Ухвала суду № 72473492, 28.02.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 28.02.2018

ЄУ № 420/90/18

Провадження №1-кп/420/70/18

УХВАЛА

28 лютого 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Іванової К.В.

прокурора Гайовича П.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні об’єднане кримінальне провадження, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

В провадженні Новопсковського районного суду Луганської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч. 2 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про зміну обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання на тримання під вартою. Своє клопотання мотивує тим, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов’язків, а також запобіганням спробам переховуватися від органів досудового розслідування та вчиненню іншого кримінального правопорушення існує необхідність зміні обраного раніше запобіжного заходу. Зазначає, що існують ризики вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватися від органів досудового розслідування або суду. А обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання не забезпечить виконання обвинуваченим покладеним на нього обов’язків.

Обвинувачений не заперечував проти клопотання прокурора.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання про зміну запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Частиною 1 статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Судом врахована позиція Європейського суду з прав людини – рішення «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява № 42310/04, п. 175, ECHR 2011 відповідно до якого «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.90).

Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Прокурор у клопотанні про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою посилається на ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд, з’ясовуючи наявність зазначених ризиків, виходить з такого.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини – рішення «Бекчиєв проти Молдови», § 58, відповідно до якого ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Судом також врахована практика Європейського суду з прав людини рішення «Сельчук проти Туреччини», § 34, згідно якого наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово намагався переховуватися від працівників поліції, постійного місця проживання не має, ніде не працює, будь-яких стійких зв’язків не має, крім того порушував обов’язки, покладені на нього вироком Новопсковського районного суду Луганської області від 21.09.2017, ухвалою суду від 21.02.2018 скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено обвинуваченого для відбування покарання. Також ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, раніше судимий, а тому існує ризик переховування від суду та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини – рішення «Clooth v. Belgium Клоот проти Бельгії», § 40 повторне скоєння правопорушень: серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід – необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст. 395, ч. 2 ст. 185 КК України, санкція частини 2 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років.

Отже, наявність доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, дають підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_1 під варту.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим кодексом. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу, будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 згідно ст.12 КК України, належить до злочину середньої тяжкості та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд вважає за необхідне застосувати до нього розмір застави – 3 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави обвинуваченому роз’яснюються його обов’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків, що передбачено ч.3 ст.182 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Змінити обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання на запобіжний захід у на вигляді тримання під вартою строком на два місяці, з моменту взяття під варту, з утриманням його в Старобільському слідчому ізоляторі.

Взяти обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, під варту негайно в залі суду.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_1 під варту у залі суду - з 28.02.2018.

Встановити строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, під вартою - до 27.04.2018 включно.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч. 2 ст. 185 КК України, заставу у розмірі 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 5286 грн., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, а саме: р/р 37317017002672, одержувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, код ЄДРПОУ 26297948, банк одержувача –Держказначейська служба України в м. Київ, МФО – 820172 Призначення платежу: застава, ухвала суду № 420/214/18, платник застави ОСОБА_3Ю.), або забезпечити їх внесення заставодавцем, та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

В разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, 395 КК України, з під варти у зв’язку з внесенням застави. Після внесення застави обвинувачений ОСОБА_1 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 обов’язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора, суду з с. Донцівка Новопсковського району Луганської області.

В разі внесення застави, строк дії покладених на ОСОБА_1 обов’язків не може перевищувати двох місяців з моменту внесення застави.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом.

У випадку невиконання обвинуваченим ОСОБА_1, покладених обов'язків, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.С. Стеценко