Рішення № 72472404, 22.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

22 лютого 2018 року м. Чернігів Справа № 738/1976/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Якуш І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (провул. Дружби, 5, смт Макошине, Менський район, Чернігівська область, 15652) до Державної установи "Менська виправна колонія (№91)" (провул. Дружби, 5, смт Макошине, Менський район, Чернігівська область, 15652) про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Менська виправна колонія (№91)" (далі – ДУ «МВК № 91», відповідач) про скасування рішення, прийнятого дисциплінарною комісією відповідача від 15.11.2017 про накладення на позивача стягнення у виді попередження, відображене протоколом дисциплінарної комісії № 60 від 15.11.2017.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є не вмотивованим, упередженим та незаконним у відношенні до визначених вимог законодавства України, а також прийнятим з цілковитим та свідомим порушенням прав позивача на захист. Відповідачем порушено вимоги кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-ІУ (далі – КВК України). З урахуванням зазначених доводів, невиконанням адміністрацією колонії законних вимог відносно надання особі, на яку накладено стягнення, детально вмотивованого рішення дисциплінарної комісії для ефективної реалізації своїх прав на оскарження, обґрунтовано вважає, що усі передбачені вимоги, щодо встановлення протиправності та винності діяння нібито вчиненого позивачем порушення, обов’язкове доведення наявності в його діях чи бездіяльності усіх ознак дисциплінарного проступку, неврахуванням причин, обставин і мотивів вчинення порушення та невиконання зобов’язання невідкладної їх перевірки, а також відсутності обґрунтування застосованого виду стягнення до позивача, що підтверджується у загальному відношенні, відсутності детально вмотивованого рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, яке позивачу зобов’язані були надати для можливості його оскарження, натомість обмежившись копією рішення від 15.11.2017 з вказанням підстави та виду стягнення, яке застосовано до позивача. Як наслідок рішення підлягає скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі та зазначила, що позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають дійсності та не ґрунтуються на законодавстві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебуває в місцях позбавлення волі та відбуває покарання у ДУ «Менська виправна колонія (№ 91)».

За порушення позивачем 07.11.2017 режиму відбування покарання, а саме: не виконання команди «Підйом» до останнього у відповідності до вимог КВК України застосовано стягнення у вигляді попередження про що складено довідку від 15.11.2017 (а.с.5) та прийнято рішення про застосування стягнення від 15.11.2017 (а.с.6).

Частиною 3 статті 107 КВК України встановлено, що засуджені зобов'язані, у тому числі, дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Згідно розпорядку дня для засуджених, які тримаються в СМаРБ Менської ВК-91 погодженого начальником управління та підписаного начальником установи захід – підйом проводиться о 6.00 ранку.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рапортів чергових ДУ «МВК № 91» від 07.11.2017 було виявлено порушення розпорядку дня з боку засудженого ОСОБА_1, яке виразилося у тому, що 07.11.2017 о 6.00 ранку не виконав команду «Підйом» та о 6.20 годині при повторному обході та спостереженні за поведінкою засуджених через оглядові вічка продовжував спати під ковдрою. Засудженому (позивачу) було зроблено зауваження та роз’яснено суть допущеного ним порушення та запропоновано надати письмове пояснення, на що останній відповів категоричною відмовою, про що складено акт відмови від пояснень.

Згідно рапорту № 297 СВПР начальником відділення була проведена профілактично-виховна бесіда роз’яснювального характеру, в ході якої засудженому ОСОБА_1 роз’яснено норми статтей 107, 132-134 КВК України та розділи 3, 5-6 ПВР УВП та повторно запропоновано надати письмове пояснення по даному факту правопорушення.

Також неодноразово позивач попереджений про дисциплінарну відповідальність у разі допущення порушень встановлених вимог відбування покарання, про що свідчать відповідні записи в щоденнику індивідуальної роботи з даним засудженим (позивачем).

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КВК України за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Частиною 16 статті 134 КВК України передбачено, що адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов'язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення обмежитися іншими профілактичними заходами, це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під підпис.

З матеріалів справи вбачається, що адміністрацією установи проведено перевірку за рапортом № 297 СВПР, складеного начальником сектору максимального рівня безпеки, який у свою чергу складений на основі акту та рапортів чергових зміни про порушення розпорядку дня колонії засудженим ОСОБА_1

Відповідно до п. 2.3 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.07.2005 № 124 «Про затвердження Положення про сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки» у секторі організовується суворо регламентований розпорядок дня, який затверджується наказом начальника колонії та додається до плану нагляду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у відповідності до вимог КВК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій та рішень.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 168, 227, 241,243,244-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (провул. Дружби, 5, смт Макошине, Менський район, Чернігівська область, 15652) до Державної установи "Менська виправна колонія (№91)" (провул. Дружби, 5, смт Макошине, Менський район, Чернігівська область, 15652) про скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тихоненко

Повний текст рішення виготовлено 27.02.2018.