Рішення № 72473994, 22.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3120/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

За участю представників:

від позивача: Кузнецова Т.А. - довіреність

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3120/17

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: фізичної особи-підприємця Адамчук Світлани Павлівни

про виселення та стягнення 23 457, 68 грн. заборгованості по орендній платі та неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди

СУТЬ СПОРУ: позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Адамчук Світлани Павлівни, в якій просить суд:

- виселити фізичну особу-підприємця Адамчук Світлану Павлівну з нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 89,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. В'ячеслава Чорновола (Нова), 10 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- стягнути з фізичної особи-підприємця Адамчук Світлани Павлівни на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість по орендній платі в сумі 5 060,82 грн., пені в сумі 367,02 грн. та неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди в сумі 18 029,84 грн.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, подані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2017р. позовну заяву (вх.№3348/17) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3120/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

08 травня 2009р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та фізичною особо-підприємцем Адамчук Світланою Павлівною (Орендар) було укладено Договір оренди нежилого приміщення №11/51, згідно умов п.1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові підвальні приміщення загальною площею 89,5 (вісімдесят дев'ять і п'ять) кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. В'ячеслава Чорновола (Нова), 10 (далі за текстом об'єкт оренли).

Характеристика об'єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП "ОМБТІ та РОН" "18" грудня 2008 року.

Експертна оцінка об'єкта оренди становить 123 618 (сто двадцять три тисячі шістсот вісімнадцять) гривень (без нарахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди складений ТОВ "Одеська національна експертна компанія". Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №7114/08 виданий "30" травня 2008р. Фондом державного майна України).

Відповідно до п.1.3. Договору, термін дії Договору оренди:

з "08" травня 2009р. - восьмого травня дві тисячі дев'ятого року;

до "07" травня 2010р. - сьомого травня дві тисячі десятого року.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

У відповідності до п.5.2. Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

За актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 08.05.2009р. Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було передано, а фізична особа-підприємець Адамчук Світлана Павлівна прийняла в строкове платне користування нежитлові підвальні приміщення загальною площею 89,5 (вісімдесят дев'ять і п'ять) кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. В'ячеслава Чорновола (Нова), 10.

Додатковим погодженням №1 від 21.10.2010р. строк дії вищенаведеного договору оренди було продовжено до 21.10.2011р.

Додатковим погодженням №2 від 26.03.2012р. строк дії вищенаведеного договору оренди було продовжено до 26.03.2014р. та змінено назву Орендодавця з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Додатковим договором №3 від 16.07.2014р. було внесено зміни до вищенаведеного договору оренди та продовжено термін його дії до "16" червня 2017р.

10.07.2017р. позивач звернувся до відповідача з листом №01-13/3046, яким повідомив, що договір оренди №11/51 від 08.05.2009р. на новий строк продовжуватись не буде.

Крім того, зазначеним листом відповідача повідомлено про необхідність повернути за актом приймання-передачі зазначене приміщення.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що за період з квітня 2017р. - 02.07.2017р. відповідачем орендні платежі не сплачені, внаслідок чого за останнім виникла заборгованість в сумі 5 060,82 грн.

Крім того, за користування приміщення після розірвання договору в період з 02.07.2017р. по 12.12.2017р., позивачем відповідачу було нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю в порядку ч.2 ст.785 ЦК України в сумі 18 029,84 грн.

З врахуванням вищенаведених обставин, позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, відповідно ч.6 ст.762 ЦК України визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Обставини, що є причиною неможливості використовувати орендоване майно наймачем можуть бути пов'язані як з діяльності наймодавця, так із певними об'єктивними обставинами (проведення ремонту майна внаслідок його пошкодження третіми особами, заборона використання внаслідок прийняття органами влади відповідного рішення тощо).

Визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Судом встановлено, що з врахуванням умов договору оренди та листа позивача №01-13/3046 від 10.07.2017р. - договір оренди нежитлового приміщення №11/51 припинив свою дію 16.06.2017р.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем дійсно в порушення вищезазначених приписів закону та договору оренди, договірні зобов'язання щодо оплати орендних платежів в період з квітня 2017р. до припинення дії договору не виконані, внаслідок чого за відповідачем уторилась заборгованість за період з 01.04.2017р. по 15.06.2017р. в сумі 4 405,35 грн., згідно наступного розрахунку:

- квітень 2017р. - 1 748,11 грн.;

- травень 2017р. - 1 763,84 грн.;

- червень 2017р. (01.06.2017р. - 15.06.2017р.) - 893,40 грн.

З врахуванням наведеного, в сумі 2 433,97 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за період з 01.04.2017р. по 15.06.2017р. (включно), встановлена судом в розмірі 4 405,35 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 18 029,84 грн. неустойки, суд зазначає наступне:

Статтею 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У відповідності до ст.232 Господарського кодексу України, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

допускається стягнення тільки штрафних санкцій;

збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;

за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.

Частиною 1 ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що договір оренди нежилого приміщення №11/51 припинив свою дію 15.06.2017р., отже відповідач мав звільнити зазначене приміщення в порядку п.4.7. договору - протягом 15 днів.

Приписами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зазначене приміщення не було звільнено, у зв'язку з чим, за користування відповідачем орендованим приміщенням в період з 02.07.2017р. до 17.12.2017р. позивачем було правомірно нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування.

Перевіривши розрахунок позивача неустойки в сумі 18 029,84 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору 367,02 грн. пені, нараховану за несвоєчасну оплату орендних платежів, при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені здійснений не належним чином, у зв'язку з чим, судом було самостійно обраховано пеню за період з 01.04.2017р. по 15.06.2017р. наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки1748.1115.04.2017 - 25.05.20174113.0000 %0.071 %*51.051748.1126.05.2017 - 15.06.20172112.5000 %0.068 %*25.141763.8415.05.2017 - 25.05.20171113.0000 %0.071 %*13.821763.8426.05.2017 - 15.06.20172112.5000 %0.068 %*25.37Отже, за самостійним розрахунком суду розмір пені складає 115,39 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня, встановлена судом в розмірі 115,39 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені в сумі 251,63 грн. суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги позивача про виселення фізичної особи-підприємця Адамчук Світлани Павлівни з нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 89,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. В'ячеслава Чорновола (Нова), 10 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, слід зазначити наступне:

15.06.2017р. договір оренди нежитлового приміщення №11/51 від 08.05.2009р. припинив свою дію.

Відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Отже, на час розгляду даної справи між сторонами відсутні договірні відносини, отже відповідач займає нежитлове приміщення без належних на то підстав.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про виселення фізичної особи-підприємця Адамчук Світлани Павлівни з нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 89,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. В'ячеслава Чорновола (Нова), 10 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягає судом задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 3 132,16 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 86, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Виселити фізичну особу-підприємця Адамчук Світлану Павлівну 65012, м. Одеса, вул. Нова, буд.№10, кв.№7 Б, ідентифікаційний код 2184601944) з нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 89,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. В'ячеслава Чорновола (Нова), 10 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради(65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. №1, код 26302595).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Адамчук Світлани Павлівни (65012, м. Одеса, вул. Нова, буд.№ 10, кв. №7 Б, ідентифікаційний код 2184601944) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. №1, код 26302595) заборгованість по орендній платі в сумі 4 405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн. 35 коп., пеню в сумі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 39 коп., неустойку в сумі 18 029 (вісімнадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 84 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 3 132 (три тисячі сто тридцять дві) грн. 16 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 27 лютого 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський