Рішення № 72474237, 26.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2906/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

при секретарі судового засідання Шейнцис О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – довіреність від 01.11.2017р.

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2906/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" (65003, м. Одеса, вул. Миколи Гефта, буд. 3/2);

до відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1);

про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 140382,82 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 3740859,90 грн.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 140382,82 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 3740859,90 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 14.12.2015р. між ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" та ДП "Адміністрація морських портів України" було укладено договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 277-П-АМПУ-15, предметом якого серед іншого є порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден Морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу суден із морського порту.

У відповідності до п.3.1. договору ставки портових зборів визначаються відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, яким затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів.

Саме на підставі вказаного договору товариство здійснює агентування суден в Одеському морському порту, що заходять, зокрема, до причалів Карантинної гавані порту, а також сплачує портові збори за надані суднам послуги.

Однак, як вказує позивач, 10.08.2016р. в.о. ДП "АМПУ" видано окреме доручення № 37 начальнику Одеської філії ДП "АМПУ" щодо зобов'язання справляти канальний збір у повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней. Окрім цього, відповідач також почав справляти канальний збір при слідуванні суден до причалів Ланжеронівської гавані.

Так, товариство вказує на те, що підхідним каналом морського порту Одеса користуються судна, що прямують до Практичної, Хлібної гаваней та Нафтогавані порту, про що зазначено в паспорті підхідного каналу. Саме через недостатні природні глибини останніх було сконструйовано Підхідний канал Одеського порту, за проходження яким до вказаних гаваней завжди справлявся канальний збір. При цьому, за весь час існування підхідного каналу аж до серпня 2016р. з суден, які прямували на причали Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней та не здійснювали проходження підхідного каналу в один кінець або перетинання транзитом в один кінець, канальний збір не справлявся.

Більш того, позивач наголошує також, що судна, які прямують до Карантинної гавані, перетинають канал та не використовують його як гідротехнічну споруду в зв’язку із наявністю природних глибин акваторії порту, достатніх для безпечного руху суден, а отже послуга за використання підхідного каналу не надається та відповідно канальний збір в такому випадку не повинен справлятися.

Позивач наголошує, що в результаті протиправних дій відповідача було порушено право ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" на оплату канального збору у розмірі та на підставах, встановлених договором та Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316. При цьому, позивач вимушений сплачувати неправомірно нарахований канальний збір, оскільки в іншому випадку несплата збору, хоча і протиправного, призведе до заборони на вихід судна із порту на підставі п. "в" ст. 91 КТМ України.

18.01.2017р. Рада Бізнес-омбудсмену винесла рішення №DCR-2017/18-3609, яким визнала недобросовісною діяльність Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України щодо нарахування канального збору з суден, що слідують до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту, а також рекомендувала Міністерству інфраструктури України та відповідачу усунути недобросовісну поведінку та вжити заходів щодо забезпечення врегулювання питання нарахування та стягнення канального збору за перетин підхідного каналу суднами, що прямують до Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту.

В подальшому, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017р. по справі 815/3213/17 було визнано протиправними дії ДП "Адміністрація морських портів України" щодо справляння канального збору, а також скасовано окреме доручення ДП "Адміністрація морських портів України" № 37 від 10.08.2016р. в частині обов’язкового справляння канального збору в повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней.

28.08.2017р. Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі про роз’яснення судового рішення по справі №815/3213/17, зазначив, що ДП "Адміністрація морських портів України" в подальшому не повинно справляти канальний збір з усіх суден, які направляються до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, не проходять каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а лише перетинають канал в одній або кількох точках та не використовують канал як гідротехнічну споруду.

Згодом, окремим дорученням № 56 від 14.09.2017р. ДП "АМПУ" було зобов’язано відповідача не справляти канальний збір з суден, які направляються до/від причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней.

Таким чином, на думку відповідача, даним окремим дорученням відповідач визнав, що канальний збір при слідуванні суден у вищезазначені гавані не повинен був справлятися, а таке справляння порушувало договір та законодавство України. Оскільки позивачем такий канальний збір сплачувався в повному обсязі, суми канального збору підлягають поверненню.

При цьому, позивач наполягає на стягненні суми надмірно сплаченого канального збору у доларах США без еквівалентного вираження у гривнях.

Ухвалою суду від 30.11.2017р. порушено провадження у справі № 916/2906/17 із призначенням розгляду в засіданні суду 20.12.2017р.

Ухвалою суду від 20.12.2017р., з урахуванням набрання 15.12.2017р. чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VII справу № 916/2906/17 прийнято до розгляду за правилами ГПК України в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 19.01.2018р.

Ухвалою суду від 19.01.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2906/17 із призначенням справи до судового розгляду по суті в засіданні суду 14.02.2018р.

Ухвалою суду від 14.02.2018р., приймаючи до уваги необхідність додаткового дослідження доказів, судом було оголошено перерву у справі 916/2906/17 до 26.02.2018р.

У судовому засіданні 26.02.2018р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.3 а.с.1, 4, 13).

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги повідомлення відповідача про розгляд справи, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" направлені на стягнення з відповідача надмірно сплаченої суми канального збору.

В обґрунтування підстав стягнення заявленої суми позивач посилається на неправомірне стягнення канального збору з суден, які агентуються Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" та прямують, зокрема, до Карантинної гавані Одеського морського порту, у зв’язку із тим, що послуга за використання підхідного каналу як така не надається.

Вирішуючи спір по суті, суд вказує наступне.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 15, ч. 1, 2, 3 ст. 22 Закону України "Про морські порти України" адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Адміністрація морського порту утворюється з метою, в тому числі, справляння та цільового використання портових зборів, до яких відноситься канальний збір.

Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Прядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Згідно із ст. 116, 117 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2015р. між ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" (Морський агент) та ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація) було укладено договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 277-П-АМПУ-15 (т.1 а.с.18-26), предметом якого серед іншого є порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден Морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу суден із морського порту.

Відповідно до п. 2.3.2. договору Морський агент зобов'язаний вчасно здійснювати від імені судновласника (фрахтувальника) взаєморозрахунки з адміністрацією порту суднозаходу з портових зборів та інших платежів у строки, які обумовлені розділом 3 цього договору.

Згідно до п.3.1. договору ставки портових зборів визначаються відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. № 316, яким затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів. Оплата портових зборів, що надійшли від судновласника, здійснюється Морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок адміністрації порту судно заходу у доларах США по суднам під іноземним прапором і у національній валюті по суднам під державним прапором України на підставі рахунків, виставлених адміністрацією порту суднозаходу.

Отже з аналізу договору вбачається, що останній не встановлює підстави та розміри плати портових зборів, а лише регулює питання прав та обов’язків сторін, строків оплати тощо. Відповідно до прийнятих на себе зобов’язань ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт", серед іншого, надає судновласникам послуги з оплати портових зборів при слідуванні суден до причалу Карантинної гавані Одеського морського порту за ставками та на умовах визначених саме Порядком справляння і ромірами ставок портових зборів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. № 316.

Як встановлено судом, 10.08.2016р. ДП "АМПУ" видано окреме доручення № 37 (т.1 а.с.36-37), яким доручено начальнику Одеської філії ДП "АМПУ" забезпечення, зокрема, обов’язкового справляння канального збору в повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней.

При цьому суд зауважує, що до видання окремого доручення №37 від 10.08.2016 року канальний збір з суден, що прямують, зокрема, до Карантинної гавані Одеського морського порту, не справлявся.

Як вбачається з матеріалів справи, одразу після видання окремого доручення №37, починаючи з 11.08.2016р. Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" почала виставляти позивачу дисбурсментські рахунки, зокрема, для сплати канального збору.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування канального збору, суд вказує наступне.

Відповідно до положень Розділу ІІІ "Порядку справляння і розміру ставок портових зборів", затвердженого 27.05.2013 року наказом Міністерства інфраструктури України №316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 червня 2013 року за №930/23462, нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об'єму судна.

З аналізу даної нормі випливає, що умовою нарахування канального збору є проходження судном каналу в один кінець або проходження каналу транзитом в один кінець. Інші випадки нарахування канального збору нормативними актами не передбачені.

При цьому, наказ Міністерства інфраструктури України №316 "Про портові збори" не розкриває зміст поняття "проходження каналу в один кінець" або "проходження каналу транзитом в один кінець".

Разом з тим, у своєму листі від 31.08.2016р. ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України" (розробник методики розрахунку портових зборів) зазначає, що під транзитним проходженням каналу слід розуміти проходження судном в один кінець без швартування до причалу. Оскільки підхідний канал Одеського морського порту закінчується біля Практичної, Заводської, Хлібної та Нафтової гаваней, проходження в один кінець транзитом є неможливим.

Як встановлено судом, підхідний канал морського порту Одеса існує з 1931 року та призначений для використання суднами, які прямують до Практичної, Заводської, Хлібної та Нафтової гаваней порту, що відображено, зокрема, у Паспорті підхідного каналу (т.1 а.с.41-46). Глибина каналу складає 14 метрів. Таким чином, Підхідний канал був збудований саме для доступу суден до цих гаваней.

З листа від 22.07.2016р. № 743 ДП "Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту "ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ", яке є розробником паспорту підхідного каналу Одеського морського порту, також вбачається, що призначенням підхідного каналу за Паспортом є підхід до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней. При цьому, судна, що прямують до причалів Карантинної, Нової, Каботажної гаваней, використовують Східний вхід та в даному випадку для підходу суден до цих причалів не використовується проходження каналу в один кінець. Умови безпечної проводки суден до зазначених гаваней забезпечені існуючими маневровими зонами та навігаційними глибинами.

Глибини акваторії Одеського морського порту на відрізку прямування до Карантинної, Нової, Каботажної гаваней через Східний вхід та до Ланжеронівської гаваней складають 12-14 метрів, що підтверджує використання підхідного каналу саме для заходу суден до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней та можливість заходу суден, зокрема, до Карантинної гавані із використанням природних глибин без використання підхідного каналу.

Отже, з наведеного вбачається, що судна, які слідують до причалів Карантинної гавані, не здійснюють проходження підхідного каналу в один кінець або проходження підхідного каналу транзитом в один кінець та не використовують підхідний канал за його цільовим призначенням. Заходження суден в зазначену гавань забезпечується природними глибинами акваторії порту.

Також суд зауважує, що судна, які прямують до причалів Карантинної гавані та в зворотному напрямку, не використовують підхідний канал як гідротехнічну споруду, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України", внутрішнім підхідним каналом є гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях, розташований у межах акваторії порту, призначений для підходу або відходу суден до причалів та маневрування в межах акваторії морського порту. Зокрема, відповідно до реєстру гідротехнічних споруд морських портів України (т.2 а.с.103-104), підхідному каналу Одеського морського порту присвоєний номер ГТС-3204. Власником (балансоутримувачем) ГТС "Підхідний канал" є Одеська філія ДП "Адміністрація морських портів України".

Отже, Підхідний канал є різновидом гідротехнічної споруди з визначеним цільовим призначенням.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про морські порти України" гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.

Вимоги до порядку користування портовими гідротехнічними спорудами визначені в Правилах технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.05.2005 № 257.

Згідно із п. 1.2, п.п. 4.1.2 п. 4.1 Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд процес використання портової гідротехнічної споруди за призначенням і підтримання її в працездатному стані є його експлуатацією. Режим експлуатації - використання споруди за призначенням з експлуатаційними параметрами, що обумовлені проектом або встановлені в процесі експлуатації з урахуванням технічного стану.

Режим експлуатації підхідних каналів повинен встановлюватись обов'язковими постановами з урахуванням їхнього дійсного технічного стану, а також проектних і паспортних характеристик.

Таким чином, цільове призначення Підхідного каналу морського порту Одеса, а також умови безпечної експлуатації каналу, мають встановлюватись, насамперед, його паспортом та відповідними обов'язковими постановами.

Як вже зазначалося судом вище, відповідно до Паспорту підхідного каналу морського порту Одеса, складеного 06.06.2011р. ДП "Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту "Чорноморндіпроект", призначення Підхідного каналу: підхід до Практичної, Заводської, Хлібної та Нафтової гаваней морського порту Одеса.

Отже саме таке призначення відображає необхідний режим експлуатації Підхідного каналу морського порту Одеса як гідротехнічної споруди відповідно до Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд.

Вказана позиція співпадає з висновком ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України", відповідно до якого, обов'язок сплачувати канальний збір лише за перетин (пересікання) каналу у судновласників не виникає, а також перетин (пересікання) каналу не є фактом використання каналу або фактом його проходження, у розумінні п. 3.3. Порядку справляння портових зборів.

Таким чином, враховуючи невикористання позивачем при агентуванні суден, що слідують до причалів Карантинної гавані порту, підхідного каналу за його цільовим призначенням, з огляду на можливість безперешкодного слідування суден до причалів вказаної гавані за рахунок природних глибин акваторії, позивач взагалі не використовує підхідний канал як гідротехнічну споруду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" до об'єктів портової інфраструктури відносяться рухомі та нерухомі об'єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об'єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під'їзні шляхи, лінії зв'язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України "Про морські порти України" тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Таким чином, канальний збір є фактично платою за послугу, яка надається згідно із цільовим призначенням каналу, тобто, у випадку використання підхідного каналу морського порту Одеса для підходу до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней, до яких не можливо великотоннажному судну пройти без його використання, на відміну від причалів, зокрема, Карантинної гавані, для підходу до якої послуга з використання каналу не потрібна за наявності природних глибин, які дозволяють пройти до них.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що при слідуванні суден до причалів Карантинної гавані не надається послуга, за яку здійснюється нарахування та справляння канального збору.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи 18.01.2017р. Рада Бізнес-омбудсмену винесла рішення №DCR-2017/18-3609 (т.1 а.с.48-49), яким визнала недобросовісною діяльність Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України щодо нарахування канального збору з суден, що слідують до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту, а також рекомендувала Міністерству інфраструктури України та відповідачу усунути недобросовісну поведінку та вжити заходів щодо забезпечення врегулювання питання нарахування та стягнення канального збору за перетин підхідного каналу суднами, що прямують до Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту.

Резюмуючи вищевикладене, суд, приймаючи до уваги те, що судна, які прямують до причалів Карантинної гавані, перетинають підхідний канал та не використовують його як гідротехнічну споруду в зв’язку із наявністю природних глибин в акваторії порту, достатніх для безпечного руху суден, а отже послуга за використання підхідного каналу не надається та відповідно канальний збір у таких випадках не справляється, доходить висновку про відсутність правових підстав для справляння ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" канального збору.

Аналогічних висновків дійшов Одеський окружний адміністративний суд у постановах від 28.02.2017р. у справі №815/6477/16 та від 11.07.2017р. по справі 815/3213/17.

При цьому, постановою Одеського окружного адміністративного суду 11.07.2017р. по справі 815/3213/17 визнано протиправним та скасовано окреме доручення Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" № 37 від 10.08.2016 року в частині обов’язкового справляння канального збору в повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней.

Більш того, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2017р. по справі № 815/3213/17 роз'яснено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року по справі № 815/3213/17, та зазначено, що Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в подальшому не повинно справляти канальний збір з усіх суден, які направляються до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, не проходять каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а лише перетинають канал в одній або кількох точках та не використовують канал як гідротехнічну споруду».

В подальшому, 14.09.2017р. Адміністрацією морських портів України було видано окреме доручення №56 (т.1 а.с.77-78), яким доручено начальнику Одеської філії ДП "АМПУ" не справляти канальний збір з суден, які направляються до/від причалів Карантинної, Каботажної, Нової та Ланжеронівської гаваней та не проходять Підхідним каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а тільки пересікають (перетинають) канал в одній або кількох точках, не використовують канал за його цільовим призначенням як гідротехнічну споруду.

Оцінюючи вимогу щодо стягнення з відповідача 140 382,82 дол. США, враховуючи, що у поданій до суду позовній заяві не було надано правового обґрунтування заявлених позовних вимог та не визначено правової природи грошових коштів, заявлених до стягнення, суд вважає за необхідне надати правову оцінку правовій природі такого відшкодування.

Як вбачається з поданої до суду позовної заяви, позивач, посилаючись на ст.509, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, зазначає про порушення встановленого договором зобов’язання нараховувати портові збори у розмірах і на підставах, встановлених договором та законом, та ненадання послуги, за яку справляється канальний збір, що має наслідком повернення надмірно сплачених сум канального збору.

Згідно п. 3.12 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема, як відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписами статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Однак, при цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, суд з врахуванням вищевказаних приписів чинного законодавства вважає, що заявлена до стягнення вищевказана сума, за своєю правовою природою, фактично, є збитками, які понесені позивачем внаслідок неправомірного нарахування канального збору.

Як було встановлено судом вище, у період з 11.08.2016р. 29.08.2017р. Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" виставила дисбурсментські рахунки, зокрема, для сплати канального збору на загальну суму 140 382,82 дол.США (т.1 а.с.144, т.2 а.с.1,8, 11,14, 18, 22, 27, 32, 35, 39, 43, 47, 51, 58, 61, 5, 69, 73, 77, 81, 85, 89, 93, 97, 101, 109, 113, 117, 121, 124, 128, 132, 136, 141, 146, 151, 157, 161, 166, 171, 176, 181 185), які ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" оплатило в повному обсязі, про що свідчать відповідні накладні (т.2 а.с. 17, 21, 25, 26, 30, 34, 38, 42, 46, 50, 54, 64, 68, 72, 76, 80, 84, 88, 92, 96, 100, 104, 108, 112, 116, 120, 127, 131, 135, 140, 145, 150, 155, 156, 165, 170, 175, 180, 193).

Будь-яких належних доказів, які б спростовували позовні вимоги ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт", відповідач, згідно приписів ст.ст. 73,74 ГПК України, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи встановлення судом неправомірності нарахування сум канального збору, факту сплати виставлених відповідачем рахунків, суд вважає, що вимоги про стягнення грошових коштів (збитків) у сумі 140 382,82 дол. США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу в дол. США, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, усі дисбурсментські рахунки на сплату послуг були виставлені в доларах США, у зв’язку із наданням послуг суднам під іноземними прапорами.

Дійсно, п.3.4. укладеного сторонами договору встановлено, що оплата за послуги, що надаються суднам під іноземним прапором, нараховується в доларах США за курсом Національного Банку України на дату надання послуг.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 198 Господарського кодексу України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила, і якщо судновласник не заперечує.

В силу положень ст. 117 вказаного кодексу морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Приймаючи до уваги, що згідно до договору №277-П-АМПУ-15 від 14.12.2015р. споживачем послуг в розумінні ст. 120 КТМ України є судновласник (нерезидент), від імені якого виступає Агент, з урахуванням правової природи самого договору, суд вважає, що зазначення грошового зобов'язання в іноземній валюті в даному випадку жодним чином не порушує норми законодавства України в сфері валютного регулювання та контролю та не зумовлює недійсність даного правочину.

Крім того сторони відповідно до положень ст. 524 ЦК України, можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За змістом статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що незалежно від валюти боргу (грошової одиниці, в якій обчислено суму зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. У разі визначення у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті за цим зобов'язанням, визначається у гривні за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зважаючи на зазначене, враховуючи, що в договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, а ст.533 ЦК України передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, встановлення факту завдання збитків безпідставним нарахуванням канального збору, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про стягнення грошової суми у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову.

Приймаючи до уваги, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" було подано до господарського суду Одеської області 27.11.2017р., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість, яка становить 140 382,82 дол. США, у гривневому еквіваленті станом на 27.11.2017р., а саме у розмірі 3 778 213,52 грн.

Згідно до ст.ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись п.9 ст. 165 ст.ст.232, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" (65003, м. Одеса, вул. Миколи Гефта, буд. 3/2, код ЄДРПОУ 31893739) збитки у розмірі 3 778 213 /три мільйони сімсот сімдесят вісім тисяч двісті тринадцять/ грн. 52 коп. що еквівалентно 140 382,82 дол. США станом на 27.11.2017р., а також витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 56 112 /п’ятдесят шість тисяч сто дванадцять/ грн. 91 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Повне рішення складено 28 лютого 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська