Рішення № 72473706, 20.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2018Справа № 910/864/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" (м. Київ)

До Міністерства оборони України (м. Київ)

Про зобов'язання прийняти виготовлений товар

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Литвин В.В.

Від відповідача: Кривошея Д.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони про зобов'язання відповідача виконати свої обов'язки за договором № 286/3/17/318 від 30.10.17., а саме: прийняти від позивача та оплатити виготовлений товар - штани літні від костюма літнього польового з тканини тип 4 клас 7, які були прийняті за якістю згідно актів приймального контролю якості в загальній кількості 15000 одиниць, у визначеному договором місці поставки товару - Військовій частині А2788 в м. Києві по вул. Качалова,3, вчинивши всі необхідні дії для забезпечення передання, одержання та оплати товару (в тому числі і щодо допуску на територію військової частини А 2788, документального оформлення тощо).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 286/3/17/318 від 30.10.17. про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.18. відкрито провадження у справі № 910/864/18, відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.02.18.

15.02.18. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Міністерство оборони України проти позову заперечує та вказує на те, що поставка товару наприкінці грудня 2017 року унеможливила приймання товару до закінчення бюджетного року та реєстрації фінансових зобов'язань на цей рік, у зв'язку із чим замовник в односторонньому порядку відмовився від подальшого виконання зобов'язань постачальником за Договором. Також відповідач зазначає, що починаючи з 01.01.18. у Міністерства оборони України були відсутні будь-які підстави для приймання товару, оскільки відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.

19.02.18. позивачем було подано відповідь на відзив відповідача, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві, та викладає доводи щодо позовних вимог.

У підготовче засідання, призначене на 20.02.18., представники позивача та відповідача з'явилися.

В підготовчому судовому засіданні 20.02.18. представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати Міністерство оборони України виконати обов'язки за укладеним між ним та позивачем Договором № 286/3/17/918 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 30.10.17. (за кошти Державного бюджету України), а саме: прийняти від позивача виготовлений товар - штани літні від костюма літнього польового з тканини тип 4 клас 7, які були прийняті за якістю згідно актів приймального контролю якості № 1 від 26.12.17. (7000 штук) та № 2 від 28.12.17. (8000 шт.), в загальній кількості 15000 одиниць, у визначеному договором місці поставки товару - Військовій частині А2788 в м. Києві по вул. Качалова,3.

Вказану заяву в судовому засіданні 20.02.18. прийнято судом.

У підготовчому засіданні 20.02.18. представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються.

За приписами ч. 6. ст. 83 ГПК України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні 20.02.18. судом встановлено, що під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України, судом в порядку ч. 5 ст. ст. 185 ГПК України з'ясовано думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

При цьому сторонами в судовому засіданні 20.02.18. подано письмові заяви на згоду про початок розгляду справи № 910/864/18 по суті 20.02.18.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Врахувавши викладене вище, з огляду на те, що під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України, а сторонами подано письмові зави на згоду про початок розгляду справи № 910/864/18 по суті 20.02.18., суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.02.18. о 09:45 год.

В судовому засіданні 20.02.18. о 09:45 год. судом розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 20.02.18. судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.02.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся з позовом про зобов'язання Міністерства оборони України виконати обов'язки за укладеним між ним та позивачем Договором № 286/3/17/918 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 30.10.17. (за кошти Державного бюджету України), а саме: прийняти від позивача виготовлений товар - штани літні від костюма літнього польового з тканини тип 4 клас 7, які були прийняті за якістю згідно актів приймального контролю якості № 1 від 26.12.17. (7000 штук) та № 2 від 28.12.17. (8000 шт.), в загальній кількості 15000 одиниць, у визначеному договором місці поставки товару - Військовій частині А2788 в м. Києві по вул. Качалова,3.

Згідно частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

30.10.17. між відповідачем (замовник) та позивачем (постачальник) відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол від 23.10.17. № 75/514/9) укладено Договір № 286/3/17/318 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір).

Предметом Договору визначено зобов'язання постачальника у 2017 році поставити замовнику індивідуальне обмундирування (3581) (штани літні від костюма літнього польового з тканини тип 4 клас 7) (далі - товар) у загальній кількості 15 000 штук зі строком постачання до 15.11.17. (включно), тоді як замовник зобов'язався забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у Договорі (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 13.11.17. до Договору визначено, що договір діє до 31.03.18.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору місцем поставки товару є об'єднані центри забезпечення тилу Збройних сил України (далі-одержувачі замовника) згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною Договору.

Рознарядкою Міністерства оборони України за Специфікацією (Додаток 1 до Договору) та Ростовкою Міністерства оборони України за Специфікацією (Додаток 2 до Договору) визначено місце поставки товару - військова частина А2788 у м. Києві по вул. Качалова,3.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що датою поставки товару є дата, вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю (якості) товару та видатковій накладній постачальника.

Згідно п. 3.3 Договору, приймальний контроль (якості) товару у постачальника проводиться представником замовника у присутності представника підприємства, відповідального за якість, а рішення щодо направлення представника замовника приймається Головним управлінням розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних сил України.

Положеннями пункту 3.7 Договору визначено, що приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений представником замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару за якістю та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Відповідно до п. 1.5 Договору, товар постачається на об'єднані центри забезпечення після приймального контролю (якості) представниками Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних сил України.

З огляду на наведені умови Договору вбачається, що постачальник (позивач) може здійснити поставку товару лише після того, як представник замовника (відповідача) проведе приймальний контроль якості товару та складе акт приймального контролю якості.

За таких умов, позивач як боржник не може виконати свій обов'язок з постачання товару до здійснення відповідачем як кредитором дій щодо направлення на підприємство позивача свого представника та здійснення таким представником контролю якості товару зі складанням відповідного акту.

Разом з тим, підпунктом 7.1.2 пункту 7.1 Договору встановлено обов'язок замовника (відповідача) прийняти товар згідно з належним чином оформленим та підписаним актом приймального контролю якості товару.

Актами приймального контролю якості № 1 від 26.12.17. та № 2 від 28.12.17. представниками відповідача було прийнято 15000 штук штанів літніх від костюма літнього польового з тканини тип 4 клас 7, які було передано позивачу на відповідальне зберігання.

Листами від 27.12.17. позивач повідомив відповідача про те, що 29.12.17. він планує здійснити відвантаження 15000 штук штанів літніх від костюма літнього польового з тканини тип 4 клас 7 на адресу: м. Київ, вул. Качалова,3.

29.12.17. згідно Договору перевезення вантажу № 014-12/17 від 27.12.17., заявки на перевезення від 27.12.17., товарно-транспортної накладної № 000133 від 28.12.17. та № 000131 від 28.12.17., вантаж (товар) - 15000 штук штанів літніх від костюма літнього польового з тканини тип 4 клас 7, було відправлено до в/ч А2788 у м. Київ по вул. Качалова,3.

За твердженням позивача, яке не заперечується відповідачем, 29.12.17. транспорт з вказаним товаром не було пропущено на територію в/ч А2788, а тому товар відвантажено не було.

Листом від 03.01.18. № 03-01/18 позивач звернувся до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України з повідомленням про недопуск на територію в/ч А2788 транспорту з товаром та про перебування на відповідальному зберіганні підприємства зданого за якістю товару в кількості 15000 штук (8000 шт. + 7000 шт.), а також, у зв'язку із вказаним, з проханням в найкоротший термін надати розпорядження в/ч А 2788 прийняти товар за Договором.

Відповідач листом № 286/6/407 від 23.01.18. повідомив позивача, що "відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду. Регламентом роботи Казначейства у період завершення бюджетного 2017 року та початку 2018 року визначено до 12 години 26 грудня 2017 року останнім днем для подання підтвердних документів для здійснення операцій за бюджетними зобов'язаннями. Спірні питання щодо умов виконання договорів стосовно термінів поставки товару, розміру штрафних санкцій тощо вирішуються у судовому порядку".

Таким чином, відповідач відмовив позивачу в прийнятті товару з посиланням на ст. 23 Бюджетного кодексу України через втрату чинності бюджетними призначеннями після закінчення бюджетного періоду. З вказаної підстави відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не визнається підставою для звільнення особи від виконання свого зобов'язання.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 27.10.11. у справі № 11/446 та від 23.08.12. у справі № 15/5027/715/2011, постанові Верховного Суду України від 15.05.12. у справі № 11/446, в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечоткін та Оліус проти України" від 18.10.05., у справі "Бакалов проти України" від 30.11.04. Про помилковість позиції про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, вказано також у постанові Верховного Суду України від 13.10.09. судової палати в адміністративних справах.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також наголошував на тому, що починаючи з 01.01.18. у Міністерства оборони України були відсутні будь-які підстави для приймання товару, оскільки відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.

Проте, наведені доводи відповідача судом відхиляються, оскільки ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, визначає, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття товару за якістю та доставки його на склад замовника бюджетний період не закінчився.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України, визначені статтею 1 цього Кодексу, як відносини, які виникають у процесі затвердження, виконання бюджетів; звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства; питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства; правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Спірні відносини, які склались між сторонами даної справи на підставі Договору, є цивільно-правовими та регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків вказано договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Умовами Договору (п.п. 7.1.2 п. 7.1) на відповідача покладено обов'язок прийняти товар і такий обов'язок є чинним на підставі укладеного сторонами Договору та положеннями статей 712, ч. 2 ст. 689 ЦК України та ст. 265 ГК України, тоді як норми Бюджетного кодексу України жодним чином не впливають на вказаний обов'язок відповідача, не припиняють його.

Враховуючи те, що Додатковою угодою № 1 від 13.11.17. дія Договору була продовжена до 31.03.18. (включно), всі визначені Договором обов'язки замовника (відповідача), зокрема, й передбачений п.п. 7.1.2 п. 7.1 Договору обов'язок прийняти товар згідно з належним чином оформленим та підписаним актом приймального контролю якості товару, є чинними на день розгляду справи.

За таких умов та зважаючи на те, що відповідач прийняв за якістю 15000 шт. штанів літніх від костюма літнього польового з тканини тип 4 клас 7 та оформив відповідні акти і передав спірний товар на відповідальне зберігання позивача, він зобов'язаний на підставі п.п. 7.1.2 п. 7.1 Договору прийняти вказаний товар.

Додатково суд звертає увагу, що згідно з п.п.7.2.2 п. 7.2 Договору замовник (відповідач) має право зменшити обсяг закупівлі товарів та ціну договору залежно від реального фінансування видатків, шляхом внесення сторонами відповідних змін до договору. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, протягом дії Договору зміни до нього щодо зменшення обсягів закупівлі не вносились.

Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що поставка товару наприкінці 2017 бюджетного року унеможливила приймання товару до закінчення бюджетного року та реєстрації фінансових зобов'язань на цей рік, у зв'язку із чим замовник (відповідач) в односторонньому порядку відмовився від подальшого виконання зобов'язань постачальником за Договором, є юридично неспроможними, так як наведені твердження відповідача спростовуються встановленими обставинами справи, оскільки 26.12.17. та 28.12.17. відповідачем були вчинені дії, які свідчать про те, що він не відмовлявся від подальшого виконання зобов'язань за Договором, а саме: проведено приймальний контроль якості продукції зі складанням відповідних актів - акту приймального контролю якості № 1 від 26.12.17. та акту приймального контролю якості № 2 від 28.12.17.

Крім того, як вбачається з листа відповідача від 23.01.18. № 286/6/407, свою відмову він обґрунтував посиланням виключно на закінчення бюджетного періоду та втрату чинності бюджетними призначеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Натомість дії відповідача щодо неприйняття товару за Договором вказаним вимогам не відповідають.

Згідно з ч. 4 ст. 690 ЦК України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем подано попередній розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог. Оскільки таке клопотання позивачем подано разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог, питання повернення судового збору буде вирішено окремою ухвалою суду.

З огляду на наведене та приписи ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову повністю, на відповідача покладається судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) виконати обов'язки за укладеним між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, б. 28А, н/п 6, офіс 1; ідентифікаційний код 39830791) Договором № 286/3/17/918 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби від 30.10.17. (за кошти Державного бюджету України), а саме: прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, б. 28А, н/п 6, офіс 1; ідентифікаційний код 39830791) виготовлений товар - штани літні від костюма літнього польового з тканини тип 4 клас 7, які були прийняті за якістю згідно актів приймального контролю якості № 1 від 26.12.17. (7000 (сім тисяч) штук) та № 2 від 28.12.17. (8000 (вісім тисяч) шт.), в загальній кількості 15000 (п'ятнадцять тисяч) одиниць, у визначеному договором місці поставки товару - Військовій частині А2788 в м. Києві по вул. Качалова,3.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, б. 28А, н/п 6, офіс 1; ідентифікаційний код 39830791) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 28.02.18.

Суддя Т.М. Ващенко