Рішення № 72471699, 13.02.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/24/18

2-о/405/1/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді: Драного В.В.

при секретарі: Дерев'янко А.В.

за участі: представника заявника адвоката ОСОБА_1

представника заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1, яка діє в інтересах заявника ОСОБА_3, заінтересована особа Управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, яка діє в інтересах заявника ОСОБА_3, звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України станом на 24.08.1991 року. Заява обґрунтована тим, що батьки ОСОБА_3 після народження ОСОБА_3 не звернулися до відповідних органів для реєстрації факту народження дитини, у зв’язку з чим ОСОБА_3 не була документована свідоцтвом про народження, ідентифікаційним кодом, в подальшому паспортом, не мала можливості звернутися до МСЕК для підтвердження своєї інвалідності, та отримання соціальних виплат, пенсії, не могла працевлаштуватися, отримувати заробітну плату.

09.08.2017 року Кіровським районним судом м. Кіровограда було ухвалено рішення, яким заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про встановлення факту народження задоволено, встановлено факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кіровограді від батька ОСОБА_4 і матері ОСОБА_5, присвоївши їй прізвище «Пішоха», власне ім’я «Світлана», по-батькові «Анатоліївна», стать «жіноча», дату народження «06.08.1991 року», місце народження «м. Кіровоград».

Зазначила, що після отримання вказаного рішення суду, ОСОБА_3 звернулась до Управління ДМС України в Кіровоградській області з вимогою надання їй роз’яснення щодо документування її паспортом України, на що отримала відповідь-відмову у якій роз’яснено, що для встановлення належності громадянства України, особа, яка станом на 24.08.1991 року постійно проживала на території України чи станом на 13.11.1991 року проживала на території України та перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує її факт постійного проживання на території України на зазначену дату, подає такий перелік документів: заяву про встановлення належності до громадянства України; копію паспорта громадянина колишнього СРСР, в разі відсутності якого подається довідка територіального органу державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що станом на 24.08.1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або проживання на території України станом на 13.11.1991 року.

З підстав неможливості надати до УДМС вказаного переліку документів необхідних для оформлення та отримання паспорту громадянина України, ОСОБА_3 була вимушена звернутися до суду з даною заявою.

Представник заявника у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на викладені в заяві обставини, просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 проти задоволення заяви не заперечувала.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заявник ОСОБА_3 народилася 06.08.1991 року, місце народження: Україна, Кіровоградська область, місто Кіровоград, про що свідчить свідоцтво про народження серії І-ОЛ № 213546, видане 17.10.2017 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а.с. 10).

Також судом встановлено, що заявник не має можливості отримати паспорт громадянина України, оскільки не може підтвердити належність до громадянства України, так як не має документів підтверджуючих її реєстрацію на території України станом на 24.08.1991 року.

Як вбачається з листа начальника Управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області № П-430 від 08.12.2017 року, адресованого ОСОБА_3, останній відмовлено в отриманні громадянств України та роз’яснено, що для встановлення належності громадянства України, відповідно до пп.1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», особа, яка станом на 24.08.1991 року постійно проживала на території України чи станом на 13.11.1991 року проживала на території України та перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує її факт постійного проживання на території України на зазначену дату, подає такі документи: заяву про встановлення належності до громадянства України; копію паспорта громадянина колишнього СРСР, в разі відсутності якого подається довідка територіального органу державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що станом на 24.08.1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або проживання на території України станом на 13.11.1991 року (а.с. 8-9).

Листом Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК України суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громаднами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України , особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

У пункті 44 вищевказаного Порядку зазначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України» безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Так, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.08.2017 року встановлено факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кіровограді від батька ОСОБА_4 і матері ОСОБА_5, присвоївши їй прізвище «Пішоха», власне ім’я «Світлана», по-батькові «Анатоліївна», стать «жіноча», дату народження «06.08.1991 року», місце народження «м. Кіровоград» (а.с. 11-12).

Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00018489677 від 08.08.2017 року підтверджено, що 31.08.2001 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис № 598 (а.с. 15).

Тобто на момент реєстрації шлюбу ОСОБА_4 (батько заявника) та ОСОБА_6 (мати заявника) були документовані паспортами зразка 1974 року, що підтверджується копіями заяв (форма-1) про оформлення паспортів зразка 1974 року: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії ІУ-ОЛ 739201, виданий Кіровський РВВС м. Кіровограда 13 листопада 1981 року; ОСОБА_6 (післяшлюбне прізвище ОСОБА_4) ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії У-ОЛ 626839, виданий Кіровський РВВС м. Кіровограда 18 грудня 1984 року (а.с.45,46).

Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00018515159 від 11.08.2017 року підтверджено, що ОСОБА_4 помер 26.05.2008 року, про що складено актовий запис №1651. У графі відомості про відмітки, зроблені в актовому записі зазначено, що паспорт померлого не зданий, інші відмітки не заповнені у зв’язку з відсутністю паспорта (а.с.14).

Таким чином на момент народження ОСОБА_3 її батько не був документований паспортом громадянина України. Його відсутність унеможливлює встановити наявність у паспорті відмітки про набуття батьком заявника громадянства України.

Інформації про наявність у ОСОБА_5 паспорту громадянина України немає.

Факт перебування заявника ОСОБА_3 станом на 24.08.1991 року на території України підтверджується копією епікриза від 06.09.1991 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 з 13.08.1991 року по 06.09.1991 року перебувала у відділені патології новонароджених з діагнозом перинатальне ураження головного мозку (а.с. 13).

Встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України станом на 24.08.1991 року необхідно заявнику для встановлення громадянства України, отримання в подальшому паспорту громадянина України, а також для звернення до відповідних установ для підтвердження своєї інвалідності та отримання соціальних виплат, пенсії тощо.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що є підстави в судовому порядку встановити факт постійного проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України станом на 24.08.1991 року, в зв’язку з чим заява ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення є такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 258, 259, 264, 265, 268, 293, 294, 319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), яка діє в інтересах заявника ОСОБА_3 (м. Кропивницький, вул. Куропятникова, 3), заінтересована особа Управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Єгорова, 25а) про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2018 року.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний