Рішення № 72473382, 20.02.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.02.2018 Справа № 905/2580/17

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариство «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення заборгованості в розмірі 244522 грн.78 коп., -

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача – ОСОБА_2 - за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укргазвидобування в особі філії Газопромислове управління Шебелинкагазвидобування звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз про стягнення 272 179,58 грн., у тому числі: основного боргу 197 885,15 грн., 47 488,46 грн. пені, 20 765,33 грн. інфляційних витрат, 6 040,64грн.- три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.11.2017 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 23.11.2017 року.

Заявою від 21.11.2018р. позивач зменшив позовні вимоги у зв’язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу у період з 25.10.2017р. по 21.11.2017р. у сумі 30371,98 грн., та просив стягнути з відповідача: суму основного боргу 167513,17 грн., 47 488,46 грн. пені, 23068,72 грн. інфляційних витрат, 6452,44грн. - три відсотки річних (а.с.122).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.11.2017 року задоволено заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та відкладено розгляд справи на 18.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2017 року призначено справу №905/2580/17 до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначене на 16.01.2018 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.01.2018 року відкладено підготовче засідання на 07.02.2018 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

15.02.2018 року у судовому засіданні було оголошено перерву.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДГП-2017 від 16.01.2017р. із відповідачем, несвоєчасне та не в повному обсязі виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості послуг транспортування природного газу за зобов’язаннями січня 2017р. - березня 2017р., внаслідок чого виникли підстави для звернення до суду з позовом про стягнення суми основного боргу, нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДГП-2017 від 16.01.2017р. з додатком до договору – Протоколом №1 узгодження договірної ціни від 16.01.2017р., акти про надання послуг з переміщення природного газу від 31.01.2017р., від 28.02.2017р., від 31.03.2017р.та рахунки №10 від 31.01.2017р., №34 від 28.02.2017р. та №309 від 31.03.2017р., банківські виписки по рахунку ГПУ «Шебелинкагазвидобування».

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Заявами від 14.12.2017р. відповідач просив зменшити розмір пені до однієї тисячі гривень та надати відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців (т.1 а.с.188, 198). Позивач заперечував проти задоволення вказаних клопотань, посилаючись на скрутний фінансовий стан ПАТ «Укргазвидобування».

Заявою від 29.01.2018р. відповідач визнав станом на 25.01.2018р. суму основного боргу за договором №ДГП-2017 у розмірі 116822,44 грн. за зобов’язаннями лютого-березня 2017р., просив відмовити у задоволенні позову щодо стягнення пені, 3%річних та інфляційних втрат (а.с. том 2, а.с.7).

Відповідач стверджує що немає заборгованості за зобов’язаннями за січень 2017р., визнає борг за зобов’язаннями лютого 2017р. на суму 1068,35 грн. та за березень 2017р. на суму 115754,09 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Предметом розгляду даного спору є стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості послуг транспортування природного газу за зобов’язаннями січня 2017р. - березня 2017р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

У відповідності до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

16.01.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Позивач) та Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (Відповідач) було укладено Договір про надання послуг з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДГП-2017 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Позивач (Виконавець за Договором) зобов’язується надати Відповідачу (Замовнику за Договором) послуги з переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами Виконавця (Позивача) природного газу Замовника (Відповідача), до пунктів призначення - газорозподільних станцій, вузлів редукування газу для задоволення потреб Замовника (Відповідача), а Замовник (Відповідач) зобов’язується внести плату за надані послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами Договору.

Підпунктом 1.2. Договору визначається річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника у розмірі 5150 тис. куб.м.

Вартість послуг, відповідно до п. 4.1. Договору, складає 252,12 грн. з ПДВ.

Послуги з переміщення газу оформлюються Виконавцем (Позивачем) і Замовником (Відповідачем) актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами (п. 3.1.).

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника (Відповідача) з Газодобувним підприємством (Позивачем) (п.3.5).

Згідно п. 4.4. Договору, Замовник зобов’язується щомісячно, до 15-го числа поточного місяця, провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури, наданого Виконавцем в розмірі 100 відсотків від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць.

Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 17-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку-фактури наданого Виконавцем з урахуванням перерахованої попередньої оплати.

Пунктом 11.1. Договору визначається строк його дії – до 31.12.2017 року.

У період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

На виконання умов договору №ДГП-2017 позивач у січні-березні 2017 року надав відповідачу послуги з переміщення природного газ на загальну суму 371212,41грн, що підтверджується наявними актами про надання підписаними представниками сторін:

за січень 2017 року – Акт від 31.01.2017 року на суму 138 344,80 грн.

за лютий 2017 року – Акт від 28.02.2017 року на суму 123 156,84 грн.

за березень 2017 року – Акт від 31.03.2017 року на суму 109 710,77 грн.

Відповідач свої зобов’язання за Договором не виконав умови оплати передбачені п. 4.4 Договору. Таким чином, у зв’язку із невиконанням Відповідачем грошового зобов’язання, згідно Договору, у січні-березні 2017 року, з урахуванням часткової оплати послуг, утворилася заборгованість у розмірі 167513,17 гривень.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Так остаточний розрахунок між позивачем та відповідачем, за зобов’язаннями січень-березень 2017р., повинен бути здійснений до 17 числа місяця, наступного за звітним.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідач розрахувався за спірними зобов’язаннями не в повному обсязі та з порушенням встановлених пунктом 4.4 Договору строків, у зв’язку з чим за відповідачем станом на 21.11.2017р.обліковується борг за надані по Договору №ДГП-2017 послуги у сумі 167513,17 грн., який частково визнається відповідачем.

Відповідач стверджує, що частину вартості наданих послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу за договором №ДГП-2017, за період січень-березень 2017р. підприємство оплатило з коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. що підтверджується: спільним протокольним рішенням від 09.03.2017р. (т.2 а.с.17) та платіжним дорученням на його виконання.

Крім того, на підтвердження розрахунків з позивачем за Договором №ДГП-2017 у спірний період згідно постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1000 від 02.08.2012р. «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу» та №2516 від 30.09.2015р. «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки», на підставі Постанов НКРЕКП №2035 від 25.11.2016р., №47 від 19.01.2017р., №192 від 19.01.2017р. та №295 від 21.03.2017р., відповідачем надано реєстр оплат проведених за період з 04.01.2017р. по 31.03.2017р.

Проте, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що вказані платіжні доручення підтверджують оплату послуг за Договором №ДГП-2017 за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2017р., що виходить за межі спірного періоду та не підтверджує сплату заборгованості за січень-березень 2017р.

Щодо протокольного рішення від 09.03.2017р., то згідно пункту 2.7 Рішення, відповідач перераховує позивачу кошти у сумі 1089093,97 згідно Договору від 18.01.2013р. №ДГН 001/7ТГП.

Наданий відповідачем ОСОБА_3 свідчить про проведення розрахунків відповідача з позивачем за період з 04.01.2017р. по 31.03.2017р. на підставі Постанов НКРЕКП №2035 від 25.11.2016р., №47 від 19.01.2017р., №192 від 19.01.2017р. та №295 від 21.03.2017р. на загальну суму 87263,70 грн. за договором №ДГН001/7ТГ13 від 18.01.2013р., в той час, як спірним є заборгованість відповідача за послуги надані по Договору №ДГП-2017. Крім того, згідно довідки ГПУ «Шебелинкагазвидобування» вказані у реєстрі кошти були направлені позивачем згідно цільового призначення на погашення заборгованості за Договором №ДГН001/7ТГ13 від 18.01.2013р.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості по Договору №ДГП-2017 в розмірі визначеному позивачем, отже позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за зобов’язаннями січень-березень 2017 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 23068,72 грн. інфляційних витрат, 6452,44грн. - три відсотки річних.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано інфляційні витрати за прострочення основного зобов’язання у загальній сумі 23068,72 грн., (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат не суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому приймається для нарахування цих вимог.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат, за періоди визначені позивачем у розрахунку (том 1, а.с.130) суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних в межах періоду, визначеного позивачем, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача відмовити у стягненні інфляційних втрат та 3% річних у зв’язку зі скрутним фінансовим станом ПАТ «По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз», то суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Збитковість діяльності підприємства, наявність боргів перед іншими кредиторами, вчинення державними виконавцями дій з примусового виконання судових рішень – не можуть бути підставами для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою пов’язаною з виною боржника.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

Крім позовних вимог про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційні витрат, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 47488,45 грн.

Відповідно до п.6.2 Договору, за порушення строків виконання зобов’язань, зазначених у розділі 4 даного Договору, Замовник зобов’язаний сплатити Виконавцю, крім суми заборгованості (з урахуванням встановленого індексу інфляції), пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання становить 47 488,45 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21.11.2017р.)

Нарахування здійснено за зобов’язанням:

січня 2017р. з 17.02.2017р.по 17.08.2017р.. на суму 138344,8 грн.;

лютого 2017р. з з 17.03.2017р.по 17.09.2017р. на суму 123156,84 грн.;

березня 2017р. з з 17.04.2017р.по 17.10.2017р. на суму 109710,77 грн.

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, в межах періоду, визначеного позивачем, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Проте, заявою від 14.12.2017р. відповідач просив суд зменшити розмір пені до 1 тис.грн. (том 1, а.с.188) та заявою від 14.02.2018р. (том 2, а.с.60) просив відмовити у стягненні пені в повному обсязі. У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у стягненні пені в повному обсязі, посилаючись на збитковість діяльності підприємства, наявність боргів перед іншими кредиторами, вчинення державними виконавцями дій з примусового виконання судових рішень

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, має бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне положення викладене у частині 3 статті 551 ЦК України, згідно із якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому обставинами, які мають враховуватись при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення розміру пені, виходячи з положень статті 233 ГК України, є наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром завданих збитків, ступінь виконання зобов'язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні враховувати всі інтереси сторін.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків.

Обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення пені відповідач посилався, перш за все, на ту обставину, що розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій є надмірно великим порівняно зі збитками, завданими позивачу простроченням відповідача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що сума основного боргу складає 167513,17 грн., а розмір нарахованої позивачем пені становить 47488,45 грн.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Рішенням № 7-рп/2013 від 11.07.2013 Конституційний суд України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, виходячи з принципів справедливості та розумності судового рішення, суд приходить до висновку, що справедливим, було б зменшення розміру пені на 30% до рівня, що відповідав би пені у розмірі 33241,91 грн.

Заявою від 14.12.2017р. позивач просив відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців у зв’язку з тим, що майно ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» передано у заставу з причин податкової заборгованості, виконанням ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» особливо важливого завдання у рамках соціально-економічного розвитку регіону та надання послуг населенню у відповідності до Постанови КМУ №1235 від 27.12.2010р., наявність збитків підприємства у 2016р. на суму 53719 тис.грн., докладання боржником зусиль для своєчасного виконання господарських зобов’язань.

За змістом статті ст.331 Господарського процесуального кодексу України, відстрочка – це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Діючим законодавством не передбачено переліку таких обставин.

Таким чином, Відповідно до статті до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з фактичних обставин справи, що були предметом розгляду по справі №905/2580/17, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» суми основного боргу у сумі 167513,17 грн., 3% проценти річних у сумі 6452,44 грн.,інфляційних збитків у розмірі 23068,72 грн., та зменшив суму заявленої до стягнення пені на 30% - до 33241,91 грн.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Як зазначено вище, до обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки містяться в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013р. у справі №1-7/2013.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Обгрунтовуючи своє клопотання про надання відстрочки, на підтвердження скрутного фінансового стану підприємства відповідач надав лише звіт про фінансові результати діяльності за 2016р. з якого вбачається наявність у ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» збитків на суму 53719 тис.грн.

Інших доказів, що ускладнюють виконання судового рішення, підтверджують скрутне матеріальне становище боржника та наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника у 2017р. чи поточному 2018р. відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» від 14.12.2017р. про відстрочку виконання рішення у справі №905/2580/17 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.3 ст.129 Конституції України та ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позовні вимоги до ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення суми боргу, відсотків річних, інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі, та частковому задоволенню вимоги про стягнення пені.

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариство «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення заборгованості в розмірі 244522 грн.78 коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, б.1, код ЄДРПОУ 03361075, п/р №260043071399 в АТ «Ощадбанк», МФО 335106) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Кудрявська, буд.26/28, ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» (64250, Харківська область, Балаклійський район, селище міського типу Донець, вул.Стадіонна, буд.9, ЄДРПОУ 00153146, п/р №26005300530517 в філії ХОУ АТ «Ощадбанк» м.Харків, МФО 351823):

- суму основного боргу у розмірі 167513 (сто шістдесят сім тисяч п’ятсот тринадцять) грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 23068 (двадцять три тисячі шістдесят вісім) грн. 72 коп.;

- 3% річних у розмірі 6452 (шість тисяч чотириста п’ятдесят дві) грн. 44 коп.;

- суму пені у розмірі 33241 (тридцять три тисячі двісті сорок одна) грн.91 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, б.1, код ЄДРПОУ 03361075, п/р №260043071399 в АТ «Ощадбанк», МФО 335106) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Кудрявська, буд.26/28, ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» (64250, Харківська область, Балаклійський район, селище міського типу Донець, вул.Стадіонна, буд.9, ЄДРПОУ 00153146, п/р №26005300530517 в філії ХОУ АТ «Ощадбанк» м.Харків, МФО 351823) суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 3667 (три тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 84 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 20 лютого 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 27 лютого 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов