Рішення № 72473663, 21.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018Справа № 910/5628/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.

За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи

За позовом Публічного акц3іонреного товариства «Аграрний фонд» м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «державно продовольчо -

зернова корпорація» м. Київ

про стягнення 21 802,57 грн.

Представники:

Від позивача Гоцко Р.В. - по дов. №32-02/18 від 18.12.2017р.

Від відповідача Махиніч Н.В. - по дов. №594 від 29.12.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення збитків у розмірі 21 802, 57 грн., а саме: 21 384, 29 грн. - збитки, 256, 58 грн., - інфляційні втрати та 3% річних в сумі 161, 70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем у порушення умов договору складського зберігання № 399-05/14/1 від 04.08.2014 допущено невідповідність класу зерна, внаслідок чого відповідачем завдано збитки (витрати на перевезення не якісної пшениці) у вказаному розмірі, за наявності яких позивачем нараховано 3% річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5628/16 та призначено до розгляду на 27.04.2015.

У судових засіданнях 27.04.2016, 18.05.2016 судом оголошено перерву до 18.05.2016 та 02.06.2016 відповідно.

02.06.2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 розгляд справи призначено на 30.06.2016.

У судовому засіданні 30.06.2016 судом оголошувалась перерва на 06.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 розгляд справи відкладено на 20.07.2016. Також цією ухвалою зобов'язано лабораторію Волинської філії Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" ДУ "Держгрунтохорога" надати суду оригінали актів відбору проб хлібопродуктів від 13.08.2015; викликано начальника ВТЛ філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Володимир-Волинський КХП" гр. ОСОБА_3 для відібрання достовірних експериментальних зразків підпису останньої.

У судове засідання 20.07.2016 з'явились уповноважені представники сторін та гр.ОСОБА_3

За наявності клопотання позивача, поданого до початку судового засідання 18.05.2016, судовий процес по розгляду даної справи здійснюється за допомогою звузаписувального технічного запису

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 20.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від організації ДП "Інститут охорони ґрунтів України" Волинська філія ДУ "Держгрунтоохорона" надійшов супровідний лист № 158-03/02/244 від 18.07.2016 з оригіналами актів відбору хлібопродуктів від 13.08.2015 за підписом начальника ВТЛ філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Володимир-Волинський КХП" ОСОБА_3, які судом долучені до матеріалів справи.

Судом зазначено, що у поданому до початку судового засідання 06.07.2016 клопотанні № 02-01/1486 від 05.07.2016 про призначення експертизи представник позивача просить призначити почеркознавчу експертизу документів, зокрема:

- актів відбору проб від 13.08.2015, якими зафіксовано відбір проб пшениці з автомашини Iveco АС 10-62 ВС (причіп НОМЕР_4), DAF НОМЕР_2 (причіп НОМЕР_3), що надійшли з філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Володимир-Волинський КХП" згідно з товарно-транспортними накладними №41, №42 від 11.08.2015;

- проведення експертизи покласти на Київський науково-дослідний інститут судових експертиз; зобов'язати лабораторію Волинської філії Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" ДК "Держгрунтохорона" надати оригінали актів відбору проб від 13.08.2015 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз;

- зобов'язати ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надати вільні зразки підписів начальника ВТЛ філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Володимир-Волинський КХП" ОСОБА_3 за період з 13.07.2015 по 13.08.2015; на вирішення експерта поставити наступне питання:

"Чи виконано підпис ОСОБА_3 у актах відбору проб від 13.08.2015 власноручно тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі № 910/5628/16 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі.

14.12.2017 через відділ діловодства суду від КНДІСЕ надійшли матеріали справи та висновок експертів № 13272/13273/16-32 від 11.12.2017.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду за розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/3192 від 14.12.2017 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/5628/16.

Обґрунтування призначеного проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Селівона А.М. За результатом повторно автоматизованого розподілу справу № 910/5628/16 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Розглянувши матеріали справи № 910/5628/16 господарський суд дійшов висновку, що справу № 910/5628/16 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

На виконання наведених приписів Господарського процесуального Закону, суд визнав за необхідне поновити провадження у справі, призначити підготовче засідання у справі на 24.01.2018 та встановив сторонам строки для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.

10.01.2018 відповідач через відділ діловодства подав суду письмові пояснення по справі, відповідно до даних пояснень проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що на підставі Договору ПАТ «ДПЗКУ» прийнято на зберігання зерно ПАТ «Аграрний фонд», зокрема, зерно пшениці 2014 року збирання. Разом з тим, ПАТ «Аграрний фонд» видано дозвіл-довіреність № 10/175 від 15.07.2015 на відвантаження зерна до Договору в адресу ДП «Луцький КХП № 2» через експедитора ТОВ «Зернотрейд». Проте частина зерна була повернута на філію ПАТ «ДПЗКУ» «Володимир-Волинський КХП» у зв'язку з тим, що начебто вона не відповідала якісним показникам. Однак належних доказів того, що зерно не відповідало якісним показникам позивач не надав.

22.01.2018 позивач через відділ діловодства подав суду письмові пояснення по справі, відповідно до даних пояснень позовні вимоги підтримує. Відповідно до даних пояснень позивач зазначає, що з метою проведення незалежної експертизи зерна Державною установою «Інститут охорони грунтів України» ДУ «Держгрунтоохорона» було зроблено протоколи випробувань від 14.082015р. №590, 591.

У посвідченнях про якість №№008008 та 008009, видані філії ПАТ «ДПЗКУ» «Володимир - Волинський КХП» зазначено, що зерно 2 класу з показником вологість -13,5% , а клейковина -23% відповідає вимогам 2 класу пшениці. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідачем порушені умови договору складського зберігання, що підтверджується протоколами випробувань від 14.08.2015р. №590, 591.

Представники учасників справи у судове засідання 24.01.2018 з'явились та надали пояснення по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.02.2018р.

В судовому засіданні 21.02.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 21.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Аграний фонд» (далі - поклажодавець ) та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - зерновий склад) було укладено договір складського зберігання зерна № 399-05/14/1.

За умовами договору, поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп»яні, олійні культури, в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшов на карточку поклажодавця ї засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним, як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ.

На підставі даного договору зерновий склад (відповідач) прийняв на зберігання зерно поклажодавця (позивача), зокрема, зерно пшениці 2014 року збирання.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.1 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги позивача.

11 лютого 2015 року між поклажодавцем (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» (перевізник) укладено договір про надання послуг №04-04/15, відповідно до якого перевізник бере на себе зобов»язання на підставі дозволів власника надати комплекс послуг з перевезення автомобільним (залізничним) транспортом ( в тому числі навантажувально - розвантажувальні роботи, транспортування, експедирування, сертифікація та інші роботи та послуги пов'язані з комплексом заходів із перевезення) товарно - матеріальних цінностей, а власник вантажу бере на себе зобов»язання оплатити вартість наданих послуг.

15.07.2015 року позивач видав філії ПАТ «Державна зернова корпорація України» «Володимир - Волинський КХП» дозвіл - довіреність на відвантаження зерна №10/175.

15 липня 2015 року позивач надав дозвіл на переміщення №10/175, згідно якого ТОв «Зернотрейд» здійснило переміщення пшениці у кількості 72.450 тонн з зернового (відповідача) на ДП «Луцький КХП №2».

12.08.2015р. у зв»язку з невідповідністю класу, вищевказану кількість зерна було повернуто на філію ПАТ «Державна зернова корпорація України» «Володимир - Волинський КХП», що підтверджується актом повернення від 12.08.2015р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд» виставили 31.08.2015р. позивачу рахунок №3522 на сплату послуг з перевезення пшениці з філії ПАТ «Державна зернова корпорація України» «Володимир - Волинський КХП» на ДП «Луцький КХП №2» та перевезення на філію ПАТ «Державна зернова корпорація України» «Володимир - Волинський КХП» на суму 21 384, 29 грн.

Спір у справі виник внаслідок того, що на думку позивача, у зв'язку з понесеними ним витратами на перевезення не якісної пшениці йому були завдані збитки в сумі 21 384, 29 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нараховані на завдані збитки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору визначена статтею 3 Цивільного кодексу України, як одна із загальних засад цивільного законодавства. Отже, враховуючи зміст вищенаведених норм законодавства, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавала шкоди (цивільне правопорушення).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому розмір збитків (шкоди) має довести сторона, яка їх зазнала, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів цивільного правопорушення звільняє заподіювача шкоди від відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством. За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством. За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти це зерно назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.08.2015 у зв'язку із невідповідністю якісним показникам 72,450 тонн зерна, його фактично від ДП «Луцький КХП» повернуто до філії ПАТ «ДПЗКУ» «Володимир-Волинський КХП».

При розгляді справи встановлено, що відповідно дозволу - довіреності на відвантаження зерна від 15.07.2015р. №10/175 філія відповідача провела відвантаження зерна пшениці у кількості 107,710 тонн.

Після прибуття на місце призначення автомобілів з пшеницею, відвантаженою зі зберігання філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Володимир-Волинський КХП», ДП «Луцький КХП № 2» зафіксовано невідповідність пшениці у машині з товарно-транспортною накладною від 11.08.2015 № 41 та №42 по показниках «клейковина» та «масова частки білку», зазначеним в посвідченнях про якість №№ 008008 та 008009.

12.08.2015 складено акт повернення, згідно з яким зафіксовано фактичну якість пшениці в автомобілі НОМЕР_1 (причіп НОМЕР_4), DAF НОМЕР_2 (причіп НОМЕР_3) по клейковині - 20,4%, масовій частці білку - 11,1% при стандарті не менше 23% та не менше 12,5 % відповідно.

Акт повернення складено, але не підписано зі сторони Відповідача начальником ВТЛ, проте підписано начальником ВТЛ ДП «Луцький КХП № 2» ОСОБА_5, інженером-технологом ОСОБА_6 та техніком - технологом ОСОБА_4

У зв'язку з відмовою підписати даний акт начальником ВТЛ філії ПАТ «ДПЗКУ» «Володимир-Волинський КХП» ОСОБА_3, начальником ВТЛ ДП «Луцький КХП № 2» ОСОБА_5, інженером-технологом ОСОБА_6 та техніком-технологом ОСОБА_4 складено відповідний акт про відмову від підпису (копія акта додається).

13.08.2015 комісією у складі начальника відділу у Рівненській і Волинській області ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_7, начальника ВТЛ ДП «Луцький КХП № 2» ОСОБА_5 та начальника ВТЛ філії ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» «Володимир-Волинський КХП» ОСОБА_8 складено акт, яким зафіксовано відбір проб пшениці з автомашин НОМЕР_1 (причіп НОМЕР_4), DAF НОМЕР_2 (причіп НОМЕР_3), які надійшли з філії ПАТ «Державна продовольчо -зернова корпорація України» «Володимир-Волинський КХП» згідно з товарно-транспортними накладними від 11.08.2015 № № 41 та 42.

Аналіз якості пшениці за відібраними пробами проведено Державною установою «Інститут охорони грунтів України» ДУ «Держгрунтохорона», результати якого зазначені в протоколах випробувань від 14.08.2015р. №590,591.

Суд відзначає, що на момент спірних правовідносин діяла Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661 відповідно до 3.2. (далі - Інструкція), якої, якщо за результатами випробувань ВТЛ будуть виявлені розбіжності в якості зерна понад норму допустимих відхилень, підприємство- одержувач: протягом доби, крім вихідних днів, у письмовій формі (телеграма, телефонограма, факсограма з їх обов'язковою реєстрацією у реєстраційній книзі) викликає представників: власника зерна, підприємства- відправника та Держсільгоспінспекції за місцем відвантаження зерна, якщо вона проводила інспектування (у останньому випадку викликається представник Держсільгоспінспекції за місцем надходження зерна).

Згідно з пп.3.3.-3.4 Інструкції, представники власника зерна, підприємства-відправника та Держсільгоспінспекції (яка на момент спірних правовідносин теж діяла) терміново (протягом доби) повинні повідомити про участь у спільному визначенні якості спірної партії. Із представників: власника зерна, підприємства-відправника та Держсільгоспінспекції за місцем відвантаження зерна, якщо вона проводила інспектування (у останньому випадку представник Держсільгоспінспекції за місцем надходження зерна), разом з представником підприємства-одержувача створюють комісію для спільного визначення якості спірної партії зерна.

У Главі 5 Інструкції закріплено, що за результатами спільного визначення якості зерна в день його визначення складається акт про фактичну якість спірної партії. Акт повинен містити:

час і місце складання, найменування підприємства-одержувача;

прізвища та посади осіб, що брали участь у спільному визначенні якості зерна, місце їх роботи;

вид та маса зерна;

номер та дата договору на постачання зерна та транспортної накладної;

вид і номер транспортного засобу;

номер та дата документа (вид документа), що засвідчує якість зерна, та ким видано документ;

дата відправлення, назва підприємства-відправника та власника зерна;

дата надходження зерна;

для готової продукції - назва та адреса її виробника, кількість місць;

умови зберігання зерна на складі підприємства-одержувача до оформлення акта;

стан місткості зберігання зерна на момент її огляду;

для готової продукції - вид, стан тари на момент огляду, відповідність маркування тари та інші дані;

наявність пломб (відправника чи органу транспорту), відтиски на них;

результати спільного визначення якості з посиланням на стандарт;

висновок за результатами спільного визначення якості, у якому зазначаються: відомості про якість партії, розбіжності між показниками спільного визначення та показниками якості, зазначеними у документах про якість, виданих при відвантаженні партії зерна; доцільність заміни або підтвердження документів про якість підприємства-відправника;

місце направлення проб у разі, коли сторони вважають за необхідне провести арбітражне визначення якості.

Відповідно до п. 3.1. даної інструкції, при надходженні зерна на підприємство ВТЛ проводить попереднє визначення якості зерна. Відбір проб проводиться з залізничних вагонів через верхні люки.

Пунктом 3.2.визначено, що якщо за результатами випробувань ВТЛ будуть виявлені розбіжності в якості зерна понад норму допустимих відхилень, підприємство-одержувач:

протягом доби, крім вихідних днів, у письмовій формі (телеграма, телефонограма, факсограма з їх обов'язковою реєстрацією у реєстраційній книзі) викликає представників: власника зерна, підприємства-відправника та Держсільгоспінспекцію за місцем відвантаження зерна, якщо вона проводила інспектування (у останньому випадку викликається представник Держсільгоспінспекції за місцем надходження зерна);

забезпечує цілісність зберігання зерна та незмінність його якості до вирішення спірних питань в опломбованій місткості.

За погодженням з підприємством-відправником зберігання зерна можливе без розвантаження транспорту або із розвантаженням. Розвантаження проводиться в опломбовану місткість (силос, склад), що забезпечує незмінність маси зерна та його якості, у присутності держінспектора Держсільгоспінспекції за місцем надходження зерна, та складається акт про розвантаження спірної партії зерна.

Представники власника зерна, підприємства-відправника та Держсільгоспінспекції терміново (протягом доби) повинні повідомити про участь у спільному визначенні якості спірної партії (п. 3.3.).

Із представників: власника зерна, підприємства-відправника та Держсільгоспінспекції за місцем відвантаження зерна, якщо вона проводила інспектування (у останньому випадку представник Держсільгоспінспекції за місцем надходження зерна), разом з представником підприємства-одержувача створюють комісію для спільного визначення якості спірної партії зерна (п. 3.4.).

Відповідно до п. 3.4.1., інструкції комісія проводить обстеження транспортного засобу або місткості, де зберігається спірна партія зерна, та наявність пломб. Наявність пломб на нижніх люках залізничних вагонів обов'язкова.

Згідно з п. 3.4.2. інструкції, за відсутності порушень вимог щодо зберігання спірної партії проводиться відбір проби згідно з главою 4 цього розділу відповідно до вимог нормативних документів. Виділені з неї проби пломбуються, забезпечуються етикетками з підписами осіб, які брали участь у відборі. Акт про відбір проб підписується всіма членами комісії. Відібрані і опломбовані проби надаються зацікавленим сторонам. У ВТЛ підприємства-одержувача комісією проводиться визначення якості однієї з виділених проб.

За результатами спільного визначення якості зерна складається акт (глава 5 цього розділу) про фактичну якість спірної партії, який є підставою для підтвердження або заміни документа про якість підприємства-відправника або Держсільгоспінспекції. Акт повинен бути оформлений у день визначення якості (п. 3.4.3.).

Відповідно до п. 3.4.4.інструкції, на зворотному боці заміненого документа про якість робиться запис: "Замість Посвідчення про якість ____ від "___" __ 20__ року N _____ у зв'язку з розбіжностями в показниках якості", який затверджується підписом та печаткою.

3.4.5. Спірна партія зерна у кількісно-якісному обліку оприбутковується підприємством-одержувачем та списується з обліку підприємством-відправником за результатами спільного визначення якості у разі виявлення розбіжностей понад норму допустимих відхилень.

Пунктом 3.4.6.інструкції встановлено, що у випадку, коли за результатами спільного визначення якості сторони не можуть дійти згоди про фактичну якість партії (її відповідність вимогам нормативних документів, контрактним вимогам), комісією складається акт, де вказано причини, з яких сторони не дійшли згоди, та приймається рішення про арбітражне визначення якості спірної партії зерна.

Крім того, в силу вищевказаних норм, не пізніше 12.08.2015р. підприємство одержувач (ДП «Луцький КХП») у разі розбіжностей між показниками зерна було зобов»язане у письмові формі (телеграма, телефонограма, факсограма з їх обов»язковою реєстрацією у реєстраційній книзі) викликати представників власника зерна, підприємства відправника та Держсільгоспінспекції терміново (протягом доби) повинні повідомити про участь у спільному визначені якості спірної партії та скласти акт.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів дотримання положень Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 № 661.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, не доведено безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо висновку експерта, викладеного у висновку експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз №13272/13273/16-32 від 11.12.2017р., суд відзначає наступне, що почеркознавчою експертизою підтверджено належність підпису ОСОБА_3 на актах відбору проб 13.08.2015р., тобто після повернення зерна від ДП «Луцький КХП» на філію товариства. Однак, дані висновку експерта не підтверджують, що за результатами відбору проб, підтверджено невідповідність зерна, визначеним показникам. З урахуванням викладеного, даний висновок судового експерта не приймається судом як доказ у справі.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28.02.2018р.

Суддя Трофименко Т.Ю.