Рішення № 72473686, 19.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2018Справа № 905/2654/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовомПриватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» ДоПублічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в собі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»Простягнення 13 247,03 грн Суддя Спичак О.М.

Учасники судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гарбузова Т.О. - представник за дов.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді господарського суду Донецької області перебувала справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення 13 247,03 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо перевезень вантажу позивача, а саме незбереженням зазначеного вантажу, у зв'язку із чим позивачем подано позовну заяву про відшкодування збитків.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.11.2017 порушено провадження у справі № 905/2654/17 та призначено її до розгляду на 14.12.2017.

Ухвалою господарського суду Донецької області справу № 905/2654/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 13 247,03 грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до ст.17 ГПК України.

26.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 905/2654/17.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2017, справу № 905/2654/17 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Господарським судом Донецької області справа № 905/2654/17 розглядалась за правилами Господарського процесуального кодексу, що діяв у редакції, яка передувала редакції названого Кодексу, запровадженої із набранням чинності 15.12.2017 Законом України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів.

15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2018, у зв'язку з набранням 15.12.2017 законної сили Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції, прийнято справу № 905/2654/17 до свого провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання на 29.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2018.

Представник позивача у судове засідання 19.02.2018 не з'явився, проте через канцелярію суду 22.01.2018 подав клопотання про здійснення розгляду справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проте відзив на позов у строк, встановлений судом, не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.02.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

На виконання договору поставки №УПр14/36 від 27.02.2014 (зі змінами та доповненнями), укладеного між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг", 24.06.2017 на станцію призначення Авдіївка Донецької залізниці надійшов вантаж, а саме вугілля кам'яне, відправником якого є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", а одержувачем - позивач, що підтверджується залізничною накладною № 50327303 від 05.06.2017.

На станції одержувача залізницею проведено комісійну перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено, що частину товару у вагонах №61076378, № 59955005 було втрачено, про що складено комерційні акти №482803/178 від 06.06.2017 та № 482803/179 від 06.06.2017 відповідно.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 13 247,03 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи (накладна № 50327303 від 04.06.2017, відомості вагонів) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення - Авдіївка Донецької залізниці.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як встановлено судом вище, за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладною № 50327303 від 04.06.2017 виявлено його часткову втрату у вагонах №61076378 та № 59955005, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти №482803/178 від 06.06.2017 та № 482803/179 від 06.06.2017.

Зокрема, зі змісту комерційного акту №482803/178 від 06.06.2017 вбачається, що на підставі акту загальної форми № 47567 від 05.06.2017 станції Покровськ проведено комісійне переважування вантажу у вагоні № 61076378. За документами значиться вага нетто 63 500 кг. При зважуванні вага нетто склала 61 050 кг, що менше на 2 450 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люки та двері щільно зачинені, течі немає. Поверхня вантажу вища рівня бортів на 30 см, проти видування не накривалась, маркована однією прокольною борозною. Над 6, 7 люком є поглиблення розміром 300 см х 280 см х 60 см - 70 см, маркування порушено. При повторному переважуванні недостачу вантажу підтверджено.

За змістом комерційного акту № 482803/179 від 06.06.2017 на підставі акту загальної форми № 47567 від 05.06.2017 станції Покровськ проведено комісійне переважування вантажу у вагоні № 59955005. За документами значиться вага нетто 66 700 кг. При зважуванні вага нетто склала 61 400 кг, що менше на 5 300 кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люки та двері щільно зачинені, течі немає. Поверхня вантажу нерівномірна, нижче рівнів бортів на 10-20 см,, маркована. Над 1, 2 люком є поглиблення розміром 250 см х 280 см х 50 см, над 6, 7 люком - поглиблення розміром 200 см х 280 см х 40 см, маркування порушено. При повторному переважуванні недостачу вантажу підтверджено.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах №482803/178, №482803/179, відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копію рахунка на оплату № 0406-4 від 04.06.2017, виставленого постачальником Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Трейдінг", а також довідку про вартість вугільної продукції № 04/1566 від 19.06.2017, яка складена, як це і передбачено статтею 115 Статуту залізниць України, відправником - Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська".

При цьому, судом враховано, що оскільки положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу. Відтак, вказані обставини можуть бути встановлені судом за допомогою наданих позивачем доказів. За висновками суду, рахунок на оплату № 0406-4 від 04.06.2017, є тим належним та допустимим доказом, що підтверджує вартість відправленого вантажу.

Так, за змістом вказаного рахунку на оплату № 0406-4 від 04.06.2017 вартість 1 тони вугілля кам'яного становить - 2 065, 00 грн. без з ПДВ, а вартість вугілля з ПДВ становить 2 478,00 грн.

При цьому, позивачем також правомірно враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам'яне, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 2 % від маси вантажу.

Отже, природна втрата вантажу становить: у вагоні № 61076378 - 1,27 т (63,50 т х 2 % = 1,27 т); у вагоні № 59955005 - 1,33 т (66,70 т х 2% = 1,33 т).

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що такий розрахунок є невірним з огляду на те, що позивачем зазначено вартість тонни вугілля згідно довідки, в той час як вірним є зазначення вартості тонни вугілля згідно рахунку на оплат, у зв'язку з чим судом самостійно було здійснено розрахунок вартості заподіяних позивачу збитків внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить12 761,70 грн., з яких:

- 2 924,04 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати вантажу у вагоні № 61076378 (2 478,00 грн. х (2,45 т - 1,27 т) = 2 478,00 грн х 1,18 т = 2 924,04 грн.);

- 2 767,75 грн сума збитків, заподіяних внаслідок втрати вантажу у вагоні № 59955005 (2 478,00 грн х (5,3 т - 1,33 т) = 2 478,00 грн. х 3,97 т = 9837,66 грн.).

Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні обґрунтовані в розмірі 12 761,70 грн. та підлягають задоволенню частково.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 541,38 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680 м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в собі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (місцезнаходження: 86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) 12 761,70 грн збитків у зв'язку з втратою вантажу та 1541,38 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно ч.1 ст.256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено

28.02.2018

Суддя Спичак О.М.