Рішення № 72474433, 16.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2018Справа № 910/21211/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс»

до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення 1251297 грн. 90 коп.

Суддя Отрош І.М.

секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.

Представники учасників справи:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Малярчук Ю.Б. - представник за довіреністю № 2-522д від 19.01.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.11.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс» з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 1251297 грн. 90 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти в загальній сумі 1251297 грн 90 коп. Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, вказані кошти були перераховані безпідставно. У зв'язку із чим, позивач просить суд відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача безпідставно перераховані кошти в сумі 1251297 грн 90 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21211/17, звільнено позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 910/21211/17 та справу призначено до розгляду на 19.12.2017.

14.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Транс" про участь у судовому засіданні, призначеному на 19.12.2017, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта Транс" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 19.12.2017, у режимі відеоконференції.

19.12.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору 058/ДП-08 від 22.05.2008, Договору № 058/76-08 від 22.05.2008, Договору № 254/21-тр/Ш від 30.05.2008 та Договору № 058/95-08 від 22.05.2008. На підставі вказаних договорів позивач здійснив попередню оплату у розмірі 5691518 грн. 78 коп., а відповідач поставив позивачу продукцію та надав послуги з транспортування нафтопродуктів на загальну суму 5639615 грн. 59 коп. Кредиторська заборгованість відповідача у розмірі 51903 грн. 19 коп. була списана відповідачем відповідними протоколами.

При цьому, відповідачем до відзиву на позовну заяву було долучено заяву про застосування позовної давності.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.01.2018.

04.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Транс" про участь у судовому засіданні, призначеному на 16.01.2018, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта Транс" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 16.01.2018, у режимі відеоконференції.

12.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» про залучення до участі у справі № 910/21211/17 заявника третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Судом було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 у справі № 910/21211/17 та у протоколі судового засідання від 16.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 у справі № 910/21211/17 відкладено підготовче засідання на 06.02.2018.

29.01.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав на те, що відповідачем не долучено до матеріалів справи жодної первинної документації (актів приймання-передачі, накладних), тобто належних доказів підтвердження факту відвантаження продукції позивачу відповідачем суду не надано. Крім того, позивач зазначив, що долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву документи не засвідчені належним чином.

Також, позивач вказав на те, що ним було з поважних причин пропущено позовну давність так як лише 24.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс» було визнано банкрутом, а арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича було призначено ліквідатором банкрута.

Враховуючи викладені обставини, позивач просив суд витребувати від відповідача оригінали Договору № 058/ДП-08 від 22.05.2008, Договору № 058/95-08 від 22.05.2008, Договору № 254/21-тр/ш від 30.05.2008, Протоколу № 4 від 14.12.2011, Протоколу на списання кредиторської та дебіторської заборгованості від 22.03.2012; Акт від 29.06.2016 № 5 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду; довідку бухгалтерії від 19.12.2017, довідку розрахунків; визнати поважними причини пропуску позовної давності.

31.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Транс" про участь у судовому засіданні, призначеному на 06.02.2018, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта Транс" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 06.02.2018, у режимі відеоконференції.

05.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав на те, що Договір № 254/21-тр/ш від 30.05.2008 та акти приймання-передачі за ним були знищені, у зв'язку з чим відповідач не може надати суду копію вказаного договору.

Крім того, відповідач повторно просив суд застосувати позовну давність та відмовити у позові.

У підготовчому засіданні 06.02.2018, розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд відмовив в його задоволенні, оскільки відповідачем були подані належним чином засвідчені письмові докази (відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України), та у суду не виникає сумнів щодо відповідності наданих відповідачем копій доказів оригіналам, про що зазначено у протоколі судового засідання від 06.02.2018.

У підготовчому засіданні 06.02.2018 представник відповідача подав докази у справі (копію Договору поставки нафтопродуктів № 058/76-08 від 22.05.2008, доповнення до вказаного договору та докази направлення вказаних доказів на адресу позивача) та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів, в обґрунтування якого надав пояснення, що вказані докази було розшукано відповідачем після спливу строку, встановленого законом для їх подання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказів у справі; прийнято подані відповідачем докази - копію договору поставки нафтопродуктів № 058/76-08 від 22.05.2008, доповнення № 1 від 22.05.2008 до договору № 058/76-08 від 22.05.2008, доповнення № 2 від 01.06.2008 до договору № 058/76-08 від 22.05.2008, доповнення № 3 від 12.06.2008 до договору № 058/76-08 від 22.05.2008, доповнення № 4 від 01.08.2008 до договору № 058/76-08 від 22.05.2008, доповнення № 5 від 04.09.2008 до договору № 058/76-08 від 22.05.2008 та докази направлення вказаних доказів на адресу позивача.

У судовому засіданні 06.02.2018 судом було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/21211/17 та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.02.2018.

15.02.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 16.02.2018, без участі позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.2018 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання 16.02.2018 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві як адреса для поштової кореспонденції (18035, м. Черкаси, вул. Канівська, буд.7, кв. 66), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 12.02.2018 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958)

Крім того, з огляду на подане позивачем клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 16.02.2018, без участі позивача за наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляд справи.

У судовому засіданні 16.02.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані учасниками справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс» перерахувало на рахунок Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» грошові кошти у розмірі 213000 грн. 00 коп. (призначення платежу - за дизпаливо згідно з Договором № 058/ДП-08 від 22.05.2008); 13.06.2008 - грошові кошти у розмірі 161220 грн. 00 коп. (призначення платежу - за дизпаливо згідно з Договором № 058/ДП-08 від 22.05.2008); 03.09.2008 - грошові кошти у розмірі 39400 грн. 00 коп. (призначення платежу - за бензин А-76 згідно з Договором № 058/76-08 від 22.05.2008); 03.11.2008 - грошові кошти у розмірі 11000 грн. 00 коп. (призначення платежу - за транспортування згідно з Договором № 254/21-тр/Ш від 30.05.20080; 03.11.2008 - грошові кошти у розмірі 66975 грн. 00 коп. (призначення платежу - за бензин А-76 згідно з Договором № 058/76-08 від 22.05.2008); 04.11.2008 - грошові кошти у розмірі 66975 грн. 00 коп. (призначення платежу - за бензин А-95 згідно з Договором № 058/98-08 від 22.05.2008); 04.11.2008 - грошові кошти у розмірі 288750 грн. 00 коп. (призначення платежу - за бензин А-95 згідно Договору № 058/95-08 від 22.05.2008); 05.11.2008 - грошові кошти у розмірі 3700 грн. 00 коп. (призначення платежу - за транспортування згідно з Договором № 254/21-тр/ш від 30.05.2008); 07.11.2008- - грошові кошти у розмірі 1350 грн. 00 коп. (призначення платежу - за транспортування згідно з Договором № 254/21-тр/ш від 30.05.2008); 07.11.2008 - грошові кошти у розмірі 54000 грн. 00 коп. (призначення платежу - за бензин А-95 згідно Договору № 058/95-08 від 22.05.2008); 04.12.2008 - грошові кошти у розмірі 90698 грн. 31 коп. (призначення платежу - за бензин А-76 згідно з Договором № 058/76-08 від 22.05.2008); 04.12.2008 - грошові кошти у розмірі 241229 грн. 59 коп. (призначення платежу - за дизпаливо згідно з Договором № 058/ДП-08 від 22.05.2008); 05.12.2008 - грошові кошти у розмірі 13000 грн. 00 коп. (призначення платежу - за транспортування згідно з Договором № 254/21-тр/ш від 30.05.2008).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що вказані грошові кошти були перераховані відповідачу безпідставно, оскільки у позивача відсутня будь-яка документація, яка підтверджує правомірність та законність перерахування вказаних грошових коштів. При цьому, позивач вказав на те, що він звертався до відповідача із запитом з проханням надати письмову інформацію про всі правовідносини, які виникли між сторонами, та відповідні підтверджуючі документи. Однак, від відповідача жодної відповідні не надійшло.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що грошові кошти у загальному розмірі 1251297 грн. 90 коп. були перераховані відповідачу безпідставно, а отже підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи предмет та підстави позову, предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують відсутність правової підстави для набуття Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» грошових коштів у загальному розмірі 1251297 грн. 90 коп.

Як встановлено судом, при перерахуванні грошових коштів у розмірі 1251297 грн. 90 коп. позивачем у призначенні платежу було вказано реквізити договорів - Договору 058/ДП-08 від 22.05.2008, Договору № 058/76-08 від 22.05.2008, Договору № 254/21-тр/Ш від 30.05.2008 та Договору № 058/95-08 від 22.05.2008.

19.12.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (докази направлення відзиву та доданих до нього документів позивачу долучено відповідачем до відзиву), в якому відповідач вказав на те, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору 058/ДП-08 від 22.05.2008, Договору № 058/76-08 від 22.05.2008, Договору № 254/21-тр/Ш від 30.05.2008 та Договору № 058/95-08 від 22.05.2008. На підставі вказаних договорів позивач здійснив попередню оплату у розмірі 5691518 грн. 78 коп., а відповідач поставив позивачу продукцію та надав послуги з транспортування нафтопродуктів на загальну суму 5639615 грн. 59 коп. Кредиторська заборгованість відповідача у розмірі 51903 грн. 19 коп. була списана відповідачем відповідними протоколами.

Так, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію Договору поставки нафтопродуктів № 058/ДП-08 від 22.05.2008 разом з додатковими угодами до нього, копію Договору поставки нафтопродуктів № 058/95-08 від 22.05.2008 разом з додатковими угодами до нього, які укладені між позивачем та відповідачем.

У судовому засіданні 06.02.2018 відповідачем долучено до матеріалів справи копію Договору поставки нафтопродуктів № 058/76-08 від 22.05.2008 разом з додатковими угодами до нього (судом було постановлено ухвалу від 06.02.2018 про поновлення відповідачу строку на подання доказів).

Умовами вказаних договорів передбачено поставку відповідачем позивачу нафтопродуктів (п. 1.2), умови розрахунку - попередня оплата (п. 5.1).

Відповідно до п. 10.1 договорів вони набирають чинності з моменту їх підписання та діють в частині поставки нафтопродуктів до 31.12.2008, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

При цьому, з долученої відповідачем до відзиву на позовну заяву довідки, яка містить інформацію про дати, вартість поставленого відповідачем товару та дати та розміри сплачених позивачем грошових коштів, вбачається, що у 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс» сплатило позивачу грошові кошти у розмірі 5586188 грн. 64 коп., а відповідачем поставлено позивачу нафтопродукти на суму 5540448 грн. 04 коп.; заборгованість у розмірі 45740 грн. 60 коп. (по суті вартість непоставленого відповідачем товару) було списано відповідачем відповідно до протоколу від 22.03.2012 (відповідно до письмових пояснень відповідача, які містяться на довідці).

Із вказаної довідки вбачається, що заборгованість у розмірі 45740 грн. 60 коп. є заборгованість за Договором поставки № 058/76-08 від 22.03.2008 у розмірі 20356 грн. 20 коп., заборгованість за Договором поставки № 058/95-08 від 22.03.2008 у розмірі 2103 грн. 50 коп. та заборгованість за Договором поставки № 058/ДП-08 від 22.03.2008 у розмірі 23280 грн. 90 коп.

Крім того, з долученої відповідачем до відзиву на позовну заяву довідки, яка містить інформацію про дати, розмір наданих відповідачем послуг з транспортування та дати та розміри сплачених позивачем грошових коштів, вбачається, що у 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс» сплатило позивачу грошові кошти у розмірі 105330 грн. 14 коп., а відповідачем надано послуги на суму 99167 грн. 55 коп., заборгованість у розмірі 6162 грн. 59 коп. було списано відповідачем відповідно до протоколу від 14.12.2011 (відповідно до письмових пояснень відповідача, які містяться на довідці).

05.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав на те, що Договір № 254/21-тр/ш від 30.05.2008 та акти приймання-передачі за ним були знищені, у зв'язку з чим відповідач не може надати суду копію вказаного договору.

При цьому, відповідачем також не долучено до матеріалів справи копій накладних, актів приймання-передачі продукції за вказаними договорами поставки.

Однак, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію акту № 5 від 29.06.2016 про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, зокрема книг обліку касових документів (рахунків, касових ордерів, довіреностей, платіжних документів, накладених, тощо) за період з 2008 по 2010 роки; первинні документи, що фіксують факт виконання фінансово-господарських операцій за період з 2008 по 2010 роки.

Суд зазначає, що відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, строк зберігання первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах (касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції та накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо) становить 3 роки.

За наведених обставин, враховуючи, що відповідачем долучено до матеріалів справи копії Договору 058/ДП-08 від 22.05.2008, Договору № 058/76-08 від 22.05.2008 та Договору № 058/95-08 від 22.05.2008, письмові пояснення та докази знищення Договору № 254/21-тр/Ш від 30.05.2008 та відповідних первинних документів, що підтверджують факт виникнення зобов'язань в межах конкретного договору (накладні, акти приймання-передачі, тощо), суд дійшов висновку щодо необґрунтованості та недоведеності тверджень позивача, що грошові кошти у розмірі 1251297 грн. 90 коп. (з призначенням платежу - оплата по Договору 058/ДП-08 від 22.05.2008, Договору № 058/76-08 від 22.05.2008, Договору № 254/21-тр/Ш від 30.05.2008 та Договору № 058/95-08 від 22.05.2008) були перераховані позивачем відповідачу безпідставно (без достатньої правової підстави).

При цьому, обгрунтування позову зводяться до того, що у позивача відсутні копії вказаних договорів та первинна документація за ними.

Суд зазначає, що враховуючи дату виникнення між сторонами господарських правовідносин та право відповідача на знищення первинних бухгалтерських документів щодо господарських операцій у зв'язку із закінченням термінів зберігання, у спірних правовідносинах на відповідача не може бути покладено тягар доведення обставин існування господарських правовідносин між сторонами.

Таким чином, суд зазначає, що відсутність у позивача копій Договору 058/ДП-08 від 22.05.2008, Договору № 058/76-08 від 22.05.2008, Договору № 254/21-тр/Ш від 30.05.2008 та Договору № 058/95-08 від 22.05.2008, накладних, актів приймання-передачі за ними не є підставою стверджувати, що грошові кошти у розмірі 1251297 грн. 90 коп. були безпідставно перераховані відповідачу (в тому числі зважаючи і на призначення платежу, вказане позивачем при сплату грошових коштів - реквізити конкретного договору).

При цьому, як встановлено судом, з долученої відповідачем до відзиву на позовну заяву довідки, яка містить інформацію про дати, вартість поставленого відповідачем товару та дати та розміри сплачених позивачем грошових коштів, вбачається, що у 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс» сплатило позивачу грошові кошти у розмірі 5586188 грн. 64 коп., а відповідачем поставлено позивачу нафтопродукти на суму 5540448 грн. 04 коп.; заборгованість у розмірі 45740 грн. 60 коп. (по суті вартість непоставленого відповідачем товару) було списано відповідачем відповідно до протоколу від 22.03.2012 (відповідно до письмових пояснень відповідача, які містяться на довідці).

Із вказаної довідки вбачається, що заборгованість у розмірі 45740 грн. 60 коп. є заборгованість за Договором поставки № 058/76-08 від 22.03.2008 у розмірі 20356 грн. 20 коп., заборгованість за Договором поставки № 058/95-08 від 22.03.2008 у розмірі 2103 грн. 50 коп. та заборгованість за Договором поставки № 058/ДП-08 від 22.03.2008 у розмірі 23280 грн. 90 коп.

Крім того, як встановлено судом, з долученої відповідачем до відзиву на позовну заяву довідки, яка містить інформацію про дати, розмір наданих відповідачем послуг з транспортування та дати та розміри сплачених позивачем грошових коштів, вбачається, що у 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс» сплатило позивачу грошові кошти у розмірі 105330 грн. 14 коп., а відповідачем надано послуги на суму 99167 грн. 55 коп., заборгованість у розмірі 6162 грн. 59 коп. було списано відповідачем відповідно до протоколу від 14.12.2011 (відповідно до письмових пояснень відповідача, які містяться на довідці).

Суд зазначає, що відповідно до вказаних довідок та враховуючи пояснення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідач, по суті, визнає обставини щодо виникнення у нього заборгованості за Договором поставки № 058/76-08 від 22.03.2008 у розмірі 20356 грн. 20 коп., заборгованості за Договором поставки № 058/95-08 від 22.03.2008 у розмірі 2103 грн. 50 коп., заборгованості за Договором поставки № 058/ДП-08 від 22.03.2008 у розмірі 23280 грн. 90 коп. та заборгованості за Договором № 254/21-тр/Ш від 30.05.2008 у розмірі 6162 грн. 59 коп., що разом становить 51903 грн. 19 коп.

Водночас, відповідач зазначає, що вказана заборгованість у сумі 51903 грн. 19 коп. була списана ним відповідно до протоколу від 22.03.2012 та відповідно до протоколу від 14.12.2011.

Однак, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки № 058/76-08 від 22.03.2008, Договору поставки № 058/95-08 від 22.03.2008 та Договору поставки № 058/ДП-08 від 22.03.2008 покупець (позивач) проводить 100% попередньої оплати шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору та доповнень до нього по узгодженню з постачальником.

Відповідно до 1.2 договорів поставки постачальник зобов'язується поставити покупцю у 2008 році, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору нафтопродукти.

Згідно з п. 10.1 договорів поставки дані договори набирають чинності з моменту їх підписання і діють в частині поставки нафтопродуктів до 31.12.2008, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Будь-яких інших доказів у підтвердження обставин погодження сторонами інших строків поставки товару - сторонами суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язань передбачені у ст.ст. 599 - 609 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно зі ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Суд зазначає, що списання боржником (відповідачем) в односторонньому порядку заборгованості у розмірі 51903 грн. 19 коп. не є підставою припинення господарського зобов'язання з повернення суми коштів, зокрема, сплачених позивачем (покупцем) у якості попередньої оплати та на які продавцем не було поставлено товар. При цьому, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язання, яке виникло в межах строку дії такого договору.

Суд зазначає, що вказані грошові кошти у розмірі 51903 грн. 19 коп., по суті, є безпідставно утриманими відповідачем (враховуючи встановлені судом обставини на підставі поданих відповідачем доказів та визнання відповідачем боргу у вказаній сумі), у зв'язку з чим підлягають поверненню позивачу на підставі норм ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно.

Водночас, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5. ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Суд зазначає, що днем, коли позивач міг довідатись про порушення своїх прав та відповідно пред'явити вимогу про повернення коштів є день перерахування на рахунок відповідача грошових коштів (якщо брати до уваги підстави позову - безпідставне перерахування коштів на рахунок відповідача).

При цьому, якщо брати до уваги фактичні обставини справи, встановлені судом, а саме щодо наявності між позивачем та відповідачем договірних відносин зокрема щодо поставки товару та здійснення позивачем попередньої оплати за Договором поставки № 058/76-08 від 22.03.2008, Договором поставки № 058/95-08 від 22.03.2008 та Договором поставки № 058/ДП-08 від 22.03.2008 та непоставки відповідачем товару на частину сплачених грошових коштів у сумі45740 грн. 60 коп. (в розмірі, який визнається відповідачем відповідно до довідки, долученої відповідачем до відзиву на позовну заяву), враховуючи відсутність в умовах вказаних договорів порядку та строків повернення таких коштів продавцем покупцю, суд враховує, що обов'язок продавця повернути такі кошти покупцю виникає на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України та строк його виконання обліковується у порядку, визначеному ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто визначається моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, враховуючи загальні строки здійснення поставки товарів, визначені у долучених до матеріалів справи договорах поставки (протягом 2008 року), суд дійшов висновку, що позивач як покупець отримав право пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати, на яку не було здійснено поставку товарів, з моменту невиконання обов'язку з поставки товарів у строки, визначені договорами, та саме з моменту виникнення права такої вимоги починається перебіг позовної давності.

За таких обставин, враховуючи, що грошові кошти у розмірі 45740 грн. 60 коп. були перераховані позивачем відповідачу у 2008 році, беручи до уваги строк виникнення права у позивача на повернення попередньої оплати за договорами поставки, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду (листопад 2017 року) позивачем було пропущено позовну давність.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не долучено до матеріалів справи копії Договору № 254/21-тр/Ш від 30.05.2008 так як вказаний договір та супровідні документи, що підтверджують факт здійснення господарських зобов'язань за ними, були знищені відповідачем (з огляду на строк зберігання).

Водночас, відповідно до довідки, долученої відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що у відповідача виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 6162 грн. 59 коп.

З огляду на відсутність в матеріалах справи копії Договору № 254/21-тр/Ш від 30.05.2008, суд позбавлений можливості встановити як характер правовідносин, що виникли між сторонами на підставі вказаного договору, так і строки виконання сторонами своїх зобов'язань, та, відповідно, строки початку перебігу позовної давності.

Водночас, враховуючи предмет та підстави позову (повернення безпідставно набутих коштів), суд дійшов висновку вважати, що днем, коли позивач міг довідатись про порушення своїх прав за Договором № 254/21-тр/Ш від 30.05.2008 та відповідно пред'явити вимогу про повернення коштів є день перерахування на рахунок відповідача грошових коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, оскільки судом встановлено порушення прав позивача у зв'язку з неповерненням відповідачем коштів у розмірі 51903 грн. 19 коп. (враховуючи визнання відповідачем заборгованості у вказаній сумі), однак позивач звернувся до суду поза межами позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс» до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в частині вимог про стягнення 51903 грн. 19 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1199394 грн 71 коп. (1251297 грн. 90 коп. «мінус» 51903 грн. 19 коп.), суд дійшов висновку про відмову у позові в цій частині, з огляду на недоведення позивачем порушення його прав відповідачем, зокрема, не доведення обставин безпідставності набуття відповідачем вказаних коштів, враховуючи надання відповідачем доказів укладення договорів, вказаних у призначенні платежу як правових підстав перерахування коштів, та доказів у підтвердження обставин знищення у зв'язку із закінченням термінів зберігання документів, що підтверджують здійснення господарських операцій за договорами 058/ДП-08 від 22.05.2008, № 058/76-08 від 22.05.2008, № 254/21-тр/Ш від 30.05.2008 та № 058/95-08 від 22.05.2008 (відповідних первинних документів, що підтверджують факт виникнення зобов'язань в межах конкретного договору - накладні, акти приймання-передачі, тощо).

Крім того, суд зазначає, що навіть випадку встановлення факту порушення прав позивача з підстав заявлених у позові щодо грошових коштів 1199394 грн 71 коп., такі вимоги не підлягали б захисту з огляду на сплив позовної давності.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що свідчать про переривання позовної давності у межах строку давності.

При цьому, відповідачем долучено до матеріалів справи довідку про заборгованість за Договором поставки № 058/76-08 від 22.03.2008 у розмірі 20356 грн. 20 коп., заборгованості за Договором поставки № 058/95-08 від 22.03.2008 у розмірі 2103 грн. 50 коп., заборгованості за Договором поставки № 058/ДП-08 від 22.03.2008 у розмірі 23280 грн. 90 коп. (складена та підписана начальником відділу департаменту бухгалтерського обліку та звітності 19.12.2017) та довідку про заборгованість за Договором № 254/21-тр/Ш від 30.05.2008 у розмірі 6162 грн. 59 коп. (підписана заступником головного бухгалтера).

Остання довідка не містить дати її складення. Втім, враховуючи, що вказана довідка містить інформацію про списання відповідачем грошових коштів у розмірі 6162 грн. 59 коп. на підставі протоколу від 14.12.2011, відсутні підстави вважати, що вказана довідка була складена відповідачем в межах позовної давності.

Суд зазначає,що вказані довідки можуть бути розцінені судом як обставини, що свідчать про визнання відповідачем боргу у сумі 51903 грн. 19 коп., однак враховуючи відсутність доказів, що такі довідки були складені в межах позовної давності такі дії відповідача (складення довідок) не можуть бути обставинами, які переривають позовну давність.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

29.01.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав на те, що ним було з поважних причин пропущено позовну давність так як лише 24.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс» було визнано банкрутом, а арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича було призначено ліквідатором банкрута.

Суд зазначає, що норма ч. 5 ст. 267 ЦК припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Однак, суд зазначає, що обставина визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс» банкрутом та призначення арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича ліквідатором товариства, не є поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки статтею 92 ЦК визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права - тобто, день перерахування грошових коштів відповідачу (враховуючи предмет та підстави позову).

При цьому, призначення арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс» не є тією обставиною, що об'єктивно унеможливлювала звернення юридичної особи (Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс») за судовим захистом в межах позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс» до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1251297 грн. 90 коп. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 у справі № 910/21211/17 звільнено позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 910/21211/17.

Таким чином, враховуючи, що суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Транс», судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.02.2018

Суддя І.М. Отрош