Рішення № 72474459, 26.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/324/17

Господарський суд Одеської області у складі головуючого судді Щавинської Ю.М., суддів Літвінова С.В., Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Шейнцис О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №281/исх-гс від 28.12.2017р.;

від третьої особи: ОСОБА_2 - довіреність №б/н від 22.03.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність №01-36/44 від 27.12.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/324/17

за позовом: Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.М."

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення

СУТЬ СПОРУ: Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.М.", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 138 211,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 555,55 грн., 3% річних у розмірі 1 801,76 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування поданої позовної заяви, з урахуванням письмових пояснень по справі (т.1 а.с.93-105), позивач зазначає, що рішенням Одеської міської ради від 04.07.2007р. №1490-V Закритому акціонерному товариству "ІТМ", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.М", надано у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку площею 2 921 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Одеса, Новомосковська дорога, 9.

На підставі зазначеного рішення 04.06.2008р. між Одеською міською радою та ЗАТ "ІТМ" укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Одеській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.04.2009р. №040950500024.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2015р. у справі №916/636/15-г, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р., у вищевказаний договір оренди було внесено зміни стосовно збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також розміру орендної плати.

Разом з тим, як вказує позивач, в порушення прийнятих на себе за договором оренди землі зобов'язань, відповідач не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, з огляду на що, у останнього у період з вересня 2015р. по жовтень 2016 року включно утворилась заборгованість у сумі 138 211,81 грн., на яку були нараховані 3% річних та інфляційні збитки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2017р. (суддя Гуляк Г.І.) порушено провадження у справі № №916/324/17 за позовом Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.М" про стягнення 148 569,12 грн. із призначенням розгляду в засіданні суду.

Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

27.03.2018р. до канцелярії суду від ТОВ "І.Т.М." надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.54-55), в якому останній проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Так відповідач зазначає, що між сторонами по справі відсутні орендні відносини, оскільки договір оренди земельної ділянки від 04.06.2008р. припинив свою дію 01.04.2014р. та не був поновлений.

Також відповідач наголошує на тому, що рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2015р. у справі №916/636/15-г, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р., було внесено зміни до договору оренди землі вже після того, як строк дії договору закінчився, а отже вказані зміни не можуть змінювати правовідносини сторін. Крім того, як вказує відповідач, до Державного реєстру прав не були внесені зміни щодо розміру орендної плати за земельну ділянку.

ТОВ "І.Т.М." стверджує, що розрахунок позивача щодо розміру заборгованості відповідача з оплати орендної плати взагалі не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки постановою Приморського районного суду м.Одеси від 10.12.2014р. у справі 522/11050/14-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016р., визнані протиправними та скасовані рішення Одеської міської ради від 28.12.2010р. №41-V1 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси" та від 20.09.2011 №1268-VI "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 №41- VI "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси".

До того ж відповідач зазначає, що відповідно до довідки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №643/10/15-52-07-02-34 від 21.03.2017р. у ТОВ "І.Т.М." зі сплати орендної плати за землю наявне позитивне сальдо у сумі 45 283,20 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із нез'явленням представників відповідача у судове засідання та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 24.04.2017р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.04.2017р. у зв'язку із перебуванням судді Гуляк Г.І. з 13.04.2017р. на тривалому лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/324/17, за результатами якого дану справу розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 27.04.2017р. справу №916/324/17 суддею Щавинською Ю.М. прийнято до свого провадження із призначенням її до розгляду в засіданні суду 29.05.2017р.

25.05.2017р. Одеською міською радою до канцелярії суду було подано письмові пояснення по справі (т.1 а.с.93-105), в яких заперечуючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, остання наголошує на тому, що всупереч вимогам, викладеним у ст. 34 Закону України "Про оренду землі", ТОВ "І.Т.М." до теперішнього часу не було повернуто спірну земельні ділянку позивачу. Більш того, як вказує позивач, відповідач, незважаючи на твердження щодо припинення строку дії договору, досі сплачує орендну плату, порушуючи при цьому умови договору щодо розміру орендної плати.

Крім того, позивач також вказує на те, що під час розгляду господарським судом Одеської області справи №916/636/15-г, суд, дослідивши матеріали справи та усі наявні докази, дійшов висновку про можливість внесення змін до договору оренди землі від 04.06.2008р. При цьому, рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі 916/636/15-г є чинними.

Позивач звертає увагу суду на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2017р. у справі 522/11050/14-а частково задоволено касаційну скаргу Одеської міської ради, скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016р., справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції.

Одеська міська рада також зазначає, що надана ТОВ "І.Т.М." довідка ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не є належним доказом відсутності у відповідача заборгованості за договором у зв’язку із тим, що при подачі декларації платника податків ТОВ "І.Т.М." самостійно декларує відповідний розмір орендної плати, який не відповідає розміру, визначеному у договорі оренди землі, з урахуванням рішення суду щодо внесення змін стосовно розміру орендної плати.

З огляду на необхідність додаткового витребування доказів, у судовому засіданні 29.05.2017р. було оголошено перерву до 19.06.2017р.

19.06.2017р. відповідачем до суду було подано додаткові пояснення по справі (т.1 а.с.148-149), в яких зазначив, що ТОВ "І.Т.М." помилково в податкових деклараціях з плати на землю відображало у розрахунку суми орендної плати земельну ділянку площею 0,2921 га та сплачувало орендну плату.

Крім того, відповідач посилаючись на приписи ст.33 Закону України "Про оренду землі", зазначив про невиконання умов щодо укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, що має наслідком припинення дії відповідного договору з 01.04.2014р.

Так, відповідач наголосив, що ТОВ "І.Т.М." земельною ділянкою, площею 2 921 кв.м. не користується, це є землі загального користування під проїздами на проходами, жодних перешкод у користуванні цією земельною ділянкою для орендодавця чи інших осіб не існує.

Ухвалою суду від 19.06.2017р. за клопотанням представника позивача строк розгляду справи продовжено на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України та, приймаючи до уваги необхідність додаткового витребування та дослідження доказів, у судовому засіданні оголошено перерву до 03.07.2017р.

03.07.2017р. до суду надійшли письмові пояснення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в яких останній підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

З огляду на необхідність надання часу відповідачу ознайомитись з матеріалами справи, а також необхідність додаткового дослідження доказів, у судовому засіданні 03.07.2017р. оголошено перерву до 06.07.2017р.

Приймаючи до уваги необхідність додаткового витребування та дослідження доказів у судовому засіданні 06.07.2017р. оголошено перерву до 11.07.2017р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2017 року провадження у справі №916/324/17 зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/325/17.

26.07.2017р. позивачем до канцелярії суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.2 а.с.62-64), згідно якої Одеська міська рада просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за землю у період з 01.09.2015р. по 30.06.2017р. у сумі 195 926,10 грн., три відсотки річних у сумі 5 190,18 грн., інфляційні втрати у сумі 27 827,94 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вказаної заяви, позивач зазначив про надання відповідачем суду платіжних доручень, що підтверджують сплату ТОВ "І.Т.М." частини орендної плати за період, що не увійшов до розрахунку заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.

28.09.2017р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі №916/324/176, з огляду на винесення Одеським апеляційним господарським судом у справі № 916/325/17 постанови від 21.09.2017р., згідно якої рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2016р. у справі №916/325/17 залишено без змін.

Враховуючи усунення обставин, які зумовили зупинення провадження по справі, ухвалою суду від 04.10.2017р. розгляд справи №916/324/17 поновлено з 23.10.2017р. із призначенням її до розгляду в засіданні суду на зазначену дату.

Ухвалою суду від 23.10.2017р. справу №916/324/17 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

За результатами автоматичного розподілу справи №916/324/17, вказану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Літвінов С.В., суддя Оборотова О.Ю.

Ухвалою суду від 24.10.2017р. справу №916/324/17 прийнято до колегіального розгляд у вище визначеному складі суддів. Колегіальний розгляд справи призначено на 13.11.2017р.

Приймаючи до уваги необхідність додаткового витребування та дослідження доказів у судовому засіданні 13.11.2017р. оголошено перерву до 04.12.2017р.

01.12.2017р. представником відповідача до канцелярії суду було подано клопотання про призначення судової експертизи, згідно якого останній просить суд призначити судову економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: який розмір плати за землю повинен щомісяця сплачувати ТОВ "І.Т.М." за земельну ділянку площею 2 921 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9?; Чи правильно Одеською міською радою розрахована заборгованість ТОВ "І.Т.М." за оренду земельної ділянки площею 2 921 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9?.

Обґрунтовуючи необхідність призначення судової експертизи, відповідач вказує на те, що оскільки договір оренди землі від 04.06.2008р. припинив свою дію ТОВ "І.Т.М." не повинно сплачувати орендну плату за землю, а повинен лише компенсувати вартість фактичного землекористування під його об’єктами нерухомості, розмір якого значно менше розміру, який відповідач наразі сплачує щомісяця.

У судовому засіданні 04.12.2017р. суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення експертизи відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення щодо відмови у задоволенні клопотання) експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Як вбачається зі змісту питань, які позивач просить суд поставити на вирішення експертизи, останні є саме правовими питаннями, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, у зв`язку з чим неприпустимо ставити дані питання перед судовими експертами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2017р. приймаючи до уваги нез’явлення в судове засідання представника відповідача, а також необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 14.12.2017р.

Приймаючи до уваги необхідність додаткового витребування та дослідження доказів у судовому засіданні 14.12.2017р. оголошено перерву до 21.12.2017р.

Ухвалою суду від 21.12.2017р. справу №916/2324/17 прийнято до розгляду за правилами ГПК України в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.12.2017р.

Приймаючи до уваги встановлення сторонам по праві строку для подання додаткових заяв по суті справи до 18.01.2018р. у судовому засіданні 21.12.2017р. оголошено перерву до 29.01.2018р.

У судовому засіданні 29.01.2019р. представниками сторін та третьої особи було надано суду клопотання, відповідно до якого останні просили суд розпочати розгляд справи по суті на підставі ч.6 ст. 183 ГПК України, з огляду на те, що під час підготовчого засідання вирішені всі питання, визначені в ст.. 182 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.01.2018р. судом було закрито підготовче провадження у справі №916/324/17 із призначенням справи до судового розгляду по суті в засіданні суду 29.01.2018р.

У судовому засіданні 29.01.2018р. було оголошено перерву до 21.02.2018р.

У судовому засіданні 21.02.2018р. судом було оголошено перерву до 26.02.2018р.

У судовому засіданні 26.02.2018р. представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення, підтримав у повному обсязі. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи вимоги Одеської міської ради вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Одеської міської ради направлені на стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 04.06.2008р.

Так обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, зокрема, наголошує на тому, що після закінчення дії договору ТОВ "І.Т.М." земельну ділянку повернуто не було, відповідач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачує орендну плату, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. При цьому, Одеська міська рада відповідачу не направляла жодних листів-повідомлень із запереченням проти продовження дії договору, продовжила приймати від ТОВ "І.Т.М." орендну плату та не вчиняла жодних дій, направлених на вилучення земельної ділянки.

Зазначені дії по суті призвели до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той же строк на тих же умовах.

Разом з тим, позиція відповідача повністю суперечить вказаній аргументації та зводиться до того, що договір оренди земельної ділянки припинився у зв’язку із закінченням строку його дії та продовжений, як того вимагає чинне законодавство шляхом укладання додаткової угоди, не був. При цьому, зазначає про помилковість сплати орендних платежів.

Приймаючи до уваги доводи сторін щодо чинності договору, при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача заявленої суми, суд перш за все повинен надати правову оцінку чинності договору земельної ділянки.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 04 червня 2008 року між Одеською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "ІТМ" (орендар), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.М.", було укладено договір оренди землі (т.1 а.с.16-20), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 2921 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9, згідно з планом земельної ділянки, який є невід’ємною частиною договору.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п.6.3. договору).

Договір укладено терміном на 5 років, але не пізніше організації промвузлового проїзду для експлуатації та обслуговування складських будівель(пункт 3.1 договору)

Згідно до п.12.5. дія договору припиняється у випадку, зокрема, закінчення терміну, на який Орендарю було надано у користування земельну ділянку.

У відповідності до п. 3.2. договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.7.1. договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 9.4.1. договору передбачено обов’язок орендаря виконувати встановлені щодо об’єкта оренди зобов’язання, додержувати вимог, встановлених Законом України "Про оренду землі", виконувати обов’язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України.

Вказаний договір від 04.06.2008р. посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 2233, а 01.04.2009 р. - зареєстровано в Одеській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040950500024.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі було складено акт прийома-передачі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9, що передається в оренду ТОВ "І.Т.М.", відповідно до якого відповідачу було фактично передано в оренду земельну ділянку, площею 2 921 кв.м. на виконання умов вищевказаного договору оренди від 04.06.2008 р.

Таким чином, після державної реєстрації договору оренди землі та складання акту приймання-передачі земельної ділянки відповідач набув право оренди земельної ділянки площею 2 921 кв.м. у строк до 01.04.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2014р. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було направлено директору ТОВ "І.Т.М" листа за №01-13/2915 (т.1 а.с.150), в якому було повідомлено про закінчення терміну дії договору, та запропоновано звернутися на ім'я в.о. Одеського міського голови щодо подовження терміну дії договору у зв’язку з закінченням строку дії договору, або повернути дану земельну ділянку Орендодавцеві згідно з нормами чинного законодавства.

При цьому, як встановлено судом та сторонами не заперечується, відповідач з відповідною заявою про продовження дії договору не звертався та земельну ділянку за актом приймання-передачі не повернув.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Порядок поновлення договору оренди землі врегульований статтею 33 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. ч. 1 - 5 вказаної статті).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.ч. 6 - 10 вказаної статті).

Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки поновлення договору оренди землі.

У першому випадку орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами укласти договір оренди землі після його припинення. В цьому разі нормою покладено на орендаря обов'язок повідомити про такий свій намір орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, додати лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з обов'язковим доданням проекту додаткової угоди, а на орендодавцеві лежить обов'язок у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевірити його на відповідність вимогам закону, узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), та укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

У другому випадку поновлення договору відбувається на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. У цьому випадку передбачено обов'язкове укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яке здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Таким чином, поновлення договору в передбачений нормами ч.ч.6 - 10 ст.33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків.

Як встановлено судом та сторонами по справі не заперечується, сторонами договору не було дотримано вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо укладання додаткової угоди, що має наслідком припинення орендних правовідносин між сторонами 01.04.2014р. у зв’язку із закінченням строку дії договору.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що при прийнятті рішення по справі №916/636/15 (суддя Волков Р.В.) про внесення змін до договору оренди землі, суд, дослідивши матеріали справи та усі наявні докази дійшов висновку про можливість внесення змін до договору оренди землі, оскільки в даному рішенні не було надано правової оцінки чинності договору.

Таким чином, приймаючи до уваги припинення орендних правовідносин між сторонами з 01.04.2014р, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, нарахованої на підставі вищевказаного договору, за період з 01.09.2015р. по 30.06.2017р., що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.

Натомість, суд зазначає, що Одеська міська рада не позбавлена права звернутися до суду з окремим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.М." щодо стягнення сум за користування земельною ділянкою без укладання відповідного договору, у визначенні розміру яких і мають бути враховані висновки суду по справі №916/636/15.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, підстави для покладення на відповідача судових витрат, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Керуючись ст.ст.232, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Повне рішення складено 28 лютого 2018 р.

Головуючий суддя Ю.М. Щавинська

Суддя С.В. Літвінов

Суддя О.Ю. Оборотова