р. йому дозволено виготовлення проекту відведення.

На її звернення в інспекції ДАБК у Рівненській області листом від 25.12.2012 р. № 01-25/Б-3264 було повідомлено, що житловий будинок за адресою с. Верба Дубенського району належить ОСОБА_9 на підставі Свідоцтва про право власності САС 654469 від 10.12.2009 р., виданого виконкомом ОСОБА_8 сільської ради, при цьому правовстановлюючий документ на земельну ділянку в ОСОБА_9 відсутній.

Із даних інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №38656778 від 06.06.2015 р. житловий будинок №9 на вулиці Гончариха в с. Верба Дубенського району зареєстрований за ОСОБА_9, інформацію про належну власнику житлового будинку земельну ділянку.

Разом із тим, під час розгляду адміністративної справи № 817/114/15 в Рівненському окружному адміністративному суді її стало відомо, що суміжна з її володінням земельна ділянка передана у власність ОСОБА_6, а не ОСОБА_9, якому належить житловий будинок. При чому, виникнення права власності на землю відбулося на підставі рішень ОСОБА_8 сільської ради та Управління Держземагантва в період, коли вона вживала заходів для відновлення свого права на землекористування.

Так, згідно із погодженими графічними планами земельних ділянок, які передаються у власність ОСОБА_6, вбачається, що уся межа земельних ділянок ОСОБА_11, яка є власником житлового будинку №37 на вулиці Гончариха в с. Верба межує із її земельною ділянкою на вулиці Гончариха, 11 в с. Верба.

При цьому, земельна ділянка площею 0,25 га межує лише частково, а земельна ділянка площею 0,0658 га з цільовим призначенням для ОСГ межує по усій довжині її земельної ділянки, і виходить своїми межами до вулиці Гончариха між будинками №11 та №9, і вказує на те, що дана земельна ділянка, яка раніше не перебувала у користуванні ОСОБА_6 передана саме за рахунок її землекористування, хоча між двома сусідніми земельними ділянка згідно із генпланом села має знаходитися земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, а не для ОСГ. При цьому, під час узгодження меж земельної ділянки 27.08.2012 р. у присутності комісії особисто відмовилася підписати погодження меж земельних ділянок через незаконне включення у межі земельної ділянки ОСОБА_6, належної її земельної ділянки.

Вважає, що незаконними рішеннями органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади порушені її права, як належного землекористувача, що змусило звертатися в суд за захистом свого порушеного права шляхом визнання недійсними та скасування цих рішень та виданих на їх підставі рішень.

Так, ОСОБА_8 сільською радою прийнято з порушенням вимог закону наступні рішення, про які позивачу на даний час відомо:

-рішення №9 від 23.12.1999 року про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0, 25 га.

-рішення №607 від 10.12.2013 р. про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки площею 0,25 га в селі Верба Дубенського району по вулиці Гончариха, 37.

-рішення № 414 від 16.10.2012 р. про затвердження технічної документації на земельну ділянку розміром 0, 0658 га (кадастровий номер 5621681200:01:009:0053).

На підставі вказаних рішень Верської сільської ради сільської ради ОСОБА_6 отримала свідоцтва про права власності серії та номер 18658579 від 06.03.2014 р. на земельну ділянку кадастровий номер 5621681200:01:009:0071 та свідоцтво про право власності серії та номер 18658197 від 06.03.2014 р. на земельну ділянку кадастровий номер 5621681200:01:009:0053 та зареєструвала право власності на них у Реєстраційній службі Дубенського міськрайонного управління юстиції 06.03.2014 р., що стверджується доданими витягами із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексними номерами 18658758 та 18658219.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме : ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах н установлених земельним кодексом, посвідчується відповідною Радою народних депутатів про що робиться запис у земельно-кадастрових документах з наступною видачею акта право приватної власності на землю.

Згідно із п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність (користування) земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають право на ці ділянки.

В постанові Верховного Суду України від 30.05.2012 р. у справі № 6-31цс12 покликанням на п.3 Декрету КМУ від 26.12.1992 р. № 15-92 зазначається, що документом, що посвідчує право на земельні ділянки може бути запис у земельно- кадастрових документах.

Таким чином, вважає себе законним землекористувачем земельної ділянки (присадибної площею 0, 32 га в с. Верба, вулиця Гончариха, 11.

Власником сусіднього житлового будинку на вулиці Гончариха, 9 в с. Верба є ОСОБА_10.

Оскільки, суміжні землекористувачі зайняли частину земельної ділянки із її користування, то, з метою захисту свого права, звернулася до землевпорядної організації, за обміром якої розмір її землекористування фактично становить біля 0,11 га, та до ОСОБА_8 сільської ради і в державні контролюючі органи.

ОСОБА_8 сільська рада листом від 26.03.2012 р. за №0225/97 зазначила, що ОСОБА_10 державний акт на землю не видавався, а рішенням ОСОБА_8 сільської ради від 12.07.2011 р. йому дозволено виготовлення проекту відведення.

На її звернення в інспекції ДАБК у Рівненській області листом від 25.12.2012 р. № 01-25/Б-3264 було повідомлено, що житловий будинок за адресою с. Верба Дубенського району належить ОСОБА_9 на підставі Свідоцтва про право власності САС 654469 від 10.12.2009 р., виданого виконкомом ОСОБА_8 сільської ради, при цьому правовстановлюючий документ на земельну ділянку в ОСОБА_9 відсутній.

Із даних інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №38656778 від 06.06.2015 р. вбачається, що житловий будинок №9 на вулиці Гончариха в с. Верба Дубенського району зареєстрований за ОСОБА_9, інформація про належну власнику житлового будинку земельну ділянку відсутня.

Таким чином, суміжним землекористувачем земельної ділянки на вулиці Гончариха, 9 має бути ОСОБА_9, який являється власником житлового будинку.

Власником сусіднього житлового будинку на вулиці Гончариха, 9 в с. Верба є ОСОБА_10.

Просить визнати недійсним та скасувати рішення ОСОБА_8 сільської ради:

рішення №9 від 23.12.1999 року про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0, 25 га,

рішення №607 від 10.12.2013 р. про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки площею 0,25 га в селі Верба Дубенського району по вулиці Гончариха, 37:

рішення № 414 від 16.10.2012 р. про затвердження технічної документації на земельну ділянку розміром 0, 0658 га (кадастровий номер 5621681200:01:009:0053) та рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_11

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності, серія та номер 18658579 видане 06.03.2014 р. ОСОБА_6 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_12 Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції на земельну ділянку кадастровий номер 5621681200:01:009:0071.

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності серія та номер 18658197 видане 06.03.2014 р. ОСОБА_6 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_12 Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції на земельну ділянку кадастровий номер 5621681200:01:009:0053.

Скасувати рішення Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, прийняті 06.03.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_12 про державну реєстрацію земельних ділянок за ОСОБА_6:

кадастровий номер 5621681200:01:009:0071;

кадастровий номер 5621681200:01:009:0053.

Стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Представники відповідача ОСОБА_8 сільської ради позовні вимоги заперечили та дали пояснення про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 є необгрунтованими та безпідставними, а відтак стверджують, що підстави для їх задоволення відсутні.

У своїх запереченнях посилаються на те, що заявниця у позовній заяві вказує на те, що відповідно до запису в погосподарській книзі с. Верба по особовому рахунку № 913 у період 1991 по 1995 рр. у неї в особистому користуванні перебувала земельна ділянка, площею 0,32 га, а відтак вважає, що є законним землекористувачем вказаної земельної діялнки зазначеної площі. Окрім того, вважає, що вказана ділянка знаходиться за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Верба, вул. Гончариха, 11.

Разом з тим вказує на те, що суміжні земелекористувачі, а саме ОСОБА_6, що є Відповідачем по справі, зайняли частину земельної ділянки з її користування, у зв'язку з чим, з метою визначення реального розміру ділянки, якою вона користується, Позивач звернулась до відповідної землевпорядної організації, ОСОБА_8 сільської ради та інших державних контролюючих органів, якими встановлено розмір такої ділянки 0.11 га.

Водночас, будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують вищенаведене та правомірність заявлених позовних вимог у матеріалах справи відсутні, як і відсутні будь- які докази на підтвердження доводів Позивача про захоплення та вилучення ділянки, що не оформлена належним чином (зареєстроване право власності на неї у Позивача відсутнє), водночас якою вона користується.

В силу вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з дня його державної реєстрації.

Так, земельні ділянки, свідоцтва про державну реєстрацію, яких просить визнати недійним та скасувати у своєму позові Позивач, належать Відповідачу ОСОБА_6 на праві приватної власності та зареєстровані належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

При цьому, Позивач вказує на те, що правові акти органів місцевого самоврядування про передачу безкоштовно у власність ОСОБА_6 земельних ділянок, площею 0,25 га та 0,0658 га не відповідають вимогам закону та порушують права власника, а відтак вважаючи себе власником ділянки, яка правомірно належить ОСОБА_6, що підтверджується відповідними правовставновлюючими документами, вважає такі правові акти незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Правові вимоги Позивача не грунтуються на вимогах законодавства та спростовуються матерілами справи.

Так, як вбачається із запису погосподарської книги с. Верба по особовому рахунку № 913 у період 1991 по 1995 рр., в особистому користуванні Позивача перебували землі, площею 0,32 га, при цьому місцезнаходження та межі яких не відомі, а тому достеменно стверджувати про те, що ОСОБА_6 неправомірно надані земельні ділянки, якою фактично користується Позивач немає підстав, будь-які докази, що підтверджують протилежне - відсутні.

Згідно до ОСОБА_2 від 20.08.2003 року, складеного комісією у складі землевпорядника ОСОБА_8 сільської ради, представника сільської ради, депутата сільської ради та в присутності Позивача та ОСОБА_6, Позивач відбудовувала свій згорівший хлів таким чином, що один з його країв проходив на межі між її ділянкою та ділянкою ОСОБА_6, що свідчить про той факт, що хлів, встановлений Позивачем, знаходиться якраз на межі їхніх суміжних земельних ділянок.

При цьому паркан, також встановлений на межі цих двох ділянок та знаходиться там вже біля 35 років, жодних претензій з боку Позивача до ОСОБА_6 протягом усього нього періоду стосовно меж земельної ділянки не було.

З вище наведеного вбачається, що наданими документами, які долучені Позивачем до позовної заяви, жодних відомостей про дійсне місцезнаходження земельної ділянки останньої дані матеріали не містять, як не місять і відповідних рішень органів місцевого самоврядування про надання їй такої ділянки (ділянок).

Будь-яких даних, які б підтвердужвали той факт, що земельні ділянки, які належать на праві власності Відповідачу порушують межі, що проходять по паркану у матеріалах справи теж відсутні.

Разом з тим, до матеріалів позовної заяви Позивачем було долучено копії погосподарських книг, згідно яких за родичами останньої у різний період часу обліковувалась певна кількість землі, проте такі відомості містять інформацію лише про загальну кількість землі, без деталізації ділянок, у тому числі якого розміру у користуванні Позивача знаходиться ділянка по вул. Гончариха, 11 в с. Верба Дубенського району Рівненської області.

Водночас, як вбачається зі змісту відповіді ОСОБА_8 сільської ради за вих. № 123/02- 25 від 24.03.2015 року на запит Позивача, за адресою с. Верба, вул. Гончариха, 11 за будинком ОСОБА_4 обліковується 11 сотих землі, з них 6 сотих обліковуються за Позивачем, ОСОБА_4, а 5 сотих - за її колишнім чоловіком ОСОБА_7.

Згідно до ОСОБА_2 обстеження та обміру земельної ділянки ОСОБА_4, жительки с. Верба, вул. Гончариха, 11, розміщеної на території ОСОБА_8 сільської ради Дубенського району № б/н від 27.08.2003 року, встановлено, що розміри земельної ділянки останньої відповідають викопіюванню Генплану та складає загалом 0,11 га, розділена згідно рішення у відповідності до розподілу житлового будинку.

Зважаючи на це, на переконання сторони відповідача можна зробити висновок, що Позивач або не зрозуміла наданої їй інформації, або свідомо перекручує факти, стверджуючи у позові, що вона є користувачем земельної ділянки, розміром 32 сотих, яка знаходиться за адресою с. Верба, Гончариха, 11.

А тому розмір земельної ділянки, яку на сьогоднішній день фактично займає господарство ОСОБА_4 за адресою с. Верба, вул. Гончариха, 11 становить 11 сотих, тобто стільки ж, як за господарством обліковується у сільській раді.

Згідно з погосподарскими книгами за господарством ОСОБА_4 облікується, що 21 сота земельної ділянки для ведення селянського господарства виділених в іншому земельному масиві під огородництво.

З наведених обставин, за господарством Позивача по вказаній вище адресі облікується така сама кількість землі, яка і є в натурі, при цьому межа між сусідськими їй в Державному земельному кадастрі співпадає із межею на місцевості, а відтак вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягають.

Просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_5 до суду не з»явився, подавши заперечення щодо заявлених позовних вимог їх необґрунтованості та безпідставності. Просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення із слідуючих підстав.

Судом встановлено, що за господарством позивачки ОСОБА_4 відповідно до запису в погосподарській книзі с. Верба по особовому рахунку № 913 у період 1991 по 1995 рр. у користуванні перебувала земельна ділянка, площею 0,32 га, що складали землі для обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства.

При зверненні Позивачки звернулась до відповідної землевпорядної організації, ОСОБА_8 сільської ради та інших державних контролюючих органів, якими встановлено розмір такої земельної ділянки за адресою с.Верба вулиця Гончариха 11, якою користується заявниця складає 0,11 га.

Згідно до ОСОБА_2 від 20.08.2003 року, складеного комісією у складі землевпорядника ОСОБА_8 сільської ради, представника сільської ради, депутата сільської ради та в присутності Позивача та ОСОБА_6, Позивач відбудовувала свій згорівший хлів таким чином, що один з його країв проходив на межі між її ділянкою та ділянкою ОСОБА_6, що свідчить про той факт, що хлів, встановлений Позивачем, знаходиться якраз на межі їхніх суміжних земельних ділянок.

При цьому, паркан, також встановлений на межі цих двох ділянок та знаходиться там вже біля 35 років.

З наявних матеріалів справи що надані позивачкою, відомостей про дійсне місцезнаходження земельної ділянки в розмірі 0,32 га. не містять, як не містять і відповідних рішень органів місцевого самоврядування про надання їй такої ділянки (ділянок).

Будь-яких даних, які б підтверджували той факт, що земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_6 та порушують межі, що проходять по паркану у матеріалах справи теж відсутні.

Водночас, як вбачається зі змісту відповіді ОСОБА_8 сільської ради за вих. № 123/02- 25 від 24.03.2015 року на запит Позивача, за адресою с. Верба, вул. Гончариха, 11 за будинком ОСОБА_4 обліковується 11 сотих землі, з них 6 сотих обліковуються за Позивачем, ОСОБА_4, а 5 сотих - за її колишнім чоловіком ОСОБА_7.

Згідно до ОСОБА_2 обстеження та обміру земельної ОСОБА_4, жительки с. Верба, вул. Гончариха, 11, розміщеної на території ОСОБА_8 сільської ради Дубенського району № б/н від 27.08.2003 року,встановлено, що розміри земельної ділянки останньої відповідають викопіюванню Генплану та складає загалом 0,11 га, розділена згідно рішення у відповідності до розподілу житлового будинку.

А тому, розмір земельної ділянки, яку на сьогоднішній день фактично займає господарство ОСОБА_4 за адресою с. Верба, вул. Гончариха, 11 становить 11 сотих, тобто скільки ж, як за господарством обліковується у сільській раді.

Згідно з погосподарскими книгами за господарством ОСОБА_4 облікується 21 сота земельної ділянки для ведення селянського господарства виділених в іншому земельному масиві під огородництво. Однак, даний факт без належного обгрунтування та доказів заперечується стороною позивачки.

У відповідності до висновку судової земельно – технічної експертизи земельна ділянка якою користується позивачка ОСОБА_4 складає 1144.1 м2. Суміжні ділянки землекористувача та власника ОСОБА_6 у відповідності до плану забудови не накладються на земельну ділянку користувача ОСОБА_4.

Виїздним судовим засіданням з участю сторін та експертів було підтверджено розмір земельної ділянки позивачки площею 0.1144,1 га. При цьму, підтверджено висновки експерта щодо відсутності накладання земельної ділянки ОСОБА_6 на ділянку землекористувача ОСОБА_4.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до управління ОСОБА_5 у Дубенському районі, Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, Верської сільської ради, ОСОБА_6 про захист прав землекористувача шляхом визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та скасування рішення про державну реєстрацію- відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: