Рішення № 72473272, 20.02.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.02.2018 м. Ужгород Справа № 907/941/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиція Дешко», м.Мукачево

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське

господарство «Рамаєвське», м.Казань, Республіка Татарстан, Російська Федерація

про стягнення суми 298227,42, в т.ч. 148029,09 грн. заборгованості за

договором перевезення №270315 від 27.03.14 та 150198,33 грн. –

збитків

Суддя Васьковський О.В.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: стягнення суми 298227,42, в т.ч. 148029,09 грн. заборгованості за договором перевезення №270315 від 27.03.14 та 150198,33 грн. – завданих збитків.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у повному обсязі не виконав свої зобов'язання по оплаті послуг по перевезенню вантажу, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість у сумі 148029,09 грн. Також, у зв’язку з тим, що відповідач у визначений договором строк не здійснив оплату послуг перевезення вантажу, Державною фіскальною службою України було зафіксовано у позивача порушення вимог валютного законодавства в частині несвоєчасного та неповного зарахування валютної виручки на валютний рахунок резидента при виконанні зовнішньоекономічного договору №270315 від 27.03.14, укладеного з нерезидентом-відповідачем, внаслідок чого позивачу нараховано пеню в розмірі 150198,33 грн. Вказану суму штрафних санкцій оплачено позивачем у повному обсязі. Позивач вказує, що невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором перед позивачем призвело до сплати останнім штрафних санкцій на користь Державної фіскальної служби України, у зв’язку з чим вказану сума збитків повинна бути відшкодована відповідачем у повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак письмовий відзив по суті заявлених вимог, у відповідності до вимог ст.165 ГПК України не подав та участь уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Згідно частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відтак, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем (перевізник по договору) та відповідачем (замовник по договору) укладено договір про перевезення вантажів (далі - договір) №270315 від 27.03.14, відповідно до п.1.1 якого перевізник зобов’язався за рахунок замовника здійснити перевезення вантажів, а також виконати чи забезпечити виконання інших, пов’язаних з перевезенням операцій у відповідності з даним договором, а замовник зобов’язався в порядку та строки, передбачені вказаним договором оплатити послуги.

Відповідно до п.2.1 загальних умов договору, перевезення вантажів замовника здійснюється перевізником в рамках даного договору, на основі наданих замовником заявок, які є невід'ємною частиною даного договору.

Положення заявок мають пріоритетне значення по відношенню до положень даного договору. Заявка має бути складена у письмовому вигляді, підписана уповноваженим представником сторони. У заявці на перевезення вказуються: найменування і адреса сторони, найменування, вага вантажу, який належить перевезти, вартість послуг по перевезенню вантажу, маршрут перевезення, адреса, дата та час завантаження і розвантаження, відомості про характер і особливості вантажу, який необхідно перевезти, тощо.

Так, 02.06.14 на адресу перевізника надійшло транспортне завдання (замовлення №4) відповідача на міжнародне вантажне перевезення за маршрутом: Угорщина Україна -(Білорусія)-Росія. Вартість перевезення, згідно заявки, склала 4200,00 Євро, дата завантаження -05.06.14, дата доставки-09.06.14. Строк та спосіб оплати також обумовлені в заявці – постоплата згідно договору.

17.06.14 на адресу перевізника надійшло транспортне завдання (замовлення №5) відповідача на міжнародне вантажне перевезення за маршрутом: Угорщина Україна -(Білорусія)-Росія. Вартість перевезення, згідно заявки, склала 4200,00 Євро, дата завантаження -19.06.14, дата доставки-23.06.14. Строк та спосіб оплати також обумовлені в заявці – постоплата згідно договору.

На виконання транспортного завдання (замовлення №4) 05.06.14 складено CMR РА№2017469 та на виконання транспортного завдання (замовлення №5) 19.06.14 складено CMR РА№2017471.

18.06.14 позивачем було рахунок №СФ-00000719 на суму 67461,37 грн. та акт №ОУ-0000741 здачі-прийняття робіт (надання послуг), які направлені для підписання відповідачу.

20.06.14 позивачем було рахунок №СФ-00000725 на суму 67502,35 грн. та акт №ОУ-0000735 здачі-прийняття робіт (надання послуг), які направлені для підписання відповідачу.

Надані послуги були прийняті відповідачем, що підтверджується відміткою «Вантаж доставлений» в графі 24 накладних CMR та відсутністю жодних претензій відповідача.

Таким чином, позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов’язання за договором та доставлено товар, у відповідності до обумовлених сторонами умов.

Оскільки, вантаж був доставлений позивачем, за умовами заявки мав бути проведений розрахунок за надані послуги з перевезення.

Відповідно до п.п.5.1-5.2 договору розрахунки за перевезення вантажу здійснюється між замовником та перевізником за погодженими ставками. Ставка погоджується письмово до початку перевезення в заявці, яка є невід’ємною частиною даного договору. Заявка з погодженою ставкою на перевезення є підставою для проведення розрахунку і платежів між замовником та перевізником. Основою для оплати перевезення заявником є оригінал (копія) рахунку перевізника, акт виконаних робіт і товаросупроводжуючі документи з печаткою вантажоотримувача.

Згідно п.5.4 договору оплата проводиться на протязі 15 банківських днів, після надання оригіналів документів, якщо інший строк оплати не передбачений в заявці на перевезення.

Відповідно до п.5.5 договору оплата проводиться у євро, у відповідності до валюти, зазначеної в замовленні на перевезення.

Як вбачається з банківської виписки позивача 12.11.14 від відповідача на рахунок позивача надійшли кошти у сумі 1715 Євро, а також 29.12.14 – у сумі 1290 євро.

Таким чином, транспортне завдання (замовлення №4) в частині оплати виконано відповідачем не в повному обсязі, у зв’язку з чим залишок заборгованості за вказане замовлення становить 1195 євро. Транспортне завдання (замовлення №5) відповідачем не оплачено в повному обсязі у сумі 4200 євро.

Загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 5395 євро, що складає 148029,09 грн., за офіційним курсом НБУ станом на день пред’явлення позову.

Відповідно до п.6.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або за неналежне виконання умов договору у відповідності з законодавством Російської Федерації, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Конвенцією МДП та положенням даного договору.

Сторонами обумовлено, що спори по виконанню договору вирішуються в господарському суді по місцю знаходження позивача у відповідності до законодавства Республіки Білорусь (п.8.3 договору).

Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Сторони договору, згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України (ст.43 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Згідно ст.7 ЦК Республіки Білорусь цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і юридичних осіб, але в силу основних засад і змісту цивільного законодавства породжують громадянські права і обов’язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст.7 ЦК Республіки Білорусь у відповідності з вказаним цивільним законодавством прав та обов’язки виникають, зокрема із договорів та інших угод, передбачених законодавством, а також договорі в та угод, які хоч і не передбачені законодавством, однак не суперечать йому.

Згідно ст.154 ЦК Республіки Білорусь договорами визнаються дії громадян та юридичних осіб, направлені на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст.739 ЦК Республіки Білорусь за договором перевезення вантажів перевізник зобов’язується доставити ввірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженому на отримання вантаж особі (отримувачу), а відправник зобов’язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 290 ЦК Республіки Білорусь, зобов’язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов і вимог законодавства, а при відсутності таких вимог і умов – у відповідності до звичайних пред’явлених вимог.

Відповідно до ст. 291 ЦК Республіки Білорусь, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна його умов, якщо інше не витікає із закону чи договору.

Згідно з частиною 1 статті 295 ЦК Республіки Білорусь якщо зобов’язання передбачає чи дозволяє визначити день його виконання чи період часу, на протязі якого воно має бути виконано, зобов’язання належить виконанню в цей день чи відповідно в будь-який момент в межах такого періоду.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставин справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 148029,09 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, оскільки вказана сума заборгованості виникла внаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем належним чином позивачем доведена, документально підтверджена, та, водночас, відповідачем в установленому порядку не спростована.

Крім того, 30.06.16 Державною фіскальною службою України було проведено планову документальну перевірку позивача, у висновку якої зазначено, що перевіркою дотримання ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зафіксовано у позивача порушення вимог валютного законодавства в частині несвоєчасного та неповного зарахування валютної виручки на валютний рахунок резидента при виконанні зовнішньоекономічного договору №270315 від 27.03.14, укладеного з нерезидентом-відповідачем.

Вказаною перевіркою встановлено, що станом на 30.06.16 розрахунки за експортним зовнішньоекономічним договором №270315 від 27.03.14 не проведені в повному обсязі, а прострочена дебіторська заборгованість склала 5395,00 євро. За результатами перевірки за порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД фіскальним органом нараховано позивачу пеню в розмірі 150198,33 грн., яка оплачена позивачем у повному обсязі 22.12.16.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо оплати послуг за перевезення вантажу у сумі 5395 євро позивачу завдано збитків на суму 150198,33 грн. у вигляді пені, нарахованої фіскальним органом за результатами перевірки за порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД.

Згідно ч. 1 ст.364 ЦК Республіки Білорусь боржник зобов’язаний відшкодувати кредитору збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання та визначаються у відповідності до ст.14 цього кодексу.

Згідно із ст.14 ЦК Республіки Білорусь, згідно якої передбачено, що особа, право якої порушено, може вимагати повного відшкодування спричинених їй збитків, якщо законодавством або відповідним законодавству договором не передбачено інше. При цьому, під збитками розуміються втрати, які особа, чиє право порушене, понесла або повинна буде понести для поновлення порушеного права, втрата або пошкодження майна (реальний збитків).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, тобто, настання господарсько-правової відповідальності, пов'язане з наявністю складу правопорушення, що включає в себе: 1) підтверджена належними доказами наявність певного розміру шкоди; 2) підтверджена належними доказами протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3) засвідчений належними доказами факт того, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача шкоди є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки; 4) докази, що засвідчують наявність ознак вини заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Таким чином, предметом доказування у справі про стягнення збитків є наявність усіх складових елементів правопорушення.

При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання; натомість на нього покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг по перевезенню вантажів згідно умов договору не виконав, внаслідок чого позивачу нараховано пеню за порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД, то вказана сума є збитками позивача, відтак повинна бути відшкодовано відповідачем у повному обсязі.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача стягнення суми 298227,42, в т.ч. 148029,09 грн. заборгованості за договором перевезення №270315 від 27.03.14 та 150198,33 грн. – завданих збитків, підлягає задоволенню повністю.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 73-74, 76-79 ГПК України. Відповідачем вищенаведених висновків суду не спростовано.

Отже, позов належить задоволити повністю.

Згідно з ст.129 ГПК України з судові витрати по сплаті судового збору покладаються у сумі 4473,41 грн. на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 27, 41, 42, 47, 73, 74, 76-79, 86, 129, 202, 222, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Рамаєвське», (ідент.номер НОМЕР_1, КПП 165901001, адреса:420005, Російська Федерація, Республіка Татарстан, м.Казань, вул.Садова,72) на товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиція Дешко», (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Пряшівська, буд.5, корпус А, код ЄДРЮОФОП таГФ 36908880):

- суму 148029,09 грн. - заборгованості за договором перевезення №270315 від 27.03.14;

- суму 150198,33 грн. – збитків;

- суму 4473,41 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.02.18.

Суддя О.В. Васьковський