Рішення № 72474136, 19.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018Справа № 910/22875/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик"

про стягнення 276 506, 78 грн.

за участю представників:

від позивача: Бернацька О.В. - представник за довіреністю № 14-70 від 14.04.2017 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (далі - ТОВ "Газовик", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 276 506, 78 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-367-Н від 04.01.2013 р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу за період з січня по грудень 2015 р., внаслідок чого відповідачу були нараховані матеріальні втрати від знецінення грошових коштів, що були сплачені позивачу несвоєчасно за господарським зобов'язанням.

У позові ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 259 386,20 грн. та 3 % річних у сумі 17 120,58 грн., а всього - 276 506, 78 грн.

Провадження у справі за вказаним позовом було відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2017 р., розгляд справи здійснювався у спрощеному позовному провадженні із викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у якому судом було відмовлено, як необгрунтованому. У минулих судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, зазначав, що нарахування матеріальних втрат позивачем є безпідставним, оскільки спільними протокольними рішеннями № 167 від 20.01.2016 р. та № 781 від 29.02.2016 р. сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений природний газ за договором № 13-367-Н від 04.01.2013 р., чого позивач не врахував. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 202 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 04.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газовик" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13-367-Н, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ обсягом до 12 500 тис. куб. м. Ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування розподіл і постачання є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п.п. 5.1, 5.3 договору).

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 3 429 867,50 грн. (п. 5.4 договору). Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

У подальшому сторони додатковими угодами до договору змінювали ціну газу, строк його поставки, умови оплати газу та встановили строк дії договору - до 31.12.2015 р.

Так, додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 р. у новій редакції був викладений п. 6.1 договору - оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20 числа місяця поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, за період з січня по грудень 2015 р. поставив відповідачу газ на загальну суму 21 162 580,79 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором № 13-367-Н від 04.01.2013 р. виконав неналежним чином, оплатив поставлений газ з порушенням строку, про що свідчать банківськи виписки з рахунку відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Оскільки відповідач неналежно виконав свої зобов'язання та допустив прострочення зобов'язання з оплати поставленого газу, позивач нарахував ТОВ "Газовик" інфляційні втрати на суму 259 386,20 грн. та 3 % річних у сумі 17 120,58 грн. за період з 20.02.2015 р. по 03.04.2016 р. за кожним актом приймання-передачі природного газу з січня по грудень 2015 р.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведених норм діючого законодавства суд вважає, що позов є правомірним та обгрунтованим.

Зі свого боку, відповідач, заперечуючи проти заявлених сум інфляційної складової боргу та 3 % річних, посилається на укладені між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ТОВ "Газовик", Головним управлінням Державної казначейської служби України та Департаментом фінансів у Вінницькій області спільні протокольні рішення № 167 від 20.01.2016 р. та № 781 від 29.02.2016 р. на загальну суму 4 816 143,00 грн., якими з метою погашення взаємної заборгованості сторонами погоджено порядок взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р. «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій».

Розглянувши заперечення відповідача у цій частині, суд зазначає наступне.

За механізмом взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначеним Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р., держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави шляхом прийняття, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких і була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р.

Проте, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

За таких обставин, оформлення та підписання в конкретному випадку спільних протокольних рішень № 167 від 20.01.2016 р. та № 781 від 29.02.2016 р. про організацію взаєморозрахунків між сторонами цих протокольних рішень, слід вважати елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, що є процедурою реалізації права.

Таку позицію у подібних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 16.09.2014 року у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014 року у справі № 5011-35/1271-2012, від 30.09.2014 року від 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 30.09.2014 року у справі № 922/2339/13 та постановах Вищого господарського суду України від 26.03.2015 у справі № 924/1808/14, від 12.05.2015 у справі № 908/3435/14, від 16.07.2015 у справі № 922/2340/13, від 28.07.2015 у справі № 914/165/15.

Отже, для застосування санкцій, передбачених договором, та настання наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, за зобов`язаннями, які компенсує держава, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених сторонами спільними протокольними рішеннями.

Як встановлено судом, спільними протокольними рішеннями № 167 від 20.01.2016 р. та № 781 від 29.02.2016 р. сторонами врегульовано та здійснено оплату поставленого газу за рахунок бюджетних коштів лише частини поставленого газу - на суму 4 816 443,00 грн., водночас, інша частина - на суму 16 346 137,79 грн., на яку нараховані заявлені до стягнення суми, оплачувалась відповідачем за рахунок власних коштів та поза межами протокольних рішень.

За таких обставин, позивач не позбавлений права на стягнення матеріальних втрат, нарахованих на частину суми несвоєчасно виконаного зобов'язання у сумі 16 346 137,79 грн., виконання якого здійснювалось ТОВ "Газовик" поза межами спільних протокольних рішень.

У той же час, здійснивши власний розрахунок, суд прийняв до уваги, що нарахування матеріальних втрат здійснюється на наступний день після строку, встановленого п. 6.1 договору для остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Отже, з 21 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, здійснюється нарахування матеріальних втрат. Також згідно з п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у рахунок днів прострочення основного зобов'язання не враховуються дні сплати відповідачем основного боргу.

Отже, за перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 122 680,42 грн. та 3 % річних у сумі 13 522,15 грн., тобто позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 202, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про стягнення 276 506, 78 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 39, ідентифікаційний код 32736800) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) інфляційне збільшення боргу у сумі 122 680 (сто двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят) грн. 42 коп., 3 % річних у сумі 13 522 (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 15 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 043 (дві тисячі сорок три) грн. 04 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 19 лютого 2018 року.

Повний текст рішення складений 26 лютого 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.