Рішення № 72474549, 26.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3019/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

при секретарі судового засідання Шейнцис О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3019/17

За позовом: Комунальної установи "Болградська центральна районна лікарня" (68702, Одеська область, м. Болград, вул. Ізмаїльська, 71,75);

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Марку Дмитра Станіславовича (АДРЕСА_1);

про стягнення 11 650 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Желясков В.Ю. - довіреність №191 від 23.01.2018р.;

від відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Комунальна установа "Болградська центральна районна лікарня" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Марку Дмитра Станіславовича, в якій просить суд зменшити ціну договору купівлі-продажу №154 від 06.12.2016р. пропорційно до виявлених недоліків на суму 11650,00 грн. та стягнути з відповідача грошові кошти у зазначеному розмірі, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на норми ст.678 ЦК України, зазначивши про передачу йому відповідачем товару, частина якого (відповідної вартості) була не придатна до використання за призначенням.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2017р. порушено провадження у справі №916/3019/17 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 24.01.2018р.

Ухвалою суду від 24.01.2018р. справу №916/3019/17 прийнято до розгляду за правилами ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., в порядку спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на визначену ухвалою суду від 11.12.2017р. дату, а саме на 24.01.2018р.

Ухвалою суду від 24.01.2018р. з урахуванням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи для надання йому можливості подати додаткові докази, що мають суттєве значення для розгляду справи, а також з огляду на необхідність встановлення відповідачу строку для подання відзиву та, відповідно, встановлення строку для подання відповіді на відзив та заперечень, розгляд справи відкладено на 26.02.2018р.

У судове засідання 26.02.2018р. з'явився представник позивача, який в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, зазначивши про те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідач - Фізична особа-підприємець Марку Дмитро Станіславович про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у витязі з ЄДР (а.с.25-27), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення ухвали про порушення провадження у справі від 11.12.2017 року було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с.21-24), з урахуванням належного направлення на адресу суду ухвали суду від 24.01.2018р., а також відсутність жодних клопотань щодо причин неявки відповідача у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 2 та ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги Комунальної установи "Болградська центральна районна лікарня" щодо зменшення ціни договору купівлі-продажу №154 від 06.12.2016р. пропорційно до виявлених недоліків на суму 11650,00 грн., а також стягнення вказаних коштів ґрунтуються на положеннях вказаного договору, укладеного між нею та Фізичною особою-підприємцем Марку Дмитром Станіславовичем.

Оцінюючи заявлені Комунальною установою "Болградська центральна районна лікарня" вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 06.12.2016р. між Комунальною установою "Болградська центральна районна лікарня" (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Марку Дмитром Станіславовичем (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 154 (а.с.12-13), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товари, визначені у п. 1.2 цього договору, якість яких відповідає вимогам, зазначеним в Інформації про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (специфікації) (додаток №1), а Покупець прийняти і оплатити такі товари.

Найменування товару: ДК 016:2010 код 22.23.1 „Вироби пластмасові для будівництва; лінолеум і покриви на підлогу, тверді, не пластикові" ДК 021/2015 код 44221000-5 „Вікна, двері та супутні вироби" (метало пластикові вікна та дівері) (п.1.2 договору).

Згідно до п. 1.3 договору, кількість товару: металопластикові вікна - 235шт., металопластикові двері - 24 шт.

Ціна договору становить 609500,00 грн. без ПДВ. (п.3.1 договору).

Положеннями п.4 договору сторони встановили, що оплата договором закупівлі здійснюється після отримання Покупцем товару у повній комплектації, а також інших документів, передбачених чинним законодавством України, згідно акту приймання -передачі товару.

Відповідно до п. 5.4 договору прийняття за якістю оформлюється актом, який повинен бути складений у день прийняття товару. У випадку, коли буде встановлено порушення якості товару Покупець спільно з представником Постачальника відображає це у акті прийому товарів та складає окремий акт і, залежно від причин недоліків пред'являє претензію стороні, що порушила законні інтереси Покупця.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання акту і приймання -передачі товару Постачальником (п.5.7 договору).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України) сплачує покупцю штрафні санкції, пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів, в яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно до п. 7.3 договору, якість товару, що поставляється повинна відповідати державним стандартам. При постачанні неякісного товару Постачальник замінює цей товар на якісний у 20-денний термін та сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від суми поставленого неякісного товару (абзац 1,2 п. 2 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016р.

Згідно додатку № 1 до договору (а.с.98) передбачено, що установка металопластикових конструкцій здійснюється силами і засобами Постачальника (відповідача) та за його рахунок: знімання засклених віконних рам; демонтаж віконних коробок в стінах; знімання підвіконних дощок в будівлі; заповнення віконних прорізів готовими блоками; установлення віконних відливів; установлення пластикових підвіконних дощок.

Як свідчать матеріали справи, Південним офісом Державної аудиторської службової України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КУ "Болградська центральна районна лікарня" за період з 01.01.2015р. по 30.04.2017р., про що складено відповідний акт № 04-11/55 від 18.07.2017р. (а.с.46-92).

В ході ревізії встановлено, що згідно вищевказаного договору в комплект поставки повинні входити: виріб у зібраному вигляді, фурнітура, паспорт, в якому вказуються комплектуючі і технічні показники та вказівки з експлуатації. Згідно з п. 3.1 договору, ціна договору становить 609500, 00 грн. Фактично згідно накладної відпущено металопластикові вікна у кількості 235шт. на загальну суму 547100,00 грн. (вартість одного виробу 2328,09грн.); металопластикові двері у кількості 24 шт. на загальну суму 62400,00 грн. (вартість одного виробу 2600,00 грн.)

Установка здійснювалась ФОП Марку Д.С. згідно додатку № 1 до договору. Виконання умов договору ФОП Марку Д.С. здійснено не у повному обсязі, а саме: не встановлено одне вікно, не встановлені підвіконня та віконні зливи на загальну суму 11650,00 грн. Оплата ФОП Марку Д.С. здійснено повністю 22.12.2016р.

При проведенні контрольного обстеження установки металопластикових конструкцій комісією встановлено, що в порушення умов договору (невід'ємна частина цього договору - специфікація) (додаток №1), вікна, відливи та підвіконні дошки встановлені не у повному обсязі. (Акт вартості невиконаних робіт у додатку № 27).

Перевіркою встановлено, що лікарнею зайво сплачено кошти ФОП Марку Д.С. на суму 11650,00 грн. та зроблено висновок про те, що у зв'язку із невиконанням договору встановлено матеріальну шкоду (збитки), завдані лікарні на загальну суму 11650,00 грн. (а.с.70-72).

Вказані обставини, на думку позивача, є порушенням його прав та підставою для їх захисту в судовому порядку.

За приписами ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст.180 ГК України істотною умовою господарського договору є, зокрема, його ціна, при чому, відповідно до ст.632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, азміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 678 ЦК України, на яку посилається позивач, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця, зокрема, пропорційного зменшення ціни.

Статтями 13, 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому зазначені докази мають бути належними та допустимими у розумінні положень ст.ст. 76, 77 ГПК України.

Як слідує з умов п. 5.4 договору прийняття за якістю оформлюється актом, який повинен бути складений у день прийняття товару. У випадку, коли буде встановлено порушення якості товару Покупець спільно з представником Постачальника відображає це у акті прийому товарів та складає окремий акт і, залежно від причин недоліків пред'являє претензію стороні, що порушила законні інтереси Покупця.

Проте позивачем в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства такого акту, який є належним та допустимим доказом, надано не було.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, відповідач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, про що свідчить відсутність будь-яких претензій чи зауважень позивача з цього приводу та що безпосередньо підтверджується відповідною накладною №154 від 19.12.2016р. (а.с.123) та актом приймання-передачі товару № 1 від 19.12.2016р. (а.с.124).

При цьому суд зазначає, що акт ревізії, наданий позивачем, не є в даному випадку належним, допустимим та достатнім доказом.

В той час же час, позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують спірну суму (11650,00 грн.), зокрема, як встановлено судом, акт вартості невиконаних робіт № 27, на який є посилання у акті перевірки (а.с.71), відсутній, що в свою чергу також виключає можливість будь - якого стягнення чи зменшення ціни договору.

Крім того, вказуючи, що у акті ревізії встановлено наявність шкоди (збитків), позивач також не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, потрібних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків: (протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Згідно до ч. 1 ст. 86 вказаного кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про зменшення ціни договору купівлі-продажу № 154 від 06.12.2016р. пропорційно до виявлених недоліків на суму 11650,00 грн. з подальшим стягненням її з відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та умовах договору, у зв'язку з чим підстави для їх задоволення відсутні.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог Комунальної установи "Болградська центральна районна лікарня", судові витрати, згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, за рахунок відповідача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 129,232,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Повне рішення складено 28 лютого 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська